Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №470/691/25 — Миколаївський апеляційний суд

17.02.26

22-ц/812/463/26

Провадження №22-ц/812/463/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Шурмою Є.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Віляйкіної А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №470/691/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана його представником адвокатом Віляйкіною Альоною Вікторівною, на заочне рішення, яке постановив Березнегуватський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Орлової Світлани Федорівни у приміщенні цього суду 01 грудня 2025 року, повний текст якого складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Біла Криниця Миколаївської області, внаслідок артилерійського обстрілу, здійсненого військовими збройних сил російської федерації. За фактом вчинення кримінального правопорушення було зареєстроване кримінальне провадження за частиною 2 статті 438 КК України за фактом порушення законів та звичаїв війни. Відповідно до довідки про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув через численні осколкові поранення внаслідок вибуху, перебуваючи в цивільному будинку. Внаслідок втрати батька, що загинув через військову агресію російської федерації проти України, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач відчуває сильні душевні страждання.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду розмірі 15000000 грн.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 20000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 15140 грн судового збору на користь держави Україна.

Рішення суд умотивував тим, що оскільки відсутні сумніви наявності психотравмуючих наслідків збройної агресії російської федерації для кожного громадянина України, проте, з огляду на вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15000000 грн, дійшов висновку, що позивач не надав доказів підтвердження завдання йому душевних страждань та немайнових втрат, їх характеру, тривалості та глибини, істотності вимушених змін, зокрема, висновків спеціалістів, експертів щодо погіршення його психоемоційного стану та наявності причинного зв`язку між таким станом та збройною агресією рф, які б слугували для задоволення позову саме в розмірі 15000000 грн.

Враховуючи глибину душевних страждань та негативних емоцій, яких зазнав позивач внаслідок дій відповідача і загибелі батька, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 20000 грн в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди.

В апеляційній скарзі, яка підписана представником позивача - адвокатом Віляйкіною А.В., остання просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 15000000 грн. моральної шкоди

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально визнав наявність моральної шкоди у зв`язку із смертю батька позивача, проте фактично нівелював значення цього факту, визначивши компенсацію у розмірі 20000 грн. Відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі не відповідає глибині моральних страждань позивача, не відображає незворотність втрати - смерть близького родича; не відповідає характеру вчиненого правопорушення; суперечить принципам розумності та справедливості. Судом встановлено наявність вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачу, протиправність дій та причинно-наслідковий зв`язок, проте суд не надав належної оцінки характеру моральних страждань позивача, внаслідок яких погіршились відносини з близькими особами, стан здоров`я позивача та змінилися відносини з оточуючими. Крім того адвокат наголошує, що моральні страждання ОСОБА_1 за своєю природою, інтенсивністю та незворотністю є несумісними з символічним розміром компенсації у 20000 грн, оскільки така сума не відображає реального масштабу заподіяної шкоди та не відповідає принципам справедливості і розумності. До того ж, представник позивача зауважує, що рішення суду не відповідає судовій практиці у справах, пов`язаних із збройною агресією РФ та відшкодуванням моральної шкоди, зокрема, висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 р. у справі №760/17232/20-ц, від 20 червня 2024 р. у справі №216/5657/22. Також постановою Верховного Суду від 19 листопада 20 листопада 2025 року у справі №216/1337/24 стягнуто 200000 грн моральної шкоди, завданої смертю близької людини внаслідок виробничої травми, а постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 р. у справі № 607/11755/20 суд визнав втрату близької людини найвищою немайновою втратою та стягнув компенсації моральної шкоди по 700000 грн кожному з батьків, що втратили сина внаслідок обстрілу. Отже, Верховний Суд у низці рішень сформував сталу правову позицію, відповідно до якої смерть близького родича внаслідок збройної агресії РФ є самостійною, очевидною та винятково тяжкою підставою для присудження значної компенсації моральної шкоди та така шкода не потребує підтвердження медичними або психологічними експертизами, оскільки сам факт загибелі близької особи є достатнім доказом глибини душевних страждань, а сама компенсація має бути реальною та ефективною.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону не повною мірою.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача, виданого повторно 10 вересня 2002 року Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Херсона та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00052966597 ( а.с.9, 21-22).

Відповідно до довідки, виданої 09 жовтня 2025 року Мурахівським старостинським округом № 2 Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 не був зареєстрований, але фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 з 14 травня 2014 року по 13 серпня 2022 року ( а.с.34).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в с. Біла Криниця Баштанського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 грудня 2022 року Баштанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.13).

Причиною його смерті відповідно до довідки про причину смерті (до форми № 106/о) № 4838 є численні уламкові поранення тіла внаслідок вибуху (а.с.10).

28 вересня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 22022150000001729 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 2 статті 438 КК України, за фактом того, що 13 серпня 2022 року невстановлені особи з числа військовослужбовців зс рф здійснили артилерійський обстріл с. Біла Криниця Березнегуватського району Миколаївської області, внаслідок чого від отриманих поранень загинув ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_2 ( а.с.11).

З 24 лютого 2022 року розпочалося та триває повномасштабне вторгнення збройних сил держави-агресора - рф на суверенну територію України.

З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжений Указами Президента України та діє на день розгляду справи.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що його батько загинув внаслідок військової агресії рф під час повномасштабного вторгненням останньої на територію України, що завдало йому моральних страждань, він відчуває невгамовний душевний біль, втратив душевний спокій, відчуває незахищеність та розчарування .

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв`язку із загибеллю батька внаслідок агресивних дій рф, але частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши на користь позивача 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком та частково приймає аргументи апеляційної скарги з огляду на таке.

Предметом спору в справі, яка переглядається, є відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю близького родича (батька) позивача внаслідок збройної агресії російської федерації.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року факт збройної агресії рф проти України визнано у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН, яка вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії російської федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори, укладені між Україною та росією, зокрема про українсько-російський державний кордон, російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статті 2 Статуту ООН.

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

За приписами частини 2 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У пункті 9 частини 2 статті 16 ЦК України вказано, що відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Російська федерація як держава, що вчиняє військову агресію на території держави Україна відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї. Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення та відшкодування завданих таким порушенням збитків.

За такого російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме на російську федерацію покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

В силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (часина 1 статті 76 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У справі, яка переглядається, загальновідомим є факт збройної агресії рф проти України, а також встановлено судом та підтверджено доказами, що внаслідок обстрілу військовими рф села Біла Криниця Баштанського району Миколаївської області ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок вибуху батько позивача ОСОБА_2 .

За такого з урахуванням наведених положень норм міжнародного права та законів України ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близької людини - батька російською федерацію, яка є відповідальною за таку шкоду.

За приписами частини 3 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені та доведені.

Апеляційний суд розуміє, що смерть батька позивача, який загинув за трагічних обставин, є жахливою і непоправною втратою. Така втрата безперечно є реальним, потужним психотравмуючим фактором для позивача, зумовлює сильні моральні, а подекуди і фізичні страждання у будь-якої людини, яка дорожить спілкуванням із батьком, цінує останнього, спілкування з ним, вклад у виховання тощо, оскільки пов`язано із безповоротністю втрати.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути на відшкодування завданої йому відповідачем моральної шкоди 20000 грн.

Колегія суддів доходить висновку, що визначивши саме такий розмір компенсації моральної шкоди суд не врахував достатньою мірою глибину моральних страждань позивача, тому що втративши батька, він переживає постійні душевні страждання, душевний спокій його порушений, він весь час перебуває у стані постійного напруження та стресу, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки, він змушений докладати значних зусиль для організації свого життя. До того ж поза увагою суду першої інстанції залишились обставини смерті ОСОБА_2 , який був цивільною людиною та загинув у власному житловому будинку від ворожого обстрілу загарбниками населеного пункту.

Натомість колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди - 15000000 грн. є необґрунтованим та не підтверджений наявними у справі доказами.

З урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, доведеного позивачем характеру та обсягу завданої моральної шкоди (страждань), їх тривалості, апеляційний суд дійшов висновку, що сума у 700000 грн. є достатньою та необхідною грошовою сатисфакцією його моральної шкоди у зв`язку із смертю батька, оскільки: позивач зазнав душевних страждань у зв`язку зі смертю батька і втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивач назавжди позбавлений можливості моральної підтримки батька у подальшому своєму житті; відновити попередній стан життя позивача неможливо.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про необхідність стягнути відшкодування моральної шкоди у зазначеному позивачем розмірі в позовній заяві.

Так, посилання представника позивача на обставини участі останнього в процесі ексгумації тіла його батька та проведення процедури упізнання є неприйнятними з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Викладені в апеляційній скарзі обставини не були зазначені в позовній заяві, не розглядалися судом першої інстанції і не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, помилково застосував норми матеріального та процесуального права при визначення розміру компенсації позивачу моральної шкоди, завданої загибеллю батька, колегія суддів в силу положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду необхідно змінити, стягнувши на користь позивача 700000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

За такого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15140 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково (на 4,7%) з відповідача в дохід держави підлягає стягненню розмір судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції пропоційно до задоволених вимог, що становить 1066 грн. 87 копійок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником адвокатом Віляйкіною Альоною Вікторівною, задовольнити частково.

Заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2025 року змінити.

Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації: адреса місцезнаходження: індекс 119991, вул. Житня, буд. № 14, будівля, № 1 місто Москва, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 700000 грн. компенсації моральної шкоди.

Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації: адреса місцезнаходження: індекс 119991, вул. Житня, буд. № 14, будівля, № 1 місто Москва в дохід держави 1066 грн. 87 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: І.В. Лівінський

Ж.М. Яворська

________________________________________

Повна постанова складена 17 лютого 2026 року