Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №742/616/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/187/26

Єдиний унікальний № 742/616/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г., при секретарі судового засідання Сірій І.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу – не працюючий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП

УСТАНОВИВ:

23.01.2026 р. о 02 год. 44 хв. в смт. Ладан по вул. Журавська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda XEDOS 6 /д.н.з НОМЕР_1 / та не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, а також гучномовця, чим порушив вимоги п.п.2.4,8.9 "Б" ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Крім того, 23.01.2026 р. о 02 год. 44 хв. в смт. Ладан по вул. Журавська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda XEDOS6 /д.н.з НОМЕР_1 / з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота.

Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надіслав суду письмову заяву, у якій в визнав обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, що викладені в протоколі, просив справу розглядати за його відсутності.

З урахуванням положення ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що передбачені ч.1 ст.122-2 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також вимоги ст.277 КУпАП в частині строків розгляду, з огляду на вжиті заходи для належного інформування про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння.

Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП настає у разі невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до вимог п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися. Пунктом 8.9 (б) ПДР України передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою зокрема увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Дослідивши матеріали справи, зокрема протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №672514 та ААД №672515, а також переглянувши відеозапис із портативного відеореєстратора працівників поліції, суд встановив, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda XEDOS6 /д.н.з НОМЕР_1 /, у смт Ладан проігнорував законну вимогу працівників поліції про зупинку. Після подальшої зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не спростовував обставин керування ним з ознаками алкогольного сп`яніння та у присутності правоохоронців підтвердив свою відмову від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку.

Про існування будь-яких об`єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, окрім суб`єктивного несприйняття доцільності проведення огляду, водій не повідомляв. Вказана позиція правопорушника була послідовною як безпосередньо на місці події, так і на стадії судового розгляду, що підтверджується його письмовою заявою до суду.

Наданим відеозаписом в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог Інструкції, КУпАП при його складанні та дотримання процедури виявлення у водія ознак сп`яніння, що за наявності відмови водія у проходженні огляду утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та є об`єктивним доказом, який не залежить від особистого сприйняття певних подій, а тому виступає достовірним та автентичним джерелом фактичних даних про подію правопорушення.

Суд звертає увагу, що ігнорування чітких звукових та світлових сигналів патрульного автомобіля в нічний час за умови відсутності інших перешкод для сприйняття таких сигналів, що не заперечується водієм, свідчить про його прямий умисел на ухилення від контролю. Така поведінка ОСОБА_1 не лише демонструє відкриту зневагу до законних вимог представників державної влади, а й створює реальну загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху через непередбачуваність маневрів транспортного засобу, що підвищує суспільну небезпеку дій порушника та виключає можливість визнання даного діяння малозначним.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5,2.4,8.9 Б ПДР, скоїв правопорушення, що передбачені ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

З урахуванням ступеню та характеру вчинених правопорушень, які становлять підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, дані про якого встановлені матеріалами справи, відношення до скоєних адміністративних правопорушень, що полягало у визнанні їх вчинення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1222, ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ч.2 ст.36, ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, ст.ст.221,283-284,ч.2 ст.287 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративні правопорушення №742/616/26 за ч.1 ст.130 КУпАП, справу № 742/619/26 за ч.1 ст.122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 об`єднати в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номера справи 742/616/26.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративні стягнення:

-за ч.1 ст.130 КУпАП – у виді штрафу у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.

-за ч.1 ст.122-2 КУпАП – у виді штрафу у розмірі 153 /ста п`ятдесяти трьох/ грн.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП шляхом поглинання менш суворого стягнення більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн (шістсот шістдесят п`ять) 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г. Павлов