Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №127/38760/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/38760/24

Провадження № 22-ц/801/99/2026

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 рокуСправа № 127/38760/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/38760/24 за позовом Приватного науково-виробничо-комерційного підприємства «Бікорт», ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне), ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2025, ухвалене у складі судді Борисюк І.Е. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 13.10.2025, -

в с т а н о в и в :

26.11.2024 Приватне науково-виробничо-комерційне підприємство «Бікорт» (далі – ПНВКП «Бікорт»), ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом (вх № 102798) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) (далі – ПАТ «СГ «ТАС» (приватне)), ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просили : (1) стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ПНВКП «Бікорт» страхове відшкодування 130000 грн; (2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ПНВКП «Бікорт» матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 108515,78 грн; (3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн; (4) стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне), ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені у зв`язку з проведенням експертизи 2265,24 грн та 2726,21 грн, судовий збір в розмірі 3577,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 2.12.2021, 2.12.2021 об 11 год. 40 хв. по вулиці Київській, 104 в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, після чого внаслідок інерції удару здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai 120», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , який виїжджав з прилеглої території, завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 10.4 ПДР України. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2022 у справі № 127/33919/21 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. У постанові суду зазначено, що вина ОСОБА_1 у ДТП, що сталася 02.12.2021, у передбаченому законом порядку не встановлена.

Власником транспортного засобу «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_2 , є ОСОБА_6 , а транспортний засіб «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ПНВКП «Бікорт», яким на момент ДТП керував ОСОБА_1 ..

ОСОБА_6 звернувся до ПАТ «СК «УНІКА» із заявою про страхове відшкодування, однак страхова компанія відмовила у страховому відшкодуванні, оскільки відсутня постанова суду, яка б встановила вину ОСОБА_1 у ДТП, яка сталась 02.12.2021. Також ОСОБА_6 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ПАТ «СК «УНІКА» про відшкодування шкоди завданої ДТП. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2024 у справі № 127/15416/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , яке було залишено в силі постановою Вінницького апеляційного суду від 09.09.2024. У справі № 127/15416/22 встановлено, що з висновку експертів Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 11.09.2023 № 974/975/23-21 вбачається, що в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.5, 11.4, 16.13. ПДР України. Однак, саме в діях водія автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормам п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП, оскільки водій автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не створював небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію для водія «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 . Ухвалюючи рішення у справі № 127/15416/22, суд прийшов до висновку, що ним не встановлено протиправної поведінки ОСОБА_1 , причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та збитками. ПНВКП «Бікорт» звернулось до АТ «СГ «ТАС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, як власник пошкодженого автомобіля, а також подало заяву на виплату страхового відшкодування.

Після отримання вказаних повідомлень про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування, АТ «СГ «ТАС» відмовило у виплаті страхового відшкодування, оскільки до страхової компанії не було подано документів, що підтверджують вину ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

ПНВКП «Бікорт» вказує на наявність підстав для деліктної відповідальності за завдання шкоди власнику транспортного засобу «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що відбулась 2.12.2021.

Висновками експерта за результатами проведення транспортно – товарознавчої експертизи від 9.11.2022 № 6936/22-21 та від 25.10.2024 № 2791/24-21 визначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження станом на 08.11.2022 складав 238515,78 грн, в тому числі ВТВ 15421,85 грн.

Оскільки виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність при пошкодженні транспортного засобу в ДТП, покладено на страховика в межах суми страхування, встановленої договором обов`язкового страхування, а згідно полісу № АТ1734541 верхня межа страхової суми становить 130000,00 грн, тобто сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховою компанією на користь позивача, не може перевищувати вказані 130000,00 грн. Вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує ліміт страхового відшкодування, тому із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріального збитку та страховим відшкодуванням. Крім того, ОСОБА_7 вказує на завдання йому моральної шкоди ОСОБА_2 , яка виразилась у тому, що позивач нервував внаслідок ДТП, що сталась з вини ОСОБА_2 , і пошкодження автомобіля, що належить його підприємству, тривала втрата можливості використовувати автомобіль в професійному житті та в інтересах підприємства, суттєвої втрати автомобілем товарного вигляду, витрачанням часу для вирішення питань щодо ремонту автомобіля, відмовою винної особи в досудовому врегулюванні спору та необхідності відновлення порушених прав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ПНВКП «Бікорт» страхове відшкодування в розмірі 130000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПНВКП «Бікорт» матеріальні збитки завдані джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 108515,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ПНВКП «Бікорт» судовий збір в розмірі 1949,86 грн та витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 1485,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПНВКП «Бікорт» судовий збір в розмірі 1627,86 грн та витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 1240,43 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 302,80 грн. Судовий збір в сумі 908,40 грн залишено за ОСОБА_1 ..

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , представником ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позовним вимогах до ОСОБА_2 ; стягнути на користь відповідача судовий збір з позивачів в розмірі 2316,79 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції порушено положення : (1) статей 1166, 1187 ЦК України, оскільки здійснено стягнення шкоди без доведення вини ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку; протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП не складався; вина не встановлювалась судовим рішенням; суд самостійно встановив вину ОСОБА_2 лише на підставі висновку експертизи № 974/975/23-21 складеного у справі, в якій ОСОБА_2 не брав участі, що є неприпустимим; (2) статті 1194 ЦК України, оскільки здійснено стягнення з ОСОБА_2 різниці понад ліміт без фактичної виплати страховиком страхової суми; страховик правомірно відмовив у виплаті (лист від 12.11.2024 – відсутність вини ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та пропуск річного строку (п. 37.1.4 Закону № 1961-IV); суд самостійно кваліфікував подію як страховий випадок та змусив страховика виплатити 130000 грн; різниця стягується лише після реальної виплати страховиком; (3) статті 23 ЦК України, оскільки здійснення стягнення моральної шкоди без доказів страждань; ОСОБА_1 не власник авто (власник юридична особа); немає медичних документів, висновків психолога, свідчень; висновки суду ґрунтуються на припущеннях; судом не враховано постанову ВП ВС від 1.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц); (5) частину четверту статті 82 ЦПК України, оскільки у справі відсутні преюдиційні обставини; (6) суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні повторної експертизи, оскільки висновок № 974/975/23-21 є суперечливим; не досліджено відео з відеореєстратора Dacia Logan; експертиза проведена без участі ОСОБА_2 , без можливості поставити запитання, долучити відео з ДТП; (7) статей 12, 13 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 не був стороною у справі № 127/15416/22; не мав можливості брати участь в експертизі, ставити запитання експертам, заявляти відводи; суд не витребував оригінали справи про адміністративне правопорушення та відео; (8) суд стягнув судові витрати за недопустимий доказ (висновок експертизи).

5.12.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 13789) Драчук Т.М., яка діє в інтересах ПНВКП «Бікорт», ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

28.01.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 1208/26-х) представника ОСОБА_4 , в якій вона повідомила суд про те, що ОСОБА_2 не укладав з нею договору на участь у судових засіданнях Вінницького апеляційного суду по даній справі, тому вона не прийматиме участь під час розгляду справи в апеляційному суді.

28.01.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 (вх № 1228/26) про зупинення розгляду справи на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення ОСОБА_2 перебування у складі ЗСУ. До клопотання відповідачем додано копію довідки військової частини НОМЕР_4 від 17.06.2025 № 16519 форми 5 (додаток 21 до Інструкції з діловодства у ЗСУ (п.2.8.4.3)) про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 29.05.2025.

У судовому засіданні 28.01.2026, ознайомившись із поданим клопотанням, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи з метою сприяння відповідачу у наданій суду актуальної довідки форми 5 про проходження служби під час дії воєнного стану, оскільки довідка військової частини НОМЕР_4 від 17.06.2025 № 16519 форми 5 (додаток 21 до Інструкції з діловодства у ЗСУ (п.2.8.4.3)) про проходження служби під час дії воєнного стану, термін дії якої становить один місяць, датована ще 17.06.2025.

Про необхідність надання оновленої довідки військової частини форми 5 відповідач був повідомлений судом через підсистему «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа /т.2 а. с. 214, 215 зворотна сторона/.

11.02.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання (вх № 1739/26-вх) ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та витребування доказів, в якому відповідач просив : (1) відкласти розгляд справи на іншу дату (не менше як 15 днів) для надання можливості отримати та надати суду актуальну довідку про проходження військової служби; (2) у разі, якщо суд вважатиме за необхідне прискорити розгляд справи, витребувати від військової частини НОМЕР_4 інформацію щодо перебування ОСОБА_2 на дійсній військовій службі та виконання ним завдань безпосередньо в зоні бойових дій станом на січень-лютий 2026.

Ознайомившись із поданими клопотаннями колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі - з тих підстав, що довідка військової частини НОМЕР_4 від 17.06.2025 № 16519 форми 5 (додаток 21 до Інструкції з діловодства у ЗСУ (п.2.8.4.3)) про проходження служби під час дії воєнного стану, датована ще 17.06.2025, в ній відсутня інформація про строк її чинності, актуальна інформація про проходження відповідачем служби у складі ЗСУ на час апеляційного розгляду справи та що дані, які в ній зазначені про проходження служби є актуальними, тобто надана довідка не є належним та достатнім доказом для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Апеляційним судом було відкладено 28.01.2026 розгляд справи на 11.02.2026 та надано час відповідачу для надання суду актуальної довідки форми 5 про проходження відповідачем служби у складі ЗСУ, однак зазначену довідку апеляційному суду не надано відповідачем, доказів існування перешкод (звернення до військової частини із запитом та відсутність відповіді на час розгляду справи) суду не надано, тоді як безпідставне зупинення провадження у справі призведе до порушення строків розгляду справи та прав інших учасників справи на своєчасний розгляд справи.

У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів суд відмовляє з тих підстав, що статтею 371 ЦПК України передбачено строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, 2.12.2025 апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника відповідача на рішення суду першої інстанції від 13.10.2025; розгляд справи раніше вже відкладався апеляційним судом з метою сприяння відповідачу в наданні суду актуальної довідки про проходження військової служби відповідачем у складі ЗСУ на час апеляційного розгляду справи, доказів існування перешкод у відповідача в наданні суду такої довідки форми 5 відповідачем не надано, безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду справи в апеляційному суді, клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 371 ЦПК України відповідачем не подано.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_8 заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Суду пояснили, що рішення суду Акціонерним товариством « Страхова група «ТАС» виконано.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника позивачів ОСОБА_8 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині), Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПНВКП «Бікорт», ОСОБА_1 до ПАТ «СГ «ТАС» (приватне)) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в апеляційному порядку не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції (в оскаржувані частині) відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини:

ОСОБА_6 є власником автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 /т. 1 а.с. 16-16зв/, яким ОСОБА_2 на відповідній правовій підставі володів на час скоєння 02.12.2021 ДТП.

Внаслідок ДТП транспортний засіб «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ПНВКП «Бікорт» /т. 1 а.с. 14-14зв/, і яким на відповідній правовій підставі володів на час ДТП ОСОБА_1 , був пошкоджений.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів № АТ1734541 транспортний засіб «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , є забезпеченим і відповідальність водія забезпечуваного транспортного засобу застрахованою станом на 02.12.2021 /т. 1 а .с. 19/.

Відповідно до відомостей з ЄДРСР, доступ до якого є публічним, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2022 у справі № 127/33919/21, яка набрала законної сили 7.06.2022, провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. У постанові від 26.05.2022 у справі № 127/33919/21 зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 2.12.2021 об 11 год. 40 хв. по вул. Київській, 104 в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, після чого внаслідок інерції удару здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai 120», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , який виїжджав з прилеглої території, завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 10.4 ПДР України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2024 у справі № 127/15416/22, яке набрало законної сили 9.09.2024 на підставі постанови Вінницького апеляційного суду, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ПАТ «СК «УНІКА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПНВКП «Бікорт» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 2.12.2021. У ході розгляду вищевказаної справи було проведено судову комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, за результатами якої складено відповідний висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 974/975/23-21 від 11.09.2023, відповідно до якого встановлено :

1. Під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 2.12.2021 о 11.40 год., за адресою м. Вінниця, по вулиці Київській, 104, між автомобілями DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , водій автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 12.3, а водій автомобіля марки RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними нормами вимог п.10.5., п.11.4. та п.16.13 ПДР України.

2. Відповідно відомостей, які містяться в матеріалах наданих справ, в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною виникнення даного ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 технічним нормам вимог п. 12.3 ПДР України та невідповідність дій водія автомобіля марки RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 технічним нормам вимог п.10.5., п.11.4. та п.16.13. ПДР України.

3. В заданій дорожній ситуації, відповідно даних матеріалів наданих справ, в діях водія автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п. 12.3 ПДР України, а в діях водія автомобіля RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п.10.5, п.11.4, та п.16.13 ПДР України.

4. Відповідно відомостей, які містяться в матеріалах наданих справ, в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.5, 11.4,16.13 ПДР України, в діях водія автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормам п 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП.

З дослідницької частини висновку експертів вбачається, що в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.5, 11.4,16.13 ПДР України. Однак, саме в діях водія автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормам п 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП, оскільки водій автомобіля RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не створював небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію для водія DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2

/т. 1 а.с. 24-35, 36-41/.

В судовому засіданні у справі № 127/15416/22 експерт ОСОБА_9 підтвердив, що саме ним було виконано частину експертизи щодо обрахування технічної можливості попередити наїзд у водія автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації в момент виникнення небезпеки для руху та визначення коефіцієнту небезпеки. А також пояснив, що в діях водія автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормам п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП, оскільки водій автомобіля RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не створював небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію для водія DACIA LOGAN, д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ..

Допитаний в судовому засіданні у справі № 127/15416/22 експерт ОСОБА_10 зазначив, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_1 , повинен був керуватись технічними нормами вимог ПДР України: 11.10.5. Поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху. П.11.4. На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку забороняється виїжджати на призначений для руху бік дороги П.16.13. Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо та праворуч. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля DACIA LOGAN д.н.з НОМЕР_2 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України: п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Крім того, допитані в судовому засіданні експерти зазначили, що під час виконання експертизи ними було використано матеріали цивільної справи № 127/15416/22 в 1 томі на 167 аркушах та матеріали справи про адміністративне правопорушення № 127/33919/21 в 1 томі на 91 аркуші.

З урахуванням встановлених обставин у справі № 127/15416/22 суд вважав, що позивачем не доведені позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_6 матеріальних збитків, нанесених останньому в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 88377 грн. 51 коп. та підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 00 коп., оскільки судом не встановлено протиправної поведінки ОСОБА_1 , причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та збитками.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, в даному випадку відповідача ОСОБА_1 . Відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_1 та завданою шкодою виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності. Доведення наявності вини ОСОБА_1 у завданні шкоди позивачу, зобов`язаний, у відповідності до норм чинного законодавства саме позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статті 1166 ЦК України.

/т. 1 а. с. 24-29/.

Згідно із висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 6936/2221 від 9.11.2022 на замовлення директора ПНВКП «Бікорт» ОСОБА_1 , розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження станом на 8.11.2022 складав 238515,78 гривень, в тому числі ВТВ 15421,85 гривень.

/т. 1 а. с. 42-57/.

Вищевказане також вбачається із висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 2791/24-21 від 25.10.2024. /т. 1 а. с. 59-68/.

У ході розгляду справу судом першої інстанції було оглянуто та досліджено матеріали цивільної справи № 127/15416/22 та справи про адміністративне правопорушення № 127/33919/21 (справа-замінник в матеріалах справи № 127/15416/22).

Задовольняючи частково позовні вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що у сукупності досліджених в ході розгляду справи й оцінених доказів встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП і його наслідками. Позивачами доведено позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПНВКП «Бікорт» матеріальні збитки завдані джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 108515,78 грн та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 5000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, тому відсутні підстави для їх задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПНВКП «Бікорт» матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 108515,78 грн (різниця між страховою виплатою та розміром заподіяної матеріальної шкоди).

Відповідно до частини першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV) (постанова ВП ВС від 3.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови ВПВС від 9.11.2021 у справі №147/66/17).

Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір (постанова ВС від 5.09.2019 по справі № 234/16272/15-ц).

Не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема висновком судової експертизи тощо (постанова ВС від 4.03.2020 у справі № 641/2795/16-ц).

Стаття 82 ЦПК України встановила, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнята постанова, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2022 у справі № 127/33919/21 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. У постанові суд зазначив, що за умови закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, суд взагалі позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення /т. 1 а. с. 21-22/. Зазначена постанова суду не була оскаржена ОСОБА_2 та іншими особами в апеляційному порядку та набула законної сили.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2024, яке було залишено в силі постановою Вінницького апеляційного суду від 9.09.2024, у справі № 127/15416/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ПАТ «СК «УНІКА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПНВКП «Бікорт» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 2.12.2021. У справі № 127/15416/22 встановлено, що з висновку експертів Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 11.09.2023 № 974/975/23-21 вбачається, що в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.5, 11.4, 16.13. ПДР України. Однак, саме в діях водія автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормам п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП, оскільки водій автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не створював небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію для водія «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 . Ухвалюючи рішення у справі № 127/15416/22, суд прийшов до висновку, що у справі не встановлено протиправної поведінки ОСОБА_1 , причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та збитками.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 8.04.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2024 у зазначеній цивільній справі. Зазначена ухвала апеляційного суду не оскаржувалась ОСОБА_2 в касаційному порядку.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Судом першої інстанції правомірно зазначено про те, що відповідно до висновку експертів Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 11.09.2023 № 974/975/23-21 в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.5, 11.4, 16.13. ПДР України; однак, саме в діях водія автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності нормам п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП, оскільки водій автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не створював небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію для водія «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ; вказані обставини були встановлені й рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2024 у справі № 127/15416/22, тобто судовим рішення встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 не встановлено порушень ПДР України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням події ДТП, що сталася 2.12.2021, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційною обставиною у даній справі.

Судом першої інстанції взято до уваги й те, що висновок комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиза від 11.09.2023 у справі № 127/15416/22 складено кваліфікованими судовими експертами, які обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; у висновку вказано: де, коли і ким його складено; на якій підставі була проведена експертиза; питання, які були поставлені експертам; наведено обґрунтовані відповіді на поставлені питання; які матеріали експерти використали тощо.

У сукупності досліджених в ході розгляду справи й оцінених доказів суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , 2.12.2021 об 11 год. 40 хв. по вул. Київській, 104 в м. Вінниці, порушив п. 12.3 ПДР України, що, з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням ДТП і його наслідками.

ОСОБА_2 не доведено суду, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України) та, що в його діях відсутня вина у ДТП, що сталося 2.12.2021

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів № АТ1734541 транспортний засіб «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , є забезпеченим і відповідальність водія забезпечуваного транспортного засобу застрахованою станом на 2.12.2021 /т. 1 а.с. 19/.

Судом встановлено, що згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, подія, яка сталася 2.12.2021, є страховим випадком.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ПНВКП «Бікорт» страхового відшкодування в розмірі 130000,00 грн в апеляційному порядку не оскаржується.

За змістом пункту першого частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 6936/2221 від 9.11.2022 на замовлення директора ПНВКП «Бікорт» Откаленка В.І., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження станом на 08.11.2022 складав 238515,78 гривень, в тому числі ВТВ 15421,85 гривень. /т. 1 а. с. 42-57/. Вищевказане також вбачається із висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 2791/24-21 від 25.10.2024. /т. 1 а. с. 59-68/.

Враховуючи, що розмір страхового відшкодування, який має бути виплачений ПНВК «Бікорт» страховиком, є недостатнім для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 , який застрахував свою цивільну відповідальність, тому ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити ПНВК «Бікорт» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 108515,78 грн (238515,78 гривень – 130000,00 гривень).

Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність підстав для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню майнової шкоди в розмірі 108515,78 грн є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції самостійно встановив вину ОСОБА_2 лише на підставі висновку експертизи № 974/975/23-21 складеного у справі № 127/15416/22, в якій ОСОБА_2 не брав участі, що є неприпустимим, колегія суддів не вважає достатніми підставами для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції не враховував не висновок експерта, як окремий доказ, а взяв до уваги обставини, які були встановлені на його підставі рішенням суду від 03.04.2024 року, що набрало законної сили і які, у відповідності до вимог п. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц).

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні судової експертизи з наступних підстав.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; надіслано відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та додані до неї документи; запропоновано відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; роз`яснено, зокрема, що докази по справі повинні бути поданні разом з подання відзиву; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу /т. 1 а. с. 103-105/.

Копію ухвали від 11.12.2024, копію позовної заяви та додані до неї документи отримано відповідачем 5.01.2025 /т. 1 а. с. 114/.

20.01.2025 ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції відзив (вх № 5653) на позовну заяву. У відзиві відповідачем не було заявлено клопотання про призначення у справі судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина четверта, п`ята, восьма статті 83 ЦПК України).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У частині першій статті 222 ЦПК України передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , було подано 1.10.2025 клопотання в суді першої інстанції про призначення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи /т. 2 а.с. 68-71/.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 2.10.2025 в задоволенні клопотання ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про призначення у справі комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи відмовлено /т. 2 а. с. 80-82/. При цьому, судом зазначено, також серед-інших підстав відмови в задоволенні клопотання те, що клопотання адвокатом відповідача було подано лише 1.10.2025, тобто після початку розгляду справи по суті, вже на стадії дослідження доказів, при цьому ні разом із відзивом, поданим відповідачем 20.01.2025 (одержаним судом 21.05.2025), ні на стадії підготовки справи до судового розгляду по суті не заявлялось.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у суді першої інстанції відповідач у строк встановлений судом не заявляв про призначення у справі судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина перша статті 189 ЦПК України).

Частина перша статті 44 ЦПК України закріплює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.12.2025 /т. 2 а. с. 182-183/ в задоволенні клопотання ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про призначення повторної судової комплексної автотехнічної та трасологічної експертизи відмовлено. У клопотанні, яке міститься в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про призначення у разі необхідності повторної комплексної автотехнічної та трасологічної експертизи з обов`язковим дослідженням відеозапису не зазначено : правового обґрунтування призначення повторної судової комплексної автотехнічної та трасологічної експертизи (враховуючи те, що у даній справі судова комплексна автотехнічна та трасологічна експертиза не проводилась, місцевим судом взято до уваги письмовий доказ наданий позивачами, а саме копію висновку експертів за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи у справі № 127/15416/22 від 11.09.2023 № 974/975/23-21, наданий Вінницьким відділенням КНДІСЕ МЮ України); також не зазначено перелік питань, які представник відповідача просить поставити експертові на вирішення та не визначено експерта чи експертну установу, якій слід доручити проведення експертизи; не наведено конкретних обґрунтувань необхідності призначення експертизи представником відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до частини першої, пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частиною першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова ВС від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про те, що ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях та психологічних переживаннях, яких він зазнав в зв`язку із подіями ДТП, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням ОСОБА_2 ; судом враховано характер моральних страждань ОСОБА_1 , глибину його психічних переживань (страждань), тривалість негативних наслідків (страждань), тому, беручи до уваги характер моральних страждань, які переніс ОСОБА_1 , враховуючи його турботи і хвилювання, пов`язані з наслідками протиправних дій відповідача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану пошкодженого майна, необхідність звернення до суду щодо захисту своїх прав, виходячи із принципів розумності та справедливості, вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 на його користь підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5000,00 грн, що буде справедливою сатисфакцією потерпілої сторони.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність підстав для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПНВКП «Бікорт» судового збору в розмірі 1627,86 грн та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в розмірі 1240,43 грн; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 302,80 грн.

Позивачами при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 4788,92 грн: ОСОБА_1 1211,20 грн; ПНВКП «Бікорт» - 3577,72 грн /т. 1 а. с. 13, 95/.

Враховуючи положення частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог: з ОСОБА_2 на користь ПНВК «Бікорт» в розмірі 1627,86 грн (100 %, які становлять 45,50 % від загального розміру); з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 302,80 грн (25 %).

Відповідно до статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань; предметом висновку експерта не можуть бути питання права; висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи; висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи; суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку; у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав; інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством; у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Представником позивачів під час пред`явлення позову було надано висновки експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮУ № 6936/22-21 від 9.11.2022 і № 2791/24-21 від 25.10.2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчих експертиз, складених на замовлення директора ПНВКП «Бікорт» /т. 1 а. с. 42-68/. ПНВКП «Бікорт» за проведення транспортно-товарознавчих експертиз сплачено 4991,45 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 3.11.2022 та 2.10.2024 /т. 1 а. с. 69-70/.

Надані представником позивачів докази в частині відповідають вимогам статті 102 ЦПК України щодо висновку експерта. Так, у висновку експерта № 2791/24-21 від 25.10.2024 вказано, що експертиза проводилась для подання її висновку до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок тощо.

Водночас висновок № 6936/22-21 від 9.11.2022 таких відомостей не містить, що вказує на невідповідність його вимогам статті 102 ЦПК України щодо висновку експерта.

Витрати ПНВКП «Бікорт» понесені 3.11.2022 на проведення експертизи № 6936/22-21 від 9.11.2022 в сумі 2265,24 грн не підлягають розподілу, адже такі витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та не є судовими витратами відповідно до статті 133 ЦПК України. Крім того такі витрати не підлягають стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 , як того вимагала адвокат позивачів, адже такі витрати було понесено ПНВКП «Бікорт». Витрати, які є судовими в розумінні ст. 133 ЦПК України, підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України на користь осіб, які їх понесли.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що понесені ПНВКП «Бікорт» витрати на проведення експертизи № 2791/24-21 від 25.10.2024 на його замовлення до відкриття провадження у справі, відносяться до судових витрат у цій справі, а тому, враховуючи положення пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідачів на користь позивача ПНВКП «Бікорт» в сумі 2726,21 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог: з ОСОБА_2 в розмірі 1240,43 грн (100 %, які становлять 45,50 % від загального розміру).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2025 у даній справі залишити без змін.

Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2025.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 16.02.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський