Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №352/2567/25 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 352/2567/25

Провадження №2/603/40/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 лютого 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі – ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4493045 від 23.03.2024 року у розмірі 16 972,12 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 23.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4493045, право вимоги за яким надалі перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-36/24 від 24.12.2024 року. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 2500,00 грн на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % у день. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов договору, неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, а також несплати процентів загальний розмір заборгованості відповідача становить 16 972,12 грн. З огляду на наведені обставини просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості та судові витрати, що складаються з 2422,40 грн сплаченого судового.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 11.02.2026 року постановлено провести заочний розгляд у цій справі та ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» у судове засідання не з`явився, разом із позовом подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явилася у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Суд установив такі обставини.

23.03.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» (Товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4493045.

Як видно зі змісту п. 1.1 цього договору, його сторони уклали вказаний договір за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7».

За цим договором Товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти у гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 договору).

Згідно з абз. 2 п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) – 2500,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Як видно зі змісту п. 1.4 договору, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,50 % у день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору.

Знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 21.04.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що настають за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У п. п. 2.1, 2.2 договору його сторони погодили, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту – 23.03.2024 року або 24.03.2024 року.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів, додаток № 1 до договору № 4493045).

У п. 4.1 договору його сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного п. 4.3 договору.

Згідно з п. 4.2 договору клієнт має право повністю або частково достроково повернути кредит. У разі, якщо часткове дострокове повернення (виплата) кредиту відбулось не в дату платежу, Графік платежів коригується шляхом зміни всіх наступних дат платежів, які починають обраховуватися з дати дострокового часткового повернення (виплати) кредиту з урахуванням встановленої договором періодичності сплати процентів та незмінності кінцевої дати повернення (виплати) кредиту.

На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» умов кредитного договору та надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 2500,00 грн до позовної заяви долучено копію інформаційного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі – ТОВ «УПР») № 1-2612 від 26.12.2024 року.

Згідно із вказаним листом на виконання укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, ТОВ «УПР» 23.03.2024 року перерахувало 2500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

До вищевказаного договору також долучено копію інформаційного повідомлення ОСОБА_1 від 23.03.2024 року, а також копії графіків платежів від 23.03.2024 року, від 20.04.2024 року та від 22.05.2024 року (додаток № 1 до договору № 4493045).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», станом на 24.12.2024 року в ОСОБА_1 є заборгованість за кредитним договором № 4493045 від 23.03.2024 року на загальну суму 16 972,12 грн, з яких 2497,24 грн – заборгованість за тілом кредиту, 13 224,88 грн – заборгованість за процентами, 1250,00 грн – штрафні санкції, нараховані за період з 28.06.2024 року до 28.07.2024 року.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку видно, що у період з 23.03.2024 року до 21.04.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» нараховувало відсотки за договором за зниженою процентною ставкою (0,01 % у день), а з 22.04.2024 року до 24.12.2024 року – за стандартною процентною ставкою (2,5 % у день).

Згідно із вказаним розрахунком ОСОБА_1 частково погашала заборгованість за кредитом, сплативши загалом 2205,59 грн, а саме: 10,00 грн 20.04.2024 року, з яких 2,75 грн віднесено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 7,25 грн – за процентами; 1935,59 грн 22.05.2024 року, з яких 0,01 грн віднесено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 1935,58 грн – за процентами; 50,00 грн 25.06.2024 року, 10,00 грн 27.06.2024 року та 200,00 грн 16.07.2024 року, які віднесено у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

24.12.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) і ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 01.02-36/24, відповідно до п. 2.1 якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки встановленні цим договором.

Згідно з п 3.1.3 договору права вимоги переходять до фактора з моменту надходження грошових коштів у повному обсязі у розмірі, визначеному у п. 4.1 договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

У п. 4.1 вказаного договору факторингу його сторони домовились, що фінансування (ціна договору) становить 1 247 267,25 грн.

На підтвердження відступлення на користь позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4493045 до позовної заяви долучено копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 9881 від 27.12.2024 року про сплату ТОВ «Свеа Фінанс» передбаченої договором факторингу суми фінансування, а також копію витягу з реєстру боржників.

Як видно зі змісту вказаного витягу, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4493045 від 23.03.2024 року на загальну суму 16 972,12 грн, з яких 2497,24 грн – сума основного боргу за кредитом, 13 224,88 грн – сума нарахованих процентів, 1250,00 – сума штрафних санкцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» слід задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 23.03.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підписи одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4493045, право вимоги за яким перейшло до позивача ТОВ «Свеа Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-36/24 від 24.12.2024 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 2500,00 грн на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % у день (знижена процентна ставка – 0,01 % у день).

Отримавши кредит, ОСОБА_1 частково погашала заборгованість за договором, проте належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 1250,00 грн, нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором, не підлягає задоволенню.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023 року), яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами чотири – шість.

Так, у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023 року) денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях.

Водночас у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Тобто з 24.12.2023 року до 21.04.2024 року розмір денної процентної ставки не повинен бути більшим 2,5 %, з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року – не більше 1,5 %, а з 20.08.2024 року – не більше 1 %.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що порядок нарахування відсотків відповідно до погодженої сторонами договору № 4493045 процентної ставки (0,01 %) у період з 23.03.2024 року до 21.04.2024 року узгоджується з вимогами п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Станом на 21.04.2024 року заборгованість відповідача за вищезазначеним кредитним договором визначено у розмірі 2497,50 грн, з яких 2497,25 грн (2500,00 грн - 2,75 грн сплаченої заборгованості) – заборгованість за тілом кредиту, 0,25 грн (2500,00 грн * 0,01 % * 30 днів - 7,25 грн сплачених відсотків) – заборгованість за відсотками. Із вказаним розрахунком у цій частині суд погоджується.

Водночас з огляду на наведені вимоги закону та поетапне зменшення максимального розміру денної процентної ставки суд вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків за кредитним договором № 4493045 за період з 22.04.2024 року до 24.12.2024 року.

Так, за період з 22.04.2024 року до 22.05.2024 року у відповідача виникла заборгованість за відсотками у розмірі 1161,26 грн (2497,25 грн * 1,5 % * 31 день). Водночас 22.05.2024 року ОСОБА_1 сплатила 1935,59 грн, з яких 0,25 грн суд відносить у рахунок погашення заборгованості за відсотками, нарахованими 21.04.2024 року, 1161,26 грн – відсотками, нарахованими з 22.04.2024 року до 22.05.2024 року, 774,08 грн – за тілом кредиту.

Окрім того, 25.06.2024 року відповідач сплатила 50,00 грн, 27.06.2024 року – 10,00 грн, 16.07.2024 року – 200,00 грн, які слід віднести у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Отже, розмір заборгованості відповідача за відсотками за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року становить 2039,76 грн ((2497,25 грн * 1,5 % * 31 день - 1161,26 грн сплачених відсотків) + (1723,17 грн * 1,5 % * 89 днів - 260,00 грн сплачених відсотків)).

За період з 20.08.2924 року до 24.12.2024 року заборгованість відповідача за відсотками становить 2188,21 грн (1723,17 грн * 1 % * 127 днів).

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4493045 становить 5951,14 грн, з яких 1723,17 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4227,97 грн – заборгованість за відсотками.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню 5951,14 грн заборгованості за кредитним договором № 4493045 від 23.03.2024 року.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути 849,40 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5951,14 грн * 2422,40 грн / 16 972,17 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280–282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610–612, 625–628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4493045 від 23.03.2024 року у розмірі 5951 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн 14 (чотирнадцять) коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 849 (вісімсот сорок дев`ять) грн 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 16.02.2026 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова