Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №635/5485/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5485/25

Провадження № 2/635/1936/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Загайко Г.Я.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_3 ,

представник відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач, від імені якого діє його представник адвокат Апазіді К.Ю., звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 28 990,65 гривень, інфляційні втрати в розмірі 18 234,12 гривень, 3% річних у розмірі 5 172,20 гривень, відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, які спричинені вчиненням кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича, в сумі 59 200 гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходились матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220430001672 від 07.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. ОСОБА_1 було визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні. Відповідно до обвинувального акта, направленого до суду, органом досудового розслідування у межах кримінального провадження було встановлено, що 06 жовтня 2019 року ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс ОСОБА_1 декілька ударів кулаком правої руки в ділянку обличчя та голови, чим спричинив закриту тупу травму лицьового черепа у вигляді перелому кісток носу з наявністю зовнішніх ушкоджень (забиті рани на спинці носа та верхній повіці правого ока), що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 дня, та синці на голові, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При звільнені ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності в ухвалі від 24 травня 2024 року суд зазначив: «при цьому обвинуваченому суд роз`яснив, що застосування ст.49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності та не звільняє обвинуваченого від обов`язку відшкодування в порядку цивільного судочинства завданої внаслідок кримінального правопорушення шкоди». Вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Дії відповідача ОСОБА_3 є протиправними та спричинили ОСОБА_1 як майнову, так і моральну шкоду.

Так, потерпілому ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду, що знайшла своє вираження у придбанні ним лікарських засобів та проведенні відповідного лікування, загальна вартість якого складає 11217,9 гривень, що підтверджується відповідними чеками про придбання медичних послуг, медичних препаратів та ліків. Крім того, ОСОБА_1 було сплачено 340,75 гривень за послуги судово-медичної експертизи 07 жовтня 2019 року, що також становить матеріальну шкоду, завдану злочином.

Окрім витрат на лікування потерпілому ОСОБА_1 було завдано додаткової матеріальної шкоди у зв`язку з неможливістю реалізувати придбані авіаквитки для подорожі, запланованої на 04 жовтня 2019 року. Зокрема, ОСОБА_1 було сплачено 11 847,00 гривень за чотири авіаквитки (включаючи квитки у зворотному напрямку) для здійснення особистої поїздки з родиною з метою відпочинку. У зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні через тілесні ушкодження, отримані внаслідок дій обвинуваченого, ОСОБА_1 не мав змоги скористатись зазначеними квитками. Перевізником було повернуто лише часткову суму у розмірі 64,99 Євро, що еквівалентно 1975,00 гривень. Таким чином, розмір завданої у зв`язку з цим матеріальної шкоди становить 9872,00 гривень.

Крім того, внаслідок тимчасової втрати працездатності та неможливості належного виконання господарських зобов`язань, ОСОБА_1 зазнав матеріальної шкоди у вигляді застосування до нього штрафних санкцій згідно з умовами договору №02/08 від 01 серпня 2019 року щодо виконання робіт з ремонту меблів на загальну суму 126 000 гривень. За умовами зазначеного договору за кожен день прострочення виконання зобов`язань передбачено сплату пені у розмірі 0,5% від суми договору. Внаслідок порушення строків, спричинених перебуванням позивача на лікуванні, ним було сплачено штрафні санкції на загальну суму 7 560,00 гривень.

На підставі наданих даних та з урахуванням юридичного обґрунтування, точна сума стягнення, включаючи матеріальну шкоду, 3% річних та інфляційні витрати, становить: матеріальна шкода - 28 990,65 гривень, інфляційні втрати - 18 234,12 гривень, 3% річних - 5 172,20 гривень, а всього (28 990,65 + 18 234,2 + 5 172,20) 52 396,97 гривень.

Окрім того, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди немайнового характеру, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях, погіршенні емоційного стану, вимушеному лікуванні та необхідності подальшої реабілітації, вимушеному обмеженні звичного способу життя, ускладненні соціальних зв`язків та неможливістю брати участь у повноцінному громадському, професійному та сімейному житті. Позивач зауважує, що вимушене скасування сімейної подорожі завдало емоційного болю, а порушення строків виконання професійних зобов`язань призвело до ускладнення взаємовідносин з діловими партнерами. Позивачу спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді переламу кісток носу та інші. Зростання кісток не говорить про те, що це є повним відновленням здоров`я, вони вже не можуть ніколи бути такими, як до вчинення відповідачем злочинних дій, та візуально сліди від цього є видимими і досі. Позивач назавжди вимушений змиритися із своїм фізичним станом і спостерігати ці наслідки, що постійно завдає йому моральних страждань. Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач зазнав значного психологічного дискомфорту, що проявилося у втраті довіри до оточення, емоційній нестабільності, порушенні звичного режиму життя, проходження додаткового лікування та понесення пов`язаних із цим фінансових витрат.

Враховуючи характер тілесних ушкоджень, тривалість лікування та обставини справи, розмір моральної шкоди позивач оцінює у 100 000,00 гривень.

Аргументи учасників справи

09 жовтня 2025 року відповідач, від імені якого діє його представник ОСОБА_4 надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог через безпідставність, та необґрунтованість позовних вимог. Так, позивачем не надано жодного доказу того, яке саме лікування він мав проходити та які саме ліки йому були потрібні для лікування, немає жодного доказу проходження позивачем стаціонарного лікування або звернення позивача до лікарських закладів, немає жодних медичних довідок, виписок чи інших документів про те, яке лікування йому було потрібно. Наявність квитанцій та чеків придбання лікарських препаратів не дає підстав вважати, що саме дані ліки були використані для лікування, а тому надані позивачем докази жодним чином не підтверджують того факту, що така матеріальна шкода була заподіяна саме відповідачем. Надані позивачем квитанції про оплату МРТ головного мозку та КТ не дають підстав вважати, що таку процедуру було призначено лікарями у зв`язку з кримінальним правопорушенням. Надані позивачем квитанції та інші докази не є іменними, а тому неможливо встановити кому саме надавались медичні послуги.

Щодо вимог позивача про відшкодування вартості авіаквитків, то відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що авіаквитки були придбані саме на його ім`я та членів його сім`ї, неможливо встановити дату, коли на думку позивача він мав би скористатися послугами авіаперельоту. Крім того, сам позивач стверджує, що подорож була запланована на 04 жовтня 2019 року, в той час коли події правопорушення мали місце 06 жовтня 2019 року. Відсутні також докази того, чи повертались все ж таки грошові кошти за авіаквитки та в якому розмірі.

Щодо вимог позивача про відшкодування понесених ним штрафних санкцій за невиконання умов договору від 01 серпня 2019 року відповідач стверджує, що позивач не надав жодного доказу перебування на лікарняному та неможливості виконання послуги за договором. Тим паче, строк виконання робіт за договором становив 3 місяці, а тому посилання позивача на те, що він не виконав умови договору саме через отримання тілесних ушкоджень є безпідставними.

Відповідач також заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, оскільки між сторонами не існує жодних грошових зобов`язань, розмір коштів, які підлягають стягненню на користь позивача у даному випадку рішенням суду не встановлено, а тому прострочення виконання грошового зобов`язання на час розгляду справи не настало.

Щодо спричинення позивачу моральної шкоди, то відповідач зазначає про відсутність жодних доказів наявності у позивача моральних страждань, зазначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим, непропорційним та забагато завищеним.

16 жовтня 2025 року позивач, від імені якого діє його представник ОСОБА_2 , надав відповідь на відзив, в якій зазначив таке.

Доказами про проходження відповідного лікування є копії виписок із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.5202 від 15.10.2019 КНП ХОР «ОКЛ»; від 04.01.2024 «Медичний центр ВАШ ДОКТОР ФОП ОСОБА_5 »; №5973 від 05.09.2024 КНП Мереф`янської міської ради «Мереф`янська центральна районна лікарня». Щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої неможливістю скористатися авіаквитками позивач зазначає, що як вбачається з копії квитанції про придбання авіаквитків, сплата за послугу авіаперельотів була здійснена 04.10.2019 в сумі 11 847,00 гривень за чотири авіаквитки, включаючи квитки у зворотному напрямку. Тобто, дата 04.10.2019 є датою лише оплати за авіаквитки, тобто датою оплати послуги авіаперельоту, а не датою отримання самої послуги. У зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні (що підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.5202 від 15.10.2019 року КНП ХОР «ОКЛ», через тілесні ушкодження, отримані внаслідок дій обвинуваченого, ОСОБА_1 не мав змоги скористатись зазначеними квитками. Позивачем заявлено суму реальних збитків, що є різницею між понесеними витратами та фактично поверненою частковою компенсацією. Отримані внаслідок дій відповідача тілесні ушкодження призвели до гострого погіршення стану здоров`я позивача, що вимагало стаціонарного лікування у КНП ХОР «ОКЛ» з 07.10.2019 по 15.10.2019. Факт стаціонарного лікування унеможливив не лише початок, але й, зважаючи на характер подорожі, реалізацію запланованої поїздки з родиною. Отже, саме отримані тілесні ушкодження є тим єдиним і вирішальним фактором, який спричинив матеріальну шкоду у вигляді втрати вартості квитків. З огляду на підтверджену госпіталізацію та неможливість скористатися квитками, твердження відповідача про те, що квитки були придбані на «іншу особу, не пов`язану з позивачем», є припущенням і не підтверджується жодними доказами з боку відповідача. Якщо відповідач посилається на цю обставину, як на підставу заперечень він зобов`язаний надати докази спростування таких доводів позивача.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди у вигляді штрафних санкцій за договором доводи відповідача є хибними та повністю спростовуються поданими до матеріалів справи доказами, зокрема медичною документацією, яка підтверджує непрацездатність позивача. Факт його непрацездатності та неможливості виконання ним робіт підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.5202 від 15.10.2019 року КНП ХОР «ОКЛ», що прямо підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 07.10.2019 по 15.10.2019, що виключає можливість особи, діяльність якої полягає у фізичному виконанні робіт (ремонт меблів), їх здійснювати. Згідно з п. 4 договору №02/08, строк виконання робіт становить 3 місяці, тобто роботи мали бути завершені до 01 листопада 2019 року. З акту виконаних робіт від 16.11.2019 вбачається, що роботи були виконані із запізненням, що спричинило нарахування пені. Період стаціонарного лікування 07.10.2019 – 15.10.2019 припадає на ключовий фінальний етап виконання договору. Саме вимушене переривання роботи через госпіталізацію та період реабілітації після виписки, спричинені діями відповідача, стали безпосередніми причинами порушення позивачем кінцевого строку виконання робіт за договором.

Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що інфляційні витрати та 3% річних є компенсацією за знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та втрату можливості їх використання, а не є штрафними санкціями. Ці нарахування стягуються незалежно від вини боржника та відшкодовуються за весь час прострочення. Момент заподіяння шкоди (06.10.2019) породжує грошове зобов`язання щодо її відшкодування. У цьому випадку відповідач, як особа, що заподіяла шкоду, стає боржником (зобов`язаний відшкодувати), а позивач – кредитором (має право вимагати відшкодування). Позовні вимоги до ОСОБА_3 були заявлені 19.05.2020 в межах кримінального провадження, аналогічна позовна заява до ОСОБА_3 була також подана 25.09.2025 у кримінальному провадженні. Це свідчить про те, що ОСОБА_3 був обізнаний про розмір та зміст грошового зобов`язання щодо відшкодування шкоди, щонайменше, з 19.05.2020 і мав реальну можливість його виконати.

Щодо розміру спричиненої моральної шкоди позивач зазначає, що факт фізичного болю підтверджується об`єктивними медичними документами, поданими позивачем. Отримані тілесні ушкодження безумовно спричинили сильний і тривалий фізичний біль, шок та страждання протягом періоду госпіталізації та подальшого відновлення. Унаслідок отриманої травми позивач був вимушений скасувати заплановану сімейну подорож (втрата авіаквитків), що є значним душевним стражданням і свідчить про порушення звичайного сімейного та соціального життя. Позивач був вимушений перебувати у стаціонарі, що спричинило зрив договірних зобов`язань та фінансові втрати у вигляді сплати штрафних санкцій. Це викликало тривогу, емоційну нестабільність, втрату довіри до оточення та інші душевні страждання, що продовжувалися тривалий час після виписки. Подальші виписки з медичних карт підтверджують розвиток змішаної енцефалопатії та інших хронічних неврологічних та ортопедичних проблем як залишкових явищ травми 2019 року, що накладає значний відбиток на якість життя позивача та спричиняє постійний психологічний дискомфорт. Позивач, як особа, якій завдано шкоду здоров`ю, має прерогативу у первинній оцінці своїх страждань. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди є розумною та співмірною компенсацією, враховуючи характер травми, тривалість страждань період гострого болю, довготривале лікування (до 2024 року і надалі) та постійний психологічний дискомфорт від наслідків травми.

22 жовтня 2025 року відповідач, від імені якого діє його представник Сурін С.В., надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про обставини, викладені у відзиві на позов. Крім того, відповідач зазначив, що якщо порівняти медикаменти та лікарські засоби, зазначені у виписці із медичної карти амбулаторного хворого від 15.10.2019 та наданих позивачем квитанціях про придбання лікарських засобів, то вбачається, що в багатьох з них є ті лікарські препарати, які не були призначені лікарями, а тому надані позивачем документи не можуть бути доказами у даній справі.

Надані позивачем виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 04.01.2024 та від 05.09.2024 взагалі до даної справи не мають відношення, а тому такі докази є неналежними та такими, що ніяким чином не підтверджують зазначені позивачем обставини справи. Встановлені у позивача діагнози, у томі числі черепно-мозкова травма у 2019 році, не відносяться до отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення тілесних ушкоджень.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої неможливістю скористатися авіаквитками, відповідач зауважує, що позивач ніяким чином не довів того факту, що він чи члени його сім`ї все ж таки не скористалися цими авіаквитками, та чи поверталися грошові кошти за придбання квитків, надана позивачем переписка через електронну пошту є неналежним доказом.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Апазіді К.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився.

Представник відповідача адвокат Сурін С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220430001672 від 07.10.2019, у якому ОСОБА_3 обвинувачувався в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2024 року вищезазначене кримінальне провадження закрито, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначеною ухвалою також залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди та роз`яснено потерпілому право звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, зважаючи на нереабілітуючі підстави звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Ухвала Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2024 року набрала законної сили.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за таких обставин.

Так, 06 жовтня 2019 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи біля приміщення кафе «Ізба», що розташоване в сел. Високий, вул. Сімферопольська, 4, Харківського району Харківської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із громадянином ОСОБА_1 , маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи всупереч встановленим нормам закону, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в область обличчя та голови, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 закриту тупу травму лицьового черепа у вигляді перелому кісток носу з наявністю зовнішніх ушкоджень цієї ділянки у виді забитої рани на спинці носа та забитої рани на верхній повіці правого ока, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 дня, та синці на голові, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час кримінального провадження потерпілим ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов, яким він просив стягнути з ОСОБА_3 28 990,65 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Як слідує зі змісту виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.5202 від 15.10.2019 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» з 07 жовтня 2019 року до 15 жовтня 2019 року з діагнозом: закритий перелом кісток носу без зміщення, рвано-забійна рана спинки носа, рвана рана верхньої повіки правого ока, гематоми повік правого ока, множинні забої, садна, гематоми обличчя, забої м`яких тканин голови.

Як слідує зі змісту виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 04 січня 2024 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у медичному закладі «Медичний центр ВАШ ДОКТОР ФОП Підан С.М.» з діагнозом: змішана (післятравматично-гіпертонічна-дистормональна) енцефалопатія 2 ст. з вираженим лікворно-гіпертензійним синдромом, стійким цефалгічним синдромом, з вираженим вестибуло-атактичним синдромом, частими вегетативними пароксизмами, синкопальними станами, астенічним синдромом з когнітивним зниженням, емоційною нестійкістю, зміненням особистості за органічним типом; залишкові явища перенесених травми хребта, ЗЧМТ (2019 р.); вертеброгенна шийна, попереково-крижова, компресійно-ішемічна радикулопатія зі стійким вираженим больовим синдромом, вираженим парезом лівої стопи, сфінктерними порушеннями; полісегментарний остеохондроз хребців СЗ-С4, С4-С5, С5-С6, синдром хребтової артерії, деформуючий спондильоз, протрузії дисків L3-14, L4-L5, кила диску L5-51, інтравертебральні кили; відносний стеноз хребетного каналу на поперековому рівні; порушення статико-динамічної функції хребта; гіпертонічна хвороба 2 ст, 2 ст, ризик 3; гіпертензивне серце СН 1 ст.; АП з вузлоутзоренням; ангіопатія сітківки по гіпертонічному типу, синдром сухого ока, пресбіопія обох очей.

Також як слідує зі змісту виписки із медичною карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5973 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Мереф`янської міської ради «Мереф`янська центральна районна лікарня» з 27 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року з майже аналогічним діагнозом.

ОСОБА_1 зареєстрований 03 квітня 2009 року як фізична особа – підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію серії В03 № 186862).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 2 статті 78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачу спричинені такі тілесні ушкодження: закрита тупа травма лицьового черепа у вигляді перелому кісток носу з наявністю зовнішніх ушкоджень цієї ділянки у виді забитої рани на спинці носа та забитої рани на верхній повіці правого ока, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 дня, та синці на голові, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 були кваліфіковані у кримінальному провадженні за ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Зазначений факт відповідачем не заперечувався.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2024 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 було закрито в зв`язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, що належить до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження.

У вказаному кримінальному провадженні позивач ОСОБА_1 мав статус потерпілого.

Як слідує зі змісту ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2024 року, при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, останньому було роз`яснено, що застосування ст.49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності та не звільняє обвинуваченого від обов`язку відшкодування завданої внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства. З такою умовою звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 погодився.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №398/571/15ц, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

У силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, від якого Верховний Суд не відступив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Щодо відшкодування майнової шкоди

На підтвердження заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачем надано до суду: виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.5202 від 15.10.2019, виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 04 січня 2024 року, виписку із медичною карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5973, чек про оплату МРТ головного мозку 1100 грн, чек про оплату КТ від 09.10.2019 650 грн, чек від 08.10.2019 БФ «Меценат» благодійної пожертви 300 грн, чек від 23.10.2019 ПП «КДЦ» Інсайт Консультативно діагностичний центр оплати повторної консультації (+обсл.) 700 грн, та чеки про придбання в закладі аптеки лікарських засобів та медикаментів за період з 07 жовтня 2019 року по 20 листопада 2019 року. Всього позивачем на підтвердження вимог щодо понесених ним витрат на проведення лікування надані документи на загальну суму 11 217,9 гривень.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на лікування, суд зазначає, що в зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок вчинення кримінального правопорушення позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» з 07 жовтня 2019 року до 15 жовтня 2019 року, про що свідчить дата надходження до медичного закладу – наступного дня після отримання тілесних ушкоджень, та зазначений у виписці діагноз, який співпадає з описом тілесних ушкоджень в ухвалі суду про закриття кримінального провадження.

Як слідує у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.5202 від 15.10.2019 ОСОБА_1 у зазначений період лікування останньому лікарем були здійснені такі призначення: серрата 1т.х 3р., вольтарен гель місцево, рімесіл 1п. х2р., туліксон 2.0 г+(х) фіз. р-н 20.0 х1р. в/в, (х) л-лізину есцинат 10.0 + (x) фіз. р-н:200.0 х1р. в/в, (х) кейвер 2.0 х2р. п/м. (6) троксевазін гель на гематоми х3р., (х) серрата 1т.х3р., (х) едем 1тх1p., (x) мілт в ніс х3р, та після виписки із медичного закладу: серрата 1г х3р. по 2-х тижнів, троксевазін гель на гематоми, контрактубекс (келотан) на рубці.

Серед наданих позивачем чеків про придбання лікарських засобів є чеки про придбання у період лікування, зазначений у виписці, вищезазначених лікарських засобів, а саме: чек № 181192 про придбання катетера та шприців на суму 77,10 гривень, чек № 163428 на суму 220,20 гривень (спрей назальний), чек № 183147 про придбання шприца на суму 6,00 гривень, чек № 163389 на суму 605,50 гривень (л-лізіну есцинат, фіз. розчин, туліксон, система, шприц), чек № 80882 на суму 384,70 гривень (контрактубекс гель), чек № 8855 про придбання шприців на суму 30,00 гривень, чек № 81164 про придбання шприців на суму 12,00 гривень, чек № 81960 про придбання системи та шприців на суму 45,00 гривень; а всього на загальну суму 1380,00 гривень.

Суд вважає, що придбання вищезазначених лікарських засобів та медичних препаратів, враховуючи час їх придбання та призначення їх лікарем, з великою вірогідністю було пов`язано з лікуванням позивача через спричинені йому відповідачем тілесні ушкодження, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню. При цьому, суд також вважає за можливе стягнути витрати на придбання позивачем у зазначений період часу систем для ін`єкцій та шприців, оскільки лікарем призначались також введення ліків внутрішньовенно та внутрішньом`язово, як слідує зі змісту виписки з амбулаторної карти стаціонарного хворого, а тому такі витрати є очевидними та з більшою долею вірогідності пов`язані з лікуванням позивача.

Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на проведення процедури обстеження КТ ППН вартістю 650 гривень, що підтверджено товарним чеком № 43 від 09 жовтня 2019 року на ім`я позивача ОСОБА_1 , оскільки таке обстеження було проведено під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні, та про його проведення зазначено у виписці з амбулаторної карти стаціонарного хворого № 4.5202.

Отже, суд вважає доведеним позивачем розмір понесених витрат на лікування внаслідок вчинення відносно нього відповідачем кримінального правопорушення, які підлягають відшкодуванню – 2 030,00 гривень.

Щодо інших наданих позивачем доказів розміру майнової шкоди, суд зазначає, що інші надані позивачем чеки містять відомості щодо придбання лікарських засобів, медичних препаратів та медичних послуг, необхідність та обов`язковість яких недоведена на підставі відповідних призначень за висновками лікарів. Крім того, частина долучених представником позивача копій чеків не надає можливість встановити, за що були сплачені кошти, також частина чеків не містить дати здійснення платежів, що унеможливлює віднести їх до періоду лікування позивача.

Надана позивачем квитанція оплати МРТ головного мозку не містить відомостей щодо особи, якій було проведено таке обстеження, відсутні докази призначення позивачу такого обстеження та його необхідності, а тому не є належним доказом понесених позивачем витрат.

З аналогічних підстав суд також не приймає квитанцію про оплату повторної консультації в сумі 700,00 гривень.

Здійснений позивачем платіж щодо оплати 300,00 гривень на рахунок Благодійного фонду «Меценат» не є обов`язковим платежем, носить добровільний характер благодійної допомоги, а тому відшкодуванню не підлягає.

Сплачені позивачем 340,75 гривень за послуги суд. мед. експерта, про що позивачем надано відповідну квитанцію від 07 жовтня 2019 року, також відшкодуванню не підлягають, оскільки позивачем не надано до суду жодних відомостей щодо оплати такої експертизи саме у межах кримінального провадження, її призначення та визначення експертом вартості проведення експертного дослідження.

Позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачу майнової шкоди, яка полягає у втраті вартості авіаквитків та застосуванні до позивача штрафних санкцій за договором на виконання робіт з ремонту меблів, також задоволенню не підлягають з таких підстав.

Так, судом встановлено, що між виконавцем - позивачем ОСОБА_6 як фізичною особою-підприємцем, та замовником ОСОБА_7 01 серпня 2019 рок був укладений договір № 02/08, за умовами якого виконавець зобов`язується в строк 3-х місяців з моменту здійснення передоплати виконати ремонт меблів. Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення строку виконання робіт, виконавець має сплатити замовнику пеню в розмірі 0,5 % від суми передоплати за кожен день прострочки. Передоплата здійснена замовником 01 серпня 2019 року, що підтверджується товарним чеком. Як слідує зі змісту акту виконаних робіт роботи з ремонту меблів фактично виконані 16 листопада 2019 року з порушенням строку їх виконання за договором, загальна сума штрафних санкцій відповідно до п.6 договору склала 7 560 гривень.

Разом з цим, оцінюючи надані позивачем докази, суд зазначає, що надані документи не містять відомостей щодо причин порушення позивачем строку виконання робіт за вищезазначеним договором, відсутні будь-які відомості щодо дійсного обсягу таких робіт, стану їх виконання на момент спричинення позивачу тілесних ушкоджень, відсутності у позивача найманих працівників, що обумовило виконання таких робіт особисто позивачем, щодо неможливості завершити виконання робіт після завершення лікування 15 жовтня 2019 року. Позивачем не надано до суду відомостей щодо перебування його на лікарняному після завершення стаціонарного лікування, яке тривало незначний проміжок часу (з 07 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року) у порівнянні зі строком виконання робіт за договором.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач порушив строк виконання договору та йому були нараховані у зв`язку з цим штрафні санкції саме з причини отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Щодо доводів позивача про неможливість реалізувати придбані ним авіаквитки для подорожі на відпочинок внаслідок неправомірних дій відповідача, суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що авіаквитки були придбані саме на його ім`я та членів його сім`ї, відсутні відомості щодо дати авіарейсу. З наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається лише дата придбання квитків – 04 жовтня 2019 року. Також відсутні будь-які відомості кількості придбаних квитків, їх вартості та неможливості подорожі членами родини позивача. Зміст наданої позивачем роздруківки електронної переписки з компанією Wizz Air також не містить достатніх даних, які б свідчили, що переписка стосується саме авіаквитків, які були придбані позивачем відповідно до наданої банківської виписки. Отже, суд зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів спричинення йому кримінальним правопорушенням майнової шкоди, яка полягає у втраті вартості авіаквитків.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Згідно з ч. 2 другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У правовідносинах, що виникли між сторонами, рішенням суду не встановлено розмір відшкодування завданої майнової шкоди, тобто трансформація деліктного зобов`язання в грошове шляхом присудження до виплати грошової компенсації за заподіяну шкоду не відбулася, а тому між сторонами не виникли грошові зобов`язання у розумінні ЦК України як між боржником та кредитором, відповідальність за порушення яких передбачена ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини у настанні негативних наслідків щодо спричинення йому тілесних ушкоджень та погіршення стану здоров`я, суд вважає наявними підстави для відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода може полягати, як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд повинен враховувати ступінь моральних страждань та переживань позивача/потерпілої, яких вона зазнала у зв`язку із завданими їй тілесними ушкодженнями, лікуванням внаслідок протиправних дій з боку відповідача/ обвинуваченого.

Судом встановлено, про що зазначено вище в рішенні, факт спричинення внаслідок неправомірних дій відповідача тілесних ушкоджень позивачу у вигляді: закритої тупої травми лицьового черепа у вигляді перелому кісток носу з наявністю зовнішніх ушкоджень цієї ділянки у виді забитої рани на спинці носа та забитої рани на верхній повіці правого ока, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, та синців на голові, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів, та факт перебування позивача в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженням на стаціонарному лікуванні у період часу з 07 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року.

Отримання вищезазначених тілесних ушкоджень, зокрема перелому кісток носу, безумовно спричинило позивачу фізичний біль, душевні страждання та погіршення емоційного стану.

Суд погоджується з доводами позивача, що лікування позивача змінило звичайний спосіб його життя та призвело до ускладнення соціальних зв`язків, неможливості брати участь у повноцінному громадському, професійному та сімейному житті протягом часу лікування та подальшої реабілітації.

Разом з тим, надаючи оцінку моральним стражданням позивача, суд зауважує, що позивачем не надано належних та достатніх доказів вимушеного скасування сімейної подорожі та порушення строків виконання професійних зобов`язань, на які посилається позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди.

Оцінюючи надані позивачем медичні документи на підтвердження необхідності подальшого лікування та погіршення стану його здоров`я протягом тривалого часу, розвитку інших хронічних захворювань, а саме виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 04 січня 2024 року «Медичний центр ВАШ ДОКТОР ФОП ОСОБА_5 », виписку із медичною карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5973 КНП Мереф`янської міської ради «Мереф`янська центральна районна лікарня», витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08 травня 2025 року, суд зазначає, що надані медичні документи не містять висновку щодо причинного зв`язку між отриманими позивачем внаслідок кримінального правопорушення тілесними ушкодженнями та подальшим його лікуванням у 2024 році. Крім того, анамнез виписки від 04 січня 2024 року містить відомості про отримання позивачем травми хребта у 2020 році, після чого його стан став погіршуватися, що жодним чином не пов`язано з діями відповідача.

Зазначені у вказаних медичних документах діагнози не дають безсумнівних підстав вважати їх пов`язаними з отриманими позивачем внаслідок вчинення кримінального правопорушення тілесними ушкодженнями.

Враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди суперечить вимогам розумності та справедливості, з огляду на характер заподіяної відповідачем позивачу шкоди, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та глибини фізичних та душевних страждань позивача, і періоду вимушених змін. Тобто цей розмір є явно завищеним, і тому на користь позивача з відповідача слід стягнути 40 000 гривень, які будуть відповідати наведеним обставинам та вимогам закону.

Даний розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає співмірним заподіяній позивачу шкоді, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст. 3 ЦК України, зокрема розумності та справедливості.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з оплатою допомоги його представника адвоката Апазіді К.Ю. в розмірі 59 200,00 гривень.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір № 26052025 про надання правничої допомоги від 26 травня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Апазіді» в особі керуючого бюро – адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича, додаткову угоду № 1 до договору № 26052025 від 26 травня 2025 року та акти виконаних робіт.

Згідно п. 4 Договору № 26052025, вартість наданих правових (правничих) послуг Адвокатське бюро розраховує у вигляді фіксованого розміру за кожну окрему дію, які вказані в Додатку № 1 до цього договору. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 5 днів з моменту отримання клієнтом рахунку/рахунків від Адвокатського бюро. Рахунок/рахунки Адвокатське бюро виставляє клієнту після завершення судового розгляду справи, за представництво інтересів клієнта, у кожній судовій інстанції окремо. У разі якщо буде досягнуто мету представництва – прийнято судове рішення на користь клієнта, останній додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі зазначеному в Додатку № 1, який формується відповідно до п.4.1. цього Договору. Сторони зазначають, що при укладенні цього договору вони: діяли добровільно та повністю усвідомлюючи правові наслідки укладення даного правочину: прийняли до уваги рекомендаційні узагальнення щодо розміру гонорару адвоката, затверджені Рішенням № 17 від 21.03.20018 року Розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області. За результатами наданої правової (правничої) допомоги складається акт прийому-передачі, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі вказується короткий зміст наданої Адвокатським бюро правової (правничої) допомоги, дата її надання та загальна вартість. Оплата може здійснюватися в будь-якій формі, не забороненій законодавством України.

В додатковій угоді № 1 до договору № 26052025, Адвокатське бюро «Апазіді» та ОСОБА_1 домовились, що вартість правових (правничих) послуг Адвокатського бюро розраховується у вигляді фіксованого розміру, вартість послуг формується на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 26052025, до вартості входять наступні послуги на загальну суму 59 200,00 гривень:

- усна консультація без вивчення документів – 1600,00 грн;

- усна консультація з вивченням документів – 4000,00 грн;

- складання заяв на ознайомлення з матеріалами справи (2 заяви – 2 справи) 1600,00 грн;

- виїзд на ознайомлення з матеріалами справи поза межами робочого місця адвоката (2 виїзда) – 8000,00 грн;

- представництво інтересів (2 виїзда) – 4000,00 грн;

- складання позовної заяви майнового характеру по ЦПК – 8000,00 грн;

- участь у суді першої інстанції (майновий спір) + за судодень (орієнтовно мінімум 2 засідання) – 24000,00 грн + 8000,00 грн = 32000,00 грн;

- додаткова винагорода («Гонорар успіху») – 5% від суми позову.

Факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу підтверджується актами виконаних робіт, укладеними між Адвокатським бюро «Апазіді» в особі керуючого бюро – адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник), та відповідними рахунками до них, а саме:

- актом виконаних робіт № 1 від 26 травня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Усна консультація без вивчення документів з питання відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення», вартістю 1600,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 2 від 27 травня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Складання заяви на ознайомлення з матеріалами справи № 635/818/20», вартістю 800,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 3 від 18 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Складання заяви на ознайомлення з матеріалами справи № 635/6426/20», вартістю 800,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 4 від 18 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Представництво інтересів в Харківському районному суді Харківської області під час ознайомлення з матеріалами справи № 635/818/20», вартістю 2000,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 5 від 20 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Представництво інтересів в Харківському районному суді Харківської області під час ознайомлення з матеріалами справи № 635/6426/20», вартістю 2000,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 6 від 18 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Виїзд в Харківський районний суд Харківської області на ознайомлення з матеріалами справи № 635/818/20 (поза межами робочого місця адвоката)», вартістю 2000,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 7 від 20 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Виїзд в Харківський районний суд Харківської області на ознайомлення з матеріалами справи № 635/6426/20 (поза межами робочого місця адвоката)», вартістю 2000,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 8 від 23 червня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу; «Усна консультація з вивченням документів після ознайомлення з матеріалами по справі № 635/818/20 та по справі № 635/6426/20, вартістю 4000,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 9 від 15 липня 2025 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичну послугу: «складання позовної заяви майнового характеру по ЦПК, а саме позовної заяви про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення (проступку), позивач (потерпілий): ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_3 », вартістю 8000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач вважає вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу у 59 200,00 гривень необґрунтованими та завищеними, з тих підстав, що розмір за кожну послугу адвоката був розрахований на підставі Рішення Ради адвокатів Харківської області, але таке рішення має рекомендаційний характер. Крім того позивач при розгляді кримінальної справи, на яку він сам вказує, надавав до суду вже аналогічний позов з тими самими підставами та вимогами, та знав про зміст позову та всю необхідну інформацію, а тому визначені надані послуги відповідно до актів, які надані як докази, на думку відповідача не відповідають дійсності. Крім того, дана справа не є в категорії складних справ.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 вказав, що попередній розрахунок на суму 59 200,00 гривень не є остаточним документом, а відображає лише передбачуваний обсяг необхідних послуг (консультації, ознайомлення, складання позову, участь у мінімум 2 засіданнях), що є належним виконанням процесуального обов`язку щодо попередження суду про орієнтовний розмір витрат. Справа про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не є простою, вона вимагає аналізу медичної документації, кримінального провадження та розрахунків (3% річних, інфляційні втрати), що обґрунтовує необхідність висококваліфікованої правничої допомоги. Заявлена сума є пропорційною до сукупної суми вимог (понад матеріальної шкоди та моральної шкоди), а також відповідає рішенню Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021. Позивач, керуючись частиною восьмою статті 141 та статтею 246 ЦПК України, наполягає на праві подати остаточний детальний опис робіт, акти виконаних робіт та платіжні документи після закінчення судових дебатів, але до ухвалення рішення, або після ухвалення рішення по суті. Позивач окремо підтверджує намір стягнути додаткову винагороду («гонорар успіху»), що прямо узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Таким чином, вимоги позивача про стягнення судових витрат є законними і будуть підтверджені належними доказами на стадії вирішення питання про розподіл судових витрат. Доводи відповідача є передчасними і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні цих витрат у майбутньому.

В запереченнях представник відповідача Сурін С.В. зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тому при вирішенні стягнення таких судових витрат, суд повинен враховувати та виходити не з визначеного у актах виконаних робіт розміру витрат, а з реальних робіт, які фактично були потрібні для правничої допомоги, та розумності їхнього розміру.

Дослідивши надані докази на обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд висновує таке.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом статей 10,11,12,13 ЦПК України, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд не знаходить підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 59 200,00 гривень.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи наведене, положення статті 141 ЦПК України, заяву відповідача про необґрунтованість та завищений розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача ,у визначеному останнім розмірі є необ`єктивними та непропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач поніс, тому вважає таку суму безпідставно завищеною. Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу – 59 200,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

З огляду на зміст Актів виконаних робіт та обставин цієї справи, суд погоджується з тим, що адвокатом у межах даної справи фактично надано/виконано такі послуги/роботи:

-усна консультація без вивчення документів з питання відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення;

-складання заяви на ознайомлення з матеріалами справи № 635/818/20;

-складання заяви на ознайомлення з матеріалами справи № 635/6426/20;

-представництво інтересів в Харківському районному суді Харківської області під час ознайомлення з матеріалами справи № 635/818/20;

-представництво інтересів в Харківському районному суді Харківської області під час ознайомлення з матеріалами справи № 635/6426/20;

-виїзд в Харківський районний суд Харківської області на ознайомлення з матеріалами справи № 635/818/20 (поза межами робочого місця адвоката);

-виїзд в Харківський районний суд Харківської області на ознайомлення з матеріалами справи № 635/6426/20 (поза межами робочого місця адвоката);

-усна консультація з вивченням документів після ознайомлення з матеріалами по справі № 635/818/20 та по справі № 635/6426/20;

-складання позовної заяви про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення (проступку), позивач (потерпілий): ОСОБА_1 , відповідач: Д`яченко О.О..,

-участь у судовому засіданні 29 січня 2026 року.

При цьому, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання таких послуг/робіт не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Також, суд враховує, що в актах виконаних робіт адвокатом не зазначено кількість часу, витраченого на надання послуг/робіт.

Разом з цим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також результатів розгляду такої справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення таких у розмірі 20000,00 гривень.

Отже, витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що за наслідками розгляду даної справи суд виснував про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в розмірі 42030,00 гривень, що складає 27,58% від ціни позову (152 396,97 гривень), суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 516,00 гривень.

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору

Питання про розподіл витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 42030,00 гривень, що складає 27,58% від ціни позову (152 396,97 гривень), а позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позову в електронній формі у розмірі 2422,40 гривень, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 668, 10 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2030,00 (дві тисячі тридцять) гривень на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 40 000,00 (сорок тисяч) гривень на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5 516,00 (п`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 668 (шістсот шістдесят вісім) гривень 10 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Бобко