Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №592/8817/21 — Сумський апеляційний суд

Справа № 592/8817/21

Номер провадження 22-ц/816/1472/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Замченко А.О. (суддя-доповідач),

суддів – Собини О.І., Петен Я.Л.,

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,

у присутності відповідача ОСОБА_1 , його адвоката Рябченко Ю.І., позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2025 року в складі судді Фоменко І.М., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 05 грудня 2025 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні двором,

в с т а н о в и в :

16.07.2021 ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 з позовом, який мотивувала тим, що їй на праві власності належить частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Інші частини домоволодіння на праві власності належать ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Усім їм на праві власності також належить двір загального користування, який був огороджений парканом. Зазначала, що ОСОБА_3 без дозволу зруйнувала частину цього паркану та поставила інший, яким перегородила двір, що заважає їй вільно пересуватися двором і користуватися ним.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила усунути перешкоди в користуванні двором загального користування, розташованим за вказаною вище адресою, шляхом демонтажу паркану, та стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на демонтаж-монтаж паркану.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.11.2025 позов задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні двором загального користування за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу паркану. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

При цьому зауважує, що суд першої інстанції не перевірив на якій саме частині земельної ділянки розташована огорожа, чи порушуються права позивачки. Також зазначає, що суд не врахував, що право власності на частину домоволодіння належить ОСОБА_5 , а з позовом звернулася ОСОБА_2 , що до справи не залучено ОСОБА_4 , яка є третім співвласником. Також вважає, що суд неправильно вирішив питання щодо стягнення з нього судового збору, оскільки позов було задоволено лише частково.

04.02.2026 позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Звертає увагу, що в 1988 році вона уклала шлюб, у зв`язку з чим її дівоче прізвище ОСОБА_6 було змінено на ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , його адвоката Рябченко Ю.І., які підтримали апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_2 , яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Ковпаківського районного народного суду м. Суми від 09.07.1990 ОСОБА_8 виділено в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , житлову кімнату 2-4 площею 22,5 м2; житлову кімнату 2-3 площею 14,4 м2; веранду 2-2 площею 11,7 м2; коридор 2-1 площею 3,1 м2; літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральню літ. «Д», кухню 710, 1/3 частину огородження, що складає 55/100 частин, а дійсна вартість складає 6,006 рублів, що менше суми належній на 59/100 частин; ОСОБА_5 виділено житлову кімнату 2-5 площею 22,6 м2; 1/3 частину огорожі, що складає 19/100 частин; ОСОБА_9 - житлову кімнату 1-4 площею14,7 м2; коридор 1-2 площею 5,4 м2; веранду 1-3 площею 6,7 м2; коридор 1-1 площею 4 м2, 29% літ. «Д» кухні, 1/3 частина огорожі, що складає 26/100 частин.

Крім того, ОСОБА_8 виділено під будовами 102 м2, під двором конкретного користування - 103 м2, під двором загального користування - 43 м2, під городом - 220 м2, під садом - 55 м2; ОСОБА_5 - 430 м2, під двором загального користування - 70 м2, під садом 81 м2; ОСОБА_9 - під будовами - 56 м2, під двором загального користування - 70 м2, під садом - 121 м2 (том 1 а. с. 9 - 11).

З довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.11.2009 вбачається, що на підставі рішення народного суду Ковпаківського району м. Суми ОСОБА_5 належить 19/100 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 23.08.1991 належить 26/100 цього будинку, ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 12.11.1991 – 55/100 будинку (том 1 а. с. 30).

Відповідно до акту обстеження комісії Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 24.06.2020 приватний будинок по АДРЕСА_1 має три входи до будинку (а. с. 31).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 25.10.2021 №1567 огорожа з хвірткою, розташована по межі між квартирами АДРЕСА_2 , відповідає ДБН (п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій. Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій», п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень» (раніше діючий), п. 6 постанови №406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію». Дане огородження встановлене по лінії розмежування квартир (по внутрішній стіні) не заважає обслуговуванню зовнішньої стіни квартири АДРЕСА_3 (том 1 а. с. 104 – 107).

З роз`яснення Управління архітектури та містобудування від 10.01.2022 вбачається, що згідно з п. 6.1.34 Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановити згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. Огорожа присадибних ділянок не може виступати за червону лінію та межі ділянки. Відповідно до п. 6.7 Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» висота обгороджувань має бути не більше 2 м на кордоні сусідніх земельних ділянок та не більше 2,5 м на межі з вулицею і забезпечувати нормативну інсоляцію та провітрювання суміжних територій.

Управління вважає, що в разі відсутності поділу присадибної земельної ділянки (нотаріально або за рішенням суду) на окремі земельні ділянки (дві чи більше) встановлювати на ній огорожу без згоди інших співвласників земельної ділянки, самочинно відокремивши її частину, немає законних підстав (том 1 а. с. 126).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (том 1 а. с. 185).

На підставі договору про поділ спадщини від 29.05.2024 ОСОБА_1 успадкував 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (том 2 а. с. 52 – 53).

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що паркан, встановлений відповідачем, перешкоджає позивачці обслуговувати її частину будинку та чинить перешкоди в користуванні спільним двором.

Але колегія суддів не може погодитися з рішенням суду, оскільки воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі в справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21.

Звертаючись до ОСОБА_1 з позовом, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди в користуванні двором загального користування, шляхом демонтажу паркану, та стягнути на її користь витрати на демонтаж-монтаж паркану.

Відповідно до рішення Ковпаківського районного народного суду м. Суми від 09.07.1990, договору дарування та свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 під двором загального користування виділено 70 м2, ОСОБА_1 - 43 м2, ОСОБА_5 - 70 м2. У судовому засіданні сторони визнали, що вказана земельна ділянка на окремі земельні ділянки в установленому законом порядку поділена не була.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються прав та обов`язків ОСОБА_5 , як власниці частини двора загального користування. Але зазначена особа до участі в справі залучена не була.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з позивачки на користь відповідача 1816 грн 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів наголошує, що відмова в задоволенні цього позову не позбавляє позивачку права на звернення до суду з новим позовом із зазначенням належного суб`єктного складу учасників.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні двором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1816 грн 80 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року.

Головуючий – Замченко А.О.

Судді: Собина О.І.

Петен Я.Л.