Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №520/23845/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2026 року справа №520/23845/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у зв`язку з його неявкою 06.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі повістки №2990924;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), внесені у зв`язку з його неявкою 06.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі повістки № 2990924.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що ОСОБА_1 , стала відома наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку, яка на думку позивача є незаконною і така інформація має бути вилучена з означеного реєстру, оскільки правила військового обліку він не порушував, жодної повістки він не отримував, не притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, на нього не складались адміністративні матеріали (протокол та/або постанова). Позивачем 05.07.2024 використовуючи електронний застосунок "Резерв+", було уточнено облікові дані, а саме: мобільний номер телефону НОМЕР_3 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 і фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

На запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, перебуває в розшуку з 16.04.2025 (поданий ЄДРПВР "Оберіг" автоматично), так як поштовим зв`язком АТ "Укрпошта" була направлена повістка №2990924, яка сформована 24.03.2025 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_3 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.04.2025 на 09:00 год. Для уточнення даних. За викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.04.2025 ОСОБА_1 не з`явився, поважних причин неявки не надав, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Не погоджуючись з підставами для оголошення позивача в розшук, оскільки вважає, що в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з чим до відповідача подано клопотання про вжиття заходів щодо зняття його з розшуку.

Відповіддю на клопотання (вих. №09/06 від 09.06.2025) від 26.06.2025 №1259 відповідач відмовив у внесені змін до інформації, що міститься в системі "Оберіг" щодо позивача. Підставою відмови є те, що згідно з Єдиним електронним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") з 16.04.2025 за ОСОБА_1 значиться порушення правил військового обліку як військовозобов`язаного, який не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

На думку позивача такі дії відповідача є протиправними та порушують його права. ОСОБА_1 просить виключити ці дані з Реєстру як такі, що не відповідають дійсності.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідач 29.09.2025 надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" і наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ), що підтверджується відомостями з електронного військово-облікового документу з додатку Резерв+, сформованого станом на 14.08.2025 і тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 .

Як вбачається з відомостей "Резерв+" дані оновлено вчасно 05.07.2024. Водночас, у застосунку "Резерв+" зазначено про порушення правил військового обліку, а також те, що його розшукує ТЦК та СП.

На виконання вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, після виїзду за кордон Позивач уточнив нову адресу проживання через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста додаток "Резерв+".

Позивач перебуває за кордоном за адресою: АДРЕСА_2 , про що повідомлено відповідачу, через мобільний додаток Резерв+ при уточненні військово-облікових даних ОСОБА_1 із зазначенням актуальної адреси місця проживання військовозобов`язаного, що підтверджується електронним військово-обліковим документом військовозобов`язаного, сформованого станом на 14.08.2025.

Перебування позивача в Чеській Республіки з 25.10.2023 року підтверджується відповідною відміткою у паспорті для виїзду за кордон.

Під час оновлення електронного військово-облікового документа, позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку.

Позивач вказує на той факт, що під час перебування за кордоном ним не могли бути здійснені жодні порушення правил військового обліку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.05.2025 вих. №329 на адвокатський запит від 06.05.2025 повідомлено представника позивача про те, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, перебуває в розшуку з 16.04.2025 (поданий ЄДРПВР "Оберіг" автоматично), так як поштовим зв`язком АТ "Укрпошта" була направлена повістка №2990924, яка сформована 24.03.2025 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_3 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.04.2025 на 09:00 год. Для уточнення даних. За викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.04.2025 ОСОБА_1 не з`явився, поважних причин неявки не надав, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 -1 КУпАП.

Не погоджуючись із відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2025 вих. №329 і підставами для оголошення його в розшук, вважаючи, що в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, звернувся до відповідача з клопотанням про вжиття заходів щодо зняття його з розшуку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №1259, відмовлено у внесені змін до інформації, що міститься в системі "Оберіг" щодо громадянина ОСОБА_1 . Підставою відмови є те, що згідно з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") ОСОБА_1 має з 16.04.2025 припис про порушення правил військового обліку як військовозобов`язаного, який не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів, позивач звернувся з цим позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав і обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі по тексту Закон №3543-XII), громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (пункт третій частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII).

Згідно з пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою КМУ №56 від 16.05.2024 (далі по тексту Порядок №56), під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 41 Порядку №56, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з частиною другою пункту 16 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270 (далі по тексту Правила №270), повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками "Повістка ТЦК", "Вручити особисто".

Відповідно до пункту 82 Правил №270, рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Як вбачається з матеріалів справи повістка №2990924 на ім`я ОСОБА_1 була направлена на адресу: АДРЕСА_4 .

У листі - відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.05.2025 вих.№329 зазначає, що повістка №2990924, яка сформована 24.03.2025 була направлена за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_3 .

Як вбачається з військово-облікового документу позивача з додатку "Резерв+", який сформовано 14.08.2025, станом на дату уточнення даних 05.07.2024, актуальною адресою позивача на 24.03.2025 (дата формування повістки) була: АДРЕСА_2 .

Тобто суд констатує, що відповідачу на день надіслання повістки було відомо про оновлене місце проживання, однак повістка була відправлена за відмінною адресою.

Відтак суд вважає, що позивачем було вчасно оновлені відповідні дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а відповідачем було протиправно надіслано повістку на ім`я позивача на відмінну адресу від актуальної на день формування повістки.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не вжито обачливих заходів при надісланні позивачу повістки з метою її дійсного отримання позивачем.

Судом встановлено, що попередньо ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані і після цього 02.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), останньому видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 .

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII (у редакції станом на день формування повістки, тобто 24.03.2025), органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частина 1 статті 6 Закону №1951-VIII).

У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав. У зв`язку із чим, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.

Згідно примітки до статті 210 КУпАП, положення, зокрема, статті 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Так, згідно з частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Крім того, зазначена норма містить перелік органів, від яких органи ведення Реєстру можуть одержувати в електронному вигляді інформацію про військовозобов`язаних.

Враховуючи зазначені вимоги закону та оскільки Міністерство оборони України (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_6 ), як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

ОСОБА_1 дані було уточнено вчасно, а з наданої відповіді від 29.05.2025 №329 неможливо встановити, які саме персональні дані останнього ІНФОРМАЦІЯ_6 не зміг отримати у спосіб, передбачений приміткою до ст.210 КУпАП, - у діях ОСОБА_1 відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

На підтвердження нібито вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за обставин, викладених у відповіді від 29.05.2025 №329, відповідачем не додано достатніх належних та допустимих доказів.

Відтак відсутні будь-які правові підстави для внесення ІНФОРМАЦІЯ_6 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та оголошення його в розшук.

Застосування положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод і протоколів до неї та прецедентної практики ЄСПЛ національними судами є необхідним, оскільки відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип "юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без законних на те підстав, а саме, за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, призводить до порушення прав ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не складався, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась, а тому дії відповідача з внесення або відображення у Реєстрі (зокрема, через застосунок "РЕЗЕРВ+") інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та оголошення останнього в розшук є протиправними, оскільки вони здійснені без належних правових підстав, що прямо суперечить принципам законності, обґрунтованості та пропорційності дій суб`єктів владних повноважень, закріплених у статті 19 Конституції України та частини 1 статті 2 КАС України.

Враховуючи зазначене, у відповідача відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та оголошення останнього в розшук.

Відтак, такі відомості повинні бути виключені з реєстру, що передбачено Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" і Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Не вчинення таких дій фактично є порушенням з боку державного органу взятих на себе зобов`язань, тобто є порушенням принципів "належного урядування" та "юридичної визначеності".

Щодо твердження відповідача про те що ІНФОРМАЦІЯ_6 не являється юридичною особою, а є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є суб`єктом владних повноважень суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154, у редакції від 16.01.2025, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з абзацом 3 пункту 3 положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, м.м. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя (абз. 2 пункту 7 Положення №154).

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відтак, в адміністративному процесі наявність статусу юридичної особи не є обов`язковою для відповідача.

Таким чином, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_7 , є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19.10.2022 у справі №522/22225/21.

Відповідно до норм Закону №1951-VIII, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити персональні дані та службові дані військовозобов`язаних, інформації про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які у подальшому відображаються у мобільному додатку військовозобов`язаного, тому доводи відповідача про внесення таких даних в автоматичному режимі, є необґрунтованими.

Частиною другою статті 6 КАС України, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд повинен виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За даних обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку позивачем підлягають задоволенню.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати за професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги до позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги №02.01/25 від 02.01.2025, в якому у п.5.1. зазначено про те, що сторони домовились, що гонорар за договором та розміри оплати за конкретні дії адвоката визначаються додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору; копію додаткової угоди №2 до договору про надання правничої допомоги №02.01/25 від 02.01.2025, в якій у п.1 вартість послуг складає 5 000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно із статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 2-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі №500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за професійну правничу (правову) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у зв`язку з його неявкою 06.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі повістки № 2990924.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), внесені у зв`язку з його неявкою 06.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі повістки № 2990924.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА