Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №520/32561/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 15 лютого 2026 р.

Справа: №520/32561/24

Суддя: Бадюков Ю.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 лютого 2026 року № 520/32561/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши у в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 )-заступника командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) генерал-лейтенанта ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_3 , Командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_4 , Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) бригадного генерала ОСОБА_5 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тимчасово виконуючого обов`язки командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ) - заступника командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач -1. т.в.о. командувача ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) генерал-лейтенанта ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач-2, командувач ОСОБА_7 ), Військової частини НОМЕР_3 (далі по тексту - відповідач-3, в/ч НОМЕР_3 ), Командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач-4, командир ОСОБА_8 ), Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) бригадного генерала ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідача-5, командувач ОСОБА_9 ), в якому просить суд:

- визнати незаконною і протиправною бездіяльність оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на мій запит на інформацію від 21.10.2024 в строк п`яти робочих днів з моменту його отримання. ВИЗНАТИ таку бездіяльність як приховування інформації від запитувача.

- визнати незаконними і протиправними дії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо ненадання інформації, яку я запитував, у відповіді на мій запит на інформацію від 21.10.2024. визнати такі дії як приховування інформації від запитувача;

- визнати незаконною і протиправною бездіяльність командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерала-лейтенанта ОСОБА_3 або особи, що була призначена для контролю за виконанням наказу, щодо нездійснення контролю за виконанням п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу), яким я був призначений заступником командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати незаконним і протиправним та скасувати п. 1 наказу (рішення) командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.10.2024 №18 полковника ОСОБА_4 , яким я був допущений до тимчасового виконання обов`язків за посадою заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати незаконними та протиправними дії службових та посадових осіб військової частини НОМЕР_3 щодо створення та подання документів (подання, клопотання, план переміщення тощо) до військової частини НОМЕР_1 на моє переміщення з посади заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 на посаду заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати незаконним і протиправним та скасувати п. 39 §3 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №466 бригадного генерала ОСОБА_5 , яким я був звільнений з посади заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 та зарахований в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України;

- визнати незаконним і протиправним та скасувати п. 42 §4 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №466 бригадного генерала ОСОБА_5 , яким я був призначений на посаду заступника командира з механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 ;

- невідкладно зобов`язати командирів військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_1 виконати п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу), яким я був призначений заступником командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 ;

- стягнути з військової частини НОМЕР_3 недотримане мною грошове забезпечення у повному обсязі з 23.10.2024 по 25.10.2024 за попередньою посадою;

- стягнути з військової частини НОМЕР_3 недотримане мною грошове забезпечення у повному обсязі з 26.10.2024 по день призначення мене на посаду, яке я недотримав внаслідок непризначення мене у військовій частині НОМЕР_3 на посаду заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , на яку я був призначений п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу);

- стягнути з командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерала-лейтенанта ОСОБА_3 або особи, що була призначена для контролю за виконанням наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу), щодо нездійснення контролю за виконанням п. 4 §1 даного наказу, яким я був призначений заступником командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 1022400,00 грн., на мою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної мені його протиправною бездіяльністю (без ознак дискримінації);

- стягнути з тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 коштів в розмірі 576 МЗП, що складає на час подання позову 4089600,00 грн., на мою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної мені його протиправними діями і бездіяльністю з ознаками дискримінації мене як людини, громадянина та військовослужбовця;

- стягнути з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України бригадного генерала ОСОБА_5 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 1022400,00 грн., на мою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної мені його протиправними рішеннями (без ознак дискримінації), а саме - п. 39 §3, п. 42 §4 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №466;

- стягнути з командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_4 коштів в розмірі 576 МЗП, що складає на час подання позову 4089600,00 грн., на мою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної мені його протиправним рішенням з ознаками дискримінації мене як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні якого я перебуваю, яку мені було заподіяно внаслідок видання незаконного та протиправного наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.10.2024 №18 про допущення мене до тимчасового виконання обов`язків за посадою заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 ;

- постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України щодо незаконних та неправомірних корупційних дій, або дій з ознаками корупції, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1, ст. 364 Кримінального Кодексу України, щодо службових і посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , що приймали участь у перешкоджанні проходженню мною служби у військовій частині НОМЕР_3 всупереч п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незаконну відсутність контролю за виконанням наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу) про його призначення на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , його протиправно наказом командира в/ч ОСОБА_10 № 18 від 26.10.2024 було допущено до тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою - заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 . Тобто, на думку позивача, посадова особа військової частини НОМЕР_3 - командир військової частини НОМЕР_3 полковник ОСОБА_8 , вчинив незаконну бездіяльність, адже не виконав наказу вищого прямого начальника, а саме п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу) та прийняв незаконне рішення.

При цьому позивач звертався, у зв`язку із його призначенням згідно наказу №1098, до Міністерства оборони України із запитом на інформацію, щодо надання електронних адрес військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , а також, чи є вакантною дана посада на яку його призначено у відповідь на який 05.11.2024 отримав лист військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 №2393/С/1/19815 за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , в якому запитувана інформація повністю відсутня.

Вважає, що замість надання змістовної інформації по суті, в зазначеному листі відповідач протиправно обмежився лише цитатами загальних положень законодавства, які не мають відношення до порушених у запиті від 21.10.2024 питань.

У подальшому, згідно з п. 39 §3 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №466 бригадного генерала ОСОБА_11 , позивача звільнено з посади заступника командира у мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремої піхотної бригади та зараховано в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України. Згідно з п. 42 §4 вказаного наказу позивача було призначено на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади.

Прийняття зазначених наказів позивач вважає незаконним через невиконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098, що також призвело до того, що грошове забезпечення за 23, 24, 25 жовтня 2024 року в/ч НОМЕР_3 не виплатила та ним недоотримано грошового забезпечення з 26.10.2024, позаяк виплачувалось за останньою займаною штатною посадою за 17 тарифним розрядом замість 23 тарифного розряду, у разі його призначення з 26.10.2024 на посаду згідно з п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу). Зазначає, що вказане також призвело до заподіяння йому моральної шкоди, котру просить стягнути у розмірах, визначених у позовній заяві.

02.12.2024 р. ухвалою ХОАС було прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

На виконання ухвали суду надійшов відзив від представника заступника командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (відповідач -1), в якому у задоволенні позову просила відмовити з тих підстав, що запит на публічну інформацію ОСОБА_1 , адресований Міністерству оборони України, від 21.10.2024 надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 через захищену систему електронного документообігу Міністерства оборони України, Збройних Сил України (СЕДО) 22.10.2024 , який був опрацьований з наданням запитувачеві письмової відповіді про відмову в задоволенні запиту від 24.10.2024 № 2393/С/1/ НОМЕР_5 .

Так, у наданні відомостей щодо місцезнаходження мотопіхотного батальйону та управління військової частини НОМЕР_3 , інформації щодо командирів цих підрозділів, укомплектованості посад мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , було відмовлено з підстав належності інформації, що запитувалась, до категорії інформації з обмеженим доступом.

Зазначає, що твердження позивача щодо бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 21.10.2024 в строк п`яти днів з моменту його отримання є безпідставними та спростовуються доводами і наданими на їх підтвердження доказами.

Заперечуючи проти тверджень позивача про приховування від нього інформації, зазначає, що запитувані ним відомості як такі, що розкривають інформацію про місця розміщення військових частин (підрозділів) в період дії правового режиму воєнного стану, про укомплектованість військ (сил) до роти включно, розкривають персональні дані осіб, місце проходження служби військовослужбовців, яким надано статус учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції або іншого локального конфлікту, відповідно до Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію (ПСІ-2023), затвердженого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2023 № 12, відносяться до службової інформації (пункти 2.8, 1.4, 3.37 Переліку, відповідно).

Відтак, відмова у наданні запитуваної інформації ОСОБА_1 за його запитом від 21.10.2024 вважає правомірною, а позовні вимоги, у тому числі і про відшкодування шкоди - безпідставними.

12.12.2024 до суду від представника відповідача-2 командувача ОСОБА_12 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно пункту 257 Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, зазначених пунктом 112 цього Положення.

Як стверджує відповідавч-2 у відзиві, переміщення Позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України.

Крім того, позивач наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.10.2024 № 1098 був призначений на посаду зі штатно- посадовою категорією «майор», та був допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою тієї ж штатно-посадової категорії.

На думку представника відповідача-2, позивач безпідставно вважає, що його було призначено на посаду, яка не відповідає наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.10.2024 № 1098.

Щодо нездійснення контролю за виконанням пункту 4 §1 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.10.2024 № 1098, то дана позовна вимога є незаконною в зв`язку з повним дотриманням вимог чинного законодавства України при призначенні позивача на посаду у військовій частині НОМЕР_3 , а тому відсутні підстави й для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Від представника відповідача-3 - в/ч НОМЕР_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.10.2024 № 1098 підставою звільнення та призначення на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 є пункти 82, 83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.10.2024 № 18 Позивача допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , а також Позивач вважався таким, що з 26.10.2024 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Отже, переміщення Позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України.

Представником відповідача-5 - командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) бригадного генерала ОСОБА_5 до суду надано відзив на позовну заяву згідно якої позовні вимог не визнав та просив відмовити у задоволенні позову через те, що у зв`язку з необхідністю укомплектування вакантних посад, передбачених штатом № 57/833-01 військової частини НОМЕР_3 , та призначення військовослужбовців цієї частини на посади в порядку проведення організаційних заходів, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 11 жовтня 2024 року № 420 (п. 81 наказу) на посаду заступника командира мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 призначений майор ОСОБА_13 , який обіймав рівнозначну посаду заступника командира піхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 .

Відтак, на день прибуття майора ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби посада, на яку його було призначено наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 жовтня 2024 року № 1098, була невакантною.

Відповідно до приписів Положення № 1153/2008, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 08 листопада 2024 року № 466 майора ОСОБА_1 звільнено з посади заступника командира мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (п. 39 наказу) та призначено заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 (п. 42 наказу).

Підставою для включення майора ОСОБА_1 до зазначеного наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » стало клопотання командира військової частини НОМЕР_3 від 04.11.2024 № 2498/974, як це передбачено пунктом 4.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Згідно з абзацом 2 пункту 257 Положення № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними і протиправними та скасування пунктів 39, 42 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 08 листопада 2024 року № 466, зобов`язання вчинити певні дії.

До судових засідань позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи не прибув, надсилав заяви про неможливість прибуття до суду 16.12.2025 об 11:00 год., 12.01.2026 о 10:00 год. та 02.02.2026 о 14:00 год. У судове засідання, призначене на 16.02.2026 об 11.00 год. позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи повторно не з`явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 205 КАСУ якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 жовтня 2024 року № 1098 майор ОСОБА_1 , офіцер резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_6 , був звільнений з займаної посади та призначений на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 (ВОС-3420003, штатно-посадова категорія - майор).

21.10.2024 о 10:20 на електронну адресу Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачем було подано запит на інформацію у зв`язку із призначенням до військової частини НОМЕР_3 на посаду заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу у якому просив надати інформацію:

« 1. Актуальні на цей час повні адреси місця знаходження мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 та управління військової частини НОМЕР_3 .

2. Номера телефонів командирів військової частини НОМЕР_3 , його в/звання і ПІБ та мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , його в/звання і ПІБ.

3. Чи є на цей час вакантною (не зайнятою іншим військовослужбовцем) посада заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 ?».

Вказаний запит на публічну інформацію ОСОБА_1 , адресований Міністерству оборони України, від 21.10.2024 надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 через захищену систему електронного документообігу Міністерства оборони України, Збройних Сил України (СЕДО) 22.10.2024.

На вказаний запит надано письмову відповідь про відмову в задоволенні запиту від 24.10.2024 № 2393/С/1/ НОМЕР_5 .

У наданні відомостей щодо місцезнаходження мотопіхотного батальйону та управління військової частини НОМЕР_3 , інформації щодо командирів цих підрозділів, укомплектованості посад мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , було відмовлено з підстав належності інформації, що запитувалась, до категорії інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до прохання запитувача, відповідь від 24.10.2024 № 2393/С/1/19815 на запит була надіслана на зазначену позивачем у запиті електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримана позивачем 05.11.2024 року, що підтверджується долученою позивачем до позову копією скріншоту.

Як вбачається з копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 321, майор ОСОБА_1 , офіцер резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_6 , з 22 жовтня 2024 року вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Згідно з приписом військової частини НОМЕР_6 від 22.10.2024 № 138 майору ОСОБА_1 запропоновано 23 жовтня 2024 року вибути до АДРЕСА_1 , військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.10.2024 № 18 майор ОСОБА_1 прибув з військової частини НОМЕР_6 до нового місця служби на невакантну посаду та допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 .

Так, на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.08.2024 № 321/87/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України» (зі змінами, внесеними директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України 06.09.2024 № 321/89/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України») військова частина НОМЕР_3 як окрема піхотна бригада, яка утримувалась за штатом № 57/505-01, в строк до 30 листопада 2024 року підлягала переформуванню у окрему механізовану бригаду, яку утримувати за штатом № 57/833-01.

Штат № 57/833-01 військової частини НОМЕР_3 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 05.10.2024 № 1дск введений в дію з 10.10.2024.

До отримання військовою частиною НОМЕР_1 витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 жовтня 2024 року № 1098 щодо призначення майора ОСОБА_1 на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , у зв`язку з необхідністю укомплектування вакантних посад, передбачених штатом № 57/833-01 військової частини НОМЕР_3 , та призначення військовослужбовців цієї частини на посади в порядку проведення організаційних заходів, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 11 жовтня 2024 року № 420 (п. 81 наказу) на посаду заступника командира мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 призначений майор ОСОБА_13 , який обіймав рівнозначну посаду заступника командира піхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 .

При цьому, належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів незаконності, визнання протиправним та скасування або втрати чинності п. 81 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 11 жовтня 2024 року № 420 сторонами не надано, матеріали справи не містять.

Крім того, суд відзначає, що військовою частиною НОМЕР_3 до суду не надано належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за 23, 24, 25 жовтня 2024 року.

У подальшому, на підставі клопотання командира військової частини НОМЕР_3 від 04.11.2024 № 2498/974 наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 08 листопада 2024 року № 466 майора ОСОБА_1 звільнено з посади заступника командира мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (п. 39 наказу) та призначено заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 (п. 42 наказу).

Не погоджуючись із вчиненими відповідачами бездіяльністю та прийнятими стосовно нього рішення позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи спір по суті суд відзначає, що відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

За приписами п.3 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону службова інформація є інформацією з обмеженим доступом є:

Згідно з ч. 2. цієї ж статті Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 20 Закону від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

За приписами статті 21 Закону «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI до службової може бути віднесена інформація, що:

1) міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, зокрема, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішення;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Так, відповідно до Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та на підставі пропозицій, наданих експертними комісіями структурних підрозділів Збройних Сил України, з метою впорядкування, систематизації та приведення даних про службову інформацію у відповідність із вимогами законодавства України наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2023 № 12 затверджено Перелік відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію (ПСІ-2023) згідно з яким становлять службову інформацію, зокрема:

- відомості про укомплектованість військ (сил) до роти (батареї) включно (п.1.4 Переліку),

- відомості про місця тимчасового розміщення військових частин (підрозділів), райони розосередження особового складу в період дії правового режиму воєнного стану (п. 2.8 Переліку),

- відомості, що розкривають персональні дані осіб, місця проходження служби військовослужбовців, яким надано статус учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції або іншого локального конфлікту (п. 3.38 Переліку).

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи статус запитуваної позивачем інформації у його запиті від 21.10.2024 року суд погоджується із правомірністю відмови у наданні зазначеної інформації листом від 24.10.2024 № 2393/С/1/19815, а також відсутністю підстав для визнання запитуваної інформації такою, котра приховувалась від позивача.

Водночас, як вже було встановлено судом вище, вказана отримана позивачем 05.11.2024 року, що є порушенням частини першої статті 20 Закону №2939-VI, згідно якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Так, запит позивача надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 через захищену систему електронного документообігу Міністерства оборони України, Збройних Сил України (СЕДО) 22.10.2024.

Суд не приймає до уваги надану представником відповідача-1 копії скріншоту з електронної пошти, як доказ направлення позивачу листа від 24.10.2024 № 2393/С/1/19815 25.10.2024 року, позаяк вказаний скрішот зазначених відомостей не містить.

Через зазначене вище суд погоджується із твердженням позивача про вчинення протиправної бездіяльності оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 21.10.2024 в строк п`яти робочих днів з моменту його отримання.

Стосовно вимоги позивача про визнання незаконною і протиправною бездіяльність командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерала-лейтенанта ОСОБА_3 або особи, що була призначена для контролю за виконанням наказу, щодо нездійснення контролю за виконанням п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу), яким я був призначений заступником командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 суд відзначає наступне.

Як вже було встановлено вище наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 жовтня 2024 року № 1098 майор ОСОБА_1 , офіцер резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_6 , був звільнений з займаної посади та призначений на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 (ВОС-3420003, штатно-посадова категорія - майор).

Частиною другою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Порядок видачі наказів командира військової частини по особовому складу, регламентується вимогами Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (далі - Інструкція №280).

Згідно пункту 1 Розділу X Інструкції №280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (зі змінами) (далі - Положення), і наказами Міністерства оборони України надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.

Правила організації і ведення обліку військовослужбовців під час їх переміщення визначені Розділом V Інструкції №280.

Так згідно п. 1 розділу V Інструкції №280 Військовослужбовці, які переміщуються по службі з одного місця проходження військової служби до іншого, під час прямування рахуються як поповнення і можуть переміщуватись у складі команд або самостійно.

Штаб військової частини, з якої вибувають військовослужбовці, зобов`язаний засобами зв`язку сповістити про це командира (начальника), у розпорядження якого направляється військовослужбовці, із зазначенням дати їх прибуття. Контроль за прибуттям військовослужбовців покладається на командира (начальника) військової частини, до якої вони направлені.

Дослідивши зміст наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 жовтня 2024 року № 1098, суд відзначає про те, що він не містить приписів стосовно покладання на командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерала-лейтенанта ОСОБА_3 або на будь-яку іншу особу обов`язку з контролю за його виконанням, а лише абз. 2 п. 1 розділу V Інструкції №280 на командира (начальника) військової частини покладено контроль за прибуттям військовослужбовців військової частини, до якої вони направлені.

Відтак у цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування п. 1 наказу (рішення) командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.10.2024 №18 про допущенняч позивача до тимчасового виконання обов`язків за посадою заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 та дії службових та посадових осіб військової частини НОМЕР_3 щодо створення та подання документів (подання, клопотання, план переміщення тощо) до військової частини НОМЕР_1 на переміщення з посади заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 на посаду заступника командира 3 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 суд відзначає наступне.

Правила складання наказів по особовому складу також визначені Розділом XI Інструкції №280.

Відповідно до пункту 82 Положення №1153 призначення військовослужбовців на посади здійснюються:

1) на вищі посади - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);

для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця.

3) на нижчі посади:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

Пунктом 83 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Згідно пункту 257 Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, зазначених пунктом 112 цього Положення.

ОСОБА_14 не надано до матеріалів справи будь- яких документів, що підтверджували б неможливість його призначення без його згоди відповідно до абзацу 2 пункту 112 Положення №1153.

Водночас, суд звертає увагу про відсутність доказів у матеріалах справи нарахування та виплати позивачу військовою частиною грошового забезпечення за 23, 24, 25 жовтня 2024 року у відповідності до приписів абзацу 4 п. 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, згідно якого виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

Згідно з п. 14 Положення № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Оскільки доказів нарахування грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_3 у відповідності до вказаних приписів Положення № 260 матеріали справи не містять, відсутня сума вказаного нарахування, отже відсутні підстави для стягнення грошового забезпечення у період з 23.10.2024 по 25.10.2024 за попередньою посадою.

Водночас, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, запобіганню повторного неодноразового звернення до суду з аналогічних підстав, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішив вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за 23, 24 та 25 жовтня 2024 року за попередньою посадою та дійшов висновку про наявність підстав для обтяження військової частини НОМЕР_3 обов`язком здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за 23, 24 та 25 жовтня 2024 року за попередньою посадою - заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , на яку позивач був призначений п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098, під час дії якого відбувалось переміщення позивача до нового місця служби.

Стосовно вимог позивача про визнання незаконним та скасування п. 39 §3 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №466 бригадного генерала ОСОБА_5 про звільнення з посади заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 та зарахування в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, п. 42 §4 цього наказу про призначення на посаду заступника командира з механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на дату ухвалення цього рішення.

Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до абз.1 та 2 п. 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно із пп.1 п.81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Відповідно до п.85 Положення №1153/2008 просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників.

Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науково-педагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.

В той же час, абз. 2 п. 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Приписами п.п.1 п.116 Положення № 1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:

1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Згідно абз. 20-21 п.116 Положення № 1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Відповідно до абз.1 п.117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

Згідно з п.118 Положення № 1153/2008 під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.

У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони:

призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь);

зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення;

звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п`ятим пункту 112 цього Положення).

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що Положенням № 1153/2008 чітко врегульовано порядок зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання у випадку якщо відбулося розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Відповідно до наведених вище приписів Положення № 1153/2008, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 08 листопада 2024 року № 466 майора ОСОБА_1 звільнено з посади заступника командира мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (п. 39 наказу) та призначено заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 (п. 42 наказу).

Як вже зазначалось вище підставою для включення майора ОСОБА_1 до зазначеного наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » стало клопотання командира військової частини НОМЕР_3 від 04.11.2024 № 2498/974, як це передбачено пунктом 4.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Відповідно до пункту 4.11 Інструкції № 170 підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців в умовах особливого періоду є документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.

Так, підпунктом 7 пункту 4.11 Інструкції № 170 визначено, що для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України) оформляються клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики, рапорту, телеграми, списку, донесення тощо.

Крім того, як вже було встановлено судом на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.08.2024 № 321/87/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України» (зі змінами, внесеними директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України 06.09.2024 № 321/89/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України») військова частина НОМЕР_3 як окрема піхотна бригада, яка утримувалась за штатом № 57/505-01, в строк до 30 листопада 2024 року підлягала переформуванню у окрему механізовану бригаду, яку утримувати за штатом № 57/833-01.

Відтак суд погоджується з твердженням відповідачів, що у даному випадку мають місце зміни в організаційно-штатній структурі військової частини (розформування (реформування) військової частини, їх доукомплектація), що в першу чергу обумовлено планом переміщення окремих військових частин в рамках стримування відсічі збройної агресії рф проти України, у зв`язку з чим відповідачем-5 правомірно видано оскаржуваний наказ.

У зв`язку із зазначеним вище похідна вимога позивача про стягнення з військової частини НОМЕР_3 недотриманого грошового забезпечення у повному обсязі з 26.10.2024 по день призначення на посаду, яке недотримав внаслідок непризначення у військовій частині НОМЕР_3 на посаду заступника командира батальйону мотопіхотного батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_3 , на яку я був призначений п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 (по особовому складу) задоволенню не підлягає, в тому числі і з тієї підстави, що на посаді на яку позивач був призначений п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 останній з 26.10.2024 не працював та до виконання відповідних службових обов`язків не приступив.

Стосовно вимоги позивача постановити окрему ухвалу, суд відзначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Згідно ч.ч.4, 5, 6 ст. 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Частиною 9 ст. 249 КАС України встановлено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Верховний Суд в постанові від 14 березня 2024 року по справі №420/10595/22 вказав, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі. Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність її постановлення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

У зв`язку із встановленими обставинами у справі суд не встановив підстав для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з чим вказане клопотання позивача не підлягає до задоволення.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди суд зазначає, що положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що в даному випадку для виплати на користь позивача моральної шкоди не достатньо лише зазначення про наявність останньої, натомість реальне завдання такої шкоди має бути доведено.

Так, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 заявленої моральної шкоди.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, суд вбачає достатньо підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 )-заступника командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) генерал-лейтенанта ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_3 , Командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_4 , Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) бригадного генерала ОСОБА_5 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 21.10.2024 в строк п`яти робочих днів з моменту його отримання.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за 23, 24 та 25 жовтня 2024 року за попередньою посадою.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) грошове забезпечення за 23, 24 та 25 жовтня 2024 року за попередньою посадою - заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , на яку позивач був призначений згідно з п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098, під час дії якого відбувалось переміщення позивача до нового місця служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua