Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №728/248/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/248/26

Номер провадження 3/728/191/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) інкримінується, що останній 29 січня 2026 року о 10 годині 36 хвилин перебуваючи в м. Бахмач, вул. Лермонтова, вів господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкт господарської діяльності, а саме здійснював автоперевезення пасажирів на автомобілі SKODA ОCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою отримання прибутку.

ІІ. Рух справи.

2. Після надходження адміністративних матеріалів стосовно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд у судовому засіданні було призначено на 17.02.2026 о 15 год 30 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

3. У судове засідання, призначене на 17.02.2026 о 15 год 30 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явилася, свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав.

4. Водночас інші пояснення по справі він відмовився надавати з посиланням на положення статті 63 Конституції України як норми прямої дії.

ІV. Досліджені докази.

5. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 29.01.2026 серії ВАД № 945734, складений інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 29.01.2026;

- відеозапис фіксації обставин правопорушення.

V. Оцінка Суду.

6. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення

7. Також Суд звертає увагу, що за змістом положень статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

8. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

9. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

10. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

11. Стаття 6 у кримінально-процесуальному аспекті вважається такою, що застосовується до митного права (“Салабіаку проти Франції” (Salabiaku v. France)), до покарань, призначених судом, що займається питаннями бюджетної і фінансової дисципліни (“Гуіссет проти Франції” (Guisset v. France)), а також до рішень деяких адміністративних органів, які мають повноваження у галузях економічного, фінансового і антимонопольного права (“Ліллі Франс С.А. проти Франції” (Lilly France S.A. v. France) (ухв.); “Дюбюс С.А. проти Франці” (Dubus S.A. v. France); “А. Менаріні Діагностікс С.р.л. проти Італії” (A. Menarini Diagnostics S.r.l. v. Italy); “Компанія “Produkcija Plus Storitveno podjetje d.o.o.” проти Словенії” (Produkcija Plus Storitveno podjetje d.o.o. v. Slovenia, §§ 45-46) в тому числі до маніпуляцій на ринку (“Гранде Стівенс та інші проти Італії” (Grande Stevens and Others v. Italy), §§ 94-101).

12. Відповідно підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

13. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

14. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи Суд наголошує, що у відповідності до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

15. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_3 , останній вчинив правопорушення передбачене статтею 164 КУпАП, проте не зазначено, якою саме з частин даної статті передбачено це правопорушення, враховуючи, що відповідна стаття має дев`ять таких частин.

16. Крім того, аналізуючи corpus delicti адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 164 КУпАП, Суд відмічає, що об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності.

17. Щодо об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення то слід врахувати, що згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які викладені у постанові “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25.04.2003 № 3, суди під час розгляду справ про господарські злочини повинні ретельно з`ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях КК (2341-14) вжиті терміни “господарська діяльність” і “підприємницька діяльність” та похідні від них – “суб`єкт господарської діяльності” і “суб`єкт підприємницької діяльності”, “громадянин”, “громадянин-підприємець” і “засновник”, “власник” чи “службова особа” суб`єкта господарської або підприємницької діяльності тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.

18. При цьому треба мати на увазі, що господарська діяльність – це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої – безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

19. Близькі за змістом поняття наведені і у статті 2 Закону України “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб” від 09.01.2025 № 4196-IX, де під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

20. Важливим також є той факт, що для будь-якої господарської діяльності характерною ознакою є її систематичність, тобто не менше, ніж три рази протягом одного календарного року.

21. Суб`єкт адміністративного проступку в залежності від частини статті може бути як загальним (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку) та і спеціальним (суб`єкт підприємницької діяльності чи посадова особа такого суб`єкта).

22. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

23. При цьому адміністративні матеріали не містять будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 , систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних її ознак, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.

24. Підсумовуючи викладене, Суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

25. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

26. Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

27. Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

28. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

29. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

30. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутні усі необхідні елементи складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 КУпАП, а саме – порушення ведення господарської діяльності.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

32. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 38, 164, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович