Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №743/504/25 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/504/25

Провадження № 2/743/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

01.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро»про розірвання договору оренди землі № 70 від 28.07.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9035 га, кадастровий номер 7424483300:05:016:7015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Добрянської селищної ради (Клубівського старостинського округу) Чернігівського району Чернігівської області.

28.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Армійське Агро» укладено договір оренди землі за № 70.

Відповідно до умов договору земельні ділянки передаються в строкове платне користування, строк оренди складає 10 років, орендна плата за договором становить 3000 грн/рік, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки відповідно до чинного законодавства.

Загальна сума боргу, за доводами позивача, без урахування коефіцієнта індексації, складає 9000 грн.

З огляду на наведене позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Проведення судового засідання призначено на 29.05.2025.

26.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що внаслідок окупації та бойових дій було знищено, пошкоджено та навіть викрадено близько 80% наявної техніки відповідача, що негативно вплинуло на можливість відновлення роботи. Відсутність достатньої матеріально-технічної бази не дозволила розпочати господарську діяльність навіть після звільнення територій. Товариство було визнане потерпілим від збройної агресії російської федерації проти України. Оскільки основним масивом земельних ділянок є Броварський район, вони виявилися замінованими, що підтверджується відповідними актами, що створило прямі загрози життю та здоров`ю працівників, і відтермінувало налагодження діяльності підприємства у 2022 та 2023 роках.

Наголошує, що орендовані землі фактично були задіяні для облаштування інженерно-фортифікаційних споруд, а також використовувалися з метою організації оборони прикордонної території, що унеможливлює їх виконання за цільовим призначенням для введення сільськогосподарської діяльності.

26.05.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29.05.2025 клопотання позивача задоволено, розгляд справи відкладено до 23.06.2025.

04.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що відповідач може використовувати земельні ділянки за призначенням за умови отримання спеціальних дозволів, щоб дало змогу виконувати взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі але жодних дозволів відповідачем не отримано, а це можна розцінювати, як бездіяльність зі сторони відповідача.

Також, звертає увагу, що своїми твердженням та посиланнями відповідач підтверджує той факт, що у відповідача відсутня можливість не тільки сплачувати орендну плату але і обробляти земельну ділянку з огляду на форс-мажорні обставини, а це підтверджує факт доцільності розірвання договору оренди земельної ділянку з метою уникнення збільшення розміру заборгованості за договором оренди землі, оскільки навіть самому відповідачу не відомо коли саме він зможе використовувати земельну ділянку для здійснення господарської діяльності.

20.06.2025 від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач зазначає, що у період з 24.02.2022 по 03.04.2022 земельна ділянка знаходилася на тимчасово окупованій території (с. Клубівка, Добрянська ТГ), що підтверджується наказом Мінрегіону № 376 від 28.02.2025. Після деокупації, відповідно до рішення Ради оборони Чернігівської області та Директиви Головнокомандувача ЗСУ № 6025 від 22.08.2022, було встановлено заборону на вирощування сільгоспкультур у 5-кілометровій прикордонній смузі. Отже, орендар об`єктивно не міг використовувати ділянку за цільовим призначенням, і, як наслідок, не мав можливості отримати прибуток для оплати орендної плати. За таких обставин несплата орендної плати не є підставою для розірвання договору, оскільки має місце неможливість виконання зобов`язань з об`єктивних причин, за які орендар не відповідає.

23.06.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивачем зазначено, що дохід ТОВ «Армійське Агро» за 2022 рік склав – 22 476 700 гривень, за 2023 рік - 14 981 000 гривень, за 2024 рік – 17 506 000 гривень. Отже доводи відповідача щодо відсутності фінансової можливості по сплаті орендних платежів не відповідають дійсності, адже відповідач отримував дохід.

23.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.06.2025 ухвалено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання представника позивача задоволено, витребувано від Центральної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві, витяг щодо стану розрахунків з бюджетом та сплати єдиного внеску за даними органів ДПС Товариством з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро». Проведення підготовчого засідання призначено на 09.07.2025.

09.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: витягу з публічної кадастрової карти України та фінансової звітності малого підприємства.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області постановленою без оформлення окремим документом від 09.07.2025 клопотання відповідача задоволено, підготовче засідання відкладено до 21.08.2025 з метою повторного виклику відповідача.

15.07.2025 від Центральної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві надійшла інформація, що була витребувана судом.

28.07.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивачем зазначено, що відповідачем укладено договір суборенди земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Саб», яке в свою чергу має змогу обробляти земельну ділянку та отримувати прибуток попри наявні обставини.

17.08.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідачем зазначено про повне погашення заборгованості з орендної плати та відповідно відсутність підстав для розірвання договору.

21.08.2025 від позивача надійшло заперечення на клопотання де позивачем зазначено, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для розірвання такого договору.

21.08.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2025.

27.10.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті у справі №743/659/25.

18.12.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електроенергії.

17.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна

№ 424779907 від 30.04.2025, земельна ділянка площею 1,9035 га, кадастровий номер 7424483300:05:016:7015, належить ОСОБА_1 .

Згідно цієї ж інформаційної довідки відповідачем передано земельну ділянку у суборенду ТОВ «Агро-Саб» на підставі договору від 15.01.2025.

28.07.2021 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» укладено договір оренди землі № 70.

Згідно з пунктами 3.1, 4.1, 4.3 договору договір укладено строком на 10 років, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі готівкою через касу або на картковий рахунок. Орендна плата вноситься у до 31 грудня кожного року оренди.

Відповідно до пунктів 9.2, 9.4 договору орендодавець зобов`язаний, в тому числі, відшкодувати збитки орендарю по поліпшенню земельної ділянки у випадках розірвання цього договору по взаємній згоді сторін, за рішенням суду на вимогу орендодавця та в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Пунктами 12.4, 13.2 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок не виконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталось не з її вини.

Факти систематичної несплати орендної плати та відсутності спору щодо її розміру між орендарем та орендодавцем сторонами у справі не заперечуються, а тому судом не досліджуються в силу вимог частини 1 статті 78 ЦПК України.

В матеріалах справи наявна копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки на ім`я позивача орендної плати у розмірі 6930 грн 15.08.2025.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV

(далі - Закон), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями частини 1 статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, в тому числі, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За положеннями частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Той факт, що на момент розгляду справи орендар частково погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

У контексті частини другої статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.

Вищевикладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.

Систематичне та несвоєчасне виконання умов договору оренди порушує баланс інтересів сторін та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам добросовісності, справедливості й рівності сторін. Відповідач, який отримав земельну ділянку у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності, мав обов`язок сумлінно дотримуватися умов договору, зокрема — своєчасно сплачувати орендну плату. Невиконання цього обов`язку створює ризики та фінансове навантаження для орендодавця — фізичної особи, яка розраховує на стабільне та своєчасне отримання доходу від передачі земельної ділянки в оренду.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За наведеного, сплата відповідачем заборгованості з орендної плати за попередні періоди під час судового провадження не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача про неможливість використання земельної ділянки з незалежних від нього причин, суд зазначає про таке.

Матеріалами справи жодним чином не підтверджуються доводи відповідача щодо неможливості використання земельної ділянки протягом усього часу існування заборгованості, в той час як у постанові ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 викладено правовий висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

При цьому, судом звернуто увагу на ту обставину, що відповідач 15.01.2025 передав спірну земельну ділянку у суборенду, що опосередковано свідчить не на користь доводів відповідача про неможливість її використання.

Щодо доводів відповідача про тяжке матеріальне становище внаслідок збройної агресії суд зважає на таке.

В аспекті невиконання істотних умов договору внаслідок форс-мажорних обставин суд зауважує, що обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату є одним з-поміж чотирьох, що визначені пунктом 11.4 договору.

Контекстуально з доводів відповідача випливає, що воєнні дії призвели до відсутності прибутку від господарської діяльності, пов`язаної з використанням спірної земельної ділянки.

Натомість, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

При цьому, як встановлено судом з відповіді податкового органу у відповідача відсутня заборгованість за той же період перед бюджетом по податках, зборах, загальнообов`язкових платежах, та, навпаки, мали місце переплати з ЄВ, нарахувань на заробітні плати, винагороди, допомоги, ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Відтак окремі доводи відповідача про фактичну відсутність коштів прямо суперечать наявним у справі доказам. При цьому, в контексті принципу комерційного розрахунку відповідач вільний розпоряджатися своїми доходами на власний розсуд, однак таке розпорядження (не на користь позивача, а на інші цілі) жодним чином не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Окремо в аспекті належності додаткових доводів позивача суд зауважує, що на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання (подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин) (постанова ВС від 16.08.2023 у справі

№ 910/17639/21).

Зазначаючи про неможливість використання земельних ділянок з метою господарської діяльності, відповідач, між тим, не розглянув дане питання в контексті істотної зміни обставин та не ініціював перед позивачем ні розірвання договору оренди, ні внесення до нього сприятливих для себе змін, натомість вчинив дії щодо передання цієї земельної діялнки у суборенду.

З рахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Виходячи з положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 70 від 28.07.2021, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (ЄДРПОУ 43831864, місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, 66).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (ЄДРПОУ 43831864, місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, 66)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.02.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ