Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №523/19616/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19616/25

Провадження №2/523/1411/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів

УСТАНОВИВ:

18 вересня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 92423,35 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 16.07.2025 № ЦО 10498 ОСОБА_1 було скасовано інвалідність, що не дає підстав для виплати пенсії по інвалідності. Виплату пенсії припинено з 01.08.2025. Відповідач мав встановлену групу інвалідності, яка давала право на пенсійне забезпечення, після рішення експертної команди про скасування інвалідності з 07.08.2024 він втратив таке право відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Посилаючись на вказане позивач зазначив, що за період з 07.08.2024 по 31.07.2025 виникла переплата пенсії в сумі 92423,35 грн, у зв`язку з чим винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 07.08.2025 №2872.

07 жовтня 2025 року після отримання відомостей про зареєстровану адресу відповідача, у справі відкрито провадження та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Відповідач подав до суду відзив на позов в якому заперечував проти вимоги вказуючи на те, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин зловживання та недобросовісності з його боку у питанні призначення йому пенсії, адже таких доказів не існує через те, що ним не було вчинено жодних умисних недобросовісних дій або навмисних зловживань, які б мали на меті призначення йому пенсії без законних на це підстав, що підтверджується копіями документів, які додано до відзиву.

Представник позивача в засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи в його відсутності.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що інвалідність йому була встановлена медичною комісією на підставі медичних документів з інформацією про стан його здоров`я. Про перевірку встановленої йому групи відповідач взагалі нічого не знав, на засідання експертної команди його не викликали. Про скасування інвалідності дізнався з повідомлення управління. На теперішній час в нього також наявна 2 група інвалідності, яку йому встановлено рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 21.11.2025 року. При цьому, він також звернув увагу на те, що на момент встановлення групи інвалідності він був визнаний непридатним до військової служби, що також вказує на відсутність якоїсь його зацікавленості в призначенні йому групи. На підтвердження свого стану здоров`я надав виписні епікризи з різних медичних установ та протоколи операції коронаровентрикулографії та вінцевого стентування.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 21.06.2023 отримував пенсії по інвалідності відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання відповідачу було призначено з 21.06.2023 відповідно до виписки КУ «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» з акту огляду МСЕК від 21.06.2023 серії 12 ААГ № 498549.

Згідно розпорядження від 19.06.2024 та довідки МСЕК від 02.09.2024 серії 12ААД №076621 було подовжено виплату пенсії по інвалідності на період дії воєнного стану з 01.07.2024 по 12.02.2025, з 07.08.2024 по 30.09.2025.

Відповідно до інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 16.07.2025 № ЦО 10498 ОСОБА_1 з 07.08.2024 було скасовано інвалідність.

Виплату пенсії припинено з 01.08.2025.

07 серпня 2025 року позивачем винесено рішення №2872 про прийняття суми переплати пенсії 92423,35 грн (за період з 07.08.2024 по 31.07.2025 ) на облік.

Головним управлінням відповідачу надіслано лист 13.08.2025 №1500-0404-8/137445, яким повідомлено про виникнення переплати пенсії та способи її погашення. Кошти на рахунок Пенсійного фонду України не повернуто.

Згідно з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.11.2025 року відповідачу встановлено другу групу інвалідності, дата повторного оцінювання 08.09.2026 року.

Як слідує з наданих відповідачем медичних документів з 2023 року він проходив стаціонарне лікування в різних медичних закладах йому проведено операції коронаровентрикулографії та вінцевого стентування. Заключний клінічний діагноз:ІХС. ГострийQ передній інфаркт міокарду від ЛШ (11.02.23 р.), стенозуючий коронаросклероз, ургентна КАГ.Ангіопластіка, стентування Д-1,ПМША (2 BMS-стента,11.02.23 р.), гіпертонічна хвороба ІІІст,ступінь 2,ризик 4, гіпертензівне серце (концентрична ГЛШ ЛШ) СН2а ст.NYHA 2.

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.07.2023 року відповідача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до положень ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов`язок пенсіонерів повідомляти органи, що призначають пенсії про зміну умов, що впливають на виплату пенсій. Пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно з ч.1 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

За змістом пункту 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 21 березня 2003р. № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2014р. № 25-3), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003р. за № 374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Пунктом 4 зазначеного вище Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, або у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

У разі припинення виплати пенсії, внаслідок відновлення здоров`я тощо до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2018р. у справі № 711/1509/17, від 21 червня 2018р. у справі 554/1809/17, від 31 жовтня 2018р. у справі 307/2100/16-ц, від 13 квітня 2020р. у справі № 487/2596/17.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011р. встановлено, що ризик будь якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, у справі «Гаші проти Хорватії».

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010р. і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002р. Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За змістом ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Аналіз наданих доказів свідчить про те, що рішення про призначення 2 групи інвалідності приймалося медико-соціальною експертною комісією. Більше того, 25.11.2025 року відповідачу знову підтверджено другу групу на рік на підставі загального захворювання.

Суд звертає увагу на те, що доказів того, що переплата пенсії виникла внаслідок зловживань з боку пенсіонера, чи того, що відповідач допустив недобросовісну поведінку, позивач суду не надав.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення коштів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 279,273, 354-355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 13 лютого 2026 р

Суддя