Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №505/2905/18 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/495/26

Справа № 505/2905/18

Головуючий у першій інстанції Івінський О. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

прокурора відділу Одеської Обласної прокуратури - Шунькіної Н.О.,

представника ДСУ з безпеки на транспорті – Латонової Т.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Гаспарянца Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Івінського О.О., у цивільній справі за позовною заявою Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, до ОСОБА_1 , третя особа: Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагонів або габаритні параметри яких перевищують нормативи,

встановив:

11.09.2018 року керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагонів або габаритні параметри яких перевищують нормативи.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що уповноваженою особою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті в ході здійснення контролю 13.02.2018 року під час проведення рейдової перевірки на автодорозі с. Оленівка, Чернігівська область - Одеська область, м. Подільськ 581 км здійснений габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки DAF модель FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки ЧМЗАП модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 .

За результатами проведення перевірки нормативно-габаритних параметрів вищевказаного транспортного засобу, 13.02.2018 року складено акт № 0004354 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу — комбайн зернозбиральний по маршруту с. Оленівка, Чернігівська область - Одеська область, м. Подільськ (Котовськ) 581 км, із перевищенням габаритних параметрів.

Було встановлено, що фактична довжина транспортного засобу становить 22,8 м, в той час, як допустима норма становить 22 метри; фактична ширина становить 3,9 м, в той час, як допустима норма становить 2,6 м; фактична висота становить - 4,57 м, в той час, як допустима норма 4 м.

3 вказаним актом ознайомлено водія транспортного засобу - ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис. За результатами проведення габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу, 13.02.2018 року було складено акт № 0017098 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу - комбайн зернозбиральний по маршруту с. Оленівка, Чернігівська область - Одеська область, м. Подільськ (Котовськ) 581 км, із перевищенням осьових навантажень. Так, за результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 7,75 тон - нормативно допустиме 11,0 тон, 2). 12,5 тон - нормативно допустиме 11,0 тон, 3). строєна вісь 9,3 + 7,95+ 8,3 = 25,55 тон - нормативно допустиме 22,0 тон, повна маса транспортного засобу склала 45,8 тон при нормативно допустимій 40,0 тон, що є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь – 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що таким чином було порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Вказане порушення підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0013589 від 13.02.2018 року, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0017098 від 13.02.2018 року, актом про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0004354 від 13.02.2018 року та талоном від 13.02.2018 року щодо результатів виміру ваги автомобіля (тягач) марки DAF модель FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки ЧМЗАП, модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як наслідок, працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 13.02.2018 року було здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: загальна маса автомобілю DAF, модель FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом, марки ЧМЗАП, модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 45,8 тон при нормативно допустимих 40 тон, нормативно допустиме навантаження на ocь складає 11,0 тон, але фактично навантаження склало 12,50 тон, що є перевищенням параметрів нормативу на 1,50 тони або 13,64 %, нормативно допустиме навантаження на строєну вісь складає 22,0 тон, але фактично навантаження склало 25,55 тон, що є перевищенням параметрів нормативу на 3,55 тони або 16,14 %, крім того, перевищено габарити транспортного засобу, так довжина транспортного засобу становить 22,8 м, в той час, як допустима норма становить 22 метри; що є перевищенням параметрів нормативу на 0,8 м., або 3,64 %, фактична ширина становить 3,9 м, в той час, як допустима норма становить 2,6 м, що є перевищенням параметрів нормативу на 1,3 м. або 50,0 %,; фактична висота становить - 4,57 м, в той час, як допустима норма 4 м., що є перевищенням параметрів нормативу на 0,57 тони або 14,25 %.

Зазначеним розрахунком визначено плату за проїзд в сумі 3195,50 євро.

У зв`язку з цим, Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на адресу ОСОБА_1 скеровано листа № 1356/17/03-18 від 14.02.2018 РОКУ із копією плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування від 13.02.2018 року, який останнім особисто отримано.

Однак, станом на 03.08.2018 року відповідачем не здійснено оплату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим та великогабаритним транспортним засобом, яка згідно з розрахунком плати від 13.02.2018 року склала 3195,50 євро та не проінформовано Укртрансбезпеку у передбачений законодавством термін. Відповідно до п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється у національній валюті, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку. Станом на 13.02.2018 року офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України, складав 3291,4342 грн. за 100 євро. З цих підстав, сума 3195,50 євро складає 105 177,78 грн.

За вищевказаних обставин керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, ставив питання перед судом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим та великогабаритним транспортним засобом у сумі 105 177,78 грн. з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України та стягнути з відповідача судовий збір в розмірі визначеному відповідно до чинного законодавства, виходячи з розрахунку 1 762,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру.

Рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2025 року у задоволенні позову Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, було відмовлено (т.2, а.с.30-34).

В апеляційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.38-46).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Гаспарянц Д.М. просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.59-64).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі (т.2, а.с.30-34).

Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначив, що за результатами проведення перевірки нормативно-габаритних параметрів вказаного транспортного засобу, 13.02.2018 року було складено акт № 0004354 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільних транспорт».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що йому на праві власності належить транспортний засіб DAF модель FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Проте, зазначений автомобіль відповідач у 2018 році передав ОСОБА_2 у безоплатне користування, та який на власний розсуд використовував транспортний засіб. Протилежне матеріали справи не містять.

Також ОСОБА_1 зазначив, що не був обізнаний про те, яким саме чином ОСОБА_2 використовувався автомобіль та до перевезення яких вантажів він залучався.

Відповідач вказував, що причіп, марки ЧМЗАП, модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який залучався ОСОБА_2 до перевезення вантажу, а також і сам вантаж – комбайн – у власності відповідача ОСОБА_1 (чи на підставі будь-якого іншого речового права) ніколи не перебували та останньому не відомо кому належить вказані причіп та комбайн.

Зазначені доводи відповідача ОСОБА_1 не спростовані, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що вищевказані причіп та комбайн належать відповідачу.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, пов`язані із автомобільними перевезеннями та руйнуванням автомобільних доріг внаслідок цього, урегульовані спеціальними нормами законодавства, а саме Цивільним кодексом України, Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про дорожній рух», постановами Кабінету Міністрів України «Про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08 листопада 2006 року № 1567, «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року №879 та іншими нормативно-правими актами.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (зі змінами) «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 за №2344-ІІІ загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» (в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за №3353- XII визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року за №198, передбачено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Відповідно до п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого від 27 червня 2007 року №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа на законних підставах користується транспортним засобом.

Відтак, наявність у водія автомобіля ОСОБА_2 документів на автомобіль на момент проведення габаритно-вагового контролю свідчить про наявність у нього на той час законних підстав (не залежно від їх характеру) для володіння автомобілем, а тому останній володів ним на правовій підставі, тобто за згодою власника – відповідача, який передав йому відповідний технічний паспорт на автомобіль, а тому ОСОБА_2 був безпосереднім володільцем цього автомобіля на час проведення габаритно-вагового контролю 13.02.2018 року.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені будь-які договору щодо залучення останнього до здійснення перевезення будь-яких вантажів, у тому числі, трудового договору, матеріали справи не містять.

Згідно з 1.10 ПДР причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Як вже зазначалось вище, відповідач передав автомобіль DAF, модель FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 у 2018 році у безоплатне користування громадянину ОСОБА_2 та останній на власний розсуд використовував його у своїй діяльності.

Напівпричіп, марки ЧМЗАП, модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який, як вбачається з матеріалів справи, залучався ОСОБА_2 для перевезення вантажу – комбайну, у власності чи на підставі будь-якого іншого речового права у відповідача не перебував, а саме тому останнім не могла здійснюватися експлуатація відповідного транспортного составу, який перевозив зазначений комбайн, та, відповідно, відповідач не може вважатися особою, що за таких обставин організувала перевезення вантажу.

Крім того, правила оформлення документів на перевезення регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Відповідно до п. 11 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Однак, ані товарно-транспортних накладних, ані договорів перевезення, експедирування тощо, чи будь-яких інших документів, у яких би значився ОСОБА_1 як перевізник чи як будь-яка інша особа, яка є суб`єктом правовідносин, що виникають при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, матеріали цієї справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 керував транспортним засобом DAF, модель FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом, марки ЧМЗАП, модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто безпосередньо приймав участь у події, яка сталася 13.02.2018 року. Тому спір у даній справі безпосередньо стосується його прав та обов`язків.

Крім того, власника причіпу, марки ЧМЗАП, модель 9991, реєстраційний номер НОМЕР_2 , права та обов`язки якого безпосередньо стосується у даній справі, у порушення норм цивільно-процесуального законодавства, також не було долучено до участі у даній справі в якості співвідповідача.

Колегія суддів зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Ураховуючи неналежність суб`єктного складу відповідачів за заявленою позивачем вимогою, оскаржуване рішення суду не можна вважати таким, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Більше того, безпосередній перевізник, яким є водій ОСОБА_2 , взагалі не залучений до участі у справі, в той час як ухвалене судове рішення може вплинути на його права та обов`язки, про що безпосередньо зазначено в апеляційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, який зазначив, що в подальшому до перевізника можу бути пред`явлені вимоги в порядку регресу (т.2, а.с.43).

У відповідності до п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2025 року – зміні, з викладенням його мотивувальної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину, в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.02.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева