Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №367/6371/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року місто Київ

справа № 367/6371/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/3186/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представники ОСОБА_1 - адвоката Гапона Сергія Васильовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Одарюка М.П., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада, Бучанська міська рада, Бородянська селищна рада про встановлення факту постійного проживання за однією адресою без реєстрації,-

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання за однією адресою без реєстрації, в якій просив встановити факт його постійного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.

Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З 29.01.1993 року по 30.12.2023 року заявник ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

З 2002 року він з ОСОБА_2 по день смерті останньої ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді: квартири, загальною площею 34,6 кв.м., житловою площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ;

земельної ділянки площею 0,250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3221080501:02:004:0003;

земельної ділянки площею 0,094 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3221080501:02:004:0004;

земельної ділянки площею 0,1154 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 3221055100:01:013:0081.

Тому виникла необхідність звернутися із заявою про встановлення факту постійного проживання заявника з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення зазначеного юридичного факту необхідне для подачі до нотаріуса заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем за однією адресою без реєстрації - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гапон С.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про встановлення факту задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вказує, що відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частиною 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично проживаючи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано за іншими адресами, без встановлення юридичного факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, позбавлений можливості отримати свідоцтво на право на спадщину за законом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гапон С.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення заявника та його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 29 січня 1993 року уклали шлюб та після укладення шлюб дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 29 січня 1993 року Відділом РАГСу Мінського району м. Києва ( а.с.9).

Син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.54,55).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30 грудня 2023 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді: квартири, загальною площею 34,6 кв.м., житловою площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ; земельної ділянки площею 0,250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3221080501:02:004:0003; земельної ділянки площею 0,094 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3221080501:02:004:0004; земельної ділянки площею 0,1154 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 3221055100:01:013:0081.

Листом від 16 червня 2025 року № 34/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вікулкіна Г.В. повідомила ОСОБА_1 , що станом на 16 червня 2025 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вікулкіної Г.В. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , спадкова справа не заводилась. Відповідно до п. 3.13,3.15,3.16 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.02.2012 року за № 282/20595 для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Для того щоб подати заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , йому необхідно звернутися до суду для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або він можете подати заяву про прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (а.с.53).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, не потребує встановлення у судовому порядку, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини перебували у зареєстрованому шлюбі. Разом з тим, суд звернув увагу на те, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 посилається на те, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини обумовлено необхідністю оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_2 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт постійного його проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем - ОСОБА_2 без реєстрації.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Отже, спільне проживання осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, презюмується.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, не потребує встановлення у судовому порядку, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини перебували у зареєстрованому шлюбі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично проживаючи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано за іншими адресами, без встановлення юридичного факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, позбавлений можливості отримати свідоцтво на право на спадщину за законом, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гапона С.В.підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гапона Сергія Васильовича - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: