Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №520/28456/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2026 р. № 520/28456/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Кравцова Віктора Ігоровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Кравцов Віктор Ігорович звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 охоронний договір на частину пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - «Палац Праці», охоронний № 7113-Ха та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.05.1980 № 334 за адресою «пл. Радянської України, 1» під охоронним № 271)», а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, № 3, № І, № ХVII загальною площею 60,0 кв.м., в літ. «А-6-8», за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623241663101).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що частина пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Палац Праці» з охоронним номером 7113-Ха, яка зведена в 1916 році та становить культурну цінність, маючи власника (користувача), перебуває без належного захисту від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Харківська обласна державна (військова) адміністрація у наданих поясненнях просила позовні вимоги керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.

Представником відповідача Римарь Інни Степанівни, надано до суду відзив на позов, в якому зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 не припускалася будь-якого порушення законодавства, яке регулює питання укладання охоронного договору, а позов прокурора без належних на це правових підстав заявлений передчасно, без встановлення доведеності виконання відповідними органами охорони культурної спадщини обов`язку щодо належного повідомлення власника за встановленою формою про те, що належний такому власнику об`єкт нерухомості належить до пам`ятки.

Від відповідача - Алексєєвої Тетяни Карлівни, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено. Адміністративний позов та ухвалу суду від 10.11.2025 направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства засобами поштового зв`язку, до суду повернуто конверт з підстав неможливості вручення адресату з незалежних від суду причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

За адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1 розташована пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - «Палац Праці», яка взята на державний облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних від 30.05.1980 № 334 охоронним номер 271 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7113-Ха.

Відповідно до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно:

- ОСОБА_1 є власницею нежитлових приміщень 1-го поверху № 2, № 3, № І, № ХVII загальною площею 60,0 кв.м., в літ. «А-6-8», за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623241663101) в літ. «А-6-8» у частці ? на підставі договору дарування, серія та номер: 146, виданий 16.01.2019, видавник: ПН ХМНО Луценко В.С.;

- ОСОБА_2 є власницею вказаних приміщень у частці ? на підставі технічного паспорту, серія та номер: бн, виданий 14.08.2018, видавник: ТОВ "Харківська служба - бюро технічної інвентаризації"; висновку щодо технічної можливості поділу, серія та номер: бн, виданий 14.08.2018, видавник: ТОВ "Харківська служба -бюро технічної інвентаризації"; договору про поділ нерухомого майна, серія та номер: 3356, виданий 15.08.2018, видавник: ПН ХМНО Луценко В.С.

Вищевказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З моменту набуття права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вжито заходів щодо укладення охоронного договору на нежитлові приміщення нежитлові приміщення 1- го поверху № 2, № 3, № І, № ХVII загальною площею 60,0 кв.м., в літ. «А-6-8», за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623241663101) в літ. «А-6-8» що є частиною пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - «Палац Праці», відсутність якого підтверджується листом Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 12.09.2025 за № 05-22/2315.

З огляду на ці обставини позивач заявляє про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі за текстом - Закон №1697-VII) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

За змістом статті 1 Конвенції вираз архітектурна спадщина включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон № 1805-ІІІ.

Згідно із абзацами 2-3 преамбули до Закону № 1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

В силу пункту 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, який визначає єдину система обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів, а також порядок переміщення (перенесення) пам`ятки, а також методичні рекомендації щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорту об`єкта культурної спадщини.

За правилами статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Реалізовуючи приписи статті 23 Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Аналіз наведених вище приписів Закону № 1805-III та Порядку № 1768 свідчить про те, що укладення охоронного договору є обов`язковим правовим інструментом, який встановлює чіткий режим використання пам`ятки культурної спадщини, визначає необхідні охоронні заходи, з метою збереження такої пам`ятки в належному технічному стані і обов`язок укласти такий договір покладається на її власника.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

За змістом пункту 5 розділу VI Порядку №158 органи охорони культурної спадщини в межах видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік та інших джерел, не заборонених законодавством, забезпечують організацію заходів із проведення досліджень (паспортизацію) об`єктів культурної спадщини відповідно до плану, що затверджується на початку року не пізніше 20 січня, копії яких надсилаються Мінкультури.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 5.10-5.11 Порядку №158, після занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, орган охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення пам`ятки культурної спадщини, ініціює розроблення паспорту пам`ятки культурної спадщини відповідно до виду пам`ятки за формою, наведеною у додатку 9 або додатку 10 до цього Порядку. Паспорт пам`ятки культурної спадщини складається у двох примірниках та підписується розробником та представником органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення пам`ятки.

На момент виникнення спірних правовідносин, форма паспорта об`єкта культурної спадщини була визначена спільним наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини» (далі - наказ №295/104).

Відповідно до наказу №295/104 паспорт об`єкта культурної спадщини повинен містити, зокрема: історичні дані про об`єкт, відомості про сучасний стан об`єкта, оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об`єкта, зони охорони пам`ятки, наявність науково-дослідної та науково-проектної документації на об`єкт та інше.

Паспорт об`єкта культурної спадщини у кінці документа підписується особою яка його склала та керівником уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Шевченківської прокуратури подано до суду паспорт об`єкта культурної спадщини пам`ятки архітектури та містобудування за адресою м. Харків, пл. Конституції, 1, виконаний на замовлення ФОП ОСОБА_3 від 21.06.2013 №55 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

За змістом вищезазначений паспорт містить відмітки «погоджено» начальником відділу охорони пам`яток архітектури та «затверджено» директором Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, головного архітектора Харківської області, облікову картку складено та підписано ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, долучений представником територіального органу прокуратури паспорт складено на замовлення ФОП ОСОБА_3 , а не органу охорони культурної спадщини, окрім того, даний паспорт не містить відомостей про територію об`єкта (відсутні відомості про площу об`єкта та опису меж території, кількість поверхів, наявність чи відсутність підвалу, приміщень на горищі, мансарди, не визначена загальна і корисна площа, будівельний об`єм) та користувачів, що в свою чергу суперечить обов`язковим вимогам до змісту паспорта, визначеної форми.

Разом з тим, пунктом 2.5.11.3 методичних рекомендацій передбачено, що опис об`єкта, зокрема, повинен містити габаритні розміри об`єкта, а саме: для будівлі/споруди необхідно вказати кількість поверхів, наявність підвалу, приміщень на горищі, мансарди, загальну і корисну площу, будівельний об`єм. Розпланувальна типологія будівлі/споруди вказується за такими типами: зальний, центричний, анфіладний, коридорний (одно- і двобічний), галерейний, секційний, зблокований, одно- дво-багатокамерний, лінійно-камерний, одно- дво- багатодільний, хрещатий, хрестовокупольний, триконховий, тетраконховий, три- п`ятинавовий, периптер, октогон, базиліка, ротонда.

У паспорті, копія якого надана до матеріалів справи, відсутній опис будівлі, не зазначена кількість поверхів, наявність чи відсутність підвалу, приміщень на горищі, мансарди, не визначена загальна і корисна площа, будівельний об`єм.

Пунктом 2.5.13 методичних рекомендацій передбачено, що у тематичному полі 13 «Територія об`єкта» вказується: у верхній графі площа території (у квадратних метрах чи в гектарах); у нижній графі описуються межі території об`єкта з зазначенням сусідніх землекористувачів.

У паспорті, копія якого надана до матеріалів справи, вказане тематичне поле не заповнене.

Окрім того, суд зазначає, що тематичне поле 19, долученого до матеріалів справи паспорту, має містити графічні матеріали та матеріали фотофіксації об`єкта (пам`ятки), що оформлюються як додатки до паспорта; обов`язковою є наявність генерального плану території з позначенням зон охорони, плану об`єкта (поповерхових планів), фото загального вигляду об`єкта, фрагменту чи деталі; у разі потреби додаються креслення фасадів та розрізів об`єкта; у разі наявності цінних інтер`єрів, творів монументального мистецтва, фотофіксація кожного з них є обов`язковою.

Як вбачається з примірника паспорту за додатками наданого у відповідь на адвокатський запит та долученого до суду відповідачем разом з додатковими поясненнями, ОСОБА_3 надано повний примірник паспорту із додатками, серед яких відсутні, зокрема, генеральний план території з позначенням зон охорони та поповерховий план будівлі.

Також суд зазначає, що облікова картка та паспорт об`єкта культурної спадщини мають містити ініціали, прізвище, підпис та печатку керівника органу охорони культурної спадщини, які розміщуються на останній сторінці документа, разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем облікова картка та паспорт не містять відповідних обов`язкових реквізитів, що свідчить про невідповідність зазначених документів регламентованій Наказом №295/104 формі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що за формою та змістом наданий представником територіального органу прокуратури паспорт об`єкта культурної спадщини не відповідає вимогам Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, наказу Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини», а також наказу Державної служби охорони культурної спадщини від 03.06.2004 № 11 «Про схвалення методичних рекомендацій щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорту об`єкта культурної спадщини».

Суд наголошує, що паспорт об`єкта культурної спадщини є обов`язковим документом, який розробляється та оформлюється уповноваженим органом охорони культурної спадщини у межах бюджетного фінансування або інших джерел, не заборонених законодавством та відповідно до затвердженої форми. У паспорті визначаються ключові характеристики об`єкта, його історичні та культурні цінності, сучасний стан, науково-дослідна та проектна документація, а також зони охорони пам`ятки.

Наявність такого паспорта для укладення охоронного договору не є формальністю. Зазначений документ є однією з невід`ємних складових договору та слугує підставою для визначення режиму використання пам`ятки, обсягу та характеру охоронних заходів, які повинен забезпечити власник, що є визначальними умовами охоронного договору. Відсутність належно оформленого паспорта унеможливлює виконання обов`язку власника щодо укладення охоронного договору відповідно до вимог Порядку № 1768.

Суд зазначає, що виникненню у відповідача обов`язку укласти охоронний договір передує необхідність вчинення Департаментом дій щодо оформлення відповідних документів на пам`ятку, зокрема, паспорта об`єкта культурної спадщини.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1805-III власники пам`яток архітектури зобов`язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані. Отже, навіть у разі відсутності укладеного охоронного договору власники не звільняються від обов`язку належно дбати про збереження пам`ятки та утримувати її у стані, що виключає погіршення або руйнування об`єкта культурної спадщини.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №440/10514/23.

За таких обставин, суд наголошує, що невиконання уповноваженим органом охорони культурної спадщини свого обов`язку щодо розроблення паспорта пам`ятки архітектури є об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору і не може розцінюватися як порушення законодавства про охорону культурної спадщини з боку власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано – 17.02.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко