Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №521/15282/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/15282/25

Номер провадження:1-кп/521/1108/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №521/15282/25 відносно:

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, громадянки України, із вищою освітою, не одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2025 року, у період часу з 15 години 10 хвилин по 15 годину 28 хвилин, ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ХІ від 24.02.2022 року, введено по всій території України, та який неодноразово продовжено, а на час вчинення кримінального правопорушення, Указом Президента України №235/2025 від 15.04.2025 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 9 травня 2025 року строком на 90 діб, перебувала на території АЗС «Wog», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 2А, де побачила висячу на стільці жіночу сумку та розуміючи, що у сумці можуть перебувати цінні речі, у неї раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належало ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що її дії залишаться непоміченими як для власника майна так і для оточуючих, підійшовши до стільця, взяла до рук жіночу сумку, вартістю 780 гривень, в якій знаходились мобільний телефон марки «Redmi Note 10 pro», вартістю 4023 гривні 50 копійок, у чохлі вартістю 115 гривень 70 копійок, гаманець, вартістю 214 гривень 50 копійок та парфуми марки «Dolce & Gabbana L'Іmpеratrice», вартістю 160 гривень 00 копійок, гроші у сумі 500 гривень, тим самим незаконно заволоділа вищезазначеним майном.

У подальшому, ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5793 гривні 70 копійок.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, підтвердила вищевикладені обставини та заявила про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачена надала пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.

Роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь – які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченої щодо визнання вини.

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченої у вчиненому кримінальному правопорушенні.

При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченої пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_4 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання нею своєї провини у вчиненому, про що вона, ОСОБА_4 , висловила щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченою в суді правдивих показів, готовність нести покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше та має на утриманні малолітню дитину. Крім цього, суд приймає до уваги, що майно, яке було викрадене ОСОБА_4 , повністю повернуто потерпілій і тому будь- яких негативних наслідків матеріального характеру для потерпілої не настало.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд також приймає до уваги, що злочин, хоча і був вчинений обвинуваченою під час дії в України воєнного стану, проте був вчинений без використання умов воєнного стану (викрадення чужого майна, вчинене щодо осіб, які переміщуються у більш безпечні регіони України, викрадення майна осіб, які тимчасово залишили житло без контролю для укриття в безпечному місці, викрадення майна у районі проведення активних бойових дій тощо).

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченої та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає можливим застосувати до неї покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 року 6 місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль над поведінкою ОСОБА_4 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченої.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13.08.2025 року, - скасувати.

Речовий доказ, а саме:

- жіночу сумку, гаманець, квитанції у кількості 5 штук, чорнові записи та візитівку, мобільний телефон марки «Redmi», купюру номіналом 500 гривень, чохол для телефону, парфуми у прозорому флаконі, - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_7 ;

- диск DVD-R, марки «НР», об`ємом 4,7 ГБ, на якому міститься відеозапис з камер внутрішнього спостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеський апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_8