Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №521/10596/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/10596/24

Номер провадження: 1-кп/521/817/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадженні №521/10596/24 щодо:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, із середньо – спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , колишнього військовослужбовця за призовом у зв`язку з мобілізацією на посаді стрільця – снайпера 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини « НОМЕР_1 », у військовому званні «солдат», не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2024 року, приблизно о 10 годині 55 хвилин, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця-снайпера 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , керуючись прямим умислом та корисливим мотивом, з метою вчинення дрібного викрадення чужого майна, розуміючи, що діє в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи, що порушує встановлений законом порядок проникнення до житла, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України, якою кожному гарантується недоторканість житла та забороняється проникнення до житла чи іншого володіння особи інакше, як за вмотивованим рішенням суду, без добровільної згоди ОСОБА_8 як власника та законного володільця і користувача, шляхом вільного доступу, через не зачинені вхідні двері, проник до її однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_7 , 10 червня 2024 року, приблизно о 10 годині 55 хвилин, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця-снайпера 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , керуючись прямим умислом та корисливим мотивом, з метою крадіжки чужого майна, розуміючи, що діє в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері, проник до однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , де на дивані зліва від входу у приміщенні жилої кімнати, побачив жіночу сумку чорного кольору, в якій знаходилось чуже для нього, належне ОСОБА_8 майно, а саме: мобільний телефон марки «XiaomiRedmi 9A», в корпусі чорного кольору із чехлом темного кольору, номер моделі «M2006C3LG» та пластикову банківську карту АТ КБ «Південний» № НОМЕР_2 , яка є платіжним інструментом до банківського рахунку № НОМЕР_3 .

Побачивши, що окрім мобільного телефону у сумочці знаходиться і банківська картка, ОСОБА_7 , з метою подальшого використання як платіжного інструменту при безготівковому розрахунку, таємно викрав вказану банківську картку, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», за своїм значенням (правовим режимом) та функціональним призначенням, як платіжний інструмент та засіб доступу до банківського рахунку, є офіційним документом.

Разом з викраденим майном ОСОБА_7 з місця події зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357 КК України визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачений надав пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.

Роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь – які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання вини.

Незаконне проникнення до житла, вчинене ОСОБА_7 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України.

Також, викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого.

При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченого пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_7 факту вчинення кримінальних правопорушень, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому злочину, про що він, ОСОБА_7 , висловив щирий жаль з приводу цього та заявив про публічний осуд своєї поведінки в суді. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченим в суді правдивих показів, готовність нести покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає можливим застосувати до нього покарання у вигляді штрафу.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі яких призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України – у вигляді штрафу у розмірі у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;

- за ч. 1 ст. 357 КК України – у вигляді штрафу у розмірі у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят гривень) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю покарань, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.06.2024 року, - скасувати.

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки «XiaomiRedmi 9A», в корпусі чорного кольору із чехлом темного кольору, номер моделі «M2006C3LG», - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_8 .

На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеський апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_9