Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №523/22579/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/22579/25

Провадження №2-а/523/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді: Мурманової І.М.,

за участю секретаря судового засідання – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови серії 5АВ № 11558960 від 23.07.2025 року, за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови серії 5АВ № 11558960 від 23.07.2025 року, за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі, звернувся адвокат Сонько Валерій Вікторович.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є власником автомобіля CITROEN C5, державний номер НОМЕР_1 . У жовтні 2025 року позивачці через застосунок «Дія» стало відомо, що відносно неї 23 липня 2025 було винесено постанову серії 5АВ № 11558960 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно вказаного повідомлення в застосунку «Дія» камерами відеофіксації 22.07.2025 о 03.47 год було зафіксовано перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину автомобілем CITROEN C5, державний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивачка, на автодорозі М30 СТРИЙ-УМАНЬ-ДНІПРО-ІЗВАРИНЕ 404+377.

Тобто, вказане правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі та позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності як власника вищевказаного автомобіля.

Представник зазначає, що даним транспортним засобом користується чоловік позивача — ОСОБА_2 . Окрім того, чоловік позивачки, який фактично керував транспортним засобом у момент фіксації порушення, особисто сам сплатив штраф в розмірі 170 грн, та звернувся із письмовою заявою до Департаменту патрульної поліції із повідомленням про те, що саме він керував автомобілем у зазначений час та просив внести відповідні зміни до постанови.

Однак, у задоволенні його заяви було відмовлено з мотивів пропуску встановленого двадцятиденного строку з дня вчинення адміністративного правопорушення та у зв`язку з тим, що постанова набрала законної сили. Таким чином, навіть за наявності підтвердження фактичного водія, відповідач не усунув порушення, залишивши постанову без змін, що свідчить про формальний підхід та порушення прав позивачки як власника транспортного засобу.

Отже, позивачка не могла бути особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, а тому притягнення її до відповідальності є безпідставним.

На підставі викладеного представник позивача просить: визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом; скасувати постанову Департаменту патрульної поліції серії 5АВ № 11558960 від 23 липня 2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу було розподілено відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено слухання справи в судове засідання.

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду 11.11.2025 (вх. № 47647) надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими а тому мають бути залишені без задоволенні.

В обґрунтування позиції представник зазначив, що оскаржувану постанову серії 5АВ № 11558960 від 23.07.2025 року, 22.07.2025 року о 03 год. 47 хв., за адресою: автодорога М30, Стрий-Умань-Дніпро- Ізварне, км 404+377, особа, яка керувала транспортним засобом CITROEN С5, номерний НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 30- км/год., чим порушила пункт 12.9.6) Правил дорожнього руху України.

За вище зазначене правопорушення відповідальну особу, ОСОБА_1 , 11.1985 р.н., було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Пунктом 12.9.6) Правил дорожнього руху визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих правил.

14 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Представник відповідача зазначає, що на фотознімках міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.

Крім того, позивач не заперечує факт того, що 22.07.2025 при керуванні та здійсненні належним їй транспортним засобом було допущено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються ками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників та їх представників.

Щодо спростування аргументів позивача, представник зазначив, що у тексті позовної заяви позивач зазначає, на момент фіксації порушення позивач не керувала автомобілем, транспортним засобом користується її чоловік - ОСОБА_2 як член сім`ї, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

На час, коли, згідно з постановою, було зафіксовано перевищення швидкості, чоловік позивачки перебував на військовій службі ВЧ № НОМЕР_2 та власноруч керував зазначеним транспортним засобом, що не оспорюється, прямувавши до місця проходження служби, що підтверджується довідкою з місця служби.

Таким чином позивач намагається довести/ що передача транспортного засобу третій і звільняє її від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього зафіксовані в автоматичному режимі.

Однак дане твердження позивача є необґрунтованим та таким, що суперечить сам діючого законодавства.

У тексті оскаржуваної постанови не зазначається водій транспортного засобу, оскільки інспектор, під час розгляду справи про адміністративне Правил дорожнього руху зафіксованого в автоматичному режимі не зобов`язаний особу водія ТЗ.

Відповідними змінами КУпАП доповнено статтею 14'2, якою впроваджено поняття відвальної особи, на яку покладено відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі.

Згідно ст. 14-2 КУпАП, встановлено, що адміністративну відповідальність за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Такі норми були чинними на момент складення оскаржуваної постанови та є чинними на даний час, неконституційними не визнавались, у зв`язку з чим були правомірно застосовані в межах спірних правовідносин.

У примітці до ст. 122 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушення в ній статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі і чинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене порушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14~2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім тни першої статті 279~3 нього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.

Отже, суб`єктом правопорушення даної категорії справ можуть бути: належний користувач транспортного засобу; фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб;

керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб;

особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи;

особа, яка ввезла транспортний засіб на іноземній реєстрації на територію України.

Також, представник зазначає, що 09.09.2025 року до Єдиного державного реєстру ТЗ було внесено відомості щодо набуття статуту належного користувача за ТЗ CITROEN С5, номерний НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_1 . Тобто, до 09.09.2025 року в Єдиного реєстрі не містилось інформації про належного користувача за ТЗ.

У даному випадку тільки позивач, як особа за якою зареєстровано ТЗ (власник майна) мала право володіти, користуватися і розпоряджатися даним автомобілем.

З урахуванням викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову (а.с.35-55).

До відзиву на позовну заяву надано постанову, фотофіксацію, реєстраційну карту ТЗ, відомості про адреси камер фотофіксації, сертифікат повірки, експертний висновок, квитанцію про оплату штрафу, довідну записку та лист-відповідь щодо розгляду заяви про визнання правопорушення, диск.

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву на адресу суду, 17.11.2025 року (вх. № 48739) надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача.

В обґрунтування доводів на відзив, представник зазначив, що у вересні 2025 року позивачці через застосунок «Дія» стало відомо, що відносно неї 23 липня 2025 було винесено постанову серії 5АВ № 11558960 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Проте, слід зазначити, що на момент фіксації порушення позивач не керувала автомобілем CITROEN C5, даним транспортним засобом користується її чоловік — ОСОБА_2 як член сім`ї, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. На час, коли, згідно з постановою, було зафіксовано перевищення швидкості, чоловік позивачки перебував на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_2 та власноруч керував зазначеним транспортним засобом, що ним не оспорюється.

Також додатковим підтвердженням про використання автомобіля саме чоловіком позивачки є посвідчення про відрядження, видане на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 166 від 14.06.2025. Відповідно до даного посвідчення чоловіка позивачки 16.06.2025 було відряджено до військової частини, що знаходиться на західній Україні, а в момент вчинення порушення – 22.07.2025 - чоловік позивачки повертався з відрядження. В свою чергу, позивачка не була й не могла керувати 23.07.2025 автомобілем у Львівській області, оскільки вона є працевлаштованою, має основне місце роботи та працює з повним робочим днем в ПТ "ЛОМБАРД "КОМПРОМІС" НІКІТІЧ Н.В. І КОМПАНІЯ".

Представник зазначає, що відповідач вказує, що рішення Департаменту патрульної поліції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке викладене в оскаржуваній постанові винесеної відносно ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, що не суперечать нормам законодавства. Однак, відповідач випускає поза уваги, що предметом не я визнання відповідача дій неправомірними, а скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження по справі.

Окремо, слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 не отримувала копію оскаржуваної постанови, відповідач на надав доказів її направлення позивачу. Фактичним підтвердженням того, що позивач не отримувала зазначену постанову, є дані про її зареєстроване місце проживання — м. Єнакієве Донецької області, що на сьогодні за загальновідомими обставинами є тимчасово окупованою територією. За місцем фактичного перебування позивача як внутрішньо переміщеної особи у м.Одеса жодних постанов чи повідомлень не отримувала. Внаслідок цього позивач була позбавлена можливості своєчасно ознайомитися зі змістом постанови та повідомити Департамент патрульної поліції про те, що вона не перебувала за кермом транспортного засобу в момент фіксації правопорушення, що унеможливило реалізацію її права на захист як в позасудовому так і в судовому порядку, у зв`язку з чим ми просимо суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду із даним позовом поважними та поновити строк

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, в Україні діє презумпція невинуватості, яка підлягає застосуванню також у справах про адміністративні правопорушення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням викладеного просить прийняти до уваги обставини викладені у відповіді на відзив (а.с.93-100).

В останньому судовому засіданні було оголошено перерву у зв`язку оголошення повітряної тривоги, у зв`язку з чим представником відповідача було подано заяву щодо можливості продовження розгляду справи за відсутності представника відповідача (а.с.113).

Відповідно до положення ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, докази на підтвердження та спростування обставин позову, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначив, що винесена постанова Департаменту патрульної поліції серії 5АВ № 11558960 від 23 липня 2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля CITROEN C5, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач зазначає, що у жовтні 2025 року через застосунок «Дія» їй стало відомо, що відносно неї 23 липня 2025 було винесено постанову серії 5АВ № 11558960 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно вказаного повідомлення в застосунку «Дія» камерами відеофіксації 22.07.2025 о 03.47 год було зафіксовано перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину автомобілем CITROEN C5, державний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивачка, на автодорозі М30 СТРИЙ-УМАНЬ-ДНІПРО-ІЗВАРИНЕ 404+377. Тобто, вказане правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі та позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності як власника вищевказаного автомобіля.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).

У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

За правилами частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Примітці до статті 122 КУпАП установлено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили.

Суд зазначає, та звертає увагу на те, що передумовою звільнення особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 КУпАП, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є саме внесення змін до відповідних постанов в частині суб`єкта правопорушення, що однак не створює правових підстав для визнання протиправними постанов Департаменту та їх скасування.

Разом з цим, виходячи з положень частини 2 статті 291 КУпАП та пункту 2 частини 2 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затверджена Наказом МВС України від 13.01.2020 року №13, направлення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, за місцезнаходження відповідної юридичної особи, за якою зареєстровано транспортні засоби, впливає на порядок набрання чинності цими постановами.

Водночас, не дотримання Департаментом правил щодо надсилання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, не підтверджує неправомірність винесення постанови, а також наявність підстав для її скасування в судовому порядку.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

При цьому, слід зауважити про те, що така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках:

- якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, які належать її транспортному засобу;

- якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 14-2 КУпАП статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Для набуття статусу відповідальної особи належним користувачем, необхідна наявність двох обов`язкових умов:

- підтвердження того, що особа дійсно є належним користувачем даного транспортного засобу;

- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача відповідного транспортного засобу.

В даному випадку судом, відповідно до Реєстраційної картки ТЗ (а.с.66) встановлено, що належний користувач ТЗ а саме ОСОБА_2 внесений до реєстру лише 09.09.2025 року, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП було вчинено 22.07.2025 року.

В даному випадку відповідальною особою транспортного засобу «CITROEN C5, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням вище наведених приписів законодавства України, є особа за якою зареєстровано указаний транспортний засіб тобто ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що сам по собі факт передачі позивачкою зазначеного автомобіля іншій особі фактично не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов`язкових дій, які передбачені положеннями ст. 14-2, 279-3 КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Позивачка є власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому при передачі його в користування третім особам має бути зацікавлена та вжити всіх можливих заходів для забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху.

В той же час, позивачем не надано суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення її від відповідальності.

Так, відповідно до положення ст. 279-3 КУпАП - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка в установлений строк зверталася до компетентних органів з питання вибуття транспортного засобу з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу.

Разом з цим, як встановлено судом (а.с.84) ОСОБА_1 11.09.2025 року звернувся з заявою (особисто) до Управління патрульної поліції ДПП, до заяви надано квитанцію про сплату штрафу.

Отже, як встановлено судом позивачкою не було подано заяву в порядку та у строки передбачені ст. ст. 279-3 КУпАП.

Слід звернути увагу на той факт, що заява та квитанція про сплату були подані до Департаменту патрульної поліції 11.09.2025 року, правопорушення було вчинено 23.07.2025 року, тобто, заява подана поза межами встановленого строку ст. 279-3 КУпАП.

Суд зауважує, що згідно із приписами пункту 4 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі Порядок №833), заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машинодруком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб - сайтах МВС та Національної поліції.

Заява також може бути подана через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Таким чином, законодавством передбачено лише два можливих способи звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Судом встановлено, що позивач особисто не зверталась до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС

Наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності не дає підстав для висновку, що подана заява відповідає вимогам ст. ст. 279-3 КУпАП.

Отже, суд зауважує, що заява подана від імені ОСОБА_1 , про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності могла стати підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять в собі доказів на підтвердження звернення власника ТЗ до відповідача з додержанням вимог Порядку та імперативних приписів статті 279-3 КУпАП України, які останнім не було дотримано, що підтверджується установленими обставинами.

Дослідивши наявні матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів дотримання умов звільнення її від адміністративної відповідальності як власника вказаного транспортного засобу, які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КпАП України.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах FALK v. THE NETHERLANDS, Lutz v. Germany, OHalloran and Francis v. the United Kingdom.

Так, в рішенні по справі FALK v. THE NETHERLANDS, Арр. № 66273/01, 19 October, 2004, суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент вчинення правопорушення його автомобілем, Європейський Суд з прав людини указує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. Мета оспорюваного правила про об`єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, при яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними в випадках, коли неможливо установити особу, котра керувала автомобілем.

У рішенні Європейського Суду з прав людини з у справі Lutz v. Germany, 25 August 1987, App. 9912/82 суд зазначив, що притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху в адміністративному порядку, тобто визнання таких порушень адміністративними не суперечитиме вимогам Конвенції. «Враховуючи велику кількість незначних правопорушень особливо правил дорожнього руху,- характер яких не настільки небезпечний, щоб накладати на порушників кримінальне покарання, Держави учасниці мають вагомі підстави для введення такої системи, яка розвантажує їх суди від більшості подібних справ. Переслідування і покарання за незначні правопорушення в адміністративному порядку не суперечить Конвенції при умові, що зацікавлені особи можуть оскаржити ухвалене проти них рішення в суд, де діють гарантії статті 6 Конвенції (див, зокрема, п. 57 Рішення).

Крім того, під час розгляду справи OHalloran and Francis v. the United Kingdom, App. № 15809/02 and 25624/02, 29 June 2007, яка стосувалась оскарженню передбаченої британським законом необхідності надання властям зареєстрованими власниками транспортного засобу про особу, яка реально керувала автомобілем в момент, коли поліцейська камера спостереження зафіксувала перевищення автомобілем установленої швидкості. Цей обов`язок на думку позивачів є порушенням права не давати самозвинувачувальних показань і так званої привілеї проти самозвинувачення, а тим самим і принципів справедливого судового розгляду, закріплених в статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Однак, Велика палата Європейського Суду з прав людини визнала, що у справі не було допущено жодного порушення вимог статті 6 Конвенції та вказала про те, що усі, хто володіють або керують автомобілем, знають, що тим самим вони визнають певний режим регулювання. Цей режим діє не тому, що володіння чи управління автомобілем - це привілей чи пільга, що дарується державою, але тому, що володіння автомобілями та їх використання загальновизнано можуть призводити до тяжких тілесних ушкоджень. Можна сказати, що ті, хто приймають рішення володіти або управляти автомобілем, беруть на себе певні обов`язки і зобов`язання, які є частиною регулятивного режиму щодо автотранспортних засобів (див, зокрема, п.57 згаданого рішення).

Суд зазначає, що застосування засобів автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є правомірним та таким, що не порушує прав і основоположних свобод людини (власників транспортних засобів) з урахуванням такого:

1) порядок притягнення до такої відповідальності визначений законодавчо, а саме - Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»;

2) введені обмеження переслідують легітимну мету держави, яка полягає у забезпеченні однієї з найважливіших форм громадської безпеки - безпеки дорожнього руху. її змістом є запобігання або усунення шкідливих для життя та здоров`я людини, власності наслідків, що можуть бути заподіяні використанням транспорту;

3) необхідність убезпечення суспільства від шкідливих наслідків, що виникають унаслідок експлуатації транспортних засобів, зумовлена Конституцією України, зокрема, положеннями статті 3, згідно із якою «людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Захист закріплених життєво важливих інтересів, а також задоволення потреб на безпечне переміщення учасників дорожнього руху реалізується правотворчою і правозастосовною діяльністю уповноважених державних органів. Задля забезпечення дотримання установлених правил руху транспорту та пішоходів державою використовуються певні методи, одним із яких є накладення адміністративних стягнень за вчинені правопорушення, у тому числі такі, що зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів.

Лише за ці правопорушення до адміністративної відповідальності притягується фізична або юридична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. В усіх інших випадках стягнення накладається безпосередньо на ту особу, що керувала транспортним засобом у момент учинення правопорушення;

4) особа, яка притягається до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, виявлене в автоматичному режимі, має можливість звернутися до підрозділу Національної поліції в порядку, визначеному статтею 279 КУпАП, для звільнення від адміністративної відповідальності у разі, якщо транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу, а також якщо особа, котра фактично керувала транспортним засобом на момент учинення вказаного проступку, звернеться з відповідною заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, законодавством передбачено можливість оскарження накладеного стягнення як в адміністративному порядку - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), так і в судовому - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України із забезпеченням гарантій, закріплених у статтях 6 і 7 Конвенції.

Ураховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не доведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини друга статті 77 КАС України).

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на викладене вище, ураховуючи встановлені обставини даної справи та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що при винесені оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач не порушив норми чинного законодавства, у діях позивача, наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 90, 139, 205, 229, 241, 243-246, 250, 255, 268, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови серії 5АВ № 11558960 від 23.07.2025 року, за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі – залишити без задоволення.

Постанову Серії 5АВ № 11558960 від 23.07.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України – залишити без змін.

Понесені судові витрати – віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.02.2026

Суддя: