Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №736/1789/25 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/1789/25

Номер провадження 1-кп/736/48/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань суду у м. Корюківка, кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.07.2024 за № 62024100150001010 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заболотне, Крижопільського району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого:

07.04.2008 вироком Печерського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки;

26.12.2011 Кодимським районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, 69, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, 70 КК України;

28.12.2016 Ладижинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 5 років на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України почав діяти воєнний стан.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 43-РС від 03.07.2023 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 призначено на посаду машиніста екскаватора другого відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

В свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 28.05.2024, в невстановлений в ході досудового розслідування час, але, не пізніше 21 год. 00 хв., в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в с. Савинки Корюківського району Чернігівської області.

14.03.2025 солдат ОСОБА_6 самостійно прибув до слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за адресою: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 57 та заявив про себе, тим самим припинив свою злочинну діяльність.

Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 обов`язки військової служби у період часу з 29.05.2024 по 13.03.2025 не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби, внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в с. Савинки Корюківського району Чернігівської області

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав, підтвердив, що він вчинив вищезазначене кримінальне правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті оскільки командир військової частини його не відпускав, а йому необхідно було пройти медичне обстеження. Обвинувачений вказував, що після того, як він залишив військову частину він повернувся до власного дому, однак лікування все ж таки не пройшов. Військово-лікарську комісію обвинувачений пройшов уже в період тримання під вартою, за результатами якої він є обмежено придатний та може служити в тилових військах. Обвинувачений виявив таке бажання повернутися на службу, однак військова частина, в якій він виявив бажання служити, надала відповідь, в якій зазначила, що потребує співбесіди із ОСОБА_3 для визначення його якостей, а до цього згоди на проходження ним військової служби вони надати не можуть. Обвинувачений щиро каявся, просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він являється командиром підрозділу в якому проходив службу солдат ОСОБА_3 . Їх підрозділ перебував в с. Савинки. В той день він перебував у відрядженні, а ввечері коли прибув до військової частини ОСОБА_3 не було на вечірній повірці. Він йому в цей вечір телефонував, але ОСОБА_3 на дзвінки не відповідав. Також повідомив, що у обвинуваченого був дозвіл для виїзду в м. Корюківка для закупівлі продуктів. Після того, як ОСОБА_3 поїхав він повертався до частини разом із сестрою, яка говорила, що буде класти обвинуваченого на обстеження до лікарні. Після чого вони поїхали і більше не поверталися. Причини з яких ОСОБА_8 залишив місце служби йому не відоме.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав на те, що ОСОБА_3 залишив військову частину 28.05.2025, а саме поїхав з с. Савинки до м. Корюківки, куди його відправив командир роти ОСОБА_10 та не повернувся, на дзвінки не відповідав. Приблизно через місяць ОСОБА_3 вертався із сестрою після чого поїхав і більше до військової частини не повертався.

Вина обвинуваченого, окрім показань самого обвинуваченого та свідків підтверджується також іншими доказами, зокрема:

повідомленням тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_11 про скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, зареєстрованої в П`ятому слідчому відділі (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві 16.07.2024, відповідно до якої ОСОБА_12 повідомив, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією, призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – машиніст екскаватора 2 відділення інженерної техніки інженерно – технічного взводу інженерно – саперної роти військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив тимчасове місце розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та відсутній по сьогоднішній день, вчинене в умовах воєнного стану;

матеріалами службового розслідування, а саме:

актом службового розслідування, згідно якого 28.05.2024 о 21:00 під час вечірньої перевірки наявності особового складу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокується в АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_3 , машиніст екскаватора другого відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти, військової частини НОМЕР_1 , був відсутнім на вечірньому шикуванні. Про що доповів рапортом № 2981/1 від 28.05.2024 командир інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_10 ;

доповіддю про факти самовільного залишення військовослужбовцями інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » солдатами ОСОБА_3 , ОСОБА_13 ;

витягом з наказу № 446 від 31.05.2024, щодо проведення службового розслідування;

витягом із наказу № 136 від 02.07.2023 про призначення солдата ОСОБА_3 на посаду машиніста екскаватора другого відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти, військової частини НОМЕР_1 ;

витягом із наказу № 149 від 28.05.2024, згідно якого, солдата ОСОБА_3 , машиніста екскаватора другого відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти, військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 28 травня 2024 року самовільно залишив частину;

поясненнями відібраними у ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 ;

службовою та медичною характеристикою ОСОБА_3 ;

витягом з наказу № 82 від 28.06.2024 про результати службового розслідування, яким за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України внаслідок самовільного залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, машиніста екскаватора другого відділення інженерної техніки інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти, військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарного стягнення – «сувора догана»;

витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.04.2022 № 360 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації;

карткою № 2822 дослідження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_3 ,

військовий квитком ОСОБА_3 обліковою карткою до нього;

поіменним списком військовозобов`язаних відправлених ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_2 .

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

З наданих у судовому засіданні прокурором та досліджених судом матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 раніше був судимий, розлучений, офіційно не працює, за місцем проходження служби характеризується негативно, перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням алкоголю - синдром залежності стан після психотичного розладу» за медичною допомогою в диспансерне наркологічне відділення не звертався, був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації 16.04.2022, придатний для служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

За висновком органу з питань пробації застосування до ОСОБА_3 покарання не пов`язанного із позбавленням волі не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі і для окремих осіб), виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органу пробації нагляду за застосуванням соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого. Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження та зважаючи на відомості про особу обвинуваченого, щире каяття, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі, що буде справедливим та відповідатиме цілям призначення покарання.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження, не застосовувалися.

До набрання вироком законної сили слід залишити ОСОБА_3 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою та утримувати його у Державній Установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Залишити ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та утримувати його в Державній Установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 25.05.2025 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Корюківський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1