Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №127/28392/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/28392/24

Провадження № 22-ц/801/194/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 рокуСправа № 127/28392/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Голоти Л.О.,

з участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила ,що після смерті батька першою Вінницькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа ,де спадкоємцями є сторони у справі .До спадкової маси входить належне ОСОБА_3 на праві власності майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Постановами державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотконтори їй відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартири під АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , оскільки згідно відомостей наданих КП «ВМБТІ» 18.09.2015 за №3938 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 . ,а станом на 05.12.2007 в матеріалах інвентаризаційної справи №2422 було зафіксовано самочинне об`єднання квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , в єдиний об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 загальною площею 123,8 кв.м., житловою площею 75.8 кв.м. У зв`язку з тим, шо встановлено об`єднання декількох об`єктів нерухомого майна в новий об`єкт нерухомості, проте спадкодавцем за життя не було належним чином оформлено право власності на вказане нерухоме майно, свідоцтво про право на спадщину за законом на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 нотаріальна контора видати не може. Наразі оформлення об`єднаних квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 в один об`єкт нерухомого майна є неможливим, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 15.03.2002 квартира АДРЕСА_6 у вказаному будинку належить відповідачу, а позивач є власником квартири АДРЕСА_5 . Між позивачем і відповідачем 09.10.2015 було укладено договір про поділ спадкового майна, на підставі якого спірні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 вирішено залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького міського суду від 16.10.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі прийняти нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити. Зазначив, що судом не було належним чином досліджено докази обставин у справі, зокрема , за яких спадкове майно було визнано таким, що має «незаконні» перепланування. Водночас інший ефективний механізм оформлення права на спадкове майно, окрім його захисту та визнання у судовому порядку, законодавством не передбачений.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання сторони не з`явились ,про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. ОСОБА_2 отримав повістку-повідомлення 17.01.2026 року в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. ОСОБА_1 повістка-повідомлення була надіслана засобами поштового зв`язку, проте 02.02.2026 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло рекомендоване-повідомлення про відсутність адресата за вказаною адресою, що вважається належним повідомленням. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно із п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Як роз`яснено у п.7, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), то до спадкоємців переходить право власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (частина шоста статті 376 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 р. вказано, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності.

Вищезазначені правові позиції викладені в постанові №6-130 цс13 від 04.12.2013 року.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76.

Згідно з пунктом 1.4.1 цього наказу, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Цими ж правилами надається визначення таких понять, як переобладнання і перепланування.

При цьому судам слід враховувати наявність технічного висновку про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, наявність даних про не порушення прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 .(а.с.15)

Згідно довідки №2225 від 23.11.2021, виданої Першою Вінницькою нотаріальною конторою ЦЗМУ МЮУ (м. Хмельницький) після смерті ОСОБА_3 , заведена спадкова справа №189/2015. Із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відомостей про інших спадкоємців немає.(а.с.16)

09.10.2015 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. посвідчено договір про поділ спадкового майна та зареєстровано в реєстрі за №2-2235. Зі змісту договору слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли. До складу спадкового майна входить:

- квартира під номером АДРЕСА_7 ;

- квартира під номером АДРЕСА_8 ;

- квартира під номером АДРЕСА_2 ;

- легковий автомобіль марка MERSEDES-BENZ 600 SEL, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- земельна ділянка площею 0262 гектара, кадастровий номер 0510136600:02:086:0050;

- частка в статутному капіталі ТОВ «Компанія «Агропромсервіс», АДРЕСА_9 , в розмірі 80%, що становить 16000,00 грн;

- внесок учасника до статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Підриємство трансформаторних підстанцій» в розмірі 100 % статутного капіталу, що становить 1000,00 грн.

Після укладення цього договору у спадщину спадкоємця ОСОБА_2 переходить:

- квартира під номером АДРЕСА_7 ;

- земельна ділянка площею 0,262 гектара, кадастровий номер 0510136600:02:086:0050;

- частка в статутному капіталі ТОВ «Компанія «Агропромсервіс», АДРЕСА_9 , в розмірі 80%, що становить 16000,00 грн;

- внесок учасника до статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Підриємство трансформаторних підстанцій» в розмірі 100 % статутного капіталу, що становить 1000,00 грн.

У спадщину спадкоємиці ОСОБА_1 переходить:

- квартира під номером АДРЕСА_8 ;

- квартира під номером АДРЕСА_2 ;

- легковий автомобіль марка MERSEDES-BENZ 600 SEL, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .(а.с.17-18).

Постановами державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. №3755/22-31, №3756/02-31 19.10.2015 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру під АДРЕСА_10 ,належну її батьку ОСОБА_3 (а.с.19-2),оскільки за відомостями КП «ВМБТІ» за спадкодавцем було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , однак під час останньої технічної інвентаризації 05.12.2007 зафіксовано самочинне об`єднання квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 в один об`єкт нерухомості загальною площею 123,8 кв.м. При цьому право власності на новоутворений об`єкт нерухомого майна у встановленому законом порядку оформлено не було. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на об`єднане майно нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на раніше належні спадкодавцю квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 .

З відповіді КП ВМР «ВМБТІ» наданої на запит №3288 від 14.08.2018 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності в цілому за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом від 31.07.2003 №2697. Станом на 25.05.2018 загальна та житлова площі квартири не змінились. На момент обстеження вищезазначеної квартири самочинно перепланованих, переобладнаних, прибудованих приміщень не виявлено.(а.с.23)

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2002 позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_11 . (а.с.24-25)

Згідно договору купівлі-продажу від 28.09.1996 року ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_8 .(а.с.26-27)

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 15.03.2020 відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_12 . (а.с.31-32)

На квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 у 2007 році заведено одну інвентаризаційну справу (а.с.47-52) .

З експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_13 вбачається, що до перепланування квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 загальна площа квартир складала 118,9 кв.м., житлова площа 91,3 кв.м., підсобна 27,6 кв.м., а після перепланування квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 станом на 05.12.2007 року загальна площа квартир становить 123,8 кв.м., житлова площа 75,8 кв.м., підсобна 48,0 кв.м.(а.с. 50, 51-52)

Станом на 05.12.2007 року (дата останньої технічної інвентаризації) в матеріалах інвентаризаційної справи зафіксовано самочинне об`єднання квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 в єдиний об`єкт нерухомого майна –в квартиру АДРЕСА_14 ,загальною площею 123,8 кв.м.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірне спадкове майно зазнало реконструкції внаслідок самочинного об`єднання декількох квартир в один об`єкт нерухомості, у результаті чого такі об`єкти втратили тотожність із майном (квартирами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 ) , право власності на яке було належним чином оформлено за спадкодавцем. Суд встановив відсутність доказів державної реєстрації права власності на спірні квартири після їх перепланування та об`єднання, а також відсутність доказів узаконення таких змін у встановленому законом порядку. Оскільки спадкодавець за життя не набув права власності на спірне нерухоме майно, до спадкоємців не могло перейти право власності на таке майно у порядку спадкування. Суд зазначив, що процедура прийняття в експлуатацію та державної реєстрації об`єктів нерухомості належить до повноважень компетентних органів, зокрема інспекції архітектурно-будівельного контролю і не може бути підмінена судовим рішенням.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи , які перевірив доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини і норми права, що їх регулюють, внаслідок чого дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Доводи апеляційної скарги про недостатнє дослідження судом доказів у справі та не встановлення обставин, за яких спадкове майно було визнано таким, що має «незаконні» перепланування, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, факт самочинного об`єднання спадкодавцем квартир АДРЕСА_15 підтверджується відомостями КП «ВМБТІ» та матеріалами інвентаризаційної справи №2422, зокрема, результатами технічної інвентаризації станом на 05.12.2007, якими зафіксовано зміну технічних характеристик об`єкту та втрату ним тотожності з раніше зареєстрованими квартирами. Суд належним чином оцінив ці докази та дослідив правові наслідки такого перепланування, виходячи з положень ч.1 ст. 376 ЦК України, згідно з якою нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване, зокрема, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. Такі дії призводять до втрати об`єктом тотожності з тим майном, на яке було оформлено право власності.

Відповідно до ч. 2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.14 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав» у разі об`єднання об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, а реєстраційні номери таких об`єктів скасовуються. Для новоствореного об`єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер такому об`єкту. Закритий розділ повинен містити посилання на діючий розділ відповідного об`єкта. Діючий розділ повинен містити посилання на закритий розділ відповідного об`єкта.

Відтак ,з часу здійснення спадкодавцем об`єднання належних йому об`єктів нерухомого майна (незавершеного будівництва) і відображення його в результатах технічної інвентаризації , видача свідоцтв про право власності на ці об`єкти в порядку спадкування ,як і визнання права власності на них в порядку спадкування судом, є неможливими, оскільки такі об`єкти нерухомості перестали існувати і їх реєстраційні номери скасовуються.

Правова позиція щодо наслідків самочинного будівництва та перепланування підтверджується п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до якого право власності на самочинно збудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомості не набувають ані особи, які здійснили будівництво, ані їх спадкоємці. Таке майно не є об`єктом цивільних прав, не може бути предметом поділу або встановлення порядку користування.

Відтак ,суд встановивши ,що належні спадкодавцю квартири АДРЕСА_16 в результаті об`єднання стали складовою нового об`єкту нерухомості , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за спадкоємицею - позивачкою права власності на них в порядку спадкування , а твердження про неповне дослідження доказів не відповідають фактичним обставинам справи та матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачений інший механізм оформлення права на спадкове майно, окрім його захисту та визнання у судовому порядку, є безпідставними, виходячи з наступного.

Право власності на новостворене нерухоме майно виникає при умовах завершення його будівництва, введення його в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього (стаття 331 Цивільного кодексу України). До завершення законного будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі створення цієї нерухомості. Законне будівництво – будівництво будинку на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, при наявності належного проекту будівництва, дозволу та при додержані будівельних норм і правил.

Статтею 1218 ЦК України передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. До такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року.

Згідно роз`яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» ,якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Згідно ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. В розумінні частини першої статті 190 Цивільного кодексу України права та обов`язки спадкодавця як забудовника незавершеного будівництва ( реконструкції, перепланування) є майновими та включаються до майна ,зокрема, на право завершити будівництво (реконструкцію) на підставі документів, раніше виданих спадкодавцю тощо. У випадку незавершеного будівництва до складу спадщини входять права та обов`язки забудовника і нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину на права та обов`язки спадкодавця ,як забудовника відповідно до ч. 1ст .66 ЗУ «Про нотаріат».

Згідно п.3.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» №461 від 13.04.2011 року документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Надалі право власності на зазначене майно підлягає державній реєстрації, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25.12.2025 року ,що передбачають державну реєстрацію прав за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Із наведених положень убачається, що за відсутності у спадкодавця належним чином оформленого права власності на новий об`єкт нерухомості спадкоємці не набувають такого права автоматично, а повинні самостійно вчинити передбачені законодавством дії щодо його оформлення. Зокрема, законодавством встановлено адміністративний порядок прийняття об`єкта в експлуатацію органами державного архітектурно-будівельного контролю, отримання відповідного сертифіката, а в подальшому — державну реєстрацію права власності. Лише після проходження цих процедур можливе виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості.

Таким чином, визнання рішенням суду права власності в порядку спадкування на об`єкти нерухомості ,які за життя спадкодавця перестали як такі існувати , є неможливим ,а на новостворений ним об`єкт - за умови не застосування особою передбаченого законом порядку успадкування прав забудовника , не є законним способом оформлення прав на незакінчене будівництво (реконструкцію), оскільки відсутній спір . Саме на це обґрунтовано вказав суд першої інстанції, правильно зазначивши, що суд не може підміняти собою компетентні органи, наділені повноваженнями щодо прийняття об`єктів в експлуатацію та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

Відповідно до ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду в ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Копаничук С.Г.

Судді : Оніщук В.В.

Голота Л.О.