Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №579/755/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м.Суми

Справа №579/755/25

Номер провадження 22-ц/816/1542/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), Собини О. І. , Сізова Д. В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року у складі судді Придатка В.М., ухваленого в м. Кролевець Сумської області,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У квітні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з указаним позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 22 жовтня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1290-7322. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредитні кошти в розмірі 4 500 грн 00 коп., зі строком кредитування 300 днів, базовим періодом – 14 днів, зі зниженою процентною ставкою 2,50% в день, стандартною процентною ставкою 3,00 % в день. Кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 27 лютого 2025 року становить 44 685 грн 00 коп., яка складається з 4 500 грн 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 40 185 грн 00 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами. Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами на суму 22 185 грн 00 коп. за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на указані обставини, Товариство просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1290-7322 від 22 жовтня 2023 року в розмірі 22 500 грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4500 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 18 000 грн 00 коп.; стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 погасила заборгованість за тілом кредиту в сумі 4500 грн 00 коп., що позивачем не оспорено, вона будучи дружиною військовослужбовця має право на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості з відсотків у розмірі визначеному у позові.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 07 січня 2026 року подало через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення прострочених процентів та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивача прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 18 000 грн 00 коп.; змінити рішення в частині витрат на правничу допомогу та відмовити у задоволенні вимог про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн 00 коп.; судові витрати заявника апеляційної скарги покласти на відповідачку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд лише установив факт проходження чоловіком відповідачки військової служби за контрактом, проте у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що чоловік відповідачки брав або бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Проценти за користування кредитом на думку заявника апеляційної скарги для військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом нараховуються виключно за період безпосередньої участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в антитерористичній операції та інших заходах оборони України у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Стосовно стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн 00 коп. зазначає, що вказаний розмір витрат з огляду на характер та обсяг правових питань, предмет спору, а також відсутність доказів, що підтверджують необхідність саме такого обсягу юридичної допомоги, є завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

Судове рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту в апеляційному порядку не оскаржуються та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

21 січня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Іваницький А.М. через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року – без змін. Також просить стягнути з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь відповідачки понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що твердження позивача про те, що судом не було установлено факт участі чоловіка відповідачки у заходах необхідних для забезпечення оборони України та відсутність доказів на підтвердження цих обставин, спростовується матеріалами справи, зокрема, довідкою за формою додатку 6 до Порядку від 24.11.2025 № 3160. Оскільки відповідачка є дружиною військовослужбовця, то право на звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій у неї виникло в силу прямої вказівки закону.

Стосовно доводів щодо незгоди з витратами на правничу допомогу зазначає, що під час розгляду справи позивач не заявляв письмових або усних клопотань про зменшення заявлених стороною відповідача суми понесених витрат на правничу допомогу у зв`язку з її неспівмірністю, а процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстроване як фінансова установа (а.с. 40).

22 жовтня 2023 року між позивачем та відповідачкою укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1290-7322 продукту «CreditKasa», відповідно до умов якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Розмір кредиту – 4 500 грн 00 коп. (пункт 4.1 договору); заявлений строк користування кредитом (перший базовий період) складає 14 календарних днів (пункт 4.8 договору); останній календарний день першого базового періоду – 04 листопада 2023 року, нараховані проценти за користування кредитом у заявлений строк – 1575 грн (пункт 2.3 договору); стандартна процентна ставка – 3% за кожен день користування кредитом (пункт 4.10 договору); знижена процентна ставка - 2,5% за кожен день користування кредитом (пункт 10.1 договору); строк кредитування – 300 календарних днів (до 16 серпня 2024 року), строк договору є рівним строку кредитування (пункт 4.12 договору) (а.с. 11-17).

Указаний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1290-7322 продукту «CreditKasa» від 22.10.2023 року відповідачка ОСОБА_2 не оспорює.

Виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» обов`язку щодо надання грошових коштів підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 12 березня 2025 року про успішне зарахування суми 4500 грн 22 жовтня 2023 року по вказаному договору на рахунок № НОМЕР_2 , ID платежу НОМЕР_3 та копію довідки про перерахування суми кредиту № 1290-7322 від 22 жовтня 2023 року (а.с. 29-31; 32).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачки за договором № 1290-7322 від 22 жовтня 2023 року станом на 27 лютого 2025 року становить 44 685 грн, з яких: 4500 грн 00 коп. – заборгованість за кредитом; 40 185 грн 00 коп. – заборгованість за процентами (а.с. 33-35).

При цьому позивач просив стягнути з відповідачки прострочену заборгованість по тілу кредиту - 4500 грн 00 коп. та частину заборгованості за нарахованими процентами – 18 000 грн 00 коп.

24 квітня 2024 року відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (87 – на звороті).

Чоловік відповідачки ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом з 27 серпня 2022 року у військовій частині НОМЕР_4 (а.с. 88-89).

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 3160 від 24 листопада 2025 року підтверджується, що старший солдат ОСОБА_3 дійсно в період з 15.01.2023 по 31.01.2023, з 02.02.2023 по 05.02.2023, з 07.02.2023 по 08.02.2023, 11.02.2023, з 17.02.2023 по 18.02.2023,з 03.03.2023 по 13.03.2023, з 14.08.2023 по 15.08.2023, з 17.08.2023 по 25.10.2023, з 08.01.2024 по 22.04.2024, з 07.07.2024 по 25.07.2024, з 05.08.2024 по 21.11.2024, з 03.12.2024 по 12.02.2025, з 19.05.2025 по 08.08.2025, з 19.09.2025 по 30.10.2025, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 156).

Відповідачка 14.10.2025 року під час розгляду справи судом першої інстанції сплатила 4500 грн 00 коп. на погашення тіла кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №1290-7322 продукту «CreditKasa» від 22.10.2023 року (а.с.87).

Коштів на погашення відсотків за користування кредитом не сплачувала.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

1.Позиція апеляційного суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки заборгованості з відсотків в сумі 18 000 грн 00 коп.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи установлено, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1290-7322 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою укладений у електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписала в електронному вигляді.

Відповідачка не заперечила факт укладення кредитного договору з позивачем в електронній формі та факт отримання кредиту в сумі 4500 грн 00 коп.

Загальний строк кредитування за укладеним сторонами договором закінчився 16 серпня 2024 року.

ОСОБА_2 у визначений договором строк кредитування (до 16 серпня 2024 року) отриману суму кредиту не повернула, фактично виконала свій обов`язок за тілом кредиту лише 14 жовтня 2025 року.

Відсотки за користування кредитом відповідачка своєчасно не сплатила і станом на момент розгляду справи судом це зобов`язання за укладеним договором не виконала.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка має статус дружини військовослужбовця, тому на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо відсутності обов`язку зі сплати процентів за користування кредитом.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 18000 грн 00 коп. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом зважаючи на такі мотиви.

Відсотки за користування кредитом відповідно до розрахунку доданого позивачем до позовної заяви кредитором нараховані:

за період з 22.10.2023 по 04.11.2023 (базовий період) відповідно до пункту 10.1 Договору за зниженою ставкою 2,5 % або 112 грн 50 коп. за кожен день користування на загальну суму 1575 грн 00 коп.

за період з 05.11.2023 по 16.08.2024 відповідно до пункту 4.10 Договору за стандартною процентною ставкою 3 % 135 грн 00 коп. за кожен день користування на загальну суму 38610 грн 00 коп.

Загальна сума нарахованих і не сплачених ОСОБА_2 відсотків становить 40 185 грн 00 коп.

Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь частину несплачених відсотків у розмірі 18000 грн 00 коп. Виходячи з розрахунку заборгованості за Договором №1290-7322 від 22.10.2023 року така сума відсотків стосується періоду з 22.10.2023 по 05.03.2024 року.

З матеріалів справи установлено, що відповідачка 24 квітня 2024 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , який з 27 серпня 2022 року перебуває на військовій службі за контрактом.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції посилався на чинну на цей час редакцію частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), яка діє з набранням чинності 09.02.2025 року Законом України від 14 січня 2025 року № 4213-IX.

Водночас ні на час укладення сторонами справи кредитного договору, ні на час реєстрації шлюбу відповідачки з ОСОБА_3 пункт 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ не поширювався на дружин військовослужбовців.

До переліку осіб, яким проценти за користування кредитом під час особливого періоду не нараховуються, дружини військовослужбовців були додані Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Так, пункт 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ викладено у такій редакції: військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, на момент укладення сторонами Договору про відкриття кредитної лінії №1290-7322, тобто станом на 22 жовтня 2023 року та до 18 травня 2024 року дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Частина друга статті 5 ЦК України передбачає, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Аналіз визначення кредитного договору, яке наведено у частині першій статті 1054 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення наданих йому грошових коштів разом із процентами.

Отже, за правовою природою та економічною сутністю у кредитних правовідносинах проценти за користування кредитом є платою позичальника за правомірне користування чужими грошовими коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном.

Зважаючи на викладене, проценти, які є істотною умовою кредитного договору, не можна кваліфікувати як міру цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, Закон України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким при викладенні в новій редакції пункту 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ до переліку осіб, на яких він поширюється, внесені дружини (чоловіки) військовослужбовців, у частині норм, які передбачають звільнення останніх під час особливого періоду від нарахування процентів за користування кредитом не пом`якшує й не скасовує цивільну відповідальність особи, а тому не має зворотної дії в часі.

Станом на момент набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ – 18 травня 2024 року заборгованість відповідачки з відсотків за Договором про відкриття кредитної лінії №1290-7322 відповідно до наданого позивачем розрахунку становила 27 900 грн 00 коп., тобто менше ніж просить позивач стягнути з ОСОБА_6 в розмірі 18 000 грн 00 коп.

Відповідачка, уклавши кредитний договір 22.10.2023 року з позивачем до реєстрації шлюбу з військовослужбовцем і до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ, мала усвідомлювати свій обов`язок зі сплати відсотків на загальних підставах у розмірі визначеному договором. Натомість такий обов`язок не виконувала, взагалі не сплачувала відсотки за користування кредитом в сумі 4500 грн 00 коп.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, допустивши неправильне застосування норм матеріального права, дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за процентами в розмірі 18 000 грн 00 коп.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, на які послався місцевий суд, не є релевантними до обставин цієї справи.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, а тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за відсотками за Договором про відкриття кредитної лінії № 1290-7322 від 22 жовтня 2023 року в розмірі 18 000 грн 00 коп.

Апеляційний суд не бере до уваги та не оцінює доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» стосовно тлумачення та умов застосування пункту 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ до відповідачки, а також щодо не встановлення судом першої інстанції того чи брав або бере чоловік відповідачки, який є військовослужбовцем за контрактом участь у відповідних заходах захисту, які визначені указаною нормою.

Ці доводи не мають правового значення для вирішення спору у цій справі і не оцінюються апеляційним судом, оскільки за установлених обставин пункт 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ до спірних правовідносин не застосовується, оскільки він не має зворотної дії в часі і не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

2. Позиція апеляційного суду щодо вимог апеляційної скарги в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат, понесених відповідачкою

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до третьої та четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

З матеріалів справи установлено, що професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідачці надавав адвокат Іваницький А.М. (а.с. 84).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн 00 коп., яка відповідає сумі наведеній у відзиві у попередньому розрахунку судових витрат, стороною відповідача було надано копію витягу з договору про надання правничої допомоги від 09 жовтня 2025 року, за змістом якого адвокат та відповідачка погодили розмір гонорару у фіксованому розмірі 12 000 грн 00 коп. та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 09102025 від 09 жовтня 2025 року про сплату відповідачкою адвокату 12 000 грн (а.с. 86).

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл цих судових витрат відповідачки, у повному обсязі стягнув з позивача на користь ОСОБА_2 заявлені нею до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн 00 коп., пославшись на урахування предмету спору, складність справи та участь її представника в засіданні.

В апеляційній скарзі представник скаржника посилається на те, що стороною відповідача не було надано жодних доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема доказів обсягу наданих послуг (акт наданих послуг).

Указані доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки частина 3 статті 137 ЦПК України, запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідачки, а отже є визначеним (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2025 у справі № 357/3851/24).

Додані до відзиву на позов документи, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, є належними та достатніми доказами понесення ОСОБА_2 цього виду судових витрат в сумі 12000 грн 00 коп.

Водночас доводи апелянта про неспівмірність зі складністю справи та завищеність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд вважає частково обґрунтованим.

Як зазначає представник відповідачки Іваницький А.М. у відзиві на апеляційну скаргу позивач дійсно під час розгляду справи судом першої інстанції не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності, завищеності розміру витрат не висловлював.

Проте незважаючи на це, апеляційний суд не погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу про те, що процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків:

«У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Вирішуючи у цій справі питання про відшкодування відповідачці понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції належним чином не враховано ту обставину, що спір у цій справі є малозначним, особливої складності не представляє. Адвокатом Ільницьким А.М. підготовлений відзив на позов невеликого обсягу з незначною кількістю додатків, клопотання про приєднання до справи додаткового доказу та взято участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції.

За обставин цієї справи апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений стороною відповідачки розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12000 грн 00 коп. не пропорційний до предмета спору з урахуванням ціни позову, не співмірний зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а тому ці витрати слід зменшити до розумного розміру з огляду на конкретні обставини цієї справи до 6000 грн 00 коп.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного, пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено (20%), з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 1200 грн 00 коп. (6000 грн 00 коп. х 20 %) витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід скасувати на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України в частині вирішення вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Ураховуючи, що апеляційний суд ухвалює нове рішення по суті заявлених позивачем вимог, слід змінити розподіл судових витрат, які суд першої інстанції поклав на позивача у зв`язку із відмовою в позові. Оскільки позов в частині вимог про стягнення відсотків підлягає задоволенню, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (80%) в розмірі 1937 грн 92 коп. (2422 грн 40 коп. х 80%).

За подання апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»сплатило 4542 грн 00 коп. судового збору. Проте оскільки вказане товариство подало апеляційну скаргу в електронній формі через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, то підлягав сплаті судовий збір в розмірі 3633 грн 60 коп. (3028 х 150 % х 0,8).

Зважаючи на те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 грн 60 коп. Внесення однією стороною спору судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, не повинно компенсуватись за рахунок іншої сторони спору.

Отже, загалом за подання позовної заяви та апеляційної скарги з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5571 грн 52 коп. (1937 грн 92 коп. + 3633 грн 60 коп.).

У відзиві на апеляційну скаргу представником відповідачки – адвокатом Іваницьким А.М. заявлено клопотання про відшкодування витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачкою в суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та судових витрат, ухвалити в частині цих позовних вимог нове рішення про їх задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість з відсотків за Договором про відкриття кредитної лінії № 1290-7322 від 22 жовтня 2023 року у розмірі 18 000 гривень 00 копійок та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1937 грн 92 коп.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов