Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №766/6931/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/6931/25 Головуючий І-й інстанціі :Кузьміна О.І.

Номер провадження: 819/153/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретаря Олійник К.О.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Петрова Олена Олександрівна ,

відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк",

представник відповідача - Шевченко Андрій Олександрович ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" Шевченка Андрія Олександровича на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року, ухвалене суддею Кузьміною О.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петрова Олена Олександрівна до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про припинення іпотеки, зняття заборони відчуження та за зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петрова О.О. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 13.09.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк", який змінив своє найменування на АТ КБ "Приватбанк", був укладений кредитний договорів №HEH2GK00000028, за умовами якого, позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США на споживчі цілі з кінцевим строком повернення до 13.09.2021 року. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 13.09.2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належні їй на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 12.09.2006 року, посвідчених приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., реєстраційний номер №2165 та №2167, квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , квартири мають загальну площу 52,3 кв.м., та житлову 29,4 кв.м. В червні 2015 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості. Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2015 року із неї на користь АТ КБ "Приватбанк" стягнуто в рахунок заборгованості 14 540,73 доларів США, що еквівалентно 314 225,18 грн., та 2 927,29 грн. пені. На підставі даного рішення ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні відкрито виконавче провадження №51723021. 08.02.2022 року вона перерахувала на депозитний рахунок Суворовського ВДВС у м. Херсоні 448 139,17 грн. в межах виконавчого провадження №51723021. У відповідності до курсу долара США до національної валюти України, визначеного НБУ, на рахунок АТ КБ "ПриватБанк" Суворовським ВДВС у м. Херсоні перераховано 409 962,17 грн., що підтверджується відповіддю Суворовського ВДВС у м. Херсоні № 20695 від 21.04.2025 року. 21.02.2022 року на адресу АТ КБ "Приватбанк" нею відправлено заяву про вилучення відомостей про іпотеку щодо квартир АДРЕСА_3 , а також щодо зняття заборони їх відчуження. Із Інформації з ДРРП від 16.04.2025 року вбачається, що до тепер АТ КБ "Приватбанк" не вжито жодних заходів щодо її заяви.

Просить визнати іпотеку за іпотечним договором, укладеним 13.09.2006 року між АТ КБ "Приватбанк" та нею , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., зареєстрованим в реєстрі за №2186 (Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3727637 від 13.09.2006 року), такою, що припинена (запис перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. індексний №31629417 та № 31629873 від 29.09.2016 року);

зняти заборону на відчуження нерухомого майна, належного їй на праві власності:- квартиру АДРЕСА_2 , що була накладена 13.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., реєстровий №2187 (номер запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3727914 від 13.09.2006 року), що перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Херсонської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32767087 від 07.12.2016 року;- квартиру АДРЕСА_2 , що була накладена 13.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., реєстровий №2188 (номер запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3727997 від 13.09.2006 року), що перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Херсонської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32768275 від 07.12.2016 року та стягнути із АТ КБ "ПриватБанк" на її користь судові витрати у розмірі 12 422,4 грн., з яких 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 2 422,40 грн. сплачений судовий збір.

28 травня 2025 року представник АТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсоні від 08.07.2015 року при розгляді справи №668/3768/15-ц встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк) і ОСОБА_2 _ 13.09.2006 року укладено в письмовому вигляді кредитний договір № HEH2GК00000028, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит на придбання нерухомого майна у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 23 100,00 доларів США, а остання зобов`язалась погасити його в строк та на умовах, передбачених цим договором. Відповідач із 21.10.2014 року свої зобов`язання за договором не виконувала та станом на 13.03.2015 року має заборгованість за цим договором в загальній сумі 14 676,19 доларів США, що еквівалентно 317 152 грн. 47 коп. Крім того, 13.09.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого в забезпечення виконання її зобов`язань перед банком за вищевказаним кредитним договором позичальником надано в іпотеку належні їй квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2015 року, яке є чинним, встановлено факт простроченого зобов`язання за кредитним договором та стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" в рахунок заборгованості 14 540,73 доларів США, що еквівалентно 314 225,18 грн., та 2 927,29 грн пені.

08.02.2022 року відповідач перерахувала на депозитний рахунок Суворовського ВДВС у м. Херсоні грошові кошти в розмірі заборгованості визначеному рішенням суду станом на 13.03.2015 року. Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язана сплатити за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення до 08.02.2022 року. Сума боргу за період 08.02.2019 року по 08.02.2022 року складає - 1 309.86 дол.США, яка не сплачена.

Зазначив, що строк позовної давності звернення із вказаним позовом до суду не пропущено, оскільки, згідно п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; а у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 3% річних від простроченої заборгованості за кредитним договором в сумі 1 309.86 дол. США, що за курсом 41,4999 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.05.2025 року складає 54 359.06 грн. та судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.06.2025 року зустрічний позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петрова Олена Олександрівна до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження, об`єднано в одне провадження та присвоєно справі один реєстраційний №766/6931/25.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду від 23 вересня 2025 року позов адвоката Петрової Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження задоволено.

Визнано іпотеку за іпотечним договором, укладеним 13.09.2006 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., зареєстрованим в реєстрі за №2186 (Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3727637 від 13.09.2006 року), такою, що припинена (запис перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. індексний №31629417 та № 31629873 від 29.09.2016 року).

Знято заборону на відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_1 на праві власності, виключивши записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек про:

- квартиру АДРЕСА_2 , що була накладена 13.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., реєстровий №2187 (номер запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3727914 від 13.09.2006 року), що перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Херсонської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32767087 від 07.12.2016 року;

- квартиру АДРЕСА_2 , що була накладена 13.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., реєстровий №2188 (номер запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3727997 від 13.09.2006 року), що перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Херсонської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32768275 від 07.12.2016 року.

Стягнуто із Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12 422,40 грн., з яких 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 2 422,40 грн. сплачений судовий збір.

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що діючи добросовісно, як сторона виконавчого провадження, ОСОБА_1 сплатила заборгованість, виконавче провадження стосовно неї закрито з підстав виконання в повному обсязі рішення, тому з метою захисту порушеного права власності щодо належних їй квартир дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання іпотеки, такою що припинена та скасування заборони відчуження.

Рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.

Врахувавши, що 08.02.2022 року ОСОБА_1 сплатила заборгованість, відповідно до квитанції №127974100 від 08.02.2022 року, строк звернення до суду із позовною заявою представника АТ КБ "Приватбанк" про стягнення із неї 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором почався 09.02.2022 року, а закінчився 08.02.2025 року, представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із позовом 29.05.2025 року, та взявши до уваги заяву відповідачки про застосування строку позовної давності, суд вважав, що в задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку із спливом строку позовної даності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду представник АТ КБ "Приват Банк" Шевченко А.О. подав апеляційну скаргу, зазначаючи, що воно прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

В обґрунтування скарги посилається на те, що зазначена судом підстава задоволення первісного позову - відсутність заборгованості за зобов`язаннями відповідачки за кредитним договором є не обґрунтованою, та не відповідає вимогам законодавства.

У зустрічній позовній заяві АТ КБ “ПриватБанк” були вказані обставини, якими підтверджується, що АТ КБ “ПриватБанк” не пропущено передбачений законом строк на звернення з позовом до суду.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" No 540-IX від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020, до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме додано пункт 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 01.07.2023 карантин скасовано, водночас, Законом України No 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року No 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року No 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Строки позовної давності продовжені з 02.04.2020 у зв`язку із карантином та зупинені з 23.02.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану, тому позовні вимоги заявлені 29.05.2025 року, заявлені в межах строку позовної давності з урахуванням карантину та у поєднанні із запровадженням воєнного стану.

Зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Просив скасувати рішення суду, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про припинення іпотеки, зняття заборони відчуження та задовольнити позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Судові витрати покласти на відповідача,справу розглядати у відсутність представника банку.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Петрова О.О. вважає її доводи безпідставними, рішення законним, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, справу розглядати без її участі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 визначено склад колегії суддів : суддя- доповідач ОСОБА_3 , члени колегії Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.10.2025 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.11.2025 справу призначено до судового розгляду на 01.12.2025 на 9.30 год.

Протоколом повторного розподілу судової справи від 22.12.2025 здійснено заміну судді- доповідача Кутурланової О.В. на суддю Воронцову Л.П.

Ухвалою суду від 14.01.2026 справу призначено до судового розгляду на 16.02.2026 на 13.30 год.

Фактичні обставини справи

13 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк", який змінив своє найменування на АТ КБ "Приватбанк", був укладений кредитний договорів №HEH2GK00000028, за умовами якого, позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США на споживчі цілі з кінцевим строком повернення до 13.09.2021 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 13.09.2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належні останній на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 12.09.2006 року, посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., реєстраційний номер №2165 та №2167, квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 52,3 кв.м., житловою 29,4 кв.м.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору, цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов?язань Позичальника, що випливають з кредитного договору N?HЕH2GK00000028 від 13 вересня 2006 року (тринадцятого вересня дві тисячі шостого року) (далі - Кредитний договір) з: повернення кредиту у вигляді непоновлювальної кредитної лінії наданої на наступні цілі: придбання житла, у сумі 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США 00 центів, а також на сплату страхових платежів у сумі 3100, 00 (три тисячі сто) доларів США 00 центів, у термін до 13.09.2021 року (тринадцятого вересня дві тисячі двадцять першого року) включно;

сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% відсотка за місяць у період сплати з 13" по „20" число кожного місяця;

щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у Період сплати сумою не менше 284,18 (двісті вісімдесят чотири доларів США 18 центів) для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, (відсотками за користування кредитом, комісією).

сплати відсотків за користування кредитом при порушенні Іпотекодавцем зобов?язань по погашенню кредиту в розмірі 2,52 % відсотків.

Сплати комісії в розмірі суми 0,21% від суми виданого кредиту щомісячно у Період уплати плюс 0,00 % від різниці між сумою коштів, фактично спрямованих (щомісячно в Період сплати) у поточному Періоді сплати на погашення термінової заборгованості за кредитом (по основному боргу) і плановим розміром погашення термінової заборгованості за кредитом (по основному боргу) і плановим розміром погашення основного боргу по кредиту в цьому Періоді сплати згідно Додатка 1 до кредитного договору (за винятком сум, що направляються на погашення простроченої заборгованості за кредитом). Строк внесення Позичальником даної суми комісії - до останньої дати наступного Періоду сплати. У випадку остаточного погашення заборгованості за кредитом дана частина комісії сплачується Позичальником одночасно з останнім платежем по кредиту в обумовленому Кредитним договором порядку;

сплати пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прос рочки зобов?язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом.

Пунктом 17.11. Договору передбачено право іпотекодержателя достроково стягнути наданий під забезпечення іпотекою кредит, відсотки, винагороду за надання фінансового інструменту, комісії, винагороли за користування кредитом при настанні якої-небуль із умов, передбачених п. 17.8.2 цього договору.

У пункті 27 Договору зазначено, що термін дії договору до повного виконання позивачкою та Іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 12 травня 2009 року виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Херсонській області серія НОМЕР_1 , актовий запис №255 від 08.05.2009 , після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2015 року із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" стягнуто в рахунок заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2006 року №HEH2GK00000028 14 540,73 доларів США, що еквівалентно 314 225,18 грн та 2 927,29 грн пені.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області № 766/3700/18 від 11 січня 2021 року позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" про визнання дій протиправними та скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно задоволено; скасовано рішення державного реєстратора Рилєєва Олександра Олександровича Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економічно- правових та технічних експертних досліджень" про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 32767087 від 07.12.2016 року, яким за ПАТ КБ "Приватбанк" код ЄДРПОУ 14360570 зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_5 ; скасовано рішення державного реєстратора Рилєєва Олександра Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судови: правових та технічних експертних досліджень" про державну реєстри] обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 32768275 від 07.12.2016 року, яким за ПАТ КБ "Приватбанк" код ЄДРПОУ 14360570 зареєстровано право приватної-власності на нерухоме майно, а саме на квартиру, загальною площею 26,4 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області № 766/3700/18 від 02 липня 2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №766/3700/18 задоволено; припинено право власності Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 .

08 лютого 2022 року ОСОБА_1 перерахувала на депозитний рахунок Суворовського ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 448 139,17 грн (відповідно до квитанції 127974100) в межах виконавчого провадження № 51723021 щодо стягнення із неї на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором №HEH2GK00000028 від 13.09.2006 року у розмірі, визначеному рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2015 року у справі №668/3768/15-ц. У відповідності до курсу долара США до національної валюти України, визначеного НБУ, на рахунок АТ КБ "ПриватБанк" Суворовського ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перераховано 409 962,17 грн.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит, наданий 21.04.2025 року Суворовським ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 20695 повідомлено, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 51723021 про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 14 540,73 доларів США та 2 927,29 грн пені на користь ПАТ КБ "Приватбанк". На депозитний рахунок відділу надійшли кошти для задоволення вимог стягувача та перераховані:

10.02.2022 ПД№2782 у сумі 406 586,44 грн., отримувач ПАТ КБ "Приватбанк".

11.02.2022 ПД№2812 у сумі 2 927,28 грн., отримувач ПАТ КБ "Приватбанк".

14.02.2022 ПД№2982 у сумі 448,45 грн., отримувач ПАТ КБ "Приватбанк".

15.02.2022 заступником начальника відділу банку Артемом Андрійченко в рамках виконавчого провадження АСВП договорів №HEH2GK00000028винесено постанову про зняття арешту з майна боржника та внесено до відповідних реєстрів.

Станом на 15.02.2022 року виконавче провадження за АСВВП №51723021 фактично виконано.

Відповідно до інформації із АСВП виконавче провадження №51723021 закінчено.

21.02.2022 ОСОБА_1 АТ КБ "Приватбанк" звернулася із заявою до АТ КБ "Приватбанк" про вилучення відомостей про іпотеку щодо належних їй квартир, та зняття заборони їх відчуження, відповіді не отримала.

Із інформації з ДРРП від 16.04.2025 року вбачається, що АТ КБ "Приватбанк" не вжито заходів щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку АТ КБ "ПриватБанк" 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором №HEH2GK00000028 від 13.09.2006 року за період з 08.02.2019 року по 08.02.2022 року вона складає 1 309, 86 дол.США, що за курсом 41,4999 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.05.2025 року складає 54 359,06 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судове засідання учасники справи, не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає її розгляду в порядку частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах, визначених статтею 303 ЦПК України колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо суті вимог за первісним позовом

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зміст статей 526, 599 ЦК України, зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі його виконання. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується, тобто з часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека згідно іпотечного договору могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов`язання. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі 711/4556/16-ц та Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини першої статті 317 та статті 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позивач повністю погасив заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2006 року №HEH2GK00000028 , а тому такий договір та договір іпотеки майна позивача, який укладений на його забезпечення, припинили свою дію.

Ураховуючи повну сплату позивачем заборгованості за кредитним договором року № HEH2GK00000028 від 13 вересня 2006 року, стягненої з неї рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2015, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про припинення зобов`язання за іпотечним договором від 13 вересня 2006 року, укладеним між сторонами.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог в частині зняття обтяжень спірного майна та виключення відповідних записів з державних реєстрів, у зв`язку з тим, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

З моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки. Наведене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19).

З огляду на зазначене у цій справі є підстави для застосування положень статті 17 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 686/9633/22 (провадження № 61-5849св23).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог в частині зняття обтяжень спірного майна та виключення відповідних записів з державних реєстрів, у зв`язку з тим, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.Воно є похідним від іпотеки та ефективним відновленням права позивача на розпорядження належним їй нерухомим майном.

Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ "Приват Банк" про відсутність підстав для припинення іпотеки у зв`язку із належним його виконанням, оскільки наявна заборгованість у вигляді 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) за період із 08.02.2019 по 08.02.2022, не ґрунтуються на законі і висновків суду у зазначеній частині не спростовують, оскільки стягнення 3% річних за неналежне виконання зобов`язання, є мірою відповідальності за несвоєчасне виконання основного зобов`язання (тіло кредиту, відсотки за користування, передбачені умовами договору, штрафні санкції) та не входять до його складу.

Щодо вимог зустрічного позову

Відмовляючи у задоволенні позову Банку про стягнення із ОСОБА_1 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції вважав , що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Колегія суддів із висновком суду у зазначеній частині погодитися не може з наступних підстав.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. Законом України № 4434 - ІХ від 14.05.2025 "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності із 04.09.2025 пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України скасовано, поновлено перебіг позовної давності.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся до 04.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24. зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану та був відновлений з 04.09.2025.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річнихне спливла, то перебіг цього строку слід вважати зупиненим до 04.09.2025 (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану до 04.09.2025).

Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).

Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22), у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 206/3045/23 (провадження № 61-3852св24).

За таких обставин звернення до суду АТ КБ "Приват Банк" з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 08 лютого 2019 року по 08 лютого 2022 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову 28.05.2025, є обґрунтованим. ОСОБА_1 в суді першої інстанції , заявивши про застосування строку позовної давності пропущеного Банком, не посилалася та не доводила неправильність розрахунку пред`явленої до стягнення суми.

Отже доводи апеляційної скарги представника Банку про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволені позову Банку у зв`язку із пропуском позовної давності звернення до суду є слушними, тому рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню та ухвалення нового про задоволення вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк".

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ КБ "Приват Банк" про стягнення 3% від простроченої суми скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приват Банк" 3% річних від простроченої суми за період із 08.02.2019 по 08.02.2022 у сумі 1 309.86 дол. США, що за курсом 41,4999 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.05.2025 року складає 54 359.06 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до приписів частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення стягнув із відповідача на користь позивачки витрати з оплати правничої допомоги у розмірі 10 000 грн, розмір яких Банк не оскаржує і 2422, 40 - витрати зі сплати судового збору при подачі позову за дві позовні вимоги немайнового характеру, що відповідає вимогам ЗУ "Про судовий збір", і оскільки рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції залишено без змін.

Відповідачем АТ КБ "Приват Банк" при подачі позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, а мав сплатити 4542 грн (3028грн *150%), не доплачено 2019, 60 грн, при подачі апеляційної скарги - 5232,38 грн.

Ураховуючи, що із АТ КБ "Приват Банк" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті останньою судового збору у сумі 2422, 40 грн, а з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого при подачі ним зустрічного позову 2422,40 грн, і зазначені суми є рівними, слід здійснити взаємозалік вказаних сум, та стягнути із Банку на користь держави сплачений не у повному обсязі судовий збір при подачі позову 2019,60 грн (4542 грн -2422,40 грн). Стягнути із ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір сплачений при поданні апеляційної скарги в сумі 5232, 38 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", подану представником Шевченко Андрієм Олександровичем задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року у частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" , стягненні судового збору у сумі 2422,40 грн скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк"( м. Київ 01001 вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) 3% річних від простроченої суми за період із 08.02.2019 по 08.02.2022 у сумі 1 309.86 дол. США, що за курсом 41,4999 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.05.2025 року складає 54 359.06 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" ( м. Київ 01001 вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 5232,38 грн.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" ( м. Київ 01001 вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) в дохід держави судовий збір в сумі 2019, 60 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови 16 лютого 2026 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська