Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №389/89/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

17.02.2026

ЄУН 389/89/26

Провадження №1-кп/389/5/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12025121020000441 від 21.05.2025 року стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цибулеве Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, особою з інвалідністю та депутатом будь-якого рівня рад не являється, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 скоїв умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій та умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, за наступних обставин.

В грудні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_4 раптово виник умисел на умисне одержання доступу до дитячої порнографії за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та технологій, її завантаження та подальше умисне зберігання без мети збуту та розповсюдження.

Реалізуючи даний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи всупереч вимогам ст. ст. 1,20 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, ст. 36 Закону України «Про медіа» від 13.12.2022 № 2849-IХ (далі – Закон), відповідно до якого на території України в медіа та на платформах спільного доступу до відео забороняється поширювати порнографічні матеріали, а також матеріали, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру, всупереч 34, 36 Конвенції про права дитини, яку ухвалено Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст.ст. 1, 2, 3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований Україною 03.04.2003, Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» (Лансаротська конвенція), ратифікованої 20.06.2012, ОСОБА_4 , за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, використовуючи власний мобільний телефон марки «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 з встановленою сім-картою оператору мобільного зв`язку НОМЕР_4 , умисно знайшов та відтворив на невстановленому веб-ресурсі, тим самим отримав доступ до відео файлу «oVFoyAxVxzc2Y8uI472877579_9031529266931754_2382899410109144912_n», який демонструє сцени сексуального характеру за участі дитини та відноситься до дитячої порнографії.

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, маючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет, використовуючи інформаційно-телекомунікаційні системи та технології, цього ж дня, перебуваючи за місцем проживання, а саме за АДРЕСА_1 , завантажив та умисно зберігав вказаний відеофайл, який містить дитячу порнографію, без мети збуту чи розповсюдження, таким чином отримав можливість у будь-який час відтворювати та переглядати такі матеріали на власному мобільному телефоні марки «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 .

Згідно висновку судово-мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/45050-МЗ від 24.11.2025,відеофайл з назвою «oVFoyAxVxzc2Y8uI472877579_9031529266931754_2382899410109144912_n», являється продукцією порнографічного характеру, який відносяться до дитячої порнографії.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій та умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.301-1 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду з угодою про визнання винуватості від 03.12.2025 року, укладеної між прокурором та обвинуваченим за участю адвоката, відповідно до умов якої сторони угоди у кримінальному провадженні 12025121020000441 від 21.05.2025 відповідно до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 301-1 КК України, яка ніким не оспорюється. Зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, зокрема те, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому засіданні. При цьому, прокурор та обвинувачений між собою узгодили покарання, яке повинен понести обвинувачений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми строком на 2 роки зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, пов`язаних з призначенням зазначеного покарання, передбачених пунктами ч.1 ст.76 КК України.

Також зазначено, що роз`яснено обвинуваченому наслідки укладення та затвердження угоди, та наслідки її невиконання, зокрема те, що в разі невиконання угоди прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, а умисне невиконання ОСОБА_4 умов угоди, буде підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить необхідні реквізити, визначені ст. 472 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , його адвокат та прокурор просили затвердити угоду, вказавши, що останню укладено добровільно, наслідки укладення угоди, передбачені ч.2 ст. 473, ч.4 ст. 474 КПК України їм роз`яснено та зрозумілі.

Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, вказаного у висунутому обвинуваченні згідно з обвинувальним актом, щиро кається у скоєному.

Захисник в судовому засіданні вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши про те, що вона відповідає вимогам КПК України та КК України.

Прокурор зазначив, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301-1 КК України, яке згідно ст.12 КК України, є кримінальним тяжким злочином.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права та наслідки укладення та затвердження відповідної угоди з прокурором, передбачені ч. 2 ст. 473 та ч. 4 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Прокурор також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди та узгоджене між сторонами покарання відповідають вимогам КПК України і КК України, зокрема вимогам ст. 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Разом з цим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного ОСОБА_4 який задовільно характеризується, обставини, які пом`якшують покарання, до яких відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено, а тому узгоджене між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , покарання є необхідним і достатнім для досягнення мети виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого між ним та прокурором виду та міри покарання.

Отже, підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже, з урахуванням вимог законодавства з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню витратити, пов"язані на залучення експерта.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію до знаряддя вчинення кримінального правопорушення - мобільного телефону марки «Iphone 13» та мобільного телефону «Asus Rog Phone 5», які конфіскувати у власність держави, оскільки останні були використані як засоби вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Так, під досудового розслідування у кримінальному провадженні застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі ухвали слідчого судді Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2025 року накладено арешт на мобільний телефон марки «Iphone 13» та мобільний телефон «Asus Rog Phone 5», шляхом заборони користуватися та розпоряджатися вказаним майном.

Суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію у власність держави вказаних предметів, які були використані як засоби вчинення кримінального правопорушення, а тому в цій частині накладений за рішенням слідчого судді арешт скасуванню не підлягає з огляду на необхідність забезпечення виконання вироку щодо спеціальної конфіскації майна.

Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 370, 372, 373, 374, 376, 469, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03.12.2025 року між прокурором Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні 12025121020000441 від 21.05.2025 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк 2 (два) роки.

Відповіднодо ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов"язані із залученням експерта, що складають 3565,60 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-DVD диск із відеофайлом з назвою «oVFoyAxVxzc2Y8uI472877579_9031529266931754_2382899410109144912_n», на якому містяться сцени сексуального характеру, записаний під час огляду веб-ресурсу «NCMEC», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-DVD диск №57Т із написами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме телефонних розмов ОСОБА_4 , проведених в ході негласних (розшукових) дій, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження;

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме до мобільного телефону марки «Iphone 13» та мобільного телефону «Asus Rog Phone 5», передані на зберігання до кімнтати зберігання речових доказів ВП №1 ( м. Знам"янка) Кропивницького РУП ГУНП Кіровоградської області, тобто конфіскувати у власність держави.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Знам"янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1