Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №954/444/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 954/444/25

Номер провадження: 22-ц/819/263/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,

секретар Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2025 року (під головуванням судді Гончаренка О.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 до Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Незадовго до смерті мати захворіла і приїхала до позивача, де проживала останнім часом до своєї смерті.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на її майно, в тому числі на земельні ділянки загальною площею 4,357 га, розташовані на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району (колишньої Осокорівської сільської ради Нововоронцовського району) Херсонської області.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, відповідно до якого належні їй земельні ділянки заповіла позивачу.

Починаючи з 24 лютого 2022 року позивач не мала можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому що існували об`єктивні обставини, які перешкоджали їй в зв`язку з військовою агресією російської федерації своєчасно звернутися до нотаріальної контори в межах строку, установленого законом.

24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія проти України з боку збройних сил російської федерації.

ОСОБА_1 проживає в м. Нікополь Дніпропетровської області, а мати проживала в с. Осокорівка Бериславського району Херсонської області, де були суттєві руйнування та пошкодження інфраструктури внаслідок ракетно-артилерійських обстрілів та бойових дій.

Починаючи з кінця лютого 2022 року в смт Нововоронцовка припинили свою роботу всі державні органи, в тому числі нотаріус, підрозділи поштового зв`язку («Укрпошта», «Нова пошта»), закрились відділення банків, були відключені банкомати. З цього часу нерегулярно працював мобільний зв`язок, інтернет, періодично було відсутнє електропостачання. Рух транспорту спочатку був обмежений, а потім взагалі заборонений. В подальшому селище перебувало в зоні проведення бойових дій та тимчасової окупації. Весь цей час позивач проживала в м. Нікополь, яке також перебувало під постійними ракетно артилерійськими обстрілами, тому не мала ніякої змоги звернутись до органів нотаріату із заявою, не мала можливості отримати правничу допомогу адвоката, виготовити ксерокопії документів, що подаються нотаріусу разом із заявою, не мала можливості відправляти або отримувати поштову кореспонденцію.

Крім цього позивач не мала доступу до правовстановлюючих документів на спадкове майно, які знаходились за місцем реєстрації матері в с. Осокорівка, так як транспортні шляхи були заблоковані, місцями періодично обстрілювались, дамби перекриті, мости знищені.

В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Виноградової Н.М., з усною заявою про прийняття спадщини. Нотаріус пояснила позивачу, що в зв`язку з військовими діями строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не зупинявся, а продовжувався на 4 місяці, ніяких змін в чинному законодавстві стосовно цього строку не було. Так як позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріус роз`яснила їй, про необхідність звернення до суду.

Ураховуючи викладене, позивач вважає, що шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини пропустила у зв`язку з обставинами, які є об`єктивними та істотними, не залежали від її волі та спричинили неможливість своєчасного звернення до нотаріусу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Мозговий О.В., який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка її подала, навела доводи викладені у позовній заяві; обставини, доводи та мотивувальну частину рішення суду першої інстанції; обґрунтування позиції апелянта, яке викладено в цитуванні та посиланні на норми ЦК України ( статті 1220,1222,1270,1269,1272, 1221), акцентувала увагу на місце відкриття спадщини; послалась на висновки суду касаційної інстанції у постановах від 21.06.2023 ( справа №175/1404/19), від 25.01.2023 (справа №676/47/21) та у підсумку зазначила наступне.

Місцем відкриття спадщини є с. Осокорівка Бериславського району Херсонської області, тому позивачка повинна була звертатись з заявою про прийняття спадщини саме до нотаріуса Бериславського нотаріального округу ( а не будь якого нотаріуса); строк для подачі заяви про прийняття спадщини закінчився 16.07.2022 року, на той час позивачка не мала можливості звернутися до компетентного нотаріуса (нотаріуса Бериславського нотаріального округу) в зв`язку з об`єктивними обставинами, які викладені у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції. А тому позивачка має підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачка звернулась до суду з заявою лише в лютому 2023 року, хоча про порушення своїх прав дізналась в червні 2023 року, є необґрунтованими, оскільки це ніяким чином не впливає на поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, а з позовною заявою до суду позивачка має право звернутись в будь-який час в межах строку позовної давності.

Крім цього, в апеляційній скарзі наголошено на тому, що відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Апелянт зазначає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними та пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, як спадкоємця, а саме: окупацією села де проживала спадкодавець, перебуванням села в зоні проведення бойових дій, зупиненням своєї діяльності на вказаній території всіх державних органів та нотаріусів; проживанням позивачки в м.Нікополь, яке також постійно перебувало під ракетно-артилерійськими обстрілами, внаслідок чого не можливості звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, отримати юридичну допомогу, виготовити ксерокопії документів, а також відсутності доступу до правовстановлюючих документів на спадкове майно, які знаходились в с. Осокорівка, оскільки транспортні шляхи були заблоковані, місцями періодично перебували під обстрілом, дамби перекриті, мости знищені.

Проте суд першої інстанції надав неправильну оцінку всім обставинам справи, внаслідок чого зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову.

(2) Позиція інших учасників

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

2.Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст.1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Верховний Суд неодноразово наводив у своїх постановах, що поважні причини пропуску строку визначаються з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не навів будь-яких розумних обставин об`єктивного та непереборного характеру, які були б пов`язані з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, не довів наявності обставин, що становили реальні перешкоди подати у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, значно утруднили або унеможливили своєчасне її подання. Позивач пропустила будь-які розумні строки звернення із заявою про прийняття спадщини. Отже, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини та своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову. За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими, не доведеними належними доказами, твердження позивача спростовані під час розгляду справи, а тому задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що ґрунтується на нормах закону, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що мати позивача – ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_3 , залишила заповіт, відповідно до якого належну їй земельну ділянку заповіла позивачу.

Враховуючи дату смерті спадкодавця – ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, 6 місяців, така заява мала бути подана позивачем в строк з 17 січня 2022 року по 17 липня 2022 року.

Заява про прийняття спадщини позивачем, в установлений строком не була подана, з підстав, як поважних причин, зазначених нею у позові.

Матеріали справи також містять докази ( відповідні довідки), з яких вбачається, що ОСОБА_3 з 03.10.1994 року по 16.01.2022 рік (тобто до моменту смерті) була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Крім померлої на момент смерті за даною адресою інші особи не проживали та незареєстровані.

В свідоцтві про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано місце смерті Україна Дніпропетровська область, місто Нікополь.

За вимогами викладеними в п. 1.13 Глави 10 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Місце відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання спадкодавця; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (рішення суду, документи, до яких вносились відомості про місце проживання тощо).

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Отже, в даному випадку місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є Херсонська область, Бериславський район, с.Осокорівка.

Згідно зі статтею 1221 ЦК України ( в редакції на час відкриття спадщини) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Питання щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, регламентується статтею 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до положень статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Тобто спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 13.11.2023 у справі № 638/7337/21.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась зокрема на те, що село Осокорівка, Бериславського району, Херсонської області, де проживала спадкодавець ОСОБА_3 та є місцем відкриття спадщини було тимчасово окуповано російськими військами, а потім перебувало в зоні проведення бойових дій, припинили свою роботу всі державні органи, в тому числі нотаріус, підрозділи поштового зв`язку («Укрпошта», «Нова пошта»), закрились відділення банків, були відключені банкомати, нерегулярно працював мобільний зв`язок, інтернет, періодично було відсутнє електропостачання. Рух транспорту спочатку був обмежений, а потім взагалі заборонений. В подальшому селище перебувало в зоні проведення бойових дій, а с. Осокорівка взагалі було окуповане. Крім того, сама позивачка проживала в м.Нікополь, Дніпропетровської області, яке також постійно зазнавало обстрілів з боку російських військ.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено і діє на сьогоднішній день.

Відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Нововоронцовська селищна територіальна громада належала до територій України, тимчасово окупованих російською федерацією у період з 04.03.2022 року по 04.10.2022 року, а у період з 04.10.2022 року по 01.05.2023 року с.Осокорівка Нововоронцовської селищної територіальної громади віднесено до території можливих бойових дій, а в період з 01.05.2023 року до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією від 28.02.2025 № 376.

З даних паспорта громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , яка також зазначена у позові як місце проживання позивача.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року №169) Нікопольська міська територіальна громада включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). . Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, який втратив чинність Нікопольська територіальна громада включена до території активних бойових дій з 21.07.2022 року по 31.05.2023 року, а згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, який чинний на даний час Нікопольська територіальна громада включена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 31 травня 2023 року.

Колегія суддів зауважує, що доводи ОСОБА_1 про необхідність звернення з заявою про прийняття спадщини саме до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім місце проживання спадкодавця (с.Осокорівка, Бериславського району, Херсонської області ), яке було окуповано, не ґрунтуються на вищенаведених нормах закону, а отже з 24.02.2022 року ОСОБА_1 мала право та можливість подати заяву про прийняття спадщини до будь-якого нотаріуса на території України.

Навіть, знаходження місця відкриття спадщини на окупованій території до 04.10.2022 та не відновлення роботи нотаріусів на цій території протягом певного часу, а також масовані обстріли місця проживання позивачки -м.Нікополь, як причини, що зазначені позивачкою поважними відбувалися протягом шести місяців - строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також наведені причини не тривали до моменту звернення позивачки до нотаріуса , відповідь від якого датована 13.02. 2025 року.

Оскільки виходячи з інформації вищезазначеного Переліку до 21 липня 2022 року ( а сплив шестимісячного строку - 18 липня 2022 року ( ч.5.ст 254 ЦК України)), м. Нікополь не знаходилося у зоні активних бойових дій, то доводи позивача про перебування м. Нікополь, де вона проживала та проживає, під постійними ракетними артилерійськими обстрілами, а тому не мала можливості звернутись до органів нотаріату з заявою, отримати правничу допомогу адвоката, виготовити копії документів, що подаються нотаріусу разом з заявою, відправити або отримати поштову кореспонденцію з часу повномасштабного вторгнення рф в Україну та до поновлення діяльності нотаріуса в смт Нововоронцовка в травні 2023 року, - не є такими, що доводять поважність причин пропуску звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, до якого, як вбачається з відповіді нотаріуса від 13.02.2025 №01-16164, позивач звернулася у 2025 році. Масовані обстріли м. Нікополя з 24.02.2022 до часу звернення позивачки до нотаріуса, як поважні причини пропуску строку, - не були протягом усього часу як постійними так і безперервними.

Доводи апеляційної скарги про неможливість звернення з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строку, оскільки у позивача були відсутні правовстановлюючі документи не приймаються до уваги, так як дана обставина не є перешкодою для подання безпосередньо самої заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать, що вона не мала можливості звернутись за заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері до будь-якого нотаріуса, що свідчило б про її волевиявлення щодо спадкового майна.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є виключною підставою для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили звернення до органів нотаріату у встановлений законом строк. Таких обставин позивач не вказала та відповідних доказів не надала.

Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права. Наведене, з урахуванням ч. 4 ст. 206 ЦПК України, унеможливлює прийняття доводів апелянта про визнання відповідачем позовних вимог як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік