Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №320/12733/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції - Діска А.Б.

Суддя-доповідач - Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Справа № 320/12733/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі

за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області

до? Вишгородської міської ради Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи.

1. Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області (далі - Відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 20.02.2024 № 144 «Про продовження дії паспорту прив`язки тимчасової споруди»;

- визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 19.02.2021 № 71, виданий відділом містобудування, архітектури та капітального будівництва апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради;

- визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 19.02.2021 № 72, виданий відділом містобудування, архітектури та капітального будівництва апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради;

- визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 19.02.2021 № 73, виданий відділом містобудування, архітектури та капітального будівництва апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради;

- зобов`язати Вишгородську міську раду демонтувати тимчасові споруди, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:267:6014, за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позовну заяву було повернуто.

Постановляючи таку ухвалу, суд виходив з того, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, і доказів, які підтверджують існування об`єктивних обставин, які перешкоджали Позивачу звернутись до Відповідача щодо ознайомлення з документами не надано.

Також суд першої інстанції врахував, що правоохоронними органами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, порушеного ще 13.09.2023.

3. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи доводи, аналогічні тим, що були викладені у заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, керівник Вишгородської окружної прокуратури стверджує, що копія оскаржуваного рішення та паспорту прив`язки тимчасових споруд фактично надійшли до Позивача листом Вишгородської міської ради від 16.12.2024 в рамках досудового розслідування кримінального провадження і лише 20.12.2024, за результатами проведення огляду місця події та аналізу інформації Відповідача, прокурором встановлено фактичне порушення вимог законодавства при розміщенні тимчасової споруди. Із самого рішення неможливо встановити наявність порушень закону.

Також Апелянт зазначає, що сам факт здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023112330000321 від 13.09.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, жодним чином не свідчить про обізнаність прокурора про порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку №244 від 21.10.2011 та Положення від 06.06.2016 №15/6.

Окрім того, Апелянт акцентує увагу на тому, що паспорти прив`язки є триваючим актом індивідуальної дії та може бути оскарженим протягом всього часу його дії.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на неї, а від 24.09.2025 - призначено судовий розгляд справи.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

7.?Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частин першої, абзацу другого частити другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

8. Отже, з викладених правових норм вбачається, що процесуальний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду з адміністративним позовом становить три місяці.

9. Колегія суддів відзначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку для суб`єкта владних повноважень починається з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог.

Європейський Суд з прав людини наголошує у своїй практиці, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

10. При цьому, колегія суддів відзначає, що поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду 13 листопада 2024 року у справі № 560/22224/23.

11. Аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів також звертає увагу на те, що жодних винятків для звернення до суду прокурора з позовом, який подано у справі, що розглядається, норми КАС України не встановлюють і не передбачають іншого, спеціального строку для такого звернення, інших наслідків пропущення цього строку. Тобто позов прокурора, за загальним правилом, подається у той самий строк, що передбачено й у разі звернення до суду інших суб`єктів владних повноважень, а в разі його пропущення застосовуються ті ж самі наслідки.

12. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, представник Вишгородської окружної прокуратури стверджує, що про наявність підстав для звернення до суду з цим позовом Позивач дізнався 20.12.2024 після проведення огляду місця події та аналізу інформації Відповідача наданої листом від 16.12.2024.

13. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, судова колегія зазначає, що підставами для звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, відтак строк для такого звернення обчислюється з дня порушення або загрози порушення інтересів держави.

14. У постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі № 320/10110/24, від 04.03.2025 у справі №320/10045/24, від 14.01.2026 у справі № 320/10031/24 Верховний Суд, досліджуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду, зробив висновок, що дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

15. При цьому, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 20.02.2024 № 144 "Про продовження дії паспорту прив`язки тимчасової споруди" розміщене на офіційному веб-сайті Вишгородської міської ради за посиланням: https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/2024/02/20/rishennya-100-145-vid-20-lyutogo-2024-roku/.

16. Таким чином, Позивач мав можливість ознайомитись з документами безпосередньо після їх оприлюднення та протягом встановленого строку звернутися до Вишгородської міської ради для отримання паспортів прив`язки.

17. Більш того, як правильно встановлено судом першої інстанції, правоохоронними органами ще з 13.09.2023 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки), а відтак Позивач повинен був дізнатись про порушення інтересів держави і не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до Вишгородської міської ради, виконкому ради та його відділів, у тому числі щодо оскаржуваного рішення та паспортів прив`язок тимчасових споруд, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк, визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

18. Пру цьому, судова колегія відзначає, що Апелянт ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надав жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73-74 КАС України, доказів та не навів доводів, які підтверджували б існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали вчинення прокуратурою дій, спрямованих на ознайомлення з документами та збирання доказів, у встановлений законом строк.

19. Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду з урахуванням доводів Апелянта про те, що строк ним не пропущено, оскільки Відповідачем допущено саме триваюче правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

При цьому Верховний Суд, зокрема у постанові від 28.11.2018 у справі № 815/2311/15, звертав увагу, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 620/278/23.

20. При цьому, колегія суддів зазначає, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання нею строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. А періодичні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

21. Отже, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом. Поважних причин його пропуску не наведено.

22. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до зазначених у заяві про поновлення строку та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову.

23. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

24. Отже, перевіривши ухвалу суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом повно та правильно встановлено відповідні обставини та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

25. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ?????????

26. Таким чином, апеляційна скарга керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - без змін. ????????? Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329?КАС України, суд,?

ПОСТАНОВИВ:?

Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 17.02.2026.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев