Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №334/10774/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 17.02.2026

Справа № 334/10774/25

Провадження № 2/334/1145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ :

26.12.2025 року позивач звернулася з позовом до відповідача про стягнення аліментів на користь позивача на своє утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку.

Позивач зазначає, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, наразі позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Від шлюбу мають дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільна дитина у весь час проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні спільної дитини, відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на їх утримання.

Позивач потребує матеріальної допомоги, оскільки здійснює догляд за малолітньою дитиною, у зв`язку з чим не має можливості працювати та отримувати заробітну плату чи інші доходи.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що хоче більше грошей на утримання дитини. З заявою про стягнення аліментів вона зверталася, але адвокат не правильно склала документи, тому їх повернули. Офіційна заробітна плата відповідача значно менша від його фактичних доходів. Позивач пояснила, що не може домовитися про розмір аліментів з відповідачем, тому що він надає кошти на утримання дітей на власний розсуд, пиячить. Позивач наразі не працює, здійснює догляд за дитиною.

Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, пояснив, що добровільно надає значно більше коштів, ніж вона просить у позовній заяві. Просив врахувати, що у сторін двоє неповнолітніх дітей, проте позивач зазначила лише про меншу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .

Від шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження.

Проте у судовому засіданні з пояснень сторін, судом встановлено, що у сторін двоє неповнолітніх дітей, позивач про другу дитину нічого не зазначила, тому що старшій дитині вже більше трьох років.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно з ч. 2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання дружина з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст.76-78, ст.81 ЦПК України, засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, а отже може надавати матеріальну допомогу на дружину. У судовому засіданні відповідач стверджував, що добровільно надає кошти на утримання дітей. Позивачем вказані обставини не оспорювалися, проте вона вказувала, що незадоволена розміром наданої допомоги та цих коштів не достатньо на утримання дітей.

Щодо розміру аліментів, то позивачем не обґрунтовано розмір аліментів у розмірі 1/4 частини доходів відповідача. Враховуючи, що на утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей, мінімальний встановлений законом розмір аліментів на двох дітей складає 1/3 частина від доходів боржника (ст. 161 ЦПК України), суд вважає справедливим встановити розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини доходів відповідача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку, починаючи з 26.12.2025 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проголошення рішення суду 17.02.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Філіпова І. М.