Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №946/828/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/828/26 Провадження № 3/946/392/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

про передачу матеріалів органу досудового розслідування

17 лютого 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Опач Клушанського району Республіки Молдова, громадянина України, гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановив:

Згідно даним протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД № 158, що складений 06.02.2026 начальником відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_2 , 05.02.2026 близько 17:00 год. ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 в групі оповіщення населення про мобілізаційні заходи на період воєнного стану, перебуваючи за місцем здійснення оповіщення громадян у АДРЕСА_2 , діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, приписів законів, інструкцій та наказів, здійснив затримання із застосуванням заходів фізичного впливу громадянина ОСОБА_3 всупереч вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, без залучення працівника Національної поліції, який входив до складу спільної групи оповіщення. У протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.172-14 КУпАП.

Притягуваний ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з обставинами, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, проте пояснив, що того дня він перебував у складі групи оповіщення разом із ОСОБА_4 , представника Національної поліції з ними не було. Коли вони рухалися на своєму службовому автомобілі, їх побачив чоловік, який почав поводити себе агресивно, кидав в їх автомобіль каміння, палку, через що вони намагалися, продовжуючи рух на своєму транспортному засобі, довести чоловіка до відділу поліції, проте коли той почав кидатися на автомобіль та намагатися наносити тілесні ушкодження, з метою припинення протиправних дій вони затримали чоловіка та доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В поліцію вони чоловіка не доставляли, оскільки вони не визнали це за потрібне. Працівників поліції викликали очевидці події, вони приїхали безпосередньо вже до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підтвердження своїх пояснень притягуваний ОСОБА_1 надав відеозапис, з якого вбачається агресивна поведінка громадянина, зокрема кидання якихось предметів в автомобіль та намагання нанести тілесні ушкодження військовослужбовцю.

Суд, заслухавши пояснення притягуваного ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що матеріали слід передати органу досудового розслідування, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 172-14 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень. А за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З урахуванням однієї з основних засад судочинства змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, встановленої п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, кожна сторона, має право відстоювати свою правову позицію, права, свободи і законні інтереси засобами, не забороненими законом, а також є вільною у збиранні та поданні до суду речей, документів та інших доказів, у тому числі з метою спростування позиції протилежної сторони, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол, був наданий, власне протокол, зміст якого був вище наведений, а також витяги з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №275 від 02.10.2025 та №35 від 04.02.2026.

Відповідно до витягу з наказу №275 від 02.10.2025, головний сержант ОСОБА_1 був призначений гранатометником 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.10.2025, а згідно з витягом з наказу №35 від 04.02.2026, гол. сержант ОСОБА_1 разом із солдатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і представником НПУ включено до групи №1 оповіщення для оповіщення та перевірки військово-облікових документів у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років в межах Ізмаїльського району (ТЗ Хендай Соната НОМЕР_2 ).

Крім того, з долученого до матеріалів справи відеозапису, дослідженого судом під час судового розгляду справи, вбачається як військовослужбовці, у тому числі ОСОБА_1 , здійснили фізичний вплив на громадянина, після чого примусово помістили його до салону автомобіля та обмежили його можливість самостійно залишити транспортний засіб, при цьому представник поліції не був присутнім.

Отже, із сукупності досліджених доказів вбачається, що після застосування фізичного впливу громадянина було примусово поміщено до автомобіля та переміщено до іншого місця.

Разом з тим, законодавством України не передбачено повноважень військовослужбовців РТЦК та СП на здійснення самостійного затримання осіб із застосуванням фізичного примусу та подальше їх доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, відповідно до ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається, зокрема адміністративне затримання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП право здійснювати адміністративне затримання надано виключно визначеним законом органам і посадовим особам, зокрема працівникам Національної поліції, – в тому числі, при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця чи його образи, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Військовослужбовці ТЦК та СП у складі груп оповіщення ані наведеною нормою, ані іншими законодавчими актами не уповноважені здійснювати затримання осіб з наведених підстав.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що адміністративне затримання громадянина здійснювалося працівником поліції або за його процесуальної участі. Фактично обмеження свободи пересування та поміщення особи до транспортного засобу здійснено військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням зазначених обставин дії ОСОБА_1 не можуть розцінюватися як адміністративне затримання у розумінні ст. ст. 261, 262 КУпАП, оскільки вони вчинені поза межами компетенції визначеного законом суб`єкта.

Частиною 2 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Проте, встановлені обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 Кримінального кодексу України (далі – КК), а саме незаконного позбавлення волі або викрадення людини, та/або передбаченого ст. 426-1 КК, а саме перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, оскільки фактично йдеться про умисне протиправне позбавлення особи можливості вільно пересуватися та про утримання всупереч її волі.

Відповідно ж до ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. А згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься, у тому числі, при передачі матеріалів прокурору, органу досудового розслідування.

Тому, враховуючи, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК та/або 426-1 КК, в силу ст. 253 КУпАП матеріали цієї справи слід передати органу досудового розслідування – Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві, у зв`язку чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 253, 278, 284 КУпАП, суд –

постановив:

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП передати органу досудового розслідування – Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, у зв`язку з чим справу про адміністративне правопорушення закрити.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко