Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №521/21020/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/21020/25

Номер провадження: 1-кп/521/1209/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №521/21020/25 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, громадянки України, із повною середньою освітою, одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ХІ від 24.02.2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який у подальшому у встановленому законом порядку неодноразово продовжувався, а на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення, Указом Президента України від 14.07.2025 року за №478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року №4524-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 07.08.2025 року строком на 90 діб.

Так, ОСОБА_4 , 27 вересня 2025 року о 21 годині 24 хвилин, зайшла до приміщення магазину «Обжора», за адресою: м. Одеса вул. Прохорівська, буд. 15 (Хаджибейський район міста Одеси) та взяла до рук продуктовий кошик.

Пройшовши до середини магазину для здійснення покупок, ОСОБА_4 , перебувавши у відділі з алкогольними напоями, о 21 годині 35 хвилин випадково побачила в кошику мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy А16», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору. У цей момент у останньої виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 .

У той же час та у тому ж місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи у вище вказаному приміщенні даного магазину діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, переконавшись, що її дії залишаються непомітними, як для сторонніх осіб так і для власника майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи біля торгівельних стелажів, ОСОБА_4 помістила до своєї лівої кишені верхнього одягу мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy А16», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору, що належить ОСОБА_5 , таким чином заволоділа вищезазначеним майном.

Після цього ОСОБА_4 з викраденим мобільним телефоном марки «Samsung», моделі «Galaxy А16», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору, що належить ОСОБА_5 , залишила місце вчинення кримінального правопорушення та надалі розпорядилась викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила матеріальний збиток ОСОБА_5 на загальну суму 5 772 гривень.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, підтвердила вищевикладені обставини та заявила про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачена надала пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.

Роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь – які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченої щодо визнання вини.

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченої у вчиненому кримінальному правопорушенні та відшкодування завданих збитків, шляхом повернення майна.

При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченої пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_4 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання нею своєї провини у вчиненому, про що вона, ОСОБА_4 , висловила щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченою в суді правдивих показів, готовність нести покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше. Крім цього, суд приймає до уваги, що майно, яке було викрадене ОСОБА_4 , повністю повернуто потерпілому і тому будь-яких негативних наслідків матеріального характеру для потерпілого не настало.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд також приймає до уваги, що злочин, хоча і був вчинений обвинуваченою під час дії в України воєнного стану, проте був вчинений без використання умов воєнного стану (викрадення чужого майна, вчинене щодо осіб, які переміщуються у більш безпечні регіони України, викрадення майна осіб, які тимчасово залишили житло без контролю для укриття в безпечному місці, викрадення майна у районі проведення активних бойових дій тощо).

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченої та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає можливим застосувати до неї покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 року 6 місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль над поведінкою ОСОБА_4 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченої.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06.10.2025 року, - скасувати.

Речовий доказ, а саме:

-мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy А16», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору, - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 .

На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеський апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_6