Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №509/6539/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6539/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000424 від 15.08.2025 року

за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лісне Болградського району (колишня назва Тарутинський район), українця за національністю, громадянина України, який має середню освіту, студента навчально-наукового інституту «Українська-педагогічна академія» Харківського національного університету імені В.П. Каразіна (м. Харків) за спеціальністю «Професійна освіта (харчові технології)», неодруженого, який дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.08.2025 о 07 годині 25 хвилин, керуючи легковим автомобілем марки «Toyota» моделі «Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в світлий час доби по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю з міста Чорноморськ в напрямку селища Санжійка Одеського району Одеської області.

Рухаючись повз СОГ «Ветеран» селища Молодіжне Одеського району Одеської області, ОСОБА_5 , діючи зі злочинною необережністю, грубо порушив пункт: 12.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, який зобов`язує водія:

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді ймовірного спричинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої можуть постраждати інші особи, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо нехтуючи вимогами Правил дорожнього руху, своєчасно не зреагував на небезпечну зміну дорожньої обстановки, здійснюючи маневр, а саме обгін, автомобіля марки «Тоyota», моделі «Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в цей час здійснював маневр у вигляді повороту ліворуч, виїхав за межі проїзної частини на примикаюче з правого боку узбіччя, після чого здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді електричної опори № 66.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини водія ОСОБА_5 , пасажири вказаного автомобіля:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла лівої плечової кістки, які згідно п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до категорії тілесного ушкодження середньої тяжкості;

- Малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді а) відкритої черепно-мозкової травми: крововилив у м`які тканини лобово-тім`яної ділянки по центру, крововилив у м`які тканини тім`яно-потиличної ділянки зліва, осколкові переломи кіток склепіння та основ черепа, крововиливи під м`які оболонки на випуклій і нижній поверхнях великих півкуль головного мозку, півкуль мозочка і стовбурового відділу мозку, забій-розміжчення нижньої поверхні лівої лобової частки контузійними крововиливами, забій-розміжчення випуклої поверхні лівої тім`яної частки з контузійними крововиливами, б) закрита травма грудної клітки: повний поперечний перелом 7-го правого ребра по колохребцовій лінії з крововиливом під пристінкову плевру, забій легень, скупчення повітря у правій плевральній порожнині. Всі вищевказані ушкодження оцінюються в комплексі, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.1 (а), п. 2.1.2 (б, в, г, л) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_8 , яка настала о 02.20 годин 16.08.2025 в у відділенні інтенсивної терапії КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ООР, перебуває в прямому причинному зв`язку з наявною у неї відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді переломів кісток склепіння та основ черепа, крововиливу під м`які оболонки головного мозку, забоїв-розміжчень головного мозку. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 , став набряк головного мозку.

Таким чином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним, вибачився перед потерпілою, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив зазначене в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що є родичем потерпілої ОСОБА_7 , а саме двоюрідним братом. 15.08.2025 року він віз на автомобілі «Toyota» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди пояснив, що у вказану поїздку вони виїхали зранку, попереду нього їхав його колега, через це огляд дороги був обмежений, коли під`їзжали до місця де сталась аварія. Так як він їхав з невеликою відстанню з машиною, що їхала попереду, то після того як машина попереду зробила маневр праворуч, перед ним з`явилась інша машина, однак часу та відстані щоб відреагувати на зміну дорожньої обстановки в повній мірі не було, тому допустив з свого боку порушення правил дорожнього руху через недотримання безпечної дистанції між автомобілями. Обвинувачений пояснив, що після аварії допомагав потерпілим вибратися з автомобіля та добратися до лікарні, в подальшому перебував з потерпілими в лікарні. Щодо своїх стосунків з потерпілою ОСОБА_7 пояснив, що знаходиться з нею в добрих стосунках, розкаюється у вчиненому. Зазначив, що надавав матеріальну допомогу потерпілій, а саме оплатив частково витрати потерпілої на лікування, та продовжує надавати їй матеріальну допомогу, крім того допомагає їй у побуті, та буде в подальшому надавати потерпілій необхідну допомогу. Щиро шкодує, що так сталося, ще раз вибачився перед потерпілою ОСОБА_7 .

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до досудової доповіді, складеної 01.12.2025 року Одеським районним відділом № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинувачений алкогольними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, згідно з інформацією, наданою навчальними закладами, ОСОБА_5 характеризується позитивно, зокрема як вихована, врівноважена, доброзичлива та надійна особа, яка проявляє лідерські якості. Відповідно до характеристики з попереднього місця роботи, обвинувачений зарекомендував себе як кваліфікований працівник, який відповідально ставиться до виконання посадових обов`язків, виконує їх своєчасно та в повному обсязі, виявляє старанність, ініціативність і доброзичливість у спілкуванні з колегами. У колективі користується повагою, уважний до оточуючих. Згідно з наданими характеристиками близьких родичів та знайомих, ОСОБА_5 характеризується виключно з позитивного боку, сприймається як порядна, вихована та відповідальна особа. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_5 , перше притягнення до кримінальної відповідальності, його спосіб життя, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (у т. ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінки особи з метою виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Відповідно до пояснень потерпілої ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_5 є її двоюрідним братом, та 15.08.2025 року зранку вони виїхали з обвинуваченим та ОСОБА_8 на відпочинок. Оскільки вона не мала автокрісла, то дитину ОСОБА_8 під час поїздки вона тримала на руках. Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди пояснила, що бачила як раптово змінилась дорожньо-транспортна обстановка, та бачила як ОСОБА_5 реагував на її зміну та намагався уникнути зіткнення. Щодо своїх стосунків з обвинуваченим ОСОБА_5 пояснила, що знаходиться з ним в добрих стосунках. Також підтвердила, що обвинувачений допомагав їй матеріально під час лікування, й зараз продовжує надавати матеріальну допомогу та допомогу у побутових питаннях. Потерпіла зазначила, що вибачила обвинуваченого, не має сумнівів щодо щирості його каяття, знає про його глибокі переживання з приводу смерті ОСОБА_8 , яку він під час дороги до лікарні тримав на руках. Під час надання пояснень суду потерпіла зазначила, що вважає обвинуваченого не винуватим, та просила його не карати.

Показання ОСОБА_7 є послідовними, щирими та логічними, узгоджуються з показаннями обвинуваченого, через що у суду відсутні сумніви щодо їх правдивості.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурорів, що приймали участь у судовому розгляді, а саме прокурора ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , потерпілу ОСОБА_7 , дослідивши докази що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.

У вказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом`якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, у постанові від 28.02.2024 по справі № 183/2097/23 Верховний Суд зазначив, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винною особою своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які їй ставляться в провину, а отже, характеризує її поведінку після вчинення злочину з позиції психологічної переорієнтації, коли вона справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити відповідні об`єктивні дані.

З огляду на вказане, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, щире каяття, надання допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до обвинувального акту обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. Однак, як зазначалося, злочин, за який засуджується ОСОБА_5 , характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За таких обставин загибель малолітньої дитини в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалась і не могла охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для визнання такою, що обтяжує покарання обставина, визначена п.6 ч.1 ст.67 КК України, відсутня. Подібний правовий висновок щодо застосування ст.67 КК України викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду № 570/32/18 від 02 березня 2023 року. Отже, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 ,- відсутні.

4. Мотиви призначення покарання.

Під час судових дебатів прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, з покладенням на нього обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 погодились з позицією прокурора.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_5 суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив необережний злочин, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, неодружений, утриманців не має, є особою молодого віку, характеризується позитивно.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особи правопорушника.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023, винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

Отже, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як роз`яснено у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та буде достатнім для його виправлення.

Крім цього, ураховуючи наявність встановлених судом пом`якшуючих обставин, відсутність обставин, які обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вбачає підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених ст. 76 КК України, тобто в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого протягом іспитового строку.

Підстав для незастосування до обвинуваченого додаткового покарання, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, суд не знаходить, а тому суд вважає правильним застосувати до ОСОБА_5 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

На переконання суду, у даному випадку саме таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені, що не позбавляє права потерпілої, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження - скасувати.

Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових експертиз під час досудового розслідування - стягнути з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті на підставі ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області 19 серпня 2025 року у справі № 509/4438/25, а саме арешт на автомобіль марки «Toyota» моделі «Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_9 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , який зберігається на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ФОП « ОСОБА_10 » за адресою: АДРЕСА_4 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «Toyota» моделі «Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_9 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , який зберігається на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ФОП « ОСОБА_10 » за адресою: АДРЕСА_4 - повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 16 045, 20 гривень, а саме:

1) витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/116-25/20427-ІТ від 12.09.2025 складають 5 348, 40 гривень;

2) витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» № СЕ-19/116-25/20426-ІТ від 11.09.2025 складають 5 348, 40 гривень;

3) витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/116-25/24321-ІТ від 04.11.2025 складають 5 348, 40 гривень;

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1