Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №585/633/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/633/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Цвєлодуб Г. О.

Номер провадження 33/816/276/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 12 лютого 2025 року о 21 год. 25 хв. в м.Ромни по вул. Прокопенка, 43 А, повторно протягом року, керував автомобілем не маючи посвідчення водія відповідної категорії В, чим порушив п. 2.1 А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 12 лютого 2025 року о 21 год. 25 хв. в м. Ромни по вул. Прокопенка, він керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп`яніння ( розширені зіниці очей, підвищена жвавість), відмовився від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказані справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП були об`єднані в одне провадження, за результатом розгляду якого, постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2025 року останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього, відповідно до ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 05 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2025 року, скасувати зазначену постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.

В обґрунтування пропущеного строку, ОСОБА_1 посилається на те, що участі у розгляді справи по суті він не приймав, а копію оскаржуваного рішення отримав лише 22 квітня 2025 року.

Просить визнати вказані причини поважними та поновити пропущений на апеляційне оскарження строк.

В обґрунтовування своїх вимог апелянт посилається на те, що належними та допустимими доказами жодним чином не підтверджено саме його винуватість за ч.1 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки з відеозапису вбачається, що він взагалі не керував автомобілем 12 лютого 2025 року, а у протоколах про адміністративні правопорушення відсутня інформація про нього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в них зазначена інша особа – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апелянт зазначає, що оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані обставини враховано не було, вважати дане рішення законним та обґрунтованим підстави відсутні.

У поданому до суду клопотанні, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Цимбал В.І. просив здійснити розгляд даної справи у їх відсутність, з додатковим зазначенням того, що як клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і апеляційну скаргу вони підтримують та просять задовольнити.

А тому, перевіривши матеріали даної справи, доводи та вимоги клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні питання поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд вважає причини, за яких ОСОБА_1 було пропущено строк на оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2025 року, поважними, що є підставою для поновлення останньому вказаного строку.

При цьому, перевіряючи законність прийнятого суддею суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов`язковому порядку повинні бути підтверджені доказами. При цьому суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, була встановлена суддею суду першої інстанції з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245309 та серії ЕПР1 № 245299 від 12 лютого 2025 року, які підтверджують особу водія, час, місце, обставини вчинення адміністративних правопорушень та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складеного матеріалу.

Однак, апеляційний суд з такими висновками судді суду першої інстанції погодитись не може, та вважає, що в даному випадку при розгляді вказаної справи, не було дотримано вищезазначених вимог закону щодо повного та об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом, і розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , суддя не впевнився, що наявними в матеріалах доказами доводиться саме його вина у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень.

Так, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 категорично заперечував свою винуватість та посилався на те, що протоколи, які були враховані суддею, як доказ його винуватості містять дані про іншу особу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, апелянт вказував на те, що відеозапис, який, також, було враховано суддею при прийнятті оскаржуваного рішення, не містить даних про те, що саме він 12 лютого 2025 року керував транспортним засобом.

Апеляційний суд зауважує, що у даному випадку, ОСОБА_1 інкримінується те, що 12 лютого 2025 року о 21 год. 25 хв. в м. Ромни по вул. Прокопенка, він, повторно протягом року, керував автомобілем не маючи посвідчення водія відповідної категорії В, чим порушив п. 2.1А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП, та що керування він здійснював з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, підвищена жвавість), від проходження огляду для визначення такого стану у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суб`єкт даних адміністративних правопорушень спеціальний – це водій транспортного засобу.

З метою перевірки обґрунтованості доводів апелянта, у порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, апеляційним судом було проглянуто відеозапис, який долучено працівниками поліції до складеного відносно ОСОБА_1 адміністративного матеріалу. Розпочинається він з того, що працівники поліції під`їжджають на службовому автомобілі до автомобіля, який перебуває у нерухомому стані і з нього виходить два чоловіка, один з яких відійшов у сторону, а інший залишається поруч. Саме у цієї особи працівник поліції питає, чому здійснювався рух без світла, проте, чоловік заперечує керування транспортним засобом та вказує, що за кермом був не він. Поліцейський відкриває дверцята автомобіля та питає у пасажирів, які в ньому перебувають, чи керував хтось з них транспортним засобом, на що отримає відповідь, що ніхто з них автомобілем не керував. Поліцейський повертається до особи, з якою вже спілкувався, зазначає, що у нього є докази того, що саме він був за кермом, на що чоловік заперечує і на цьому відеозапис припиняється. Іншого запису подій, за яких працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 вищезазначені протоколи, матеріали справи не містять.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що долученою до апеляційної скарги копією паспорту №008202477 підтверджується те, що працівник поліції спілкувався з ОСОБА_1 , датою народження якого зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, з протоколів серії ЕПР1 №245309 та ЕПР1 №245299 від 12 лютого 2025 року вбачається, що складені вони були відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зазначенням того, що особу було встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 .

Крім того, у вказаних протоколах зазначено, що особа відносно якої вони були складені, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а долученим ОСОБА_1 до матеріалів справи витягом з Реєстру Роменської територіальної громади №2024/006455505 від 03 червня 2024 року підтверджується те, що зареєстрований він за адресою АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Таким чином, доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, знайшли своє підтвердження, оскільки встановлені апеляційним судом суперечності у даних про особу правопорушника та вищезгаданий відеозапис вказують на те, що належні та допустимі докази того, що саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12 лютого 2025 року керував транспортним засобом та порушив вимоги п.п. 2.1 А, 2.5 ПДР в матеріалах даної справи відсутні.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Крім того, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, а всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з врахуванням практики ЄСПЛ, апеляційний суд дійшов висновку, що «поза розумним сумнівом» не доведено законність складання відносно ОСОБА_1 як протоколу про адміністративне правопорушення, так і притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Оскільки при розгляді даної справи вищезазначені обставини суддею суду першої інстанції враховані не були, визнавати оскаржувану постанову законною та обґрунтованою не можливо, а тому, вказане судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю, на підставі на підставі п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.