Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №560/20044/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20044/25

РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах за період з 2013 по 2025 у кількості 39 днів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з нею розрахунок по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні вказаної додаткової відпустки.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що у період з 22.04.2022 по 31.03.2025 позивачка не виконувала посадові службові обов`язки та не перебувала на військовій службі, відтак не має права на отримання грошової компенсації за цей період. Також посилається на те, що військова частина НОМЕР_1 у період з 2013 по 2025 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , відтак інформація про виплату нею вказаної компенсації відсутня.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.01.2026 у військової частини НОМЕР_2 витребувано інформацію щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за виконання обов`язків військової служби в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах за спірний період.

У визначений судом строк витребувані матеріали суду не надані, відтак суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з якої наказом командира військової частини від 31.03.2025 №96 її виключено зі списків особового складу. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №61 від 22.04.2022 ОСОБА_1 з 22 квітня по 25 серпня 2022 вибула у відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами. Згідно з наказом командира військової частини №169 від 26.08.2022 ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно з наказом командира військової частини №218 від 26.10.2022 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 26 серпня 2022.

31.03.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

У червні 2025 позивачка звернулась до відповідача з рапортом, у якому просила нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах за період з 2013 по 2022, на яку, як стверджує, відповіді не отримала.

Докази виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, яка надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, а також в умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, у справі відсутні і відповідачем не надані. Також відсутні докази вирішення рапорту позивачки.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток: щорічна основна відпустка; щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо такими законами передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, військовослужбовцям вони надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 1 пункту 4 статті 10-1 зазначеного Закону передбачено, що військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

З матеріалів справи/наявних доказів вбачається, що у період з 22.04.2022 позивачка фактично не виконувала обов`язки військової служби, оскільки перебувала у відпустках, які пов`язані з народженням та вихованням дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Кодексу законів про працю України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 за №745/32197, грошове забезпечення не виплачується за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Абзацом 2 частини 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено право військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них та, зокрема, визначено, що у разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

З огляду на це, оскільки ОСОБА_1 у період з 22.04.2022 по 31.03.2025 не отримувала грошове забезпечення військовослужбовця, а отримувала інший вид соціальної виплати, підстави для виплати за вказаний період грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, відсутні.

У той же час, грошову компенсацію за невикористані дні вказаної додаткової відпустки за період з 2013 по 21.04.2022 включно позивачці виплачено не було, що відповідачем не спростовано належними доказами і не доведено суду протилежне.

Виходячи з цього, відповідач повинен був провести з позивачкою повний розрахунок за період з 2013 по 21.04.2022 в частині виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах.

Оскільки відповідач доводи позивачки в частині вимог не спростував і не довів суду протилежне, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати необґрунтованою невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 на час звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, за період з 2013 по 21.04.2022 включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, за період з 2013 по 21.04.2022 включно.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1200 грн. за рахунок асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 лютого 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя І.С. Козачок