Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №650/5514/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/5514/25 Головуючий у І-й інстанціЇ: Ковальчук О.В.

Номер провадження: 22-ц/819/166/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретаря Олійник К.О.,

учасники справи:

заявник (скаржник) – ОСОБА_1

представник заявника – адвокат Слуцький Олександр Владиславович

особа, чиї дії оскаржуються - начальник Каховського відділу Державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Андрійченко Артем Валерійович,

представник особи, чиї дії оскаржуються - начальник відділу Андрійченко Артем Валерійович,

стягувач - ОСОБА_2 ,

представник стягувача - Вольська Вікторя Леонідівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу начальника Каховського відділу Державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) - Андрійченко Артема Валерійовича, на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року, постановлену суддею Ковальчук О.В., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Слуцький Олександр Владиславович на дії та бездіяльність державного виконавця Каховського ВДВС у Каховському районі Херсонської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на та бездіяльність державного виконавця Каховського ВДВС у Каховському районі Херсонської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса).

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Каховського ВДВС у Каховському районі Херсонської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса) перебуває ВП № 15265015 щодо стягнення аліментів з боржника - ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання якого триває з 14.10.2009 року. 03.07.2025 року ОСОБА_1 стало відомо, що на його банківський рахунок накладено арешт на суму: 581 455, 93 грн у зв`язку з заборгованістю зі сплати аліментів. З 27.05.2022 року він мобілізований та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 . 11.05.2024 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 . Від їх шлюбу народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 26.11.2024 року по 02.08.2027 року ОСОБА_2 перебуває у відпустці для догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку. Єдиним джерелом доходу його сім`ї є він сам , і має утримувати дружину та маленьку дитину. Вказані обставини не скасовують його обов`язок з утримання сина. Із початку повномасштабного вторгнення рф у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів у значному розмірі. 27.05.2022 року він зарахований на військову службу і отримує грошове забезпечення військовослужбовця. З липня 2022 року (з моменту нарахування та виплати грошового забезпечення) по липень 2025 року (по дату накладення арешту), у посадових осіб, які забезпечують виконання рішення суду зі стягнення аліментів було три роки для визначення місця його військової служби, джерел доходів, майнового стану та стягнення аліментів з його грошового забезпечення. 13.07.2025 року його представник звернувся до Каховського ВДВС у Каховському районі Херсонської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса) ( далі- ВДВС) з клопотанням про зняття арешту з рахунків. Каховський ВДВС листом від 25.07.2025 року № 15007 у задоволенні клопотання відмовив. Скаржник звертає увагу суду на те, що : - посадові особи Каховського ВДВС наклали арешт на належний йому рахунок, на який зараховується грошове забезпечення військовослужбовця;- посадові особи Каховського ВДВС не можуть здійснювати стягнення аліментів більше ніж 50% від його доходів та стягувати кошти з його рахунків після стягнення аліментів; - накладений арешт позбавляє його та його родину (дружину, яка перебуває у відпусті по догляду за дитиною та однорічну дитину) єдиного засобу для існування, адже не дозволяє йому розпоряджатися своїми доходами, які залишилися після стягнення аліментів у граничному (максимальному) розмірі;- визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної буде незаконним та непропорційним, тому що на сплату аліментів на одну дитину будуть сплачуватися кошти у розмірі до 50% від доходу, що значно перевищує два розміри мінімальної заробітної плати, які залишаться для забезпечення проживання трьох осіб.

Просив суд:

-поновити строк звернення зі скаргою,

- визнати протиправною бездіяльність начальника відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артема Валерійовича щодо відмови у знятті арешту з рахунків ОСОБА_1 ,

-зобов`язати посадових осіб Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт банківських рахунків ОСОБА_1 , накладений згідно постанови начальника відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артема Валерійовича від 03.07.2025 року про арешт коштів боржника у ВП No 15265015.

-Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , представник заявника: адвокат Слуцький Олександр Владиславович на дії державного виконавця Каховського ВДВС у Каховському районі Херсонської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса) задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність начальника відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артема Валерійовича щодо відмови у знятті арешту з рахунків ОСОБА_1 .

Зобов`язано посадових осіб Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт банківського рахунку ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), відкритого в банківській установі ОЩАДБАНК НОМЕР_3 , на який перераховується грошове забезпечення військовослужбовця , накладений згідно постанови начальника відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артема Валерійовича від 03.07.2025 року про арешт коштів боржника у ВП № 15265015.

В іншій частині відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що на стадії накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти (рахунки) боржника останній звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку , відкритому в банківській установі "ОЩАДБАНК", і що зазначені кошти є військовим забезпеченням виконавцю було відомо, оскільки 03.07.2025 року ним було винесено постанову про звернення виконання на заробітну плату боржника.

Вказаним обставинам державний виконавець не надав належної оцінки та безпідставно відмовив в задоволенні заяви щодо скасування арешту, чим порушив вимоги ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із судовим рішенням начальник відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артем Валерійович подав апеляційну скаргу, зазначаючи, що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а матеріали справи не досліджені.

В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до розрахунку за період з 01.04.2021 по 30.06.2025 боржник має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 655 686,32 грн. У ОСОБА_1 виявлені відкриті рахунки в АТ КБ "Приватбанк" (у кількості 3),АТ "Ощадбанк" (у кількості - 2), АТ "Райффайзен Банк" (у кількості - 2).

У постанові про арешт коштів боржника зазначено, що арешт накладається на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У клопотанні боржника про зняття арешту відмовлено, про що надана відповідь, з огляду на те, що ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закону) визначено, перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. За обґрунтуваннями викладеними у клопотанні у виконавця відсутні правові підстави для її задоволення.

Боржнику запропоновано скористатись правом, яке передбачено у пункті 10-2 розділу XIIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Судом не взято до уваги той факт, що скаржником при подачі клопотання не надано жодних доказів відповідно, до яких державний виконавець повинен був прийняти рішення в порядку ст. 59 Закону України від 02.06.2016 No 1404-VIII "Про виконавче провадження" та не мав правових підстав для зняття арешту з рахунків боржника.

Державний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Рахунки, визначені у ч. 2 ст.48 Закону N 1404-VIII, є спеціальними при накладенні арешту на кошти, розміщені на таких рахунках.

Зазначив, що враховуючи викладене у сукупності та в контексті з положеннями статей 1074 Цивільного кодексу України, 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про платіжні послуги", рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки зі спеціальним режимом використання, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як "зарплатний", що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунках, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Закону N 1404-VIII заробітна плата не відносяться до виплат, на які не може бути звернуто стягнення.

Статтею 63 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), кореспондентські рахунки та розрахункові рахунки і не містить такого виду рахунка як зарплатний.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

У постанові про арешт коштів боржника від 03.07.2025 року державний виконавець зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

При винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Вважає, що постанова про арешт коштів боржника від 03.07.2025 року та відмова у клопотанні про зняття арешту з коштів винесена правомірно, запропонувано при цьому боржнику скористатись правом, визначеним у пункті 10-2 розділу XIIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Просив відмовити в скарзі ОСОБА_1 в повному обсязі та постановити нову ухвалу про скасування ухвали суду.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Слуцьций О.В. зазначає про безпідставність доводів скарги, просив залишити її без задоволення, ухвалу суду без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 визначено склад колегії суддів: суддя – доповідач ОСОБА_7 , судді Кутурланова О.В., ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 14.01.2026 у зв`язку із виходом у відставку судді ОСОБА_9 , здійснено заміну на суддю Склярську І.В.

Ухвалою суду від 14.01.2026 справу призначено до судового розгляду на 16.02.2026.

Фактичні обставини справи

На виконанні Каховського ВДВС у Каховському районі Херсонської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса) з 14.10.2009 перебуває ВП № 15265015 щодо стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 у червні 2025 року звернулася із заявою до начальника Каховського управління юстиції, зазначаючи про те, що не отримує аліменти на сина з квітня 2021 року.

Відповідно до довідки Каховського ВДВС ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам за період із 01.04.2021 по 30.06.2025 у розмірі 655 686,32 грн.

У ОСОБА_1 виявлені відкриті рахунки в АТ КБ "Приватбанк", АТ "Ощадбанк", АТ "Райффайзен Банк".

ОСОБА_1 є призваним за мобілізацією та на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , посвідченням НОМЕР_5 , довідкою Форми 5 МОУ ВСУ в/ч НОМЕР_1 від 11.09.2025 № 1774.

У межах виконавчого провадження № 15265015 начальник ВДВС ОСОБА_10 виніс постанову від 03 липня 2025 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 581 455, 93грн . Вказано про направлення копії постанови на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.

Одночасно постановою державного виконавця від 03.07.2025 звернуто стягнення на заробітну плату, що отримує боржник у військовій частині НОМЕР_1 , у якій зазначено : здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50%, з яких: - поточні утримання у розмірі 1/4від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та гарантовано не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітей повноліття, - 25% до погашення суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складається із боргу станом на 31.05.2022 р. - 36 435,00 гривня (UAH), до якої нарахувати аліменти за період проходження служби у В/ч НОМЕР_1 починаючи з червня 2022 року.

13 липня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Слуцький О.В. подав заяву на ім`я начальника Каховського ВДВС про скасування арешту грошових коштів, посилаючись на те, що арешт накладено на банківські рахунки, на які йому перераховується грошове забезпечення, яке є єдиним джерелом існування його сім`ї , при тому, що на грошове забезпечення також звернуто стягнення за вказаним виконавчим провадженням, що є порушенням законодавства щодо обмеження утримання із заробітної плати та позбавляє його сім`ю засобів існування у вигляді заробітної плати, гарантованої законами України.

Листом № 15007 від 25 липня 2025 року начальник Каховського ВДВС Андрійченко А.В. відмовив у знятті арешту з банківського рахунку з підстав ненадання підтверджуючих документів відносно того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає її розгляду у їх відсутність в порядку частини 2 статті 372 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та скарги боржника, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України "Про виконавче провадження", так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У частині першій статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Отже, державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до

статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання",

статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

У частині першій статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України "Про виконавче провадження" та розділом Х "Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника" Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою у додатку 9 до Інструкції формою. Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

У справі, яка переглядається, встановлено, що постановами начальника Каховського ВДВС Андрійченка А.В. у виконавчому провадженні ВП № 15265015 від 03 липня 2025 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 50 %, 25 % із яких на погашення заборгованості по аліментам та одночасно накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику – ОСОБА_1 у розмірі 581 455, 93 грн .

13 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до начальника Каховського ВДВС із клопотанням про зняття арешту із банківських рахунків, посилаючись, що на них здійснюється виплата його грошового забезпечення, яке є єдиним джерелом існування сім`ї , арешт коштів порушує законодавчо встановлені граничні розміри утримання із заробітної плати. При цьому, представник боржника не зазначив із яких саме рахунків і у яких банківських установах , він просить зняти арешт, оскільки банківських рахунків у останнього 7 у трьох банківських установах, та не надав приватному виконавцю документальне підтвердження , як це передбачено частиною 4 статті 59 ЗУ "Про виконавче провадження" про те, що арешт було накладено на кошти, які є заробітною платою боржника, які розміщені на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати.

Отже враховуючи вище зазначене, начальник Каховського ВДВС Андрійченко А.В. діяв у відповідності до вимог закону та у межах своїх повноважень, відмовляючи у знятті арешту із банківських рахунків ОСОБА_1 .

Суд на зазначене уваги не звернув та помилково визнав дії начальника Каховського ВДВС Андрійченко А.В. протиправними, тому ухвала суду у зазначеній частині підлягає скасуванню, та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вимоги скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності начальника відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артема Валерійовича щодо відмови у знятті арешту з рахунків ОСОБА_1 .

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, згідно наданих заявником суду виписок по рахунку б/н НОМЕР_3 в АТ " Ощадбанк" , що належить ОСОБА_1 вказано в/ч , за період із 01.06.2025 по 15.11.2025 вбачається, що 03.07.2025 накладено арешт на рахунок у сумі 581 455,93 грн, щомісячні перекази на рахунок грошових сум з призначенням "заробітна плата", яку він отримував із військової частини повністю заблоковані та списані.

Обставини справи свідчать про те, що після утримань із заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 50 % та переказу заробітної плати на вище зазначений банківський рахунок, решта коштів заробітної плати у період із 03.07.2025 повністю списувалася у зв`язку із накладеним на рахунок арештом.

Звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про зобов`язання зняти арешт з рахунку НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному товаристві "Ощадбанк", на ім`я ОСОБА_1 .

Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про зобов`язання зняти арешт з рахунку НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному товаристві "Ощадбанк", на ім`я ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправною бездіяльності начальника Каховського ВДВС щодо не зняття арешту із рахунків ОСОБА_1 скасувати, ухвалити у зазначеній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2025 року у частині визнанння протиправною бездіяльність начальника відділу Каховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Андрійченко Артема Валерійовича щодо відмови у знятті арешту з рахунків ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні скарги у зазначеній частині.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови 16 лютого 2026 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська