Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №766/5016/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/5016/25

Номер провадження:22-ц/819/134/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року (під головуванням судді Хомик І.І..), у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 07 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103530391, відповідно до умов якого кредитні кошти надаються позичальнику товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток та інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладання договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі, у тому числі згідно реєстру від 16 липня 2024 року перейшло право вимоги до відповідача, який належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором №103530391, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 26 325 грн., з яких: 6500 грн- заборгованість за основною сумою боргу; 18 525 грн. – сума заборгованості за відсотками; 1 300 грн. – заборгованість за комісією.

05 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 65111, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.

05 січня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 05012024, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі, у тому числі згідно реєстру від 05 січня 2024 року перейшло право вимоги до відповідача, який належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором №65111, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 9 120 грн., з яких: 3000 грн- заборгованість за основною сумою боргу; 5670 грн. – сума заборгованості за відсотками; 450 грн. – заборгованість за комісією.

Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів », ні на рахунок попередніх кредиторів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року позовні вимоги представника позивача Какун Анни Станіславівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Суд ухвалив:

-стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») суму заборгованості за кредитним договором № 103530391 в розмірі 26 325,00 грн., з яких: 6500 грн. - заборгованість за основним боргом; 18 525 грн. - заборгованість за відсотками; 1300 - заборгованість за комісією.

-За кредитним договором № 65111 в розмірі 9120 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним боргом; 5670 грн. - заборгованість за відсотками; 450 грн. - заборгованість по комісії.

-Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 35 445,00 грн.

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3 028,00 грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу послався на наступні обставини:

-Відповідно до умов кредитного договору №103530391 від 07.12.2021 року кредитні кошти надаються позичальником на картковий рахунок. Разом з тим в матеріалах справи наявне платіжне доручення №36242815 від 2021-12-07 із зазначенням знеособленого карткового рахунку, тобто без чітких цифрових реквізитів. Крім того, дане платіжне доручення підписано ЕЦП Генеральним директором ТОВ «Міолан» лише 16.08.2024 року, тобто через три роки після складання платіжного доручення та після укладення договору факторингу;

-Щодо кредитного договору N 65111 від 05.01.2022 року, то, відповідно до п. 1.4 кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. В реквізитах кредитного договору зазначений знеособлений рахунок позичальника, тобто реквізити платіжної банківської картки не можуть бути ідентифіковані та неможливо встановити чи співпадають реквізити платіжної картки позичальника із реквізитами рахунку для переказу коштів. А докази перерахування коштів позичальнику взагалі в матеріалах справи відсутні. Це унеможливлює доказування факту отримання позичальником кредитних коштів;

-В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт надсилання від первісних кредиторів одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону відповідачу, а також підписання відповідачем кредитних договорів з первісними кредиторами за допомогою одноразового ідентифікатора. Оскільки відповідачем не укладались з ТОВ “Мілоан ” кредитний договір N 103530391 від 07.12.2021 року та з ТОВ “Фінансова компанія “Авіра Груп” кредитний договір N 65111 від 05.01.2022 року, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло статусу кредитора по відношенню до відповідача. Крім того, особа яка подала апеляційну скаргу вказала, що надані позивачем докази до матеріалів справи не підписані та не завірені належним чином;

-У період виконання умов кредитних договорів, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України й наразі не є демобілізованим та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей", тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. При цьому, до суду першої інстанції докази на підтвердження вказаних обставин надані не були, оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, не мав постійного та безперешкодного доступу до мережі «Інтернет», жодних повісток на його адресу не надходило, позовну заяву не отримував.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 надано наступні докази, які не були подані до суду першої інстанції: військовий квиток серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчення серії НОМЕР_4 від 25 квітня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України від 30.07.2025 року №1460; Довідка військово-лікарської комісії від 08.11.2025 року №2025-1107-1533-2160-7; Довідка про обставини травми від 10.09.2025 року №1451/18/11349; Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України від 10.11.2023 року №1290/КП.

(2) Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» свої зобов`язання за договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договорами. Однак зобов`язання за даним договором належним чином відповідачем не виконуються, що призвело до виникнення заборгованості, яка складає 35 445,00 грн

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що

07 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103530391, в електронній формі в Особистому кабінеті позивальника, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за картковий рахунок. (а.с. 9-13).

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів » укладено Договір Факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів » приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказані в Реєстрі боржників.

Відповідно до п.1.1 Договору Факторингу перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 р., ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 325 грн., з яких:

- 6500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 18525 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 1300 грн. - сума заборгованості за комісією.

05 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 65111, відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн., на умовах строковості, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 18 днів, тобто до 22-01-2022. Строк дії договору 18 днів. Але в будь якому випаду, договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1277,5% річних від суми кредиту в розрахунку 3,5% на добу. Тип процентної ставки –фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. (пункт 1.2-1.3 Договору).

Продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього для терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

05 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів » укладено Договір Факторингу № 05012024 у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступає ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права Вимоги до Боржників, вказані в Реєстрі боржників.

Відповідно до п.1.1 Договору Факторингу перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 р., ТОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9120 грн., з яких:

- 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 5670 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 450 грн. - сума заборгованості по комісії.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 639 ЦК України передбачено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 -7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Щодо прийняття доказів, наданих до суду апеляційної інстанції.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Верховний суд у постанові від 24 липня 2024 року справа № 646/857/18 (провадження № 61-5330 св 24) вказав, що тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подава4и усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судувід 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі№ 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження№ 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші).

Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі№ 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

ОСОБА_1 обґрунтовуючи неможливість подання до суду першої інстанції доказів вказав, що він є військовослужбовцем Збройних сил України та проходив військову службу на час звернення з позовом та розгляду справи, не мав безперешкодного та постійного доступу до мережі «Інтернет» в силу виконання обов`язків військової служби.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у період з 03 квітня 2025 року по 10 листопада 2025 року (період розгляду справи в суді першої інстанції) дійсно проходив військову службу, а в період з 23.11.2024 року по 19.04.2025 року, та з 05.05.2025 року по 30.07.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, 04 серпня 2025 року одержав травму, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду першої інстанції, у зв`язку з чим вважаємо необхідним прийняти вказані докази до матеріалів справи.

Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит № 103530391 від 07 грудня 2021 року

07 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W24087, що відповідає п. 6.1 вказаного Договору. (а.с.9)

Згідно умов договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній в п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язків найманого працівника. Ти кредиту кредит. ( п.1.1 Договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 6500 грн. у валюті: Українська гривня. Кредит надається строком на 30 днів з 07.12.2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу):06.01.2022.(1.2-1.4 Договору).

Проценти за користування кредитом: 2925 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п.1.5.2 Договору).

В пункті 2.2.2 Договору визначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Крім цього, Договором п.2.3 визначено порядок пролонгації строку кредитування, а саме продовження вказаного в п.1.4 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua з посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 5 Правил, в т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. ( п.2.3.1.1 Договору)

В розділі 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua з посиланням https://tengo.ua/s/documents в пункті 6.10.1.2 товариством ви значено, що для пролонгації PDL кредиту Позичальник має надіслати Товариству звернення/повідомлення з обраними параметрами пролонгації в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Товариством Позичальнику в смс-повідомленні або іншим засобом зв`язку погодженим з Позичальником. Після підписання (застосування одноразового ідентифікатора) та надсилання електронного повідомлення щодо пролонгації Товариству, Позичальник має підписати додаткову угоду/договір та сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту. Змістом розміщеної Товариством інформації про можливість пролонгації PDL кредиту, згідно п.6.10.1.1 цих Правил та/або додаткової угоди/договору, також може бути передбачено умову щодо сплати Позичальником певної частки нарахованих процентів/комісій та/або повернення певної частини кредиту. Загальна сума перелічених вище складових становить платіж необхідний для продовження строку кредитування Позичальником. 6.10.1.3. Для пролонгації PDL кредиту Позичальник в Особистому кабінеті або за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, що мають відповідні функціональні та програмні можливості, самостійно обирає серед доступних можливостей найбільш вигідний/ бажаний для себе варіант, що містить суму для сплати, розраховану в порядку визначеному п.6.10.1.2 цих Правил та період, на який продовжується строк кредитування. 6.10.1.4. Розміщена в Особистому кабінеті та/або на сайті та/або у програмно-технічних комплексах самообслуговування інформація про можливість пролонгації PDL кредиту з визначеною відповідно до п.6.10.1.2 Правил сумою до сплати та строком пролонгації надає Позичальнику можливість продовжити строк кредитування за PDL кредитом на випадок, якщо Позичальник неспроможний виконати грошові зобов`язання перед Товариством у встановлений Договором строк/дату або бажає продовжити/збільшити строк кредитування з інших причин.

В пункті 2.3.1.2 Договору визначено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Виходячи з умов п. 2.3.2 Договору після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема, строк кредитування, згідно .1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплата винагород (плати) визначений .1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображається кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребує будь-якого іншого оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що для укладення договору в електронному вигляді на отримання кредиту ОСОБА_1 вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номери мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, електронну пошту, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Отже укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача. Враховуючи вищевикладене, твердження позивача з приводу того, що позивач не підписував кредитний договір спростовані матеріалами справи.

Крім того, ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про шахрайські дії, щодо неправомірного нарахування грошових коштів, а також не повідомляв банк про незаконний рух коштів на його рахунку чи використання коштів іншими особами.

Отже, дії ТОВ «МІЛОАН» під час вчинення даного електронного правочину, відповідають Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписував кредитного договору , не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що відповідно до норм статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» до останнього не застосовується відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, оскільки Договір про споживчий кредит №103530391 від 07 грудня 2021 року укладений строком на 30 днів, тобто до 06 січня 2022 року, при цьому Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, а ОСОБА_1 з 22 червня 2022 року перебуває на військовій службі, що є поза межами строку договору.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Позивачем не надано доказів пролонгації продовження позичальником строку дії кредитного договору, відповідно до вищенаведених умов договору та Правил.

Таким чином, сума відсотків в розмірі, визначеному в п.1.5.2 Договору, за користування кредитними коштами за період дії договору, визначеного строком на 30 днів з дня отримання грошових коштів становить 2925 грн., а наступні 30 днів стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що складає 9750 грн. (6500*5%*30).

Що стосується стягнення комісії за кредитним договором №103530391 від 07 грудня 2021 року, колегія суддів виходить з наступного.

Так, у договорі про споживчий кредит № 103530391 від 07 грудня 2021 року, містяться умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту, а саме:

пункт 1.5 - «загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4225 грн в грошовому виразі та 44,164 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10725 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань»;

пункт 1.5.1 «комісія за надання кредиту: 1300 грн, яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово»;

пункт 2.2.1 «позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору».

Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що позичальником передбачена комісія за надання кредиту в сумі 1300 грн., яка підлягає стягненню, та незаконність якої не є доводом апеляційної скарги.

Отже, до стягнення з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором від 07 грудня 2021 року № 103530391 підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 20 475 грн., з яких: 6500 грн.- заборгованість за основною сумою боргу; 12675 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 1300 грн.- заборгованість за комісією.

Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит № 103530391 від 07 грудня 2021 року

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» 05 січня 2022 року укладено договір про надання фінансового кредиту №65111, відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної безготівкової карти, вказаної клієнтом. (п.2.1 Договору)

Заперечуючи щодо наявності заборгованості, відповідач посилається, зокрема, на відсутність в матеріалах справи доказів перерахунку коштів позичальнику.

Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц)

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

У постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим позивачем на доведення своїх позовних вимог за кредитним договором №65111 надано до суду наступні докази: Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №65111 від 05 січня 2021 року, Графік розрахунку та загальна вартість кредиту, Договір Факторингу №05012024 від 05 січня 2024 року, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 05 січня 2024 року, Витяг з реєстру боржників до Договору Факторингу №05012024 від 05.01.2024 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором, які не є належними доказами на підтвердження перерахування кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Таким чином, надання лише розрахунку заборгованості відповідача, без надання повного пакету документів, а саме платіжної інструкції про перерахування коштів унеможливлює встановлення надання ОСОБА_1 грошових коштів, а отже й наявності заборгованості останнього перед позивачем.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем наявності заборгованості за кредитним договором №65111 від 05 січня 2021 року є обґрунтованими. А отже, підстави для стягнення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором відсутні за їх недоведеністю позивачем.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості відповідача.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 35 445 грн.., за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмір 3028 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 475 грн., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1749 грн. 14 коп. (57,77 % задоволених позовних вимог), і відповідно зменшити стягнуту судом суму судового збору.

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року в частині стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №103530391 від 07 грудня 2021 року змінити, зменшивши визначений до стягнення загальний розмір заборгованості з 26325 грн. до 20 475 грн., розмір заборгованості за процентами за користування кредитом з 18525 грн. до 12675 грн.

Це ж рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №65111 від 05 січня 2022 року скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви 1749 грн. 14 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови суду складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді Л.П. Воронцова

В.В. Майданік