Постанова від 10 грудня 2025 р. у справі №495/8640/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2629/25

Справа № 495/8640/21

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович

на ухвалу Білгород –Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року

у цивільній справі за клопотанням ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи, короткий зміст вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, просить суд постановити ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду – рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх – цивільна палата) Італійської республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18, відповідно до якого: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ; передати малолітнього сина під опіку батькові, який проживає в АДРЕСА_1 ; зважаючи на те, що постійним місцем проживання дитини визначено місце проживання батька, доручити компетентним соціальним службам забезпечити відносини дитини з матір`ю в Італії шляхом організації спочатку зустрічей під контролем соціальних служб, інформуючи прокурора при суді у справах неповнолітніх міста Риму у разі виявлення випадків щодо поведінки, яка шкодить інтересам дитини; забезпечити підтримку дитині для її повернення до соціального та культурного життя, а також підтримку батькові шляхом моніторингу та контролю здійснення батьком своїх батьківських обов`язків; зобов`язати відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до сплати процесуальних витрат на користь апелянта ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 у розмірі 8000,00 євро, крім ПДВ та витрат на правову допомогу, а також загальних витрат в розмірі 15%.

Свою заяву обґрунтовує тим, що він є громадянином Італії, який на законних підставах перебуває на території України.

Рішенням Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх – цивільна палата) Італійської республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748 постановив: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ; передати малолітнього сина під опіку батькові, який проживає в АДРЕСА_1 ; зважаючи на те, що постійним місцем проживання дитини було визначено місце проживання батька, доручити компетентним соціальним службам забезпечити відносини дитини з матір`ю в Італії шляхом організації спочатку зустрічей під контролем соціальних служб, інформуючи прокурора при суді у справах неповнолітніх міста Риму у разі виявлення випадків щодо поведінки, яка шкодить інтересам дитини; забезпечити підтримку дитині для її повернення до соціального та культурного життя, а також підтримку батькові шляхом моніторингу та контролю здійснення батьком своїх батьківських обов`язків; зобов`язати відповідача до сплати процесуальних витрат на корись апелянта в розмірі 8,000, 00 євро, крім ПДВ та витрат на правову допомогу, а також загальних витрат в розмірі 15%.

Оскільки Рішення суду є не виконаним у будь - якій його частини боржником – громадянкою України, яка постійно проживає в Україні, він звернувся з вказаним клопотанням до суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду – задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду – рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх – цивільна палата) Італійської республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18, відповідно до якого: позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ; передано малолітнього сина під опіку батькові, який проживає в АДРЕСА_1 ; зважаючи на те, що постійним місцем проживання дитини визначено місце проживання батька, доручено компетентним соціальним службам забезпечити відносини дитини з матір`ю в Італії шляхом організації спочатку зустрічей під контролем соціальних служб, інформуючи прокурора при суді у справах неповнолітніх міста Риму у разі виявлення випадків щодо поведінки, яка шкодить інтересам дитини; забезпечити підтримку дитині для її повернення до соціального та культурного життя, а також підтримку батькові шляхом моніторингу та контролю здійснення батьком своїх батьківських обов`язків; зобов`язати відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до сплати процесуальних витрат на користь апелянта ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 у розмірі 8000,00 євро, крім ПДВ та витрат на правову допомогу, а також загальних витрат в розмірі 15%, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали становить 367 678,40 грн.

Ухвала суду вмотивована тим, що будь-яких недоліків, щодо форми та змісту клопотання судом не виявлено, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не встановлено, строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, порядок подання відповідного клопотання – дотримано, а тому не вбачається підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кузьменко М.Б. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального, просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.09.2024 року, та відмовити ОСОБА_2 , в задоволенні клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду – рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх – цивільна палата) Італійської республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване судове рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає інтересам дитини, та є таким, що розглянуто з порушенням юрисдикції. Наголошується, що звичайним місцем проживання дитини на час виникнення спірних правовідносин в розумінні положень Конвенції 1996 року та національного законодавства є Україна, тому визначення юрисдикції судових органів Республіки Італія є помилковим.

Сторона скаржників вважає, що при постановлені рішення Апеляційного суду міста Рима від 18.02,2020 порушені правила визначення юрисдикції, передбачені Розділом II Конвенції 1996 року, а тому відповідно до ст. 23 вказаної Конвенції необхідно відмовити у визнанні заходів, застосованих судовими органами Республіки Італія та, як наслідок, відмовити ОСОБА_4 у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на підставі ст. 468 ЦПК України.

Також, в скарзі акцентується увага на тому, що станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, рішення Апеляційного суду міста Рима від 18.02.2020 не виконано, сплив значний час з його постановлення (більше чотирьох років), а дитина досягла віку (12 років), в якому вона може цілком конкретно сформулювати та висловити свої власні погляди з приводу бажаного місця проживання та особи з числа батьків, з яким дитина хоче спільно проживати, не з`ясування її думки при розгляді клопотання про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду про позбавлення матері батьківських прав є грубим порушенням інтересів дитини.

Крім того, в підтвердження забезпечення найкращих інтересів дитини з боку матері зазначається, що сторони разом з малолітньою дитиною остаточно повернулись в Україну лише в 2016 році. До цього сім`я постійно переміщувалась між двома державами - Україною та Республікою Італія. Постійні переїзди, відсутність сталого середовища однолітків, ситуативне спілкування дитини з іншими особами на двох мовах, в своїй сукупності, на думку боржника, вплинули на формування мовленнєвих навичок сина на українській мові, та як наслідок привели к деякому відставанню в порівнянні з особами аналогічного віку. Після повернення до України та виявлення труднощів мовлення, мати невідкладно направила сина до дошкільного навчального закладу з практикою логопедичних груп та занять, розпочала логопедичні зайняття з приватним вчителем-логопедом. В результаті систематичних занять та забезпечення здорового, спокійного та доброзичливого середовища, дитина має успіхи у навчанні протягом трьох класів. Так, згідно характеристики директора загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № І Арканджелі Джуліо засвоює навчальну програму на достатньому рівні, має хорошу пам`ять, більшу частину матеріалу сприймає в повному обсязі, виявляє активність під час тієї роботи, яка йому подобається, на уроках активний, уважний, домашні завдання виконує завжди охайно, сумлінно. Намагається самостійно і старанно виправляти свої помилки, які іноді виникають під час навчального процесу. За характером хлопчик доброзичливий, спокійний (характеристика міститься в матеріалах справи). Згідно характеристики вчителя-логопеда станом на 2021 рік, ОСОБА_5 відвідував заняття з логопедом з 2017 по 2019 роки. В ході діагностики виявлено, що на сьогоднішній день мовний розвиток дитини відповідає нормі. Дитина співвідносить події, говорить правильними повними реченнями, відмінює слова за родом, числом, відмінком. В своєму мовленні використовує всі частини мови. Проблем із звуковимовою не має. У дитини добре розвинене зорове та слухове сприйняття, на заняттях уважний. Добре орієнтується в просторі та на аркуші паперу. Знає кольори та відтінки, знає та орієнтується в порах року, днях тижня, частинах доби та по годиннику. У дитини добре розвинене мислення. Логічні завдання осилює переважно без допомоги вчителя (дорослого). Моторика в нормі. Дитина активна, настрій переважно добрий (характеристика міститься в матеріалах справи).

Наголошується, що щодо психологічного стану неповнолітнього ОСОБА_5 існують декілька заключень відповідних спеціалістів:

Заключення за результатами психологічного обстеження неповнолітнього від 30.11.2016 (невдовзі після переїзду), складене практикуючим психологом ОСОБА_6 за зверненням представника боржника та направленням директора Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад- загальноосвітня школа І ступеня» імені С.О. Морозової (копія заключення міститься в матеріалах справи). Згідно вказаного заключення, встановлена наявність психотравмуючих подій у житті хлопчика, які викликані загрозливим впливом зовнішнього світу і несуть за собою втрату відчуття безпеки та прояви дезадаптації. Психоемоційний стан дитини характеризується наявністю тривоги, страхів і для відновлення базової довіри до світу потребує створення стабільних умов життя.

Згідно заключення про психоемоційний стан дитини - ОСОБА_5 від 26.04.2018. складеного психологом ОСОБА_7 , з метою всебічної діагностики з дитиною було проведено 6 зустрічей, в процесі яких застосовано методи: спостереження, діагностика методом іграшкової та Sand-play терапії, ігрова взаємодія з дорослим (психологом), малювання, сумісне відвідування суспільних місць (прогулянка в парку). За результатами вказаного обстеження, психологом зазначені наступні висновки: 1. Дитина має підвищену тривожність. 2. Рівень тривожності значно підвищується, перевищуючи гранично допустимі вікові та вітально необхідні межі в незнайомій обстановці, під час контакту з незнайомими людьми, під час зміни обстановки. 3. ОСОБА_8 здатен опанувати тривогу в присутності значущого дорослого та в знайомій, звичній обстановці. 4. Хлопчик не включає фігуру батька в картину сім`ї. 5. Думки про батька і, особливо, його перебування в полі зору дитини, викликають у Джуліо тривогу, страх та агресію. Рекомендовано забезпечити стабільні умови життя, в наступні декілька років не змінювати місце проживання дитини задля уникнення розвитку тривожного розладу, здійснювати психологічний супровід дитини (копія заключення міститься в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу спостереження за зустріччю ОСОБА_9 з батьком від 24.04.2018 психологом ОСОБА_7 зроблено висновки, що близького емоційного контакту дитини з батьком немає, поведінка дитини дає підстави припускати, що хлопчик побоюється контактів з батьком, батько не має уявлення про створення умов, що будуть безпечними для фізичного благополуччя дитини (копія протоколу міститься в матеріалах справи).

Згідно висновку експерта ОСОБА_10 № 014 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 15.02.2022. зазначено, що ОСОБА_5 з навчальних предметів перевагу надає читанню, але і з математикою у нього «все добре», любить музику та образотворче мистецтво. Тричі на тиждень відвідує музичну школу, де вчиться грати на гітарі та займається вокалом, відвідує додаткові зайняття з англійської мови та гурток з комп`ютерного програмування, також до запровадження карантинних обмежень займався східними єдиноборствами. Дитина, хоча і народилась в Італії і в ранньому віці періодично проживав в цій країні, з червня 2016 року постійно проживає в Україні в м. Білгоро-Дністровський, має українську родину та ідентифікує себе як громадянин України. В Україні у дитини сформувався усталений спосіб життя, дитина вважає Україну своєю Батьківщиною, проживання в Україні є центром особистих та соціальних інтересів дитини. Психоемоційний стан малолітньої дитини ОСОБА_5 характеризується наявністю негативних (тривожних) емоційних переживань пов`язаних з конфліктною поведінкою батька по відношенню до матері, наявністю судових процесів. Соціально-підтримуюче оточення для дитини утворює його матір, яка здійснює дії, спрямовані на створення гармонійних умов для розвитку дитини та формування у дитини відчуття психологічного благополуччя, що обумовлює позитивний вплив на психологічний стан та розвиток дитини. Дитина виявляє стійке бажання до спільного проживання з матір`ю та відкидає варіанти проживання разом з батьком. Зменшення контактів з матір`ю та зміна місця проживання, з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально- психологічних властивостей та особливостей відношення дитини ОСОБА_5 до обох батьків, особливостей виховної поведінки обох батьків, наявності конфліктної поведінки батька по відношенню до матері, буде здійснювати суттєвий негативний вплив на психічний стан, емоційний та особистісний розвиток дитини. Переїзд до іншої країни, зміна умов проживання, виховання, обмеження контактів з матір`ю дитини ОСОБА_11 , з урахуванням особливостей досліджуваної ситуації, спричинить істотне порушення умов проживання та навчання дитини, істотне нехтування особистісними та соціальними інтересами дитини та буде здійснювати суттєвий негативний вплив на психічний стан, емоційний та особистісний розвиток дитини, створить високий ризик виникнення психічних розладів у дитини (копія висновку експерта міститься в матеріалах справи).

Стороною скаржників наголошується, що враховуючи забезпечення найкращих інтересів дитини, що повинно бути основним критерієм при вирішенні будь-якого питання стосовно прав дитини, а тим більше такого важливого, як позбавлення батьківських прав, зважаючи на явну безпідставність задоволення позовних вимог іноземним апеляційним судом, слід відмовити в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись з апеляційної скаргою, ОСОБА_2 подав на неї відзив, в якому просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.09.2024 року по справі №495/8640/21 постановленої за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про примусове виконання рішення іноземного суду.

У відзиві зазначається, ОСОБА_2 вважаю за доцільне навести наступні заперечення та спростування доводів, наведених у вказаній апеляційній скарзі Боржника, з урахуванням наступного.

Фактичні обставини справи, з урахуванням тих, які Боржник намагається приховати та перекрутити на свою користь. 11.02.2012 року Сторони уклали шлюб в Україні. Відразу після укладення шлюбу в консульській службі Італійської Республіки в Україні Боржник запросила дозвіл для возз`єднання з чоловіком в Італії, що напряму свідчить про наміри родини постійно проживати в Італії. В квітні 2012 року Боржник переїхала в Італію, з метою постійного проживання та возз`єднання з чоловіком, отримала право постійного проживання саме з підстав возз`єднання з чоловіком та поселилась в Римі у чоловіка. На той час Боржник вже була вагітна та перебувала під опікою відповідного спеціаліста в Італії. 08.08.2012 року Боржника помістили до лікарню в зв`язку з загрозою переривання вагітності, де вона залишалась до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і де народилась дитина, в Римі. Малолітня дитина була офіційно зареєстрована в системі охорони здоров`я Італії, перебувала під постійною опікою та контролем педіатра, якій провів всю необхідну вакцинацію дитини до 4-х років. Малолітній ОСОБА_9 був похрещений в Римі в грудні 2012 року. Про дитину весь час перебування та до досягнення 4х річного віку піклувався заявник, який годував його з 2х місячного віку з пляшки молоком через втрату грудного молока матір`ю. Влітку 2013 року родина з Риму їде в Україну провідати бабу та діда дитини. В кінці літа 2013 року родина повертається до Італії. До повернення Джуліо був прописаний в АДРЕСА_2 , просто прописаний, оскільки цей будинок для проживання непридатний, про що буде більш детально та слушно зазначено нижче. Вказаний будинок перебуває в іпотеці. З метою погашення іпотеки Боржник бере в заявника в борг 28000 євро з обіцянкою повернути ці гроші на протязі 5 років, але ця обіцянка передбачувано не витримується. Наголошується, що весь цей час дитиною опікувався заявник. В Італії в лютому 2014 року Боржник запитує та отримує інвалідність, та, відповідно, пенсію по інвалідності, яку продовжує отримувати до квітня 2017 року на власний розрахунковий рахунок саме в італійському банку. Виплата пенсії зупинена лише в зв`язку з не продовженням права постійного перебування в Італії. Ця обставина свідчить про місцеперебування щонайменше інтересів Боржника в Італії до квітня місяця 2017 року. На протязі 2-х місяців літа 2014 родина перебуває в Україні, гостює у баби та діда дитини. З вересня 2014 року по травень 2015 року Джуліо відвідує дитячий садок в Римі. Боржник в свою чергу вивчає італійську мову на курсах в 2014, 2015, 2016 роках. Родина проводить ще 2 місяці в Україні влітку 2015 року, та ще різдвяні канікули в цьому ж році. В серпні 2015 року Боржник отримує спеціальність косметолога та відповідні документи, що дають право працювати косметологом в країнах ЄС. В вересні 2015 року вони повертаються до Італії, де Джуліо відвідує муніципальний дошкільний заклад в Римі. В грудні 2015 року Боржник подає документи на отримання італійського громадянства. В першому півріччі 2016 року Джуліо перебуває під спостереженням логопеда та спеціалістів Національної служби охорони здоров`я Італії з метою допомоги у затримці мовлення. В травні 2016 року заявник звертається до соціальних служб Рима за логопедичною підтримкою Джуліо на 2016-2017 учбовий рік. В 2016 році родина проводить літні канікули в Україні. Але 20.08.2016 року в зв`язку з конфліктом з бабою дитиною та через побоювання щодо виникнення подальших конфліктів заявник вимушений був взяти в оренду окреме житло, термін двох тижнів, оскільки боржник попросив залишитися на кілька днів із службових причин, і Джуліо проживав там з ним. В кінці серпня 2016 року Боржник звертається до суду щодо розлучення та визначення місця проживання дитини з нею, про що заявник дізнаюсь лише 11.09.2016 року. Також, акцентується увага на тому, що увесь час дитина перетинала кордон саме за італійським паспортом, і в неї ніколи не було закордонного українського паспорту. 12.09.2016 року Боржник просить суд не розглядати питання визначення місця проживання дитини із нею. Після протиправного відібрання в заявника дитини, матір навіть не влаштовує дитину до дошкільного або шкільного закладу, фактично, заморожуючи розвиток дитини на один рік - зараз Джуліо за віком має відвідувати 7-й клас школи, але відвідує 6-ий. Заявник, акцентує увагу на тому, що протиправне відібрання в нього дитини, її подальша реєстрація без його відома та згоди в вересні 2016, яке за невірним твердженням Боржника, змінює місце проживання дитини, абсолютно не є зміною звичайного місця проживання дитини в розумінні закону та моральних норм.

Також, у відзиві заявник акцентує увагу на тому, що Рішення суду іноземної держави, яке набрало законної сили у даному випадку має всі підстави для пред`явлення його до виконання у будь-якому разі на території України, і будь-яка переоцінка доказів або обставин справи, встановлених та використаних в Рішенні, є неприпустимою з точки зору діючого законодавства України та міжнародних договорів.

З приводу доводу апеляційної скарги, щодо компетенції розгляду справи, зазначається, щонайменше до кінця 2017 року постійним місцем проживання ОСОБА_5 була Італійська Республіка, а томі ї позов було подано до суду Італійської республіки, що підтверджується обставинами зазначеними вище, а всі протиріччя Боржника з цього приводу є необґрунтованими та не мають підкріплення жодним належним та допустимим доказом. Докази надані Боржником, можуть бути прийнятий просто до уваги судом, але особисто у заявника викликають негативне ставлення та намагання Боржника маніпулювати дитиною в ситуації протиправного переміщення та утримання цією дитини навіть при обізнаності про Рішення.

Заявником, наголошується, що питання про місце проживання дитини по даній справі не вирішується, воно вже остаточно вирішене Рішенням, воно є вирішеним остаточно всіма інстанціями судової влади Італійської республіки, питання стоїть виключно щодо виконання Рішення. Зауважується, що підстави для відмови в задоволенні клопотання заявника про примусове виконання, перелік таких підстав чітко визначений діючим процесуальним законодавством та положеннями Конвенції, і такий перелік є вичерпним, та думка дитини, її ставлення до будь-яких питань ані в діючому процесуальному законодавстві, ані в Конвенції не зазначені взагалі, тим більше, як підстава для відмови в задоволенні клопотання.

Також, ОСОБА_2 подані додаткові пояснення по справі, в яких вказує, що не звертаючи увагу на ту обставину, що він згідно з Рішенням суду Італійської Республіки є єдиним опікуном-батьком дитини в усіх країнах, якої ратифікували Гаагзьку конвенцію 1996 року ( Україна - включно ), він позбавлений права визначати найкраще майбутнє життя свого сина. Акцентується увага на тому, що на теперішній час заявник настільки обмежений у батьківських правах, що навіть не може отримати запитувану в Боржника копію документів, що посвідчують особу дитини, для відкриття дебетової картки в банку на ім`я дитини, а також обмежений в спілкуванні з дитиною як він так і всі члени його сім`ї, особливо його матір, яка є особою похилого віку, та не може не тільки просто обійняти онука, а навіть поспілкуватись з ним по телефону як через штучно створені матір`ю дитини обмеження, так і через мовний бар`єр, оскільки дитина майже забула італійську мову.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Гудз С.С. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з зазначених у ній підстав.

Від ОСОБА_2 надходила заява про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні скарги Боржника просив відмовити.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників, або може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку осіб, що з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11.02.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 22 від 11.02.2012 року.

У період з 11.02.2012 рік по 28.06.2016 рік подружжя почергово мешкало на території Італійської республіки та України.

Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (довідка про реєстрацію особи громадянином України № 6128/037 від 12 лютого 2013 року, виданої посольством України в Італії).

Рішенням Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду справ неповнолітніх – цивільна палата) Італійської Республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748, суд постановив: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ; передати малолітнього сина під опіку батькові, який проживає в АДРЕСА_1 ; зважаючи на те, що постійним місцем проживання дитини було визначено місце проживання батька, доручити компетентним соціальним службам забезпечити відносини дитини з матір`ю в Італії шляхом організації спочатку зустрічей під контролем соціальних служб, інформуючи прокурора при суді у справах неповнолітніх міста Риму у разі виявлення випадків щодо поведінки, яка шкодить інтересам дитини; забезпечити підтримку дитині для її повернення до соціального та культурного життя, а також підтримку батькові шляхом моніторингу та контролю здійснення батьком своїх батьківських обов`язків; зобов`язати відповідача до сплати процесуальних витрат на корись апелянта в розмірі 8,000, 00 євро, крім ПДВ та витрат на правову допомогу, а також загальних витрат в розмірі 15%.

18.10.2021 року Верховним касаційним судом Італійської Республіки касаційну скаргу Боржника на Рішення суду, відхилено, Рішення суду залишено без змін.

Рішення суду не виконано.

Рух справи

16.10.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович на ухвалу Білгород –Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року, у цивільній справі за клопотанням ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 року, для розгляду визначено склад колегії головуючий суддя: ОСОБА_13 , судді учасники колегії: Таваркіладзе О.М., Погорєлова С.О.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.10.2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович, відкрито апеляційне провадження, витребувано з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області матеріали справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.10.2024 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 122/0/15-25 від 28.01.2025 року суддю ОСОБА_13 звільнено з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 року, головуючим суддею по справі визначено суддю Карташова О.Ю.

Відповідно до розпорядження № 2146 від 14.04.2025 року здійснено заміну суддів учасників колегії.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Кострицького В.В., Коновалову В.А.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, згідно з якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

За приписами частини 1 статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Визнання та виконання іноземних судових рішень - це різновид міжнародної правової допомоги, за яким суд держави, на території якої ініціюється таке визнання та виконання, за встановленою процедурою офіційно підтверджує дію законної сили рішення суду іноземної держави на території держави суду, який розглядає відповідне клопотання, що стає ідентичним законній силі рішень національних судів.

На підставі частини першої статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Умови визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, визначені главою 1 Розділу IX ЦПК України.

Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно з ч. 1 ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (ст. 463 ЦПК України).

Відповідно до ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення клопотання ОСОБА_2 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких недоліків, щодо форми та змісту клопотання судом не виявлено, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не встановлено, строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, порядок подання відповідного клопотання – дотримано, а тому не вбачається підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги, щодо помилкової юрисдикції у зазначеній справі, оскільки зазначені доводи стосуються саме оскарження рішення Апеляційного суду м. Рима, яке між тим Боржнцею було оскаржено до Верховного касаційного суду Італійської республіки, і про яке клопоче виконати Джованні Арканджелі на території України.

Разом з тим при розгляді зазначеної справи, колегія суддів зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини зазначає наступне: при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Вирішальним питанням є те, чи було забезпечено справедливий баланс, який повинен існувати між конкуруючими інтересами, що стоять на кону: інтереси дитини, батьків та громадського порядку, беручи при цьому до уваги те, що найкращі інтереси дитини повинні отримати першочергову увагу і що цілі негайного повернення відповідають певній концепції «найкращих інтересів дитини».

В своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що існує широкий консенсус - у тому числі в міжнародному праві - на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Такий підхід закладений і в Гаазькій конвенції, яка пов`язує цей інтерес до відновлення статусу-кво за допомогою винесення рішення про негайне повернення дитини до країни її постійного проживання у разі незаконного викрадення, при цьому беручи до уваги той факт, що неповернення дитини іноді може бути виправдане об`єктивними причинами, які відповідають інтересам дитини, тим самим пояснюючи існування винятків, особливо у разі серйозного ризику того, що повернення дитини піддасть її фізичній чи психологічній шкоді або іншим чином помістить її в нестерпну ситуацію. ЄСПЛ також зазначає, що Європейський Союз дотримується тієї ж філософії в рамках системи, що включає лише держав - членів ЄС, яка заснована на принципі взаємної довіри. Постанова Європейської Ради (ЕС) від 27 листопада 2003 року № 2201/2003, що стосується юрисдикції та визнання і виконання судових рішень у сімейних справах та в справах батьківської відповідальності, положення якої про викрадення дітей доповнюють ті положення, які вже закладені в Гаазькій конвенції, так само посилається в преамбулі на найкращі інтереси дитини, тоді як стаття 24 § 2 Хартії основних прав наголошує, що в усіх діях, пов`язаних з дітьми, найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговим міркуванням.

У зв`язку із зазначеним, у справах де торкаються інтереси дитини, судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, колегія суддів звертає увагу, що місце проживання дитини, понад 8 років є Україна, і дослідивши надані сторонами докази, вбачається, що малолітній син сторін у справі – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже прижився у своєму новому середовищі, в якому знаходиться більше восьми років, а тому повернення дитини загрожує заподіяння їй психічної шкоди й створить для неї нетерпиму обстановку (пункт b статті 13 Гаазької конвенції).

Посилання заявника на порушення його прав як батька малолітньої дитини не мають доказового підґрунтя, матеріали справи не містять доказів, щодо будь-які перешкоди участі позивача у житті сина та відвідування його за місцем проживання дитини.

З урахуванням зазначеного, виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на всі істотні обставини справи, не дав їм належної правової оцінку, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому рішення суду необхідно скасувати з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_14 .

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, то відповідно до положень ст. 374, ст. 379 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду – рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду цивільних справ неповнолітніх- цивільна палата) Італійської республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьменко Михайло Борисович задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду – рішення Апеляційного суду м. Рима (палата з розгляду цивільних справ неповнолітніх- цивільна палата) Італійської республіки від 18 лютого 2020 року, справа № 51748/18 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16.02.2026 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький