Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №332/493/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/493/26

Провадження №: 1-кп/332/284/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082030000023 від 09 січня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, який має базову середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має дитину 2013 року народження, який не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1.09.10.2002 Вугледарським міським судом Донецької області, за ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 24.10.2002. Звільнився 23.05.2005 у зв`язку з відбуттям строку покарання;

2.20.10.2005 Ворошиловським районним судом м. Донецька, за ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Вирок набрав законної сили 08.11.2005. Звільнився умовно-достроково 31.03.2008, невідбутий строк: 1 рік 3 місяці 7 днів;

3.13.08.2008 Кіровським районним судом м. Донецька, за ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ворошиловського районного суду міста Донецька від 20.10.2005 у вигляді 2 місяців позбавлення волі та призначено остаточне покарання у вигляді 4 років та 2 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 11.09.2008. 24.10.2011 замінено невідбуту частину покарання у вигляді 8 місяців 16 днів позбавлення волі на виправні роботи;

4.25.03.2013 Волноваським районним судом Донецької області, за ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 гривень. Вирок набрав законної сили 27.05.2013;

5.04.02.2015 Волноваським районним судом Донецької області, за ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді громадських робіт 100 годин. На підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуте покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 25.03.2013 та остаточно призначено покарання у вигляді 100 годин громадських робіт та штрафу у розмірі 1000 гривень. Вирок набрав законної сили 15.04.2015;

6.07.02.2018 Волноваським районним судом Донецької області, за ч. 2 ст. 307 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 11.03.2018. Звільнився умовно-достроково 11.11.2022, невідбутий строк: 1 рік 2 місяці 6 днів;

7.25.09.2025 Заводським районним судом м.Запоріжжя, за ч.1 ст.246 КК України, до покарання у вигляді обмеження волі строком на 4 роки. На підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

встановив:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102- IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, період якого в подальшому був неодноразово продовжений згідно із змістом відповідних нормативних актів та який діє по теперішній час.

08 січня 2026 року, приблизно о 17:00 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, маючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи, що на території України згідно з Указом Президента України введено воєнний стан, перебуваючи біля продуктового магазину «Бонжур», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Алмазна, буд. 69, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, а саме наніс не менше одного удару кулаком правої руки в область обличчя потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого штовхнув останнього двома руками в плечі, від чого ОСОБА_6 впав на землю на спину. Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що його дії помічені іншими особами і оцінюються ними як викрадення, свідомо ігноруючи вказаний факт, дістав з лівої кишені джинсів, які були одягнуті на потерпілому ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi Note10 Pro», об`ємом пам`яті 6/128 Gb, у корпусі сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який належить останньому, вартість якого, відповідно до висновку експерта № 39 від 12.01.2026, складає 4050,00 гривень, який перебував у прозорому чохлі, що не становить матеріальної цінності для потерпілого, таким чином відкрито заволодів вказаним вище майном. Після цього, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4050,00 гривень.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Потерпілий ОСОБА_6 , який про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд провадження провести за його відсутності, при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого згідно з обвинувальним актом. Вказав, що 08 січня 2026 року, ввечері, він разом з потерпілим випивав біля магазину «Бонжур», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Алмазна, до цього вживав наркотичні засоби. Потім вдарив потерпілого в обличчя, той впав. Він забрав належний потерпілому телефон «Хіаоmі», який в подальшому вилучили працівники поліції.

У вчиненому розкаявся, просив суд суворо не карати, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, згідно з положеннями ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого корисливого злочину, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває, є особою працездатного віку, однак дані щодо працевлаштування відсутні, не одружений, має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; інкримінований йому злочин вчинив під час іспитового строку.

Відповідно до висновку КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 72, складеному о 22:50 години 08.01.2026 вбачається, що ОСОБА_4 на час огляду перебував у стані змішаного сп`яніння (метадон та алкоголь).

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , наявність обставини, яка пом`якшує покарання та обставин, які обтяжують покарання, відношення до скоєного злочину, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення - злочину, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання у межах санкції ч.4 ст.186 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, ОСОБА_4 вчинив 08.01.2026, тобто в період іспитового строку за вироком Заводського районного суду міста Запоріжжя від 25.09.2025, тому суд вважаєнеобхідне до призначеного покарання на підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 25.09.2025.

Зазначене покарання суд вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

23 січня 2026 року о 17:00 годині ОСОБА_4 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026, за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2026 року до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з дня затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме з 17:00 години 23 січня 2026 року і до 17:00 години 13 березня 2026 року, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

За змістом частини 5 статті 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Тому відповідно до ч.5 ст.72 КПК України, слід зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 23 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п.2 ч.4 ст.374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 14.01.2026 (справа №332/204/26, провадження №1-кс/332/33/26) було накладено арешт на належне потерпілому ОСОБА_6 майно, яке вилучено під час проведення огляду місця події 08.01.2026 року, а саме: мобільний телефон сірого кольору з чохлом на задній кришці, марки «Xiaomi» моделі «RedmiNote 10 Pro», об`ємом пам`яті 6/128 Gb, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ,- який скасовується.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений. Витрати на залучення експертів на користь держави у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349,366-371,373-376,395,532 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року до покарання, призначеного за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання, строк його попереднього ув`язнення в період часу з 23 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 14.01.2026 (справа №332/204/26, провадження №1-кс/332/33/26), а саме на: мобільний телефон сірого кольору з чохлом на задній кришці, марки «Xiaomi» моделі «RedmiNote 10 Pro», об`ємом пам`яті 6/128 Gb, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон сірого кольору з чохлом на задній кришці, марки «Xiaomi» моделі «RedmiNote 10 Pro», об`ємом пам`яті 6/128 Gb, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 та порожню картонну коробку від вищезазначеного мобільного телефону, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити в розпорядженні ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1