Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №520/29782/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2026 року № 520/29782/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом До ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4А,м. Київ,02152, код ЄДРПОУ42552598) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Центрального Міжрегіонального Управління Державної Міграційної служби України в м. Києві та Київський області “ Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну” № 304 від 24.10.2025 року, яким громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну № 17/-3396 від 06.07.2006 року та визнано недійсною посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року оформлену на її ім`я.

-стягнути з Центрального Міжрегіонального Управління Державної Міграційної служби України в м. Києві та Київський області на користь громадянки В`єтнаму До ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснені судові витрати.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

09.11.2006 року гр. В’ єтнаму До ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було документовано серії VNМ N1057186 від строком дії до 09.11.2011 року оформленого на її ім`я.

11.04.2006 року у м. Харкові, гр. В`єтнаму До ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народила дитину ОСОБА_3 , про що видано Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19.04.2006 року .

06.07.2006 року рішенням відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київський області гр. В`єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 6 частини другої ст. 4 Закону України « Про імміграцію» надано дозвіл на імміграцію в Україну №17/3396.

06.07.2006 року відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київський області гр. В`єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном дії безстроково.

Відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київський області в паспорт гр. В`єтнаму серії НОМЕР_4 від 09.11.2006 строком дії до 09.11.2011 року оформленого на ім`я гр. В`єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінки 41 було проставлено відмітку встановленого Законом зразку «Дозволено постійне проживання в Україні».

Позивач гр. В`єтнаму До ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переїхала на постійне проживання до м. Харкова та з 12.09.2006 року Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківський області зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

23.12.2024 року гр. В`єтнаму До ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала паспорт громадянина В`єтнаму НОМЕР_5 термін дії до 23.12.2034 року.

У гр. В`єтнаму До ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виникла необхідність в проставленні відмітку встановленого зразку про отримання нею посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року в паспорт громадянина В`єтнаму НОМЕР_5 від 23.12.2024 року оформлений на її ім`я.

У зв`язку із викладеним гр. В`єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 мала намір звернутися до Головного управлінням Державної міграційної служби у Харківській області - територіального органу Державної міграційної служби України за адресою вул. Римарська 24, м. Харків, 61057 із заявою про проставлення відмітку встановленого зразку про отримання нею посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року в паспорт громадянина В`єтнаму НОМЕР_5 від 23.12.2024 року оформлений на її ім`я.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом № 8010.6.1-22851/80.4-25 від 15.05.2025 року, наданим на адвокатський запит вих. № АЗ-09-05/25 від 09.05.2025 року повідомило, що громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВГІРФО ГУ МВС України в Київський області надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію», та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом № 8010.6.1-22851/80.4-25 від 15.05.2025 року доведено, що станом на 15 травня 2025 рішення про відкликання/ визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україну сери НОМЕР_2 від 06.07.2006 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київської області не приймалось.

Таким чином на 15.05.2025 року, як зазначено листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.6.1-22851/80.4-25 від 15.05.2025 року дозвіл на імміграцію в Україну позивача та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року, оформлена на його ім`я були чинними.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до листа № 8010.6.1-22851/80.4-25 від 15.05.2025 року донано:

-Копію висновку « Про розгляд клопотання гр. В`єтнаму ОСОБА_2 щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну» від 06.07.2006 року.

-Копію дозволу на імміграцію в Україну гр. В`єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 17/-3396 від 06.07.2006 року.

Головним управлінням Державної міграційної служби у Харківській області заяви представника позивача - Адвокат Вітер Г.Р. від 30.05.2025 року « Щодо проставлення відмітки встановленого зразку про отримання посвідки на постійне проживання в Україні» було проставлено відмітку встановленого зразку про отримання гр. В`єтнаму ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року в паспорт громадянина В`єтнаму НОМЕР_5 від 23.12.2024 року оформлений на її ім`я.

Таким чином на 25.06.2025 року дозвіл на імміграцію в Україну позивача та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року оформлена на його ім`я були чинними.

12.10.2025 року адвокат Вітер Г.Р., у рамках надання правничої допомоги позивачу гр. В`єтнаму До ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом вих. № АЗ-ОЗ-ВТ/25 , яким просив надати інформацію щодо чинності на час надання відповіді на адвокатський запит дозволу на імміграцію в Україну позивача та посвідки на постійне проживання в Україні, оформленої на його ім`я та копії документів.

На вказаний запит, 24.10.2025 року з боку Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надано відповідь № 8010.6.1-51867/80.4-25 якою повідомлено, що 24.10.2025 року Центральним Міжрегіональним Управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну №304 гр. В`єтнаму До ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 1 частини першої ст. 12-1 Закону України «Про імміграцію», було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.

Центральним Міжрегіональним Управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом № 8010.6.1-51867/80.4-25 визначено, що на підставі цього дозволу, видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року, визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню.

Центральним Міжрегіональним Управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до листа № 8010.6.1-51867/80„4-25 надано копії документів, а саме:

-копію рішення Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області « Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну» № 304 від 24.10.2025 року.

-копію висновку Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області « Про визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 » від 24.10.2025 року.

Так, рішенням Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області « Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну» № 304 від 24.10.2025 року визначено, що громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 1 частини першої ст. 12'1 Закону України « Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну № 17/-3396 від 06.07.2006 року.

Також, рішенням Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області « Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну» № 304 від 24.10.2025 року визначено, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, поверненім державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321.

Позивач вважає, що рішення Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області « Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну» № 304 від 24.10.2025 року, яким громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну № 17/-3396 від 06.07.2006 року та визнано недійсною посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року оформлену на її ім`я є протиправним та таким, що грубо порушує законодавства України, права, свободи та законні інтереси позивача та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України “Про імміграцію”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про імміграцію” в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин,імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні;

законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов`язки опікунів і піклувальників.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України “Про імміграцію” дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 4 цього Закону квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Пунктом 3 частини 3 статті 4 зазначеного закону передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України “Про імміграцію” спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.6 статті 7 Закон України “Про громадянство” особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про імміграцію”, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечу формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

Якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата державного мита або консульського збору, разом із заявою подається документ про його сплату.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Стаття 9 Закону України від “Про імміграцію” встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію.

Відповідно до статті 12 Закону України від “Про імміграцію” дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України від “Про імміграцію” центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 1983), який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію (пункт 1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції або є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 23 Порядку № 1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Так, дозвіл про надання імміграції позивачу, як громадянки В`єтнаму було надано згідно з документами, які діяли станом на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 06.07.2006 року.

Станом на момент прийняття рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію - на 06.07.2006 року дійсність, чинність та законність відповідних документів, визначених статтею 9 Закону №2491-ІІІ працівниками ВГІРФО ГУ МВС України в Київський області перевірялись.

Зазначені дії не були визнані протиправними або незаконними в установленому законом порядку.

Так, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та наданні посвідки на постійне місце проживання, посадові особи ВГІРФО ГУМВС України в Київський області, проводили перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача, та керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" ними надана оцінка підстав залишення позивача на постійне проживання в Україні.

Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених у ст. 10 Закону України "Про міграцію" не було виявлено у зв`язку з чим, надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Відповідачем підтверджено, що позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну з підстав п.6 ч.2 ст. 4 Закону України “Про імміграцію”, тобто є матір`ю іммігранта.

Крім того, відповідачем підтверджено та не спростовано, що позивач та її дитина на момент отримання дозволу на імміграцію знаходилися на території України на законних підставах.

Відповідачем також не спростовано те, що дитина народилась на території України та має право на отримання громадянства України.

З огляду на вище зазначене можливо зробити висновок, що мати, як законний представник дитини, подав документи відносно дитини на отримання дозволу на імміграцію на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України “Про імміграцію” та подала документи відносно себе, оскільки є матір`ю іммігранта, користуючись пунктом 6 частини 2 статті 4 цього Закону, а саме мати та його неповнолітня дитина.

При посиланні на п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію” має бути зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію в Україну, крім тих, що наведені у ст. 12 Закону України “Про імміграцію”.

При винесенні оскаржуваного рішення, іншої норми законодавства відповідачем не зазначено.

Щодо, п. 1 ч.1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію”, яким визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, то закон визначає декілька обов`язкових складових щодо визнання.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду, в яких надавалася правова оцінка підставам скасування рішення про оформлення громадянства відповідно статті 21 Закону № 2235-Ш у зв`язку з тим, що на підтвердження факту проживання на території країни особою було надано судове рішення, яке не має доказів того, що має наслідки фальсифікування, підробки або містить недостовірні відомості.

Аналогічних висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі № 2040/5642/18, від 06.05.2020 у справі № 808/3470/17, від 21.08.2020 у справі № 520/2915/19, від 19.09.2022 у справі № 280/8987/20, а також у постанові від 21.03.2023 у справі № 420/7530/21 та інш.

Тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення ,чим порушено законодавство України.

Отже, у разі якщо відповідач зважає на те, що у 2006 році ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію всупереч міграційного законодавства, то в такому випадку зазначені дії не визнані протиправними або незаконними в установленому законом порядку.

Зважаючи на те, що при наданні позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне місце проживання в Україні, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області проводило перевірку законності залишення на постійне проживання на території України та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні, колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо надання позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне місце проживання в Україні прийнято з порушенням вимог законодавства є необґрунтованими.

Відповідачем не наведено жодних висновків відносно посадових осіб, які у 2006 році надали оцінку документам при наданні дозволу на імміграцію позивачу та його неповнолітньої дитини та документували посвідкою на постійне проживання.

Оскільки відповідачем не доведено протиправність дій при наданні дозволу на імміграцію з боку позивача, висновок про наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію є припущенням.

Відповідно до правової позиція Верховного Суду викладеної у постанові від 31 жовтня 2024 року по справі № 420/8669/23 з приводу застосування п.1 ч.1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію”: "Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 у справі № 815/3651/17, від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20, на які слушно посилається позивач в обґрунтування вимог касаційної скарги, зазначив, що статтею 12 Закону України “Про імміграцію” встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта. Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону України від “Про імміграцію”.

Суд також зазначає, що правова позиція Верховного суду викладена у Постанові від 31 жовтня 2024 року по справі № 420/8669/23 з приводу застосування Пункту 23 Порядку № 1983 , а саме:

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020 № 495/5105/17, постанова від 13.03.2020 року № 805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

У постанові від 30.07.2020 у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

У постанові від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 23 Порядку № 1983 територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання.

У постанові від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20 Верховний Суд наголосив, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не надав оцінки тому, чи використав відповідач надані йому повноваження з метою ухвалення рішення, яке б відповідало критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не перевірив чи вживалися відповідачем заходи на виконання пункту 23 Порядку № 1983, не переконався у тому, що позивач був обізнаний про порушену процедуру скасування йому дозволу на імміграцію та чи мав він інші процесуальні можливості особисто або через уповноваженого представника приймати участь у цій процедурі, надати відповідачу свої пояснення або докази на спростування відомостей, що стали підставою для порушення означеного питання.

Крім того, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом відхилено доводи позивача про наявність у нього родини в Україні та дітей, народжених на території України .

За подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 зазначив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім`ї скасування дозволу на імміграцію має наслідком повну зміну способу життя родини, в складі якої є неповнолітні діти - громадяни України.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію “необхідності у демократичному суспільстві”. Так, за практикою Суду при визначенні питання “необхідності у демократичному суспільстві” держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 304 від 24.10.2025 року про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Центрального Управління Державної Міграційної служби України в м. Києві та Київський області “ Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну” № 304 від 24.10.2025 року, яким громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну № 17/-3396 від 06.07.2006 року та визнано недійсною посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року .

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення заявленого адміністративного позову повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов До ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4А,м. Київ,02152, код ЄДРПОУ42552598) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального Міжрегіонального Управління Державної Міграційної служби України в м. Києві та Київський області “ Про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну” № 304 від 24.10.2025 року, яким громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну № 17/-3396 від 06.07.2006 року та визнано недійсною посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 06.07.2006 року оформлену на її ім`я.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4А,м. Київ,02152, код ЄДРПОУ42552598) на користь громадянки В`єтнаму До ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.