Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №766/15616/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/15616/25

Номер провадження: 33/819/12/26

Головуючий в суді І інстанції Валігурська Л.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року місто Херсон

Суддя Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І.

при секретарі судового засідання Середюку М.О.,

захисника Погібко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , майора,, уродженку м.Усольє-Сибірське, 7, Іркутської області, РНКПО НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, а саме: начальником медичної служби ВЧ НОМЕР_1 , діючи всупереч інтересам служби, порушила вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема: абзацу 2 ст.11 у частині додержання законів України, виконання військового обов`язку; абзацу 4 ст. 11 у частині беззастережного виконання наказів командирів (начальників), абзацу 5 ст. 11 у частині виконання своїх обов`язків та додержання вимог статутів Збройних Сил України, ст.16 у частині обов`язкового виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою і визначених статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; абзацу 11 ст.83 у частині обов`язкового ведення обліку начальником служби бригади і складання звітності у встановленому порядку, щомісячного проведення з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірки облікових даних; абзацу 15 ч. 3 ст. 87 у частині обов`язкового знання стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах; вимоги Положення про військове господарство №300, зокрема: абзацу 11 п. п. 3.2.17 у частині обов`язкового знання начальником медичної служби частини, стану здоров`я хворих, розміщених в інших лікувальних установах, абзацу 18 п.п.3.2.17 у частині організації начальником медичної служби частини медичного обліку та своєчасного подання встановленої звітності; функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби, затверджених командиром в/ч НОМЕР_1 , у частині обов`язкового знання, начальником медичної служби бригади, стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах.

Наведені порушення призвели до того, що у період з 25.04.2025 по 14.08.2025 майор медичної служби ОСОБА_1 не знала стан здоров`я старшого матроса ОСОБА_2 , не володіла інформацією про хід його лікування та не знала місце знаходження військовослужбовця, що призвело до несвоєчасного виявлення військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_2 у лікувальному закладі та переплаті йому грошових та спричинення збитків державі на суму 71 944,40 гривень, тим самим ОСОБА_1 як військова службова особа недбало поставилася до військової служби, в умовах особливого періоду.

Вказані дії суд кваліфікував за ч.2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2025 у справі №766/15616/25 скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити за відсутністю в її діях події та складу правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Так, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.277-2 КУпАП та п.3 ч.1 ст.278 КУпАП, оскільки обмежився лише перевіркою факту сповіщення захисника про дату та час розгляду справи. Через це вона була позбавлена права на захист та не змогла навести свої аргументи під час розгляду справи.

ОСОБА_1 зазначила, що нею вживалися заходи щодо виявлення військовослужбовців терміни лікування яких буди надто довгі, зокрема ОСОБА_2 . Так медичною службою 16.05.2025 здійснено запит до КНП «Міська клінічна лікарня», відповідь на який не надійшла, після чого 13.07.2025 скеровано повторний запит. У відповідь на вказаний запит 25.07.2025 надійшла відповідь про перебування ОСОБА_2 на лікуванні в закладі з 15.04.2025 по 25.04.2025, хоча з квітня 2025 року до 26.07.2025 спираючись на його щоденну доповідь в телефонному режимі в щоденному звіті він висвітлювався як такий, що проходить лікування поза межами військової частини. Медичною службою бригади 25.07.2025 через засоби зв`язку зазначену інформацію передано до медичної служби НОМЕР_3 батальйону берегової оборони після чого 29.07.2025 в щотижневому звіті медичної служби 4 батальйону берегової оборони ВЧ НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_2 подано як такого, що самовільно залишив медичну частину.

Надалі 13.08.2025 за її вказівкою т.в.о. начальника медичного пункту НОМЕР_3 батальйону берегової оборони старший сержант ОСОБА_3 склав та подав рапорт про те, що старший матрос ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину. За фактом самовільного залишення частини (неприбуття вчасно після лікування) ОСОБА_2 командиром ВЧ НОМЕР_1 було призначено службове розслідування.

ОСОБА_1 зазначає, що в її діях відсутній склад правопорушення. Так, їй фактично інкриміновано те, що у період з 25.04.2025 по 14.08.2025 вона не володіла інформацією про хід лікування матроса ОСОБА_2 та не знала його місцезнаходження.

Разом із цим, відповідні обставини спростовуються відомостями, що наявні в матеріалах службового розслідування за фактом неприбуття вчасно з лікувального закладу ОСОБА_2 , відповідно до яких матрос ОСОБА_2 кожного дня з 15.04.2025 по 25.07.2025 шляхом щоденного повідомлення у месенджері доповідав, що перебуває в КНП «Міська лікарня №1» ОМР. Інформацію про перебування військовослужбовців на лікуванні щоденно командиру роти передавала бойовий медик роти вогневої підтримки 4ББО ОСОБА_4 .

Крім того матрос ОСОБА_2 30.06.2025 був виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , що унеможливило подання рапорту за фактом нез`явлення ОСОБА_2 з лікувального закладу.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України заборонено вимагати у військовослужбовців, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я, довідки та інші документи, що підтверджують їх перебування на лікуванні (абз. 2 п. 1); визначено отримувати таку інформацію шляхом направлення запитів від командирів ВЧ (п. 2);

Також зазначає, що особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не конкретизовано у чому саме полягає порушення нею абз.11. ст.83 Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо подання звітності та ведення обліку.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься жодної інформації про те, які конкретно дії вона мала вчинити з метою виконання вимог абз. 15 ч.3 ст. 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п.п. 3.2.17 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України та функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби, а також які конкретно обов`язки з організації медичного обліку вона не виконала, яку конкретно звітність та коли своєчасно не подала в порушення абз.18 п.п.3.2.17 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України.

Зазначає, що запити до медичних закладів щодо підтвердження факту перебування військовослужбовців на лікуванні направляють командири військових частин.

Крім того, їй інкриміновано подання викривленої та неправдивої звітності, однак у матеріалах справи відсутні документи звітності, які подавалися саме нею, та в які б нею вносилися завідомо недостовірні дані. Звертає увагу, що таку інформацію подавала медик роти вогневої підтримки 4ББО ОСОБА_4 .

Також з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається у чому полягає недбале ставлення до військової служби у період з 29.07.2025 до 14.08.2025, оскільки 29.07.2025 медичною службою бригади начальнику медичного пункту 4 батальйону було надано відповідну інформацію щодо відсутності ОСОБА_2 в лікувальному закладі та копію виписного епікризу.

Скаржник, посилаючись на ст. 129 Конституції України, ст. ст. 251, 252 КУпАП, а також на практику Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа №524/5741/16-а), Європейського суду з прав людини п. 43 рішення у справі «Кобець проти України» (Заява № 16437/04), зазначила, що їй інкримінується або неконкретизоване обвинувачення («неналежна організація обліку» «незнання про стан хворих» тощо), що є порушенням пунктів а, b ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або обвинувачення у невчиненні дій, які відповідно до посадових обов`язків мали вчиняти інші особи (подання викривленої інформації), або взагалі діяння, які не мали місця (формальний підхід до звітності, попри те, що саме нею і були виявлені невідповідності термінів лікування військовослужбовців, зокрема ОСОБА_2 ). Вищезазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції, який не врахував, що фактичні обставини справи повністю суперечать суті викладеного обвинувачення, а недоведеність вини є підставою для закриття провадження у справі про військове адміністративне правопорушення.

Позиції учасників провадження.

ОСОБА_1 належним чином повідомлена про місце, дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання 17.02.2026 не з`явилася. Надала до апеляційного суду додаткові докази (копія витягу з наказу ВЧ НОМЕР_1 №53 від 20.02.2025, копію листа командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.07.2025), а також письмові пояснення в яких звернула увагу на наступні обставини.

Зокрема, на її думку, суд першої інстанції некоректно послався на рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України».

Крім того, суд безпідставно послався на обмежені строки розгляду даної справи, адже право на захисту, зокрема на достатній час для підготовки захисту має пріорітет.

Також на думку ОСОБА_1 суд не в повній мірі з`ясував обставини справи, і формально оцінив докази. Зокрема не проаналізував можливість виконання нею обов`язків з урахуванням фактичного навантаження, кількості підлеглих, розподілу функцій, своєчасного надходження інформації впливу бойових завдань. Крім того суд не навів жодної інформації щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між саме її діями та фактом переплат, а також не встановив чи мала вона можливість самостійно заблокувати виплати. Натомість суд фактично звів причинно наслідковий зв`язок до саме її дій, однак не надав оцінки ролі інших посадових осіб.

Крім того суд не зважив на те, що саме в травні 2025 року медична частина підняла питання щодо занадто довгого лікування ОСОБА_5 , але ця інформація не була використана іншими посадовими особами військової частини.

Також звертає увагу на порушення судом презумпції невинуватості, а також упередженість осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Звертає увагу, що нормативні акти, що регулюють діяльність медичної служби не встановлюють для начальника такої служби обов`язку здійснювати періодичні відвідини військовослужбовців у сторонніх закладах охорони здоров`я.

Посилається також на конфіденційність медичних даних, а також відсутність відповідей від медичної установи щодо ОСОБА_5 . Також суд не звернув увагу чи був відправлений стройовою частиною запит.

Захисник Погібко О.О. підтримав доводи апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 , просив закрити провадження.

Мотиви суду.

Заслухавши думку захисника, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Щодо дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною другою ст.246 КУпАП визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас відповідно до положень ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби.

На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд належним чином дотримався вказаних вимог законодавства під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що суд першої інстанції обмежився лише перевіркою факту сповіщення її захисника про дату та час розгляду справи і через вказані порушення суду вона була позбавлена права на захист та не змогла навести свої аргументи під час розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції, зважаючи на стислі строки судового розгляду з урахуванням положень ч. 2 ст. 277 КУпАП, здійснено належні заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду.

Так, ОСОБА_1 було повідомлено про судове засідання шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, зазначений нею при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення ОСОБА_1 у додаток «Viber» (т.1 а.п. 27).

13.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від захисника Погібко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату та повідомлено про відсутність ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням бойових завдань. Судовий розгляд було відкладено до 06.11.2025, судову повістку захисник Погібко О.О. отримав 21.10.2025 (т.1 а.п. 42), ОСОБА_1 було повідомлено про день, час та місце судового розгляду шляхом направлення смс-повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т.1 а.п. 40).

З огляду на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та вказане нею в протоколі про адміністративне правопорушення місце проживання ( АДРЕСА_1 ) знаходиться в районі м.Херсон, який зазнає постійних артилерійських обстрілів та атак безпілотними літальними апаратами, суд першої інстанції обґрунтовано викликав ОСОБА_1 в судові засідання, шляхом надсилання їй смс-повідомлень.

Таким чином ОСОБА_1 та її захисник адвокат Погібко О.О. були належним чином повідомлені про призначені судові засідання: 14.10.2025 та 06.11.2025, однак у судові засідання не з`явились.

Крім того вбачається, що протокол про адміністративні правопорушення було складено у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис. Протокол було їй вручено того ж дня, отже останній було відомо про існування судового провадження відносно неї. Крім того, ОСОБА_1 було укладено договір із захисником, який був обізнаний щодо ходу судового розгляду.

Слід зазначити, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У даному випадку, знаючи про те, що в провадженні суду на розгляді перебуває справа про адміністративне правопорушення стосовно неї, ОСОБА_1 об`єктивно могла і повинна була знайти можливість прийняти участь в її розгляді або ж скористатися своїм правом на відкладення судового розгляду за наявності для цього об`єктивних причин, чого зроблено не було.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.

За наведеного, з огляду на вжиті судом заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 та її захисника про дату та час судового розгляду, скерування захиснику до електронного кабінету копій матеріалів, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, в ході апеляційного провадження ОСОБА_1 в повній мірі надано можливість реалізувати свої права, шляхом забезпечення ознайомлення з матеріалами справи та безпосередньої участі в судовому розгляді.

Посилання ОСОБА_1 на безпідставне врахування судом першої інстанції правової позиції викладеної у справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України», апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки, хоч суть даної справи і стосується виконання рішення суду та поновлення строку на оскарження, проте ЄСПЛ у даній справі також окреслив межі належної та відповідальної поведінки учасника справи з огляду на поінформованість про хід її розгляду.

За наведеного, в контексті даної справи, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на відповідну правову позицію.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно послався на обмежені строки розгляду даної справи, на думку апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи є однією з гарантій забезпечення права на справедливий суд та виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку суд дотримався належного балансу між забезпеченням права на захист, надавши стороні захисту можливість ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, і відповідно підготуватись до захисту, а також забезпечив оперативний розгляд справи.

Щодо доведеності вини ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Диспозиція частини 2 статті 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є військовою службовою особою та відповідно є суб`єктом відповідальності за ст.172-15 КУпАП.

Так, відповідно до витягу з наказу №53 від 20.02.2025 ОСОБА_1 є такою, що призначена на посаду начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції констатував, що з огляду на зміст функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби, зокрема начальника медичної служби бригади, а також зміст наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду, остання являється суб`єктом відповідальності за ст.172 -15 КУпАП. Вказана обставина стороною захисту не оспорюється.

Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення, то суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення ОДХ №552 ОСОБА_1 інкриміновано скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, що скоєне за наступних обставин.

У період з 25 квітня 2025 року по 14 серпня 2025 року. Встановлено, що згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 березня 2025 року №92 військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 старший матрос ОСОБА_2 з 01 квітня 2025 року перебував у щорічній основній відпустці за 2025 рік тривалістю 15 днів. Термін повернення військовослужбовця до військової частини був визначений 18 квітня 2025 року.

15 квітня 2025 року старший матрос ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради, де у період з 15 квітня 2025 року по 25 квітня 2025 року проходив лікування.

Після завершення лікування (25 квітня 2025 року) старший матрос ОСОБА_2 до місця проходження військової служби не прибув. Більш того, у період з 25 квітня 2025 року по 14 серпня 2025 року старший матрос ОСОБА_2 вводив в оману посадових осіб в/ч НОМЕР_1 , надаючи неправдиві відомості щодо свого нібито перебування на лікуванні у лікувальному закладі.

Відповідно до вимог абзацу 2 п.4 Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року №901 (далі – Порядок обміну медичними документами №901), заклади охорони здоров`я здійснюють надсилання документів (обмін документами) в електронній формі, зокрема іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього.

Абзацом п п.5 Порядку обміну медичними документам и№901 визначено, що медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу та до найближчого військового медичного закладу охорони здоров`я протягом одного дня з моменту коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров`я або вибув з нього.

Відповідно до вимог абзацу 11 ст.83 Статуту внутрішньої служби ЗС України (далі – Статут ВС ЗС України), начальник служби бригади зобов`язаний вести облік і складати звітність у встановленому порядку щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних.

Абзацом 15 ч.3 ст.87 Статуту ВС ЗС України, в обов`язки начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 (бригади) входить знання стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах.

Відповідно до вимог абз.11 п.п.3.2.17 Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 №300 (далі – Положення про військове господарство), визначено, що начальник медичної служби частини повинен знати стан здоров`я хворих, розміщених в інших лікувальних установах.

Абзацом 18 п.п.3.2.17 Положення про військове господарство начальник медичної служби частини повинен організовувати медичний облік і своєчасно подавати встановлену звітність.

Згідно функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби, затверджених командиром в/ч НОМЕР_1 , начальник медичної служби бригади зобов`язаний знати стан хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах.

Разом з тим, начальник медичної служби в/ч НОМЕР_1 (бригади) майор медичної служби (далі -м/с) ОСОБА_1 , достовірний стан хворих, які лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах або розміщені в інших лікувальних установах – не знала. Медичний обліку, встановленим чином – не організувала, внаслідок такої службової діяльності встановлена звітність подавалася викривленою та неправдивою. Щомісячна звірка облікових даних з підрозділами і підпорядкованим складом бригади проводилась неякісно та формально. У зв`язку з чим, старший матрос ОСОБА_2 нібито перебував на лікуванні у лікувальному закладі.

Внаслідок такої бездіяльності майора м/с ОСОБА_1 , як посадової особи, до пю13 та п.п.13.2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №186 (по стройовій частині) внесено неправдиві відомості, зокрема, що у зв`язку із довготривалим лікуванням старшого матроса ОСОБА_2 увільнено від займаної посади та виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Лише на підставі п.8 та .п.п.8.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14 серпня 2025 року №234 (по стройовій частині) старшому матросу ОСОБА_2 призупинено виплати всіх видів грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової служби.

У примітках до ст.172-13 КУпАП, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків. Таким чином майор м/с ОСОБА_1 як начальник медичної служби в/ч НОМЕР_1 є військовою службовою особою.

Відповідно до вимог Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні діє особливий період. На момент вчинення правопорушення на території України діяв особливий період.

Таким чином, своїми діями, а також бездіяльністю начальник медичної служби в/чА7382 майор м/с ОСОБА_1 , як військова службова особа, діючи всупереч інтересам служби, порушила вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема: абзацу 2 ст. 11 у частині додержання законів України, виконання військового обов`язку; абзацу 4 ст. 11 у частині беззастережного виконання наказів командирів (начальників), абзацу 5 ст. 11. у частині виконання своїх обов`язків та додержання вимог статутів Збройних Сил України, ст. 16 у частині обов`язкового виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою і визначених статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; абзацу 11 ст. 83 у частині обов`язкового ведення обліку начальником служби бригади і складання звітності у встановленому порядку, щомісячного проведення з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірки облікових даних; абзацу 15 ч. 3 ст. 87 у частині обов`язкового знання стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах; вимоги Положення про військове господарство №300, зокрема: абзацу 11 п. п. 3.2.17 у частині обов`язкового знання начальником медичної служби частини, стану здоров`я хворих, розміщених в інших лікувальних установах, абзацу 18 п. п. 3.2.17 у частині організації начальником медичної служби частини медичного обліку та своєчасного подання встановленої звітності; функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби, затверджених командиром в/ч НОМЕР_1 , у частині обов`язкового знання, начальником медичної служби бригади, стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах.

Наведені порушення призвели до того, що у період з 25.04.2025 по 14.08.2025 майор медичної служби ОСОБА_1 не знала стан здоров`я старшого матроса ОСОБА_2 , не володіла інформацією про хід його лікування та не знала місце знаходження військовослужбовця, що призвело до несвоєчасного виявлення військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_2 у лікувальному закладі та переплаті йому грошових та спричинення збитків державі на суму 71 944,40 гривень, тим самим ОСОБА_1 як військова службова особа недбало поставилася до військової служби, в умовах особливого періоду, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

З протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ОДХ № 552 від 10.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення

вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема:

абзацу 2 ст. 11 у частині додержання законів України, виконання військового обов`язку;

абзацу 4 ст. 11 у частині беззастережного виконання наказів командирів (начальників);

абзацу 5 ст. 11 у частині виконання своїх обов`язків та додержання вимог статутів Збройних Сил України,

ст. 16 у частині обов`язкового виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою і визначених статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;

абзацу 11 ст. 83 у частині обов`язкового ведення обліку начальником служби бригади і складання звітності у встановленому порядку, щомісячного проведення з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірки облікових даних;

абзацу 15 ч. 3 ст. 87 у частині обов`язкового знання стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах;

вимог Положення про військове господарство №300, зокрема:

абзацу 11 п. п. 3.2.17 у частині обов`язкового знання начальником медичної служби частини, стану здоров`я хворих, розміщених в інших лікувальних установах;

абзацу 18 п. п. 3.2.17 у частині організації начальником медичної служби частини медичного обліку та своєчасного подання встановленої звітності;

функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби, затверджених командиром в/ч НОМЕР_1 , у частині обов`язкового знання, начальником медичної служби бригади, стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах.

Слід зазначити, що згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Також, щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний суд України у постанові від 30.05.2018 у справі №521/12726/16-ц. Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений та діє і по теперішній час.

Отже, у разі порушення зазначених обов`язків військовою службовою особою, відповідні дії чи бездіяльність мають кваліфікуватися за ч.2 ст.172-15 КУпАП за кваліфікуючою ознакою «вчинене в умовах особливого періоду».

Суд першої інстанції констатуючи порушення ОСОБА_1 вказаних обов`язків військової служби та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП свої висновки обґрунтував відомостями, що містяться у досліджених доказах, зокрема :

- протоколі про військове адміністративне правопорушення ОДХ 552 від 10.10.2025, який містить відомості щодо обставин, вчиненого адміністративного правопорушення, зокрема встановлено порушення яких саме нормативних актів, якими врегульовано службові обов`язки начальника медичної служби, порушено, що мало свій прояв у недбалому ставленні до військової служби з наслідками у виді завданої матеріальної шкоди (т.1 а.п.4-6);

- доповіді командира ВЧ НОМЕР_1 (копії) від 14.08.2025 №1604/7172 про самовільне залишення ВЧ, за якою 26.04.2025 матрос ОСОБА_2 не повернувся з лікування у військово-клінічному медичному центрі Південного регіону до місця розташування свого підрозділу та до 14.08.2025 вводив в оману своє командування доповідаючи засобами телефонного зв`язку, що лікування надалі триває (т.1 а.п.7);

- витягу з наказу №53 від 20.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 вважається такою, що справи та посаду начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 прийняла та приступила до виконання службових обов`язків за посадою (т.1 а.п.12);

- витягу з наказу №53 від 20.02.2025 про зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (т.1 а.п.9);

- витягу з наказу №107 від 15.04.2025 про вибуття ОСОБА_2 на лікування з основної відпустки за 2025 рік до КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради м. Одеса. Підстава рапорт капітана ОСОБА_6 від 15.04.2025 та медична карта стаціонарного хворого від 15.04.2025 (т.1 а.п.8);

- витягу з наказу №186 від 30.06.2025 про увільнення ОСОБА_2 від займаної посади у зв`язку з довготривалим лікуванням (т.1 а.п.10);

- витягу з наказу №234 від 14.08.2025 про визнання ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив військову службу, не повернувшись з лікувального закладу (т.1 а.п.11);

- копії повідомлення військово-медичного клінічного центру Південного регіону МОУ від 08.09.2025 про те, що ОСОБА_2 у період з 15.04.2025 по 07.09.2025 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону не перебував (т.1 а.п.23);

- поясненнях ОСОБА_1 від 16.09.2025, за змістом яких остання зазначала, що вона, враховуючи займану посаду, займається отриманням та веденням відомостей про лікування військовослужбовців, які перебувають у закладах охорони здоров`я поза розташуванням військової частини, в тому числі шляхом інформування командира військової частини у випадках, які підлягають доповіді, знання стану військовослужбовців, що перебувають в інших закладах охорони здоров`я забезпечується офіційною інформацією від закладів охорони здоров`я. Пояснень щодо військовослужбовця ОСОБА_7 не надає (т.1 а.п.13-14);

- письмових поясненнях ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2025, за змістом яких окрім вищезазначеного звертає увагу на відсутність обов`язку «особистого нагляду» та «відвідування» (т.1 а.п.15);

- копією запиту ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.05.2025 до директора КНП «Міська клінічна лікарня №1» про надання інформації щодо госпіталізації ОСОБА_2 від 16.05.2025 (т.1 а.п.16);

- копії відповіді КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради від 09.10.2025 №3771 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якої повідомлено, що запит військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 не надходив на офіційну електронну адресу КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР. Згідно з журналом вхідної кореспонденції зазначений запит не зареєстрований (т.1 а.п.17).

Проаналізувавши зазначені докази, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про те, що наявні в даних матеріалах відомості у своїй сукупності в повній мірі підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

З огляду на постанову Верховного Суду України від 21.05.2021 року у справі №185/12161/15-к, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Недбале ставлення до військової служби – це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб`єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.

З об`єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі:

1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, або

2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з функціональних обов`язків посадових осіб медичної служби начальник медичної служби бригади зобов`язаний: знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності; щотижня особисто контролювати проведення амбулаторного прийому хворих, а також проводити обхід хворих у медичній роті та медичних пунктах батальйонів, контролювати якість надання їм медичної допомоги та лікування, знати стан хворих, що лікуються в медичних пунктах, медичній роті та інших лікувально-профілактичних закладах.

Згідно ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статуту), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

Відповідно ст.16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

З огляду на абзац 11 ст.83 Статуту, начальник служби бригади зобов`язаний вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов`язків із складанням відповідних актів.

Відповідно до абзацу 15 ст.87 Статуту, начальник медичної служби бригади зобов`язаний щотижня особисто контролювати проведення амбулаторного прийому хворих, а також проводити обхід хворих у медичній роті та медичних пунктах батальйонів, контролювати якість надання їм медичної допомоги та лікування, знати стан хворих, що лікуються в медичних пунктах, медичній роті та інших лікувально-профілактичних закладах.

Згідно абзаців 11 та 18 п. 3.2.17 Наказу Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», начальник медичної служби частини відповідає за медичне забезпечення частини та виконує свої обов`язки відповідно до пункту 3.1.9 цього Положення, а зі спеціальних питань виконує вказівки вищого начальника медичної служби. Він повинен знати стан здоров`я хворих, розміщених у медичному пункті частини чи в інших лікувальних установах, періодично провідувати їх; організовувати медичний облік та своєчасно подавати встановлену звітність.

Виходячи зі змісту вказаних норм та положень на ОСОБА_1 як начальника медичної служби бригади було покладено ряд обов`язків, що пов`язані із веденням обліку, складанням звітності, проведенням звірок облікових даних з особовим складом бригади, знання стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах.

Водночас матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_1 проявила недбалість під час виконання зазначених обов`язків.

Так, відповідно до долучених до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів, у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексі роти вогневої підтримки батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 проходив службу старший матрос ОСОБА_2 (а.п.9), який згідно наказу №107 від 15 квітня 2025 року вибув на лікування до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради місто Одеса (а.п.8).

Зі змісту наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як начальник медичної служби була зобов`язана володіти інформацією щодо стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах, зокрема старшого матроса ОСОБА_2 .

Водночас, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_1 з 25 квітня 2025 року по 14 серпня 2025 року не знала про стан старшого матроса ОСОБА_2 , не володіла інформацією про хід його лікування і не знала його місцезнаходження, що призвело до невчасного виявлення даного військовослужбовця.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано дії які вона мала вчинити на виконання відповідних пунктів Статуту внутрішньої служби та Положення про військове господарство, а також конкретні обов`язки які вона порушила та звітність, яку мала подати, на переконання суду є безпідставними, оскільки зміст протоколу про адміністративне правопорушення містить детальний перелік обов`язків військової служби, що були неналежним чином виконані ОСОБА_1 , зокрема обов`язки пов`язані із веденням обліку, складанням звітності, проведенням звірок облікових даних з особовим складом бригади, знання стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах. Згідно протоколу звірка облікових даних з підрозділами і підпорядкованим складом бригади проводилась неякісно та формально. Звітність подавалася викривленою та неправдивою. Зі змісту протоколу вбачається, що відповідна звітність стосується саме відомостей про осіб, які перебувають на лікуванні та їх облікових даних.

Твердження ОСОБА_1 про те, що нею вживалися заходи щодо з`ясування стану лікування військовослужбовців, зокрема ОСОБА_2 , шляхом підготовки та надсилання запиту від 16 травня 2025 року до лікувального закладу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказана обставина не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 15 квітня 2025 року по 25 квітня 2025 року, водночас перший запит про який зазначає ОСОБА_1 нею було підготовлено лише 16 травня 2025 року (№1604/4830, згідно штрих-коду від 16 червня 2025 року), а наступний (повторний) 13 липня 2025 року, тобто із значною затримкою.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до відповіді КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської місткої ради запит (№1604-4830 від 16.06.2025) на електронну пошту закладу не надходив та в журналі вхідної кореспонденції не реєструвався.

Як вірно вказав суд першої інстанції зазначені обставини свідчать про використання механізму урегульованого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року №901, з метою виконання обов`язків начальника медичної служби. Тобто ОСОБА_1 мала реальну можливість виконати відповідні обов`язки належним чином, однак за відсутності тривалий час інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_2 повторний запит скерувала лише в липні 2025 року.

Таким чином, попри підготовку відповідних запитів ОСОБА_1 починаючи з 26 квітня 2025 року не володіла інформацією про стан здоров`я ОСОБА_2 .

Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідну інформацію про військовослужбовців передавала медик роти вогневої підтримки 4 ББО ОСОБА_4 на підставі щоденної доповіді в телефонному режимі ОСОБА_2 , апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, виконання ОСОБА_4 зазначених функцій та обраний нею спосіб комунікації з ОСОБА_2 не замінювало обов`язок ОСОБА_8 володіти інформацією щодо стану хворих, що лікуються в інших лікувально-профілактичних закладах та щомісяця здійснювати з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, вести облік і складати звітність у встановленому порядку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідні обставини спростовуються матеріалами службового розслідування за фактом неприбуття вчасно з лікувального закладу ОСОБА_2 апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, в якості додатку до апеляційної скарги апелянтом долучені копії відповідних матеріалів на 81 аркушах серед яких копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_2 , копії запитів до КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради, пояснення старшого бойового медика вогневої підготовки 4 ББО ОСОБА_4 , пояснення командира роти вогневої підтримки 4 ББО ОСОБА_9 , пояснення начальника медичної служби ОСОБА_1 , пояснення заступника командира НОМЕР_3 батальйону берегової оборони з психологічної роботи персоналу ОСОБА_10 , фельдшера медичного пункту 4 батальйону берегової оборони ОСОБА_3 , списки особового складу, що перебував на лікуванні та інші документи стосовно ОСОБА_2 .

Разом із цим, вказані документи на переконання суду апеляційної інстанції, не є такими, що спростовують висновки суду стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у зв`язку із тим, що внаслідок недбалого ставлення до своїх посадових обов`язків як начальник медичної служби, починаючи з 26 квітня 2025 року ОСОБА_1 не володіла інформацією про стан здоров`я військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок чого за відсутності такої інформації до наказу №186 від 30.06.2025 про увільнення ОСОБА_2 від займаної посади у зв`язку з довготривалим лікуванням, внесено недостовірні відомості.

Відповідно до витягу з наказу №186 від 30.06.2025 старшого матроса ОСОБА_2 було увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з довготривалим лікуванням (а.п.10). Водночас згідно витягу з наказу №53 від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 є начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 .

Зі змісту вказаних матеріалів вбачається, що інформацію щодо строків перебування ОСОБА_2 на лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської місткої ради отримано лише 25 липня 2025 року, а відповідний рапорт щодо встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на лікуванні подано лише 14 серпня 2025 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що подання рапорту в більш оперативні строки було унеможливлене через те, що ОСОБА_2 30.06.2025 був виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , а також те, що суд не перевірив можливість виконання нею дій щодо перевірки стану ОСОБА_2 з урахуванням фактичного навантаження, кількості підлеглих, розподілу функцій, своєчасного надходження інформації впливу бойових завдань, то суд апеляційної інстанції їх до уваги не приймає, оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей, які б вказували на неможливість виконання вказаних дій щодо подання рапорту, чи з`ясування стану ОСОБА_2 в період його лікування, чи одразу після завершення такого лікування.

Зокрема матеріали провадження не містять жодних відомостей про залучення ОСОБА_1 в цей період до виконання бойових розпоряджень, її відряджень, а також відомостей про відсутність у її підпорядкуванні інших осіб.

Твердження про те, що нормативні акти, що регулюють діяльність медичної служби не встановлюють для начальника такої служби обов`язку здійснювати періодичні відвідини військовослужбовців у сторонніх закладах охорони здоров`я, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідні посадові обов`язки не конкретизують спосіб виконання обов`язку начальника медичної служби володіти інформацією про стан хворих. У даному випадку зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 було обрано механізм передбачений постановою КМ України №901 від 23 серпня 2023 року.

Оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, зокрема і функціональні обов`язки начальника медичної служби, апеляційний суд зауважує, що позиція ОСОБА_1 викладена в апеляційній скарзі з посиланням на матеріали службового розслідування загалом зводиться до відсутності відповідного обов`язку, наявність якого прямо передбачена з досліджених судом функціональних обов`язків, а також тим, що з`ясування стану лікування ОСОБА_2 здійснювалося іншими особами.

Водночас, як вже зазначалося, з`ясування стану лікування ОСОБА_2 іншими особами, не нівелювало обов`язок ОСОБА_1 володіти інформацією про стан хворих, що лікуються в лікувально-профілактичних закладах подавати відповідну звітність та щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних.

Посилання ОСОБА_1 на конфіденційність медичних даних, у даному випадку є непереконливими, оскільки у даному випадку з`ясування стану хворих не стосувалося конкретизації їх діагнозу та особливостей лікування. Згідно встановлених фактичних обставин, ОСОБА_1 не володіла інформацією про стан ОСОБА_2 , який завершив лікування у медичному закладі 24 квітня 2025 року.

Доводи про те, що медична частина ще в травні 2025 року звернула увагу командування військової частини на занадто довге лікування ОСОБА_2 не є такими, що вказують на належне виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків. Оскільки підозра у надмірній тривалості лікування ОСОБА_2 як і подальша запізніла підготовка відповідно запиту не вказують на наявність у ОСОБА_1 інформації про стан ОСОБА_2 .

Відсутність в матеріалах справи відомостей, щодо суми грошових коштів переплачених ОСОБА_2 не спростовує факт його відсутності за місцем служби та відсутність у ОСОБА_1 інформації про його стан.

Згідно з положеннями ст.172-15 КУпАП для кваліфікації дій особи за вказаною нормою, на відміну від кримінального правопорушення, передбаченого ст.425 КК України, доведення заподіяння певного розміру шкоди не є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що висновки суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, - є правильними, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги з приводу того, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення інкриміновані факти бездіяльності не знайшли свого підтвердження, так як винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених судом зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є обґрунтованими.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_1 та інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І.Коровайко