Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №750/10796/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/10796/25

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/438/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів – Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі по тексту – АТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.12.2018 у розмірі 11 814,70 грн станом на 04.06.2025 та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26.12.2018. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники зазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Отже, 26.12.2018 між АТ «УніверсалБанк» та відповідачем укладено договір за умовами якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн, з можливістю його коригувати, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).

Заявник зазначав, що банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач в свою чергу не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі).

Указував, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 4.16 п. 4 розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 03.04.2025 банк направив відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходить та не вчиняє жодної дії, направленої для погашення заборгованості. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 04.06.2025 становить 11 814,70 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 11 814,70 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.11.2025 у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.12.2018 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.12.2018 задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, неповне та необ`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків дійсним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що умови і правила, крім тих, що надавалися та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Банк указує, що умови опубліковані на офіційному сайті банку та публічно доступні для ознайомлення за посиланням htths://www.monobank.ua/terms, що включають тарифи, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, а отже відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами.

Уважає висновок про надання кредитором разом із позовною заявою витягу з умов у найбільш сприятливій для нього редакції з метою отримання позитивного рішення суду необґрунтованим та безпідставним, оскільки в момент оформлення заявки на видачу картки monobank на офіційному сайті банку для ознайомлення боржнику були доступні діючі на той час умови та правила обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» згідно з протоколом №51 від 19.12.2018.

Зазначає, що на підтвердження погашення та виникнення заборгованості за кредитом банком було надано розрахунок заборгованості, підписаний уповноваженою особою, який є належним доказом.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що:

- належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, які позивач вказав у розрахунку як складову заборгованості за тілом кредиту, до суду не надано;

- фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі реальної простроченої заборгованості за тілом кредиту, без урахування відсотків, нарахованих відповідачу за відсутності доказів узгодження з ним порядку та розміру такого нарахування;

- розмір нарахованих та стягнутих з відповідача процентів (62 437,51 грн) перевищує розмір розрахованої позивачем простроченої заборгованості (11 814,70 грн).

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що 26.12.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, в якій відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов (а.с. 10).

Відповідно до пункту 2 анкети-заяви, проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою, ОСОБА_1 погодився з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі – договір), укладення якого підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Підписанням цього Договору він підтвердив, що ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомлятиме його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. (п. 3 анкети-заяви)

Згідно з пунктом 6 анкети-заяви відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку.

Він засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 039О4DFВ0826F8С8В025С726С81АА275D01659Е2F916652А03842С580В69F1FАСВ, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.

Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у томі числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.

До позову АТ «Універсал Банк» додано:

- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 26.12.2018, укладеним між Універсал Банк та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 04.06.2025 (а.с. 15-20);

- Умови і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), затверджені протоколом №51 від 19.12.2018, що набули чинності з 22.12.2018 (а.с. 21-64);

- тарифи monobank|Universal Bank від 07.05.2025 за картками « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Біла картка», «Дитяча картка», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Картка IRON BANK», «Картка єПідтримка monobank», «Картка єВідновлення monobank», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Картка єКнига monobank», «Дія.картка monobank», « ІНФОРМАЦІЯ_5 », «Покупка частинами», «До завтра», «Депозит Стандартний», « ІНФОРМАЦІЯ_6 », «Сервіс накопичення «Банка»/»Дитяча Банка», «ФОПи», «НПД» (а.с. 105-121).

Жоден із перелічених документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

Зазначені в анкеті-заяві паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення вартості кредиту у матеріалах справи відсутні.

Із виписки по особовому рахунку з 26.12.2018 по 04.06.2025 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку відкрито рахунки №22030301099392 UAH (IBAN НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_6 ) та №80911300919051 UAH (IBAN НОМЕР_7 ), останній користувався кредитними коштами, а саме: поповнював мобільний рахунок, розраховувався у магазинах, аптеках, у закладах харчування, знімав кошти, здійснював погашення кредитної заборгованості, штрафів та пені (а.с. 65-104).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 675), Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Звертаючись до суду з позовом Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 814,70 грн. Разом з тим, як вбачається із виписки про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 та розрахунку, вказана заборгованість складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank) від 19.12.2018, що набули чинності з 22.12.2018, які не містять підпису чи електронного підпису відповідача.

Також, як зазначалось вище, позивачем надано тарифи monobank|Universal Bank від 07.05.2025 за картками « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Біла картка», «Дитяча картка», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Картка IRON BANK», «Картка єПідтримка monobank», «Картка єВідновлення monobank», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Картка єКнига monobank», «Дія.картка monobank», « ІНФОРМАЦІЯ_7 », «Розстрочка monobank», «Покупка частинами», «До завтра», «Депозит Стандартний», «Депозит Стандартний з правом дострокового розірвання», «Сервіс накопичення «Банка»/»Дитяча Банка», «ФОПи», «НПД», які теж відповідачем не підписані.

Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), затверджені протоколом №51 від 19.12.2018, що набули чинності з 22.12.2018 розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Анкета-заява взагалі не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків, їх види, умови та періоди їх нарахування тощо, при цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди різні види процентної ставки (поточна, прострочена) у розмірі: 38,4%, 76,8%, 37,2%, 19,2%.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно виснував про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату процентів, відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, надані банком «Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank)» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Єдиним документом, з наданих позивачем до суду, який містить підпис відповідача, є заява-анкета про надання банківських послуг від 26.12.2018, в якій взагалі не згадується про обов`язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Суд вірно констатував, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, які позивач вказав у розрахунку як складову заборгованості за тілом кредиту, останнім до суду не надано.

Районний суд, проаналізувавши залишок простроченої заборгованості відповідача за кредитом, підтверджений випискою по рахунку ОСОБА_1 та самостійно визначений позивачем у розрахунку, дійшов правильного висновку про те, що тіло кредиту було збільшено за рахунок списання відсотків на загальну суму 62 437,51 грн та оскільки розмір стягнутих з останнього процентів перевищує розмір простроченої заборгованості (11 814,70 грн), обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк».

Доводи апеляційної скарги про те, що умови і правила, крім тих, що надавалися та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем, в тому числі у електронному вигляді, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту і паспорту споживчого кредиту та відповідно їх підписання. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог умовами і правилами було ознайомлено відповідача.

Як зазначалось вище, оферта має бути акцептована належним чином, тобто друга сторона має здійснити певні дії, що чітко демонструють намір та засвідчують бажання акцептанта укласти договір на запропонованих умовах. Безпосереднє підписання договору є належним акцептом та, зокрема, забезпечує чітке розуміння, що обидві сторони ознайомились, прийняли та дійсно згодні з усіма умовами.

У зв`язку з чим, не заслуговують на увагу також посилання заявника на те, що умови опубліковані на офіційному сайті банку та публічно доступні для ознайомлення за посиланням htths://www.monobank.ua/terms, що включають тарифи, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank.

Посилання позивача на те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток а такі правила є загальнодоступними на сайті банку, то ОСОБА_1 був ознайомлений саме з умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку. При цьому, відсутність вказаних доказів, які позивач мав можливість та був зобов`язаний в силу ст. 81 ЦПК України подати суду, позбавляє суд можливості встановити стверджувані позивачем факти ознайомлення із умовами надання кредитних послуг та їх підписання.

Твердження про те, що посилання суду на недоведеність з боку банку, що саме ці умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними позивач вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію», зводяться до невірного тлумачення норм чинного законодавства та на правильність висновків суду не впливають.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» про те, що на підтвердження погашення та виникнення заборгованості за кредитом банком було надано розрахунок заборгованості, оскільки, як вже було зазначено вище, банком не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність нарахування та стягнення з відповідача відсотків.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду підлягає залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко