Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №580/13719/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року справа № 580/13719/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.09.2025 №231450002027;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.08.2025 та прийняти рішення про призначення з 29.08.2025 ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.08.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, як особі, яка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.09.2025 №231450002027 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 796-ХІІ через те, що документами не підтверджено не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю. Також не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується та стверджує, що документами підтверджено проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993. Крім того, зазначає, що період роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997 підтвердженого відомостями трудової книжки, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за наявності встановленої цією статтею тривалості постійного проживання або постійної роботи на радіоактивно забруднених територіях, а не тривалості реєстрації на таких територіях, однак позивач наданими документами не підтвердила відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ періоди роботи (проживання) на 01.01.1993, не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю. Також вказує, що період роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997 не зараховано до страхового стажу, оскільки у підставі прийняття на посаду позивача зазначено лише розпорядження 2, однак відсутня дата вказаного розпорядження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , дата видачі 18.05.1993.

Відповідно до довідки від 05.03.2025 №59/16-26, виданої Вікнинським старостинським округом Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_1 була зареєстрована, зокрема, з 1986 до 2005 року в с.Вікнине Катеринопільського району Черкаської області.

Згідно довідки від 29.07.2025 №183 позивач з 01.09.1985 до 20.07.1988 навчалась в Стеблівському середньому професійно-технічному училищі №39, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за денною формою навчання.

Витягом з реєстру територіальної громади від 12.05.2025 підтверджується, що з 13.05.1996 зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 .

Позивач 29.08.2025, після досягнення 55-річного віку, звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживає у зоні посиленого раліологічного контролю.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та прийнято рішення від 05.09.2025 №231450002027, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови стала відсутність на станом на 01.01.1993 не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю.

У рішенні також зазначено, що для підтвердження періоду роботи (проживання) на території посиленого радіологічного контролю відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС заявниця надала витяг з реєстру територіальної громади (Катеринопільська територіальна громада) №2025/006118513 від 12.05.2025 дата реєстрації 13.05.1996, адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , дійсно проживає з 13.05.1996 по теперішній час: з 13.05.1996 до 31.12.2014 — 18 років 07 місяців 19 днів. Документами не підтверджено відповідно до частини 2 статті 55 Закону ЧАЕС періоди роботи (проживання) на 1 січня 1993 року, не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю. Заявницею надана довідка №59/16-26 від 05.03.2025, видана Вікнинським старостинським округом Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про періоди проживання: зареєстрована з 1986 по 2005 рік с. Вікнине Катеринопільоького району Черкаської області (записи назви вулиці та номер будинку відсутні) та з 2006 по 2020 рік зареєстрована АДРЕСА_3 . Зазначена довідка не врахована, оскільки відсутні чіткі періоди проживання та періоди проживання перетинаються з періодом навчання з 01.09.1985 по 20.07.1988, згідно довідки №183 від 29.07.2025 в Стеблівському середньому професійно-технічному училищі №39 (розташованому за адресою Черкаська область, Звенигородський район, смт. Стеблів, вул. Вишнева (Комсомольська), 3, підтвердити місце проживання у гуртожитку вищезазначеного училища не має можливості з зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів (довідка №223/05 від 30.07.2025, видана Державним навчальним закладом “Корсунь-Шевченківський професійний ліцей”). За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано відповідно до довідки №96/16.26 від 09.06.2025 виданої Виконавчим комітетом Калинопільської селищної ради Вікнинсьладу та деяких інших осіб” та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” затвердженого постанов

Позивач з рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку — на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.

Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Спір у цій справі фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення та відповідно його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно зі статтею 9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.

Статтею 14 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони гарантованого добровільного відселення 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи.

Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, наявність у позивача посвідчення (категорія 4) серії НОМЕР_1 , дата видачі 18.05.1993, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, а саме додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи в зоні.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований.

В контексті наведеного, суд зазначає, що документом, який підтверджує, факт проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років станом на 01.01.1993 є саме посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , дата видачі 18.05.1993, яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що станом на 01.01.1993 такий громадянин прожив у цій зоні не менше чотирьох років.

Отже, висновки відповідача про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років в зоні посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) та відсутність у неї права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997.

Підставою не зарахування періоду роботи позивача з 01.11.1989 до 01.04.1997 до її страхового стажу, згідно оскаржуваного рішення стало те, що відповідно до довідки №96/16.26 від 09.06.2025, виданої Виконавчим комітетом Калинопільської селищної ради Вікнинським Старостинським округом про період роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997 на посаді техпрацівниці Грушківського сільського клубу №2, оскільки відсутня дата у підставі прийняття на посаду (лише зазначено Розпорядження №2).

Надаючи правову оцінку підставі не зарахування відповідачем періоду роботи до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1988 в період з 01.11.1989 до 01.04.1997 позивач працювала техпрацівницею у Грушківського сільського клубу №2 (наказ №62 від 01.11.1988 та розпорядження №1 від 01.04.1997).

Таким чином, вказаний період роботи підтверджується належним чином оформленими записами трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1988.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідачем безпідставно не враховано при розгляді заяви про призначення пенсії за віком періоду роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997, згідно записів у трудовій книжці, чим порушено право на отримання належного пенсійного забезпечення.

Тому, суд доходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.09.2025 №231450002027 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та таким, що належить скасувати.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб`єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта. Рішення, яке приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки Верховного Суду у справі №380/13558/21).

З урахуванням повноважень суду відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на широкий спектр повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обставин розгляду поданої заяви позивача від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення з огляду на принципи належного врядування належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997, повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позов задоволений частково, позивачем сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів належить стягнути пропорційно витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.09.2025 №231450002027 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Валентини Крицак 6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 01.11.1989 до 01.04.1997 на посаді техпрацівниці Грушківського сільського клубу №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Валентини Крицак 6, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 29.08.2025 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Валентини Крицак 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ