Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №497/374/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.02.2026

Справа № 497/374/26

Провадження № 2-а/497/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №378 від 26.01.2026 року, якою його, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень;

-провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 378 про притягнення його, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Позивач вважаю цю постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- відсутність складу правопорушення (не було вручено повістку), штраф накладено за нібито невчасне проходження ВЛК. Проте, згідно із чинним законодавством, обов`язок з`явитися для проходження медичного огляду виникає у військовозобов`язаного виключно після належного вручення йому повістки. Йому, позивачу не було вручено жодної повістки на проходження ВЛК у встановленому законом порядку, а відповідач не має жодних доказів (корінців повісток з моїм підписом тощо) на підтвердження зворотного. За відсутності належного сповіщення його дії не містять складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутній факт умисного ухилення.

- позивач проходить військової служби, що виключає можливість притягнення його до відповідальності в силу положень п.10 ст. 247 КУпАП, якими визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі проходження особою військової служби.

На момент винесення постанови він, позивач вже перебував у процесі призову за мобілізацією і наразі проходить військову службу у Державній прикордонній службі України ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 ). Дана обставина є безумовною підставою для закриття справи.

- порушення процедури розгляду справи та здійснення психологічного тиску, оскільки постанову було винесено в умовах його фактичного затримання у м. Одеса та подальшого утримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 без залучення представників поліції, складання протоколів про затримання та надання доступу до засобів зв`язку чи правової допомоги. Підпис у заяві про «неоспорювання порушення» було отримано під психологічним тиском та внаслідок введення в оману (обіцянка надати можливість зв`язатися з дружиною лише після підписання документів). Таким чином, дана заява не може вважатися добровільним визнанням вини.

- невідповідність фактичних обставин та технічні помилки. У постанові невірно вказано його, позивача адресу проживання: зазначено « АДРЕСА_1 », тоді як він фактично проживаю за адресою: АДРЕСА_2 . Його адреса реєстрації: АДРЕСА_3 . Дана помилка свідчить про поверхневий розгляд матеріалів справи та поспіх при оформленні постанови. Крім того, розгляд справи відбувся 26.01.2026, а вже наступного дня, 27.01.2026, він проходив ВЛК, що підтверджує його добросовісність та намір виконувати військовий обов`язок.

З цих підстав просив скасувати оскаржувану постанов та закрити провадження по справі.

Ухвалою від 10.02.2026 року відкрито провадження за даним позовом та призначено до судового розгляду на 16:00 годину 17.02.2026 року (а.с.29), про що повідомлено сторін по справі (а.с.30).

Цією ухвалою судом зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати до суду у строк до 16.02.2026 року: письмовий відзив, матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (постанова №378 від 26.01.2026 року).

16.02.2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів (а.с.32-34).

В судове засідання 17.02.2026 року:

-позивач не прибув, причину неявки не повідомив, наразі проходить військову службу та перебуває в навчальному центрі ДПСУ №1449 АДРЕСА_4 ;

-представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не прибув, причини неявки не повідомив, хоча був сповіщений належним чином шляхом надіслання ухвали суду на електронну пошту та нарочно кур`єром суду (а.с.30, 31).

Ухвалу суду від 10.02.2026 року в частині надання матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (постанова №378 від 26.01.2026 року) - на час розгляду справи так і не виконано, матеріали справи не надано.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, тягар доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом досліджено лише ті докази, що надані стороною позивача.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м.Жовті Води Дніпропетровської області, є громадянином України (а.с.5-11), місце реєстрації: АДРЕСА_3 (а.с.11).

Перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , зареєстрований 07.06.2022 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №908 (а.с.12).

26 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 378 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.15-16).

Зі змісту постанови вбачається, що «…26.01.2026 року приблизно о 14:00 годині в м.Одеса встановлено, що гр. ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, будучи військовозобов?язаним, не пройшов вчасно військово-лікарську комісію з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, таким чином допустив порушення пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» )зі змінами), передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП».

Накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 17000.00 гривень (а.с.15-16).

В даній постанові наявна відмітка про вручення постанови особі, відносно якої її складено ОСОБА_1 .

За повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 13.02.2026 року за №1275/1669 вбачається, що на підставі мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_7 у січні 2026 року була змога призивати військовозобов`язаних до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), але на момент призову громадянина ОСОБА_1 , поставку до військової частини НОМЕР_1 припинили. Через відсутність можливості призвати його на пряму, ОСОБА_1 був призваний від 12.02.2026 до навчального центру ДПСУ 1499 м. Ізмаїл, Одеської області в якому повинен буде пройти базову загальновійськову підготовку (БЗВП) (а.с.33).

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 12.02.2026 року №459 ОСОБА_1 , 1989 року народження, солдат, РНОКПП НОМЕР_2 , військовооблікова спеціальність 999097 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) відповідно до поіменного списку №271 від 12.02.2026 року призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_3 (а.с.34).

Положеннями ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер правопорушення.

Отже, відповідно до викладеного, орган чи посадова особа уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.

На цьому акцентував увагу Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу№ 524/5741/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п.10 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин: проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 цього Кодексу.

Системний аналіз правовідносин та нормативноправових актів, що їх регулюють, свідчить про те, що оскаржувана постанова вимогамз акону невідповідає, під час розгляду справи та винесення постанови відповідачем були порушені вимоги ст. 268 КУпАП України, а саме безпідставно не враховані ті обставини, що ОСОБА_1 проходив ВЛК та мав намір проходити військову службу. Не надано доказів, що особі направлялась повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК.

За таких обставин оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, крім того, позивач ОСОБА_1 з 12.02.2026 р. призваний на військову службу за мобілізацією, проходить базову загальновійськову підготовку (БЗВП) у навчальному центрі ДПСУ 1499 м.Ізмаїл Одеської області (а.с.33-34).

За таких обставин провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.10 ст.247 КУпАП через проходження останнім військовї служби замобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що позбавляє суд можливості встановити в його діях склад правопорушення.

Тому дослідивши подані позивачем докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому постанова про притягнення позивача до відповідальності №378 від 26.01.2026 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

На переконання суду, встановлені обставини у сукупності свідчать про незаконність оскаржуваної постанови.

Отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо стягнення судових витрат:

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 N 3674-VI, відповідно до частин 1 та 2 статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

18.03.2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі N 543/775/17, у якій відступлено від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.12.2016, згідно із якою за подання позивачем або відповідачем - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір, сплаті не підлягає.

Зокрема, відступаючи від вказаної правової позиції Верховного Суду України, Великою Палатою Верховного Суду вказано на те, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд касаційної інстанції виходив з положень ч. 5 ст. 4 Закону України Про судовий збір, яка передбачає, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3328.00 грн.

Тобто, за звернення до Болградського районного с уду Одеської області з даною позовною заявою підлягав сплаті судовий збір в загальному розмірі 665.60 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 665.60 гривень (а.с.4), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 665.60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.72-77, 90, 132, 134, 241-246, 250-251, 268-272, 286, 292-293, 296, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 378 від 26.01.2026 року ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 : ЄДРПОУ НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені судові витрати:

- судовий збір за подання позову в розмірі 665.60 гривень (шістсот шістдесят п?ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9 , тел. НОМЕР_5

Представник позивача ОСОБА_5 : АДРЕСА_5 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_10

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 в Одеській області: АДРЕСА_6 , ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_11

Суддя С.В.Кодінцева