Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №490/1703/24 — Миколаївський апеляційний суд

17.02.26

22-ц/812/391/26

Провадження № 22-ц/812/391/26 Суддя першої інстанції Гуденко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Миколаїв Справа № 490/1703/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Шурмі Є.М.

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 12 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 192433-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов укладеного договору позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70 000 грн, а остання зобов`язалась їх повернути у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Грошові кошти були перераховані на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.1505236% за кожен день користування кредитом.

Відповідачка належним чином умови договору не виконала, здійснила лише часткову оплату за договором на загальну суму 45 510 грн, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 12 лютого 2024 року становить 232 646.22 грн, яка складається з: 69 620.91 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 163 025.31 грн - сума прострочених платежів по процентах.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту в розмірі 232 646.22 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором від 12 липня 2023 року № 192433-КС-003 про надання кредиту у розмірі 171 094.15 грн, з яких 69 620.91 грн, сума прострочених платежів по тілу кредиту, 101 473.24 грн - сума несплачених платежів по процентах.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати в розмірі 2 053.12 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем застосовувалася процентна ставка - 1,1505 % за день користування.

Проте, простим математичним шляхом можливо обрахувати, що відсотки за кожен день мають складати 805,35 грн (70 000 х 1,1505 %), що за весь строк кредитування, погоджений сторонами - 169 днів, становить загальну суму 136 045 грн.

Позичальницею сплачено в період з 25 липня 2023 року по 23 серпня 2023 року 45 510 грн, з яких 10 500 грн комісії, 379.09 грн на погашення тіла кредиту, та 34 630.91 грн - на погашення відсотків за користування кредитом.

При застосуванні кредитодавцем розміру відсоткової ставки 1,1505 % за кожен день користування (805.35 грн), виходячи з загального строку кредитування 169 днів (136 104.15 грн) та враховуючи суму сплачених відсотків 34 630.91 грн - залишок несплаченої суми заборгованості становить 101 473. 24 грн.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідачки перед позивачем, його погашення відповідачкою, розгорнутого розрахунку заборгованості з відповідним обґрунтуванням розміру заборгованості з боку кредитодавця - суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача.

Не погодившись з рішення суду, в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду змінити в оскаржуваній частині та стягнути з відповідачки суму заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 163 025.31 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсотки по кредитному договору № 192433-КС-003 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та правилам. Штрафні санкції та проценти передбачені статтею 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Загальна сума до сплати по процентам за користування кредитом дійсно становила би 101 540,00 грн лише у випадку належного виконання позичальницею зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.

Однак, боржницею було сплачено лише частково (три платежі на суму 45 510 грн, з яких по процентам 34 630.91 грн) на погашення за договором про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки – що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 договору, а також до збільшення загального розміру нарахованих процентів за період користування кредитом – оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок по тілу кредиту.

В період з 19 грудня 2023 року по 13 вересня 2023 року включно проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці.

У період з 14 вересня по 27 грудня 2023 року включно проценти нараховувались по стандартній процентній ставці, - 2,00000000% - як це було погоджено сторонами заздалегідь, при укладенні договору, а не по штрафній (як про те вказав суд першої інстанції).

Відповідачкою встановлений графік погашення заборгованості не виконувався, унаслідок чого починаючи з восьмого дня прострочення четвертого платежу почалось нарахування процентів за стандартною ставкою - 2,00000000%, а саме з 14 вересня по 27 грудня 2023 року включно і після 27 грудня 2023 року не нараховувались.

Розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору № 192433-КС-003 повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , надала відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідачка зазначала, що вимоги ТОВ «Бізнес Позика» щодо стягнення процентів за період прострочення є незаконними та не підлягають судовому захисту, застосована процентна ставка є непропорційною, що грубо порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності. Відповідачка не була належним чином проінформована про реальний розмір процентів.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Ураховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 12 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 192433-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальниці на сайті кредитодавця.

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Відповідно до договору, кредитодавець надає позичальниці кредит у розмірі 70 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідно до пункту 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальниці грошові кошти у розмірі 70 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили:

пункт 2.1. Кредитодавець надає позичальнику кошти в розмірі 70 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика»;

пункт 2.3. Строк, на який надається кредит: 24 тижнів;

пункт2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом:1,15052360, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку;

пункт 2.5. Комісія за надання Кредиту: 10 500 грн. Розмір комісії встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

пункт 2.6. Загальний розмір наданого Кредиту: 70 000 грн;

пункт 2.7. Термін дії Договору6 до 27 грудня 2023 року;

пункт 3.2.2 Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та Додатку № 1 до Договору, ( за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3. та Додатку № 1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору;

пункт 3.2.4. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умов про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абзаці 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника;

пункт 3.2.5. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є змінною істотних умов цього Договору;

пункт 7.4.4. Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, у боржниці наявна заборгованість за Договором № 192433-КС-003 про надання кредиту яка складає 232 646.22 грн, з яких 69 620.91 грн, сума прострочених платежів по тілу кредиту, 163 025.31 грн, сума прострочених платежів по процентах

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з такого.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 Закону «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону «Про електрону комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону «Про електрону комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону «Про електрону комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документ(частина 12 статті 11 Закону «Про електрону комерцію»).

Стаття 12 Закону «Про електрону комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги частково, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитними коштами, що протягом 169 днів становить загальну суму 136 045 грн, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір процентів за користування кредитними коштами становить 1.1505%, що складає саме зазначену суму. Між тим, сума 163 025.31 грн, що відповідно до позовних вимог просив стягнути позивач «суду не роз`яснено та не доведено».

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, виходячи з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що 12 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та фізичною особою за допомогою Веб-сайту (https://bizpozyka.com/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Бізнес Позика», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено в електронній формі кредитний договір № 192433-КС-003.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання зазначених вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор UА480, для підписання кредитного договору від 12 липня 2023 року № 192433-КС-003, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, яким був підписаний кредитний договір та паспорт споживчого кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 70 000 грн (пункт 2.6 Договору); строк кредитування 24 тижні (пункт 2.3 Договору), дата повернення кредиту 27 грудня 2023 року (пункт 2.11 Договору); стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,000000 % фіксована, знижена процентна ставка в день 1, 15052360, фіксована (пункт 2.4 Договору).

У постанові Великої Палати ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

За умовами кредитного договору, що викладеними у підпунктам 3.2.2., 3.2.3, 3.2.4 Договору, встановлено, що сторонами узгоджено графік повернення кредитних коштів щомісячними платежами, розмір якого складає 15 170 грн, з визначенням дати внесення такого платежу. При цьому зауважено, що розрахунок платежу зроблено кредитодавцем із застосуванням зниженої процентної ставки ( 1,15052360) при умові, що позичальник буде дотримуватись складеного графіку повернення кредиту ( розмір щомісячного платежу).

У разі порушення узгодженого графіку повернення кредиту умова про застосування зниженої процентної ставки скасовується та проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту, виходячи зі стандартної процентної ставки за користування кредитними коштами (2.0000000).

Як встановлено матеріалами справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 узгодженого графіку платежів не дотрималась, борг сплатила лише частково на суму 45 510.00 грн, з яких 34 630.91 проценти за користування кредитом. В подальшому, згідно з графіком платежів відповідачка мала зробити плановий платіж 06 вересня 2023 року у розмірі 15 700 грн, однак цей платіж та наступні платежі, передбачені графіком, не були сплачені відповідачкою, тому з 07 вересня 2023 року почалось прострочення заборгованості за кредитом. З 14 вересня 2023 року позивачем була застосована стандартна процентна ставка.

Отже, в період з 19 грудня по 13 вересня 2023 року проценти за користування кредитом нараховувалися по зниженій процентній ставці, а у період з 14 вересня по 27 грудня 2023 року проценти нараховувались по стандартній процентній ставці.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до підпунктів 3.2.2 – 3.2.5 кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного пунктом 2.3 кредитного договору, за зниженою та стандартною процентною ставкою за користування кредитними коштами, що відображено у розрахунку заборгованості.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що розмір нарахованих процентів за Кредитним договором від 12 липня 2023 року № 192433-КС-003 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до позовної зави та умовами кредитного договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано.

Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору, з якого вбачається основний борг, нараховані проценти, сума платежу та залишок нарахованих і не сплачених процентів відповідачкою, який становить 163 025.31 грн.

Крім того, відповідно до вищезазначеного розрахунку штраф та комісія відповідачці не нараховувались.

Тож висновки суду першої інстанції щодо встановленого сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, в розмірі 1.1505 % - є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідачки у відзиві на апеляційну скаргу на порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Однак, при розгляді даної справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».

Рішення суду першої інстанції оскаржувалось ТОВ «Бізнес Позика» тільки в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, тому апеляційним судом законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в іншій частині не переглядалась.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» слід задовольнити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2025 року в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами слід змінити та задовольнити позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 163 025.31 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

За результатами перегляду рішення суду, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» задоволено, та вимоги позову задоволено в повному обсязі.

Звертаючись да суду з позовом ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у розмірі 2 791.75 грн, а за подання апеляційної скарги позивач сплати судовий збір у розмірі 3 633. 60 грн

За такого, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 791.75 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633.60 грн, загалом судовий збір у розмірі 6 425.35 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2025 року в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором від 12 липня 2023 року № 192433-КС-003 про надання кредиту, що становить 69 620 грн 91 коп. – заборгованість за тілом кредитну та 163 025 грн 31 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, а також 6 425.35 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року