Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №740/4542/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/257/26

Єдиний унікальний номер 740/4542/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14606,02 грн та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 24.04.2024-100000542, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 гривень строком на 98 днів. Відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 8000 грн, а, отже, акцептовано умови договору.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 30 липня 2024 року в неї утворилася заборгованість у розмірі 14606,02 гривень, яка складається із: 6380,92 грн заборгованості по тілу кредиту, 4865,10 грн заборгованості по процентах, 3360 грн по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Саме вказаний розмір заборгованості позивач просить стягнути судовим рішенням.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 серпня 2025 року справу передано на розгляд Носівського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 09 вересня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 4 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 4 грудня 2025 року розгляд справи відкладено до 16 лютого 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Літовченко О.О. у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщалася належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також за допомогою надсилання судових повісток до її електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних документів, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 16 лютого 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 24 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.04.2024-100000542 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов кредитування та схвалення їх кредитором, а також підписання відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а. с. 12-17).

Так, 24 квітня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора Е249 ОСОБА_1 підписала заявку кредитного договору № 24.04.2024-100000542, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 24 квітня 2024 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 15-16).

За умовами заявки № 24.04.2024-100000542 від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:

1. дата надання/видачі кредиту – 24/04/2024;

2. сума кредиту – 8000 грн.;

3. строк, на який надається кредит, - 98 днів з дати його надання;

4. дата повернення (виплати) кредиту – 30.07.2024;

5. процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

13. неустойка: 80 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до заявки 24.04.2024-100000542 від 24 квітня 2024 року реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11хх-хххх-6197.

Згідно з п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальниу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-6197.

Згідно з п. 11.10 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

24 квітня 2024 року о 09:22 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е249 підписано відповідь позичальника про прийняття (акцепт) кредитного договору № 24.04.2024-100000542 (кредитної лінії) на вищевказаних умовах.

24 квітня 2024 року о 09:23 через платіжну систему та сервіс інтернет-еквайрингу від ПриватБанку Liqpay позичальнику на платіжну картку НОМЕР_1 здійснено виплату грошових коштів у сумі 8000 грн за договором № 24.04.2024-100000542, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 11, зворот).

Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 24.04.2024-100000542 від 24 квітня 2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 14606,02 грн, з яких: 6380,92 грн – основний борг, 4865,10 грн – проценти за період з 24 квітня 2024 року по 30 липня 2024 року, 3360 грн – неустойка (а. с. 8).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 24.04.2024-100000542 від 24.04.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Указаний договір підписано відповідачем 24 квітня 2024 року з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е249.

Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 8000 грн, строк кредиту – 98 днів з дати його надання, розмір процентної ставки за 1 день користування кредитними коштами.

За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 24.04.2024-100000542 від 24.04.2024. Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 8000 грн підтверджується вищевказаною квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 11, зворот).

При укладенні кредитного договору відповідач сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористалася, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником банківську картку.

Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 24.04.2024-100000542 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої заборгованість складає 14606,92 грн, з яких: 6380,92 грн – основний борг, 4865,10 грн – проценти за період з 24 квітня 2024 року по 30 липня 2024 року, 3360 грн – неустойка (а. с. 8).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконала умови укладеного з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 24.04.2024-100000542 від 24 квітня 2024 року, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 6380,92 грн та проценти за користування кредитом, нараховані за період з 24 квітня 2024 року по 30 липня 2024 року, тобто в межах строку кредитування в сумі 4865,10 грн.

Вирішуючи питання стягнення неустойки у розмірі 3360 грн, суд зважає на таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, просив стягнути неустойку у розмірі 3360 грн, яка відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд уважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленою з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 6380,92 грн та процентів у сумі 4865,10 грн, а всього підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 11246,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1865,25 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 77 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором № 24.04.2024-100000542 від 24 квітня 2024 року в розмірі 11246 (одинадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 02 копійки, з яких: 6380 гривень 92 копійки заборгованості за тілом кредиту, 4865 гривень 10 копійок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) гривень 25 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА