Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №947/23450/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1249/26

Справа № 947/23450/24

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

переглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року по справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Житлово-будівельний кооператив “Приморський-27” звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території. Свої вимоги обгрунтовав тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок є багатоквартирним та для обслуговування, ремонту, забезпечення утримання прибудинкової території будинку був створений Житлово-будівельний кооператив “Приморський-27”. Позивач повідомив, що протоколом №05/001-22 від 13.02.2022 Загальних зборів ЖБК, пунктом №2 порядку денного було затверджено проект кошторису ЖБК з розрахунку 7 грн за один квадратний метр житлової площі, що підтверджується витягом з протоколу. Відповідач, як повідомлено позивачем, споживав послуги, які надавались ЖБК “Приморський-27” в повному обсязі, тому між сторонами утворились зобов`язальні правовідносини з надання житлово-комунальних послуг. З метою погашення утвореної заборгованості ЖБК було направлено на адресу ОСОБА_2 лист-вимогу про погашення заборгованості в розмірі 13 958,70 грн. Станом на дату звернення з позовом заборгованість не погашено, тому позивач просив суд стягнути з відповідача відповідну суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву в якому повідомив, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 з 2021 року належить ОСОБА_1 і саме вона є належним відповідачем у даній справі.

Позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про заміну неналежного відповідача у порядку ст. 51 ПК України.

08 жовтня 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного - ОСОБА_1 .

Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву в якій наголошувала на безпідставності позовних вимог, просила залишити позов без задоволення.

14 листопада 2024 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Приморський-27» заборгованість за період з квітня 2022 року по 30 червня 2024 року у сумі 14 704,18 грн та судові витрати 3 028 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального оправа та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач ЖБК “Приморський-27” подав до суду апеляційної інстанції відзив на позовну заяву в якому наголошено на правильності висновків суду першої інстанції, вмотивованості оскаржуваного судового рішення, а тому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторонами також надано додаткові пояснення щодо обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

У пунктах 5 14 частині 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ (надалі Закон №2189-VІІІ) Закону зазначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством;

плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

У статті 5 Закон №2189-VІІІ зазначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 6 Закон №2189-VІІІ передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Судом встановлено, що ЖБК ”Приморський-27” був створений 01.12.2004 для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК та за рахунок інших доходів. Кооператив є неприбутковою організацією (п. 1.3 Статуту в редакції 2013) та є кооперативом обслуговуючого типу ( п. 1.2 Статуту).

Всі власники квартир, жилих чи нежилих приміщень будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності (7.2 Статуту).

Згідно ст. 2 Закону України «Про кооперацію» в редакції, що була чинною станом на дату затвердження Статуту ЖБК Приморський-27 у 2013 році, обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

За приписами ст. 8 Закону України «Про кооперацію» Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Позивач є балансоутримувачем будинку за адресою АДРЕСА_2 , тобто будинку в якому знаходиться квартира загальною площею 34,6 кв.м, яка є власністю відповідача з 03 листопада 2021 року (а.с. 52).

Протоколом №05/001-22 від 13.02.2022 загальних зборів ЖБК пунктом №2 порядку денного було затверджено проект кошторису ЖБК з розрахунку 7 грн за 1 кв.м.

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідно до якого відповідачка має заборгованість за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинковох території за період з квітня 2022 року по 30 червня 2024 року у сумі 14 704,18 грн. Контррозрахунку відповідачкою не надано.

Із вказаного розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ЖБК “Приморський-27”, яка складається з нарахувань: сальдо на 03.11.2021 - 477,81 грн, 17.11.2021 - 478,81 грн, 30.11.2021 - 488,74 грн, 16.12.21 - 487,74 грн, 22.12.2021 - 518,76, 18.01.2022 - 518,76 грн, 31.01.2022 - 559,85 грн, 17.02.2022 - 559,85 грн, 28.02.2022 - 278,57 грн, 21.03.2022 - 278,57 грн, 31.03.2022 - 278,57 грн, 12.04.2022 - 278,57 грн, 30.04.2022 - 13222,77 грн, 31.05.2022 - 267,97 грн, 30.06.2022 - 1 006,33 грн, 31.07.2022 - 267,97 грн, 31.08.2022 - 267,97 грн, 30.09.2022 - 1 322,77 грн, 31.10.2022 - 613,54 грн, 30.11.2022 - 719,02 грн, 31.12.2022 - 627,88 грн, 01.01.2023 - 854,98 грн, 28.02.2023 - 573,70 грн, 31.03.2023 - 541,58 грн, 30.04.2023 - 362,74 грн, 31.05.2023 - 714,34 грн, 30.06.2023 - 372,74 грн, 31.07.2023 - 372,74 грн, 31.08.2023 - 372,74 грн, 30.09.2023 - 767,74 грн, 31.10.2023 - 372,74 грн, 30.11.2023 - 372,74 грн, 31.12.2023 - 372,74 грн, 31.01.2024 - 372,74 грн, 29.02.2024 - 372,74 грн, 31.03.2024 - 372,74 грн, 30.04.2024 - 372,74 грн, 31.05.2024 - 372,74 грн, 30.06.2024 - 372,74 грн.

Апеляційний суд наголошує на тому, що надаючи вказаний розрахунок, позивачем жодним чином не обґрунтовано наданий розрахунок, не надано детальні складові нарахованих сум.

Крім того, суд критично ставиться до пояснень позивача, які містяться в матеріалах справи, щодо того, що наданий розрахунок реально відображає стан заборгованості відповідачки, адже в матеріалах справи містяться відомості щодо розміру оплати за житлово-комунальні послуги, а саме 7 грн за один квадратний метр.

Як вбачається із матеріалів справи, площа квартири, яка належить відповідачці та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 становить 34,6 кв.м.

В свою чергу, суми, які нараховувались ЖБК значно перевищують суму з розрахунку 7 грн за один квадратний метр, чого не було враховано судом першої інстанції під час вирішення справи по суті.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що відповідачкою було заявлено, що вона не відмовляється від виконання своїх фінансових зобов`язань, але категорично не погоджується із нарахуваннями ЖБК “Приморський-27”.

Апеляційний суд повторно наголошує на тому, що позивачем не було надано суду відомостей, які б відображали складові нарахованих сум заборгованості.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про розбіжності та хаотичність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Колегія суддів вважає, що позивачем, ЖБК “Приморський-27”, не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме суми заборгованості.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (ст. 374 ЦПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року - скасувати.

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда