Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №400/12666/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12666/25

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. Дата і місце ухвалення: 19.12.2025р., м.Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Бітова А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу – протиправною;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.09.2025 року №142950003025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком від 10.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом було протиправно відмовлено в призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, пенсійним органом не зараховано позивачу період роботи з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року, оскільки запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки, крім того на запису про звільнення дата звільнення, номер та дата видачі наказу про звільнення дописані чорнилом іншого кольору. Крім того, повідомлено, що витяг з наказу про звільнення №184 від 02.04.1990 року, виданий КУ Великомечетянським закладом дошкільної освіти «Бригантина» не взятий до увагу, оскільки відсутні документи про прийняття заявника на роботу в даний заклад.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 17.09.2025 року за №142950003025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при призначені пенсії за віком періоди роботи з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 19.12.2025 року з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки запис про роботу у спірний період, передує даті заповнення трудової книжки та на записі про звільнення, дата, номер та дата видачі наказу про звільнення дописані чорнилами іншого кольору.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.09.2025 року позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії за віком. До звернення позивачем було надано документи необхідні для розгляду заяви, у тому числа трудова книжка НОМЕР_1 .

За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було розглянуто вказану заяву позивача та прийнято рішення 17.09.2025 року №142950003025 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, з оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійним органом не зараховано позивачу період роботи з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року, оскільки запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки, крім того на запису про звільнення дата звільнення, номер та дата видачі наказу про звільнення дописані чорнилом іншого кольору. Крім того, повідомлено, що витяг з наказу про звільнення №184 від 02.04.1990 року, виданий КУ Великомечетянським закладом дошкільної освіти «Бригантина» не взятий до увагу, оскільки відсутні документи про прийняття заявника на роботу в даний заклад.

Вважаючи вищенаведені рішення про відмову у призначені пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не зарахування до стажу періоду з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року є протиправним. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Сторонами у справі не заперечується, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надав органу ПФУ трудову книжку серії НОМЕР_2 .

Разом з тим, при прийнятті рішення від 17.09.2025 року №142950003025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ у Волинській області не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року, оскільки запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки, крім того на запису про звільнення дата звільнення, номер та дата видачі наказу про звільнення дописані чорнилом іншого кольору. Крім того, повідомлено, що витяг з наказу про звільнення №184 від 02.04.1990 року, виданий КУ Великомечетянським закладом дошкільної освіти «Бригантина» не взятий до увагу, оскільки відсутні документи про прийняття заявника на роботу в даний заклад.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність таких дій ГУ ПФУ з огляду на наступне.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974р. №162.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

В подальшому порядок ведення трудових книжок регулювався положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58.

При вирішенні спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації і вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, у постанові від 06.03.2018р. по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993р. відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки, в т.ч. допущення виправлень при її заповненні, не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої внесені такі відомості.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних в ній періодів роботи відповідачем суду не надано.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Так, із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, зокрема записи №3, №4 - 01.05.1989 року – прийнятий на роботу в Великомечетнянський дитячий садок на посаду муз.керівника.

02.04.1990 року – звільнений із займаної за власним бажанням (ст.38 КЗпП України).

Вказані записи містять накази на основі яких здійснено записи та скріплені печаткою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність таких формальних неточностей у документах, зокрема, що передування даті заповнення трудової книжки запису про роботу та зазначення дати звільнення, номеру та дати видачі наказу про звільнення чорнилом іншого кольору, не можна вважати достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин підприємства з позивачем у спірний період.

Окрім того позивачем надано витяги з наказів від 08.04.2024 року №115, №106 та №184 та довідка Кривоозерської селищної ради Великомечетнянського Старостинського округу від 29.03.2024 року №17-04/34-228, в якій зокрема зазначено що ОСОБА_1 працював в дитячому садку села Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області, зокрема і в оскаржуваний період з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року, що підтверджує факт його роботи зазначеної в трудовій книжці.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

Орган ПФУ, маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій, спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію, не вчинив, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

У разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу орган ПФУ мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій ГУ ПФУ у Волинській області в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.05.1989 року по 02.04.1990 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ у Волинській області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук