Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №320/32859/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/32859/24 Головуючий у 1 інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Данилюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков Комерс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ков Комерс» (далі - ТОВ «Ков Комерс») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022087/0706 від 21.03.2024, яким застосовано суму штрафу в розмірі 1147511,00 грн., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022086/0706 від 21.03.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 2330754,00 грн. за вересень 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022085/0706 від 21.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 313684,00 грн, та застосування штрафних санкцій в розмірі 78421,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0022087/0706 від 21.03.2024. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0022086/0706 від 21.03.2024. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0022085/0706 від 21.03.2024.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ «НКМ ГРУП» та ПП «КОМПАНІЯ «ДУНАЙ ЛІГАЛ ТРЕЙД» зареєстровано на адресу ТОВ «КОВ КОМЕРС» податкові накладні, в яких допущені помилки в ціні постачання товарів (послуг) та кількості товарів. Тобто, податкові накладні не відповідають первинним документам. На переконання апелянта, вказані податкові накладні не дають можливість ідентифікувати операцію та суперечать наданим до перевірки первинним документам (видатковим накладним та актам надання послуг на підставі аналізу наданих підприємством документів, перевіркою не підтверджено, що ліквідація основних засобів та інших необоротних активів у загальному розмірі 11475112 гривень здійснена у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок обставин непереборної сили.

20 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков Комерс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 09 лютого 2026 року до суду апеляційної інстанції від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков Комерс» надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ков Комерс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та законодавства за період з 05.03.2020 по 30.09.2023 та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої, складено Акт від 12.02.2024 №10725/Ж5/26-15-07-06-01-19/43552281.

На підставі Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 21.03.2024 № 0022087/0706, яким застосовано суму штрафу в розмірі 1147511,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- від 21.03.2024 № 0022086/0706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 2330754,00 грн. за вересень 2023 року;

- від 21.03.2024 № 0022085/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 313684,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 78421,00 грн.

ТОВ «Ков Комерс» звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою від 05 квітня 2024 року на винесені податкові повідомлення-рішення, яку рішенням ДПС України від 06.06.2024 №16917/6/99-00-06-01-01-06 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ков Комерс» та ТОВ «НКМ ГРУП» укладено Договір № 022/11-1/22 від 22.11.2022 року, відповідно до якого, Постачальник зобов`язується за завданням Покупця, на свій ризик здійснити поставку обладнання у встановлений Договором строк (п. 1.1). Сума договору визначається виходячи із загальної вартості обладнання згідно Специфікацій до даного Договору (в тому числі ПДВ за ставкою 20 %). Розрахунки здійснюються Покупцем в національній валюті України - гривня, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника коштів на підставі рахунку Постачальника.

На виконання умов договору, позивачем надано специфікацію № 1 (додаток № 1 до Договору № 022/11-1/22 від 22.11.2022), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити обладнання: насосний агрегат 4С.R - 20 120 м. куб/год, 15 кВт. (2шт.); насосний агрегат 60 м. куб/год., 7,5 кВт (2шт.); фільтр сітчастий ФС-150 (2шт.); фільтр сітчастий ФС-100 (2шт.). Загальна вартість 1972765,94 грн. (з яких 328794,32 грн ПДВ). Судом враховується, що ціна за кожну одиницю товару здійснюється в гривнях за курсом EURO встановленому НБУ України. Тобто, існує прив`язка до курсу EURO, яка в подальшому може призвести до зміни вартості поставленого обладнання (п. 2 Специфікації).

Розрахунки за Специфікацією № 1 здійснюються Покупцем в наступному порядку: попередня оплата 70% вартості обладнання від вказаної у Специфікації № 1; кінцевий розрахунок у розмірі 30% вартості обладнання від вказаної у Специфікації № 1 здійснюється Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання листа постачальника про готовність продукції до відвантаження та рахунку постачальника.

22 листопада 2022 року ТОВ «НКМ ГРУП» виставлено на адресу Позивача рахунок фактуру №СФ - 0000148 на загальну суму 1380936,16 грн (з яких ПДВ - 230156,03 грн). Тобто, 70% вартості обладнання визначеного Специфікаціє № 1. Платіжною інструкцією № 103 від 29.11.2022 року здійснено оплату у розмірі 1380936,16 грн

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України, позивач має право за правилом першої події віднести до складу податкового кредиту суму у розмірі 230156,03 грн., що було зроблено позивачем та підтверджується податковою накладною № 13 від 30.11.2022.

23 грудня 2022 року ТОВ «НКМ ГРУП» виставлено на адресу позивача рахунок фактуру №СФ - 0000159 на загальну суму 457419,31 грн (з яких ПДВ - 76236,55 грн.). Тобто, 30% вартості обладнання визначеного Специфікацією № 1. Платіжною інструкцією № 137 від 26.12.2022 року здійснено оплату у розмірі 457419,31 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України, позивач має право за правилом «першої події» віднести до складу податкового кредиту суму у розмірі 76236,55 грн., що було зроблено позивачем та підтверджується податковою накладною № 17 від 26.12.2022.

В подальшому, у зв`язку з поставкою обладнання, ТОВ «НКМ ГРУП» надано видаткову накладну № РН-00000003 від 12.01.2023 року, відповідно до якої, позивачу було передано наступне обладнання насосний агрегат 4С.R - 20 120 м. куб/год, 15 кВт. (2шт.); насосний агрегат 60 м. куб/год., 7,5 кВт (2шт.); фільтр сітчастий ФС-150 (2шт.); фільтр сітчастий ФС-100 (2шт.) на загальну суму 2017496, 18 грн. (яких ПДВ 336249,36 грн.). Тобто, вартість обладнання збільшилася на суму 179140,73 грн., що дозволялося Специфікацією № 1 та залежало від курсу валют.

Згідно абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України, позивач має право за правилом «першої події» віднести до складу податкового кредиту суму у розмірі 29856,79 грн., що було зроблено позивачем та підтверджується податковою накладною № 7 від 12.01.2023.

Як обґрунтовано враховано судом першої інстанції, дана податкова накладна була складена відповідно до вищенаведеної видаткової накладної на різницю вартості між оплаченою сумою відповідно до рахунків-фактур №СФ - 0000148, №СФ - 0000159 та вартістю обладнання наведеною у видатковій накладній № РН-00000003 від 12.01.2023. Різниця вартості товару склала 179140,73 грн. та була оплачена відповідно до платіжної інструкції № 16 від 16 січня 2023 року.

Разом з тим, у зв`язку зі зміною номенклатури обладнання, позивачем було подано розрахунок коригування № 8 від 12.12.2023 до податкової накладної № 13 від 30.12.2022 року.

Беручи до уваги викладене, враховуючи надані первинні документи, рахунки фактури, податкові накладні, розрахунки коригування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність розбіжностей. Водночас, зміна вартості обладнання обумовлена коливанням курсу валют та була обумовлена Специфікацією № 1.

З приводу господарських відносин позивача з ПП «Компанія «Дунай Лігал Трейд», слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Ком Комерс» (орендар) та ПП «Компанія «Дунай Лігал Трейд» (Орендодавець) укладено Договір оренди № ОР3-01/10 від 01.10.2021 року, відповідно до якого, Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування причальну стінку, розташовану за адресою м. Гола Пристань, вул. Лермонтова, 17.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, в якому відбулося користування Майном.

Передача майна підтверджується Актом приймання-передачі майна від 01.10.2021 року за договором оренди № ОР3-01/10 від 01.10.2021 року.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2021 року внесено зміни до пункту 5.1 Договору. Пункт 5.1. викладений у редакції «розмір орендної плати складає 79000 гривень за повний календарний місяць».

Платіжною інструкцією № 45 від 10.02.2022 року позивачем було перераховано кошти на адресу ПП «Компанія «Дунай Лігал Трейд» у розмірі 12000,00 грн (з яких ПДВ - 2000 грн.). Дана сума була сплачена за 0,152 послуги.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України, позивач має право за правилом першої події віднести до складу податкового кредиту суму у розмірі 2000 грн., що було зроблено позивачем та підтверджується податковою накладною № 4 від 10.02.2022.

Дана податкова накладна складена за 0,152 послуги.

28 лютого 2022 року сторонами підписано Акт надання послуг № 2 від 28.02.2022 року на загальну суму 79000 грн.

Згідно абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України, позивач має право за правилом першої події віднести до складу податкового кредиту суму у розмірі 11166,67 грн., що було зроблено позивачем та підтверджується податковою накладною № 5 від 28.02.2022.

Дана податкова накладна складена за 0, 848 послуги та обумовлена різницею між сплаченою сумою коштів відповідно до платіжної інструкції № 45 від 10.02.2022 року та сумою зазначеною в Акті надання послуг від 28.02.2022 року № 2 (79000 грн - 12000 грн. = 67000 грн.).

Згідно п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі - Порядок № 1307), усі графи ПН, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками, крім випадків, визначених Порядком № 1307.

Підпунктом 5 п. 16 Порядку № 1307 передбачено, що графа 7 ПН заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Отже, графа 7 розділу Б ПН містить цифрове значення, що має не більше двох знаків після коми. В окремих випадках, коли ціни (тарифи) затверджено відповідними рішеннями уряду, у графі 7 ПН може зазначатися числове значення з більшою кількістю знаків після коми.

Підпунктом 9 п. 16 Порядку № 1307 визначено, що до графи 11 ПН вноситься сума ПДВ.

Графа 11 розділу Б ПН (графа 14 розділу Б розрахунку коригування) заповнюється у гривнях з копійками, але з урахуванням особливостей здійснення окремих операцій з постачання товарів/послуг допускається зазначення в цій графі показника з урахуванням арифметичного округлення до 6 знаків включно після коми.

Таким чином, вартісні показники ПН повинні містити не більше двох знаків після коми.

При цьому, Порядком № 1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 ПН, а також правила округлення як вартісних так і кількісних показників, отриманих внаслідок розрахунку.

Необхідною кількістю знаків після коми у кількісному показнику вважається така кількість, якої достатньо для вірного розрахунку вартісного показника у графі 10 ПН та рядків I - IX розділу А ПН.

Розрахунок вартісного показника, в якому внаслідок добутку показників граф 6 та 7 ПН отримується число, у якому кількість знаків після коми перевищує два, вважається вірним, якщо з метою скорочення такої кількості знаків до другого знаку після коми округлення не призводить до збільшення такого знаку на « 1» (одиницю).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заокруглення даних не спричинило спотворення даних, змісту господарської операції, кількості наданих послуг/товару Дані, які містяться в податкових накладних відповідають платіжними інструкціями та первинним документам на підставі яких вони складені.

За приписами пункту 198.6 статті 198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «НКМ ГРУП» та ПП «Компанія «Дунай Лігал Трейд».

Разом з тим, твердження апелянта про наявність розбіжностей спростовується доказами наявними у матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Рута-Нова-К», слід зазначити наступне.

Згідно матеріалів справи, між ТОВ «Ков Комерс» (Орендар) та ТОВ «Рута-Нова-К» (Орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна від 06.05.2022.

Згідно з пунктом 1.1 вищевказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах цього Договору нерухоме майно - резервуарний парк нафтобази, що знаходиться за адресою Одеська область, м. Кілія, вул. Кубишкіна, буд. 20В.

Передача майна підтверджується Актом-приймання основних засобів №КК000000056 від 30.09.2022 року. Відповідно до Акта приймання основних засобів №КК000000056 від 30.09.2022 року, актив «Резервуарний парк нафтобази м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20В» введено в експлуатацію 30.09.2022 з первісною вартістю 234506,27 грн.

Внаслідок поліпшення та модернізації активу «Резервуарний парк нафтобази м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20В», відбулося збільшення балансової вартості активу (дана обставина сторонами не заперечувалася).

Отже, внаслідок модернізації балансова вартість активу становила 12 348 755, 33 грн., що не заперечувалося сторонами та було відображено в Акті перевірки. За період, що перевірявся в бухгалтерському обліку нараховано амортизацію активу «Резервуарний парк нафтобази м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20В» у розмірі 1 102 956, 04 грн.

Тобто, на момент списання активу «Резервуарний парк нафтобази м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20В», а саме вересень 2023 року вартість активу становила 11245799 грн.

Отже, списання активу «Резервуарний парк нафтобази м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20В», який обліковувався на 1171 рахунку було здійснено в розмірі 11245799 грн., як такого, що знищено або пошкоджено внаслідок збройної агресії рф.

З матеріалів справи слідує, що відбулося списання основних засобів, що обліковувалися на рахунку 104 «Машини та обладнання» в розмірі 992 521 грн., як такі, що знищені внаслідок збройної агресії рф.

Відповідно до 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України, балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

За приписами п. 189.9 ст. 189 ПК України, у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. При цьому, віднесення операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання» тільки при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість, і не пов`язане із формуванням бази оподаткування податком на прибуток.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

У відповідності до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561), об`єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Зідноп п.41 та п.43 Методичних рекомендацій № 561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; - складає і підписує акти на списання основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів.

В актах на списання рекомендовано наводити дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Пунктом 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, визначено, що проведення інвентаризації є обов`язковим у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства.

Матеріали справи свідчать, що, на виконання пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, позивачем було видано наказ № 9 від 08 вересня 2023 року «Про проведення інвентаризації». За результатами якого було складено «Інвентаризаційний опис необоротних активів» від 11 вересня 2023 року, протокол засідання інвентаризаційної комісії «про проведення підсумків інвентаризації» від 12 вересня 2023 року, акт на списання основних засобів у сумі 11245799,29 грн.

Як обґрунтовано враховано судом першої інстанції, факт знищення основних засобів та необоротних активів підтверджується сукупністю наступних доказів.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12023162150001138 від 06.09.2023 року зазначено, що «06.09.2023 року в період часу з 00:33 год по 02:30 год. невстановленими військовослужбовцями рф в умовах вторгнення в Україну, здійснено масовий обстріл БПЛА дронами-камікадзе «Шахед» по території ДП «Морський торгівельний порт Усть-Дунайський», розташованого за адресою: м. Кілія, вулиця Портова, буд. 4, в результаті чого, пошкоджено інфраструктуру порту, нафтобазу ТОВ «Рута Нова К», розташованого за адресою м. Кілія, вулиця Кубишкіна, 20 в результаті чого пошкоджено резервуари з паливом орієнтовним об`ємом 3000 тон.

Постановою про визнання потерпілим від 12.09.2023 року ТОВ «КОМ КОМЕРС» визнано потерпілим по справі та зазначено, що пошкоджено рухоме та нерухоме майно, а саме: Резервуар № 4, Резервуар № 5; Резервуар № 6; Резервуар № 7, Резервуар № 8, Резервуар № 9, Резервуар №10, Резервуар № 11, Резервуар № 3, технологічний трубопровід в частині від причалу до резервуарного парку, будівля лабораторії літ. Е, тарний парк склад літ Ж.

Згідно Акту про пожежу від 08.09.2023 року, складеним ГУ ДСНС в Одеській області, було знищено: Резервуар № 4, Резервуар № 5 та пошкоджено: Резервуар № 6; Резервуар № 7, Резервуар № 8, технологічний трубопровід в частині від причалу до резервуарного парку.

Відповідно до Звіту про причини виникнення пожежі ГУ ДСНС в Одеській області, «причиною виникнення пожежі, яка сталася 06.09.2023року за адресою м. Кілія, вул. Кубишкіна, буд 20 (вул. Кубишкіна, буд 20В) є обстріли (влучання вибухонебезпечного предмету).

Сертифікатом № 5100-23-4119 від 23.10.2023 року, який виданий ТОВ «Ков Комерс», встановлено факт наявності обставин непереборної сили внаслідок обстрілу. Дане підтверджується експертним висновком, де зазначено, що було знищено: Резервуар № 4, 5, 6, 8, 7, будівлю лабораторії літ Е та пошкоджено Резервуар № 11.

Актом № 8 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 20 вересня 2023 року встановлено руйнування обладнання резервуару №4, 5, внутрішньоцехові трубопроводи; пошкодження обладнання резервуару № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 3. Судом враховується, що відсоток пошкодження більшості резервуарів від 30% до 99%, що, в свою чергу, унеможливлює їх використання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією рф від 29.02.2024 року, встановлено «пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80%».

Слід зазначити, що спірним питанням у даній справі є застосування пункту189.9. статті 189 ПК України.

Згідно пункту 189.9. статті 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Судом також враховується, що пункт №32 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначає, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари:

придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану;

Визначення товарів наведено в підпункту 14.1.244. пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно якого, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Отже, актив «Резервуарний парк нафтобази м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20В» потрапляє під визначення товару, яке міститься в ПК України.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обстріли, які спричинили пошкодження та знищення основних засобів потрапляють під ознаку обставин непереборної сили. Слід також зауважити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває. Тобто, основні засоби були знищені внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

З приводу посилання апелянта на те, що Акт на ремонт резервуару № 1 на суму 1 336 096, 62 гривень було підписано 16.09.2023, тобто вже після пожежі (Акт форми Кб-2 № 8 за вересень 2023 року від 16.09.2023 року та довідка КБ-3 від 16.09.2023 року), колегія суддів зазначає, що це не спростовує того факту, що ремонтні роботи по даному резервуару вже були проведені, а податковий кредит сформовано.

Згідно Акту перевірки, ГУ ДПС не було встановлено завищення податкового кредиту за операціями по ремонту резервуару на суму 1 336 096, 62 грн. на підставі Акту форми Кб-2 № 8 за вересень 2023 року від 16.09.2023 року та довідки КБ-3 від 16.09.2023 року.

Отже, відповідач самостійно визнає, що роботи по ремонту були надані.

Щодо посилання апелянта на те, що ТОВ «Ков Комерс» не провело належного технічного обстеження резервуарів після пожежі, шо є порушенням вимог ДСТУ-Н Б А. 3.1-10:2008 УОТ (далі - ДСТУ), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1. ДСТУ, цей стандарт розповсюджується на резервуари вертикальні сталеві (далі - резервуари чи об`єкти), призначені для зберігання нафти та нафтопродуктів з тиском насиченої пари не вище 93,3 кПа та ідентифіковані (окремо або разом) як об`єкти підвищеної небезпеки.

Згідно п. 4.1.1 ДСТУ, резервуари. що знаходяться в експлуатації, підлягають технічному діагностуванню (експертному обстеженню) як об`єкти підвищеної небезпеки.

Пунктом 4.1.2 ДСТУ передбачено, що результати технічного діагностування оформлюють висновком експертизи (звітом), який повинен містити рекомендації експертної уповноваженої організації щодо безпечної та безвідмовної експлуатації резервуара в майбутньому.

Відповідно до п. 4.1.4.1 ДСТУ, первинне обстеження (повне) виконують під час приймання резервуара в експлуатацію після виготовлення, капітального ремонту або реконструкції після закінчення гідравлічних випробувань. Висновок експертизи за результатами первинного обстеження додається до акта приймання резервуара в експлуатацію.

Згідно п. 4.1.4 ДСТУ, за термінами робіт, що виконуються, експертне обстеження поділяється на первинне, чергове та позачергове.

У відповідності до п. 4.1.4.3 ДСТУ, позачергове обстеження (повне) виконують після аварії та/або пожежі резервуара;

Відповідно до п. 4.2.2.2. ДСТУ, технічний стан недопустимого виду характеризується наявністю значних відступів від вимог проекту, чинних норм і стандартів, за яких можуть бути досягнуті граничні стани першої групи згідно з ДБН В.1.2-..., що передують аварії резервуара в експлуатації. За недопустимого технічного стану необхідно припинити експлуатацію резервуара для виконання відновлювального ремонту або демонтажу резервуара з метою виключення розвитку аварійної ситуації.

Отже, з вищевказаного слідує, що ДСТУ-Н Б А.3.1-10:2008 УОТ регулює відносини забезпечення безпеки експлуатації резервуарів і спрямований на недопущення експлуатації резервуарів, як об`єктів підвищеної небезпеки, без експертного дослідження їх безпечності та відповідності технічним вимогам. Тобто, порушенням ДСТУ була б подальша експлуатація резервуара після пожежі без (або до) проведення експертного обстеження.

При цьому, ДСТУ-Н Б А.3.1-10:2008 УОТ не встановлює строків проведення такого експертного обстеження після факту аварії або пожежі. Тобто, таке обстеження може бути проведено через будь-який проміжок часу, в тому числі і обчислювальний роками. Основна вимога - заборона експлуатації резервуара до такого обстеження.

Крім того, ДСТУ-Н Б А.3.1-10:2008 УОТ не регулює питання списання активів/основних засобів.

Беручи до уваги викладене, посилання апелянта на ненадання актів технічного діагностування чи експертного обстеження резервуарів після пожежі під час проведення податкової перевірки не спростовує висновків суду першої інстанції та не спростовує правомірність дій платника податку щодо списання активу (в зв`язку зі знищенням) та правильності його податкового обліку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 21 березня 2024 року №0022087/0706, №0022086/0706, №0022085/0706 та наявність підстав для їх скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков Комерс» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повне судове рішення складено 16.02.2026 р.