Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №753/20924/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20924/23

провадження № 2-др/753/31/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва заяву позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в наслідок залиття квартири,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2025 року Дарницький районний суд м. Києва за результатом розгляду справи по суті ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в наслідок залиття квартири задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоди, завдану в наслідок залиття квартири у розмірі 30 439,00 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з вартості проведення оцінки матеріальної шкоди у розмірі 3 800,00 грн., судового збору у розмірі 1 073,60 грн. та витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 15 145,60 грн., а всього у розмірі 20 018,60 грн.

Разом з тим, судом не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

01.12.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування посилається на те, що після проголошення рішення у справі від 27.11.2025 року вона понесла витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 500,00 грн., з яких: консультація - 500,00 грн., підготовка позовної заяви - 5 000,00 грн., підготовка клопотання про допит свідків - 1 000,00 грн., підготовка клопотання про визнання явки відповідача обов`язковою - 2 000,00 грн., підготовка клопотання про призначення судової експертизи - 4 000,00 грн., підготовка клопотання про розгляд справи без участі - 2 000,00 грн., підготовка та участь у судовому засіданні 18.04.2024 - 4 000,00 грн., підготовка та участь у судовому засіданні 17.03.2025 року - 2 000,00 грн., підготовка та участь у судовому засіданні 29.04.2025 року - 2 000,00 грн., підготовка та участь у судовому засіданні 15.05.2025 року - 4 000,00 грн., підготовка та участь у судовому засіданні 16.10.2025 року - 4 000,00 грн.

З огляду на викладене, просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідачки на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 500,00 грн. (а.с. 235-240 т. 2).

16.02.2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Лук`янець О.О. звернулась до суду із запереченнями на заяву позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну допомогу, який позивачка зазначила у позові у розмірі 14 000,00 грн. майже у 2 (два) рази менший ніж сума зазначена у її заяві від 01.12.2025 року - 30 500,00 грн. Крім того, зазначає, що у Акті про надану правову допомогу № 1 від 08.11.2023 року адвокатом Сациком Р.В. не зазначено дат надання цих послуг; позивачкою не надано платіжного доручення з відміткою банку про оплату послуг адвоката, а на квитанції від 08.11.2023 року на суму 6 500,00 грн. міститься логотип незрозумілого змісту з написаним тексту російською мовою, що на думку представника відповідачки є недопустимим доказом. Також звертає увагу суду, що в детальному описі робіт витрат на професійну правничу допомогу від 29.11.2025 року зазначено кількість годин, витрачених адвокатом щодо розгляду справи, які значно перевищують реальну його участь у судових засіданнях, що свідчить про неспівмірність заявлених витрат. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_3 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі (а.с. 24-30 т. 3).

16.02.2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в якій зазначила, що відповідачка та її представник не надіслали їй свої письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Водночас ознайомившись із такими запереченнями в приміщенні суду, вважає їх необґрунтованими, а сума послуг адвоката Сацика Р.В., на її думку, відповідає ринковим цінам (а.с. 31 т. 3).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29.01.2026 року заяву позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду (а.с. 1 т. 3).

У судовому засіданні сторони та їх представники присутніми не були, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заяви та клопотання сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно із п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У позовній заяві, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачкою ОСОБА_1 зазначено, що вона очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. (6 500,00 грн. + 7 500,00 грн.) (а.с. 1-7, 94 т. 1).

У відзиві на позов, на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відповідачкою ОСОБА_2 зазначено, що вона очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. (а.с. 133-138 т. 1).

Водночас на підтвердження витрат, які понесла відповідачка на професійну правничу допомогу, суду доказів надано не було.

На підтвердження витрат, які понесла позивачка на професійну правничу допомогу, до суду надано: договір про надання правової допомоги № 1111 від 24.10.2023 року (а.с. 85-89 т. 1), додаток № 1 від 24.10.2023 року до договору про надання правової допомоги № 1111 від 24.10.2023 року, в якому зазначено вартість послуг адвоката (а.с. 90 т. 1), акт № 1 від 08.11.2023 року про надану правову допомогу на суму 6 500,00 грн. (а.с. 91 т. 1), квитанцію № 3170432 від 08.11.2023 року (а.с. 92 т. 2), детальний опис робіт (наданих послуг) від 08.11.2023 року на суму 6 500,00 грн. (а.с. 93 т. 1), а також додаткову угоду № 1 від 01.01.2025 року до договору про надання правової допомоги № 1111 від 24.10.2023 року (а.с. 236 т. 2), детальний опис робіт (наданих послуг) від 29.11.2025 року на суму 30 500,00 грн. (а.с. 237 т. 2), акт про надану правову допомогу № 2 від 29.11.2025 року на суму 24 000,00 грн. (а.с. 238 т. 2), квитанції № 3561914 від 29.11.2025 року на суму 24 000,00 грн. (а.с. 239 т. 2).

З огляду на викладене, суд вважає доведеними витрати позивачки на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами у розмірі 30 500,00 грн.

Доводи відповідачки та її представника про те, що на квитанціях про оплату послуг адвоката Сацика Р.В. міститься штамп типографії з російськомовним текстом, суд оцінює як безпідставні та такі, що не заслуговують на увагу. Зазначена обставина не стосується предмета доказування у справі, не впливає на дійсність відповідних платіжних документів та не свідчить про їх недопустимість чи недостовірність як доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. Отже, сама по собі наявність російськомовного тексту на штампі типографії бланку квитанції не є підставою для неврахування таких доказів судом.

Заперечення щодо ненадання позивачкою платіжних документів суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи. Як убачається з наявних у справі доказів, відповідні квитанції про оплату послуг були подані позивачкою як разом із позовною заявою, так і додатково із заявою про ухвалення додаткового рішення. Таким чином, твердження про відсутність підтверджуючих платіжних документів спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим підстав для відхилення вимог з цієї підстави суд не вбачає.

Водночас суд вважає частково обґрунтованими заперечення відповідачки та її представника щодо необгрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Заявлений позивачкою розмір витрат у сумі 30 500,00 грн. суд оцінює як завищений, оскільки до розрахунку включено витрати на підготовку та участь у судових засіданнях, а саме 18.04.2024 року та 29.04.2025 року, які фактично не були проведені за участі представника позивача та були відкладені з різних підстав.

Також суд враховує, що адвокатом могла здійснюватися підготовка до вищевказаних судових засідань, а тому повністю виключати такі витрати не може.

За таких обставин суд вважає за необхідне вирахувати із заявленої суми витрат 4 000,00 грн. (з розрахунку: 4 000,00 грн. - підготовка та участь у судовому засіданні від 18.04.2024 року : 2 = 2 000,00 грн.; та 4 000,00 грн. - підготовка та участь у судовому засіданні від 29.04.2025 року : 2 = 2 000,00 грн).

Інші заперечення відповідачки та її представника суд не приймає до уваги з огляду на їх необгрунтованість.

Суд звертає увагу, що у позові розмір витрат на правничу допомогу, які позивачка очікує понести із розглядом справи, був зазначений у розмірі 14 000,00 грн. У заяві про ухвалення додаткового рішення від 01.12.2025 року зазначила, що позивачка вже понесла витрати на правничу допомогу у більшому розмірі, а саме у сумі 30 500,00 грн. У той же час позивачкою ОСОБА_1 не зазначено з яких причин вона не могла передбачити такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку у поданій нею позовній заяві.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним зменшити заявлену позивачкою суму витрат на професійну правничу допомогу (30 500,00 грн.) на 16 500,00 грн., у зв`язку з істотним перевищенням суми, заявленої в орієнтовному розрахунку судових витрат у позові (14 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (з розрахунку: 30 500,00 грн. - 2 000,00 грн. - 2 000,00 грн. - 16 500,00 грн.), що на думку суду, буде необхідним і достатнім в даному конкретному випадку та не становитиме надмірний тягар для сторони відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з моменту його підписання.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його підписання.

Учасник справи, якому копію додаткового рішення суду не було вручено в день його підписання, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.

У разі апеляційного оскарження, додаткове рішення суду набирає законної сили з моменту прийняття апеляційним судом судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без розгляду або без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.М. Осіпенко