Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №579/2206/25 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2206/25

1-кп/579/49/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець справу по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шабалинів Коропського району Чернігівської області, громадянки України, непрацюючої, заміжньої, з професійно - технічною освітою, зареєстрованої за місцем проживання АДРЕСА_1 , проживаючої АДРЕСА_2 , не судимої,

- за ч.2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2025 року близько 19 години 30 хвили ОСОБА_6 разом зі своїми знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували біля будинку №8 по вул. Виноградова у м. Кролевець Конотопського району Сумської області та між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_8 та ОСОБА_6 схопили одна одну за волосся та продовжували сваритися.

В цей же час, 01.08.2025 близько 19 год. 30 хв., біля будинку №8 по вул. Виноградова у м. Кролевець Конотопського району Сумської області, ОСОБА_4 , яка була очевидцем конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, наблизилась до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які тримали одна одну руками за волосся та нанесла кілька ударів долонею правої руки ОСОБА_6 по голові, після чого ОСОБА_6 впала на землю. Відразу після цього, ОСОБА_4 нахилилася до ОСОБА_6 та продовжуючи свої протиправні дії нанесла ще кілька ударів долонею правої руки по лівому плечу ОСОБА_6 , після чого припинила свої протиправні дії.

В результаті вищевказаних протиправних дій, ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: «Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; синець лівого плеча», з яких відповідно до висновку судово-медичної експертизи №86 від 15.09.2025 тілесне ушкодження у вигляді «синець лівого плеча» кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, а «закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку» - як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 в ході судового розгляду вину визнала повністю, не оспорює обставин, викладених в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд провів судовий розгляд у справі в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та вивченням даних про її особу та вивченням цивільного позову.

Оцінивши всі зібрані по справі докази, суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_4 доказаний повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України, оскільки вона заподіяла умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я .

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як пом`якшуючими обставинами покарання ОСОБА_4 суд визнає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення вперше.

Суд враховує сімейний стан та позитивну характеристику ОСОБА_4 за місцем проживання, наявність на утриманні дитини.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає можливо враховуючи наявність декількох вищевикладених обставин, що пом`якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, думку потерпілого, суд вважає можливим призначити їй покарання у виді штрафу, оскільки саме даний вид покарання на думку суду є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт, виправних робіт , пробаційного нагляду або обмеженням волі.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_4 не застосовувати до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 5526 грн. 27 коп., витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

ОСОБА_6 позов підтримала.

Обвинувачена цивільний позов потерпілої визнала частково 2000 грн. моральної шкоди, 4748 грн.98 коп. матеріальної шкоди .

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільний позов потерпілої, на думку суду, підлягає частковому задоволенню.

Вина ОСОБА_4 доведена у вчиненні кримінального проступку, в результаті якого потерпілій ОСОБА_6 заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Винними діями обвинуваченої потерпілій завдана матеріальна та моральна шкода.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд виходить із вимог ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому серед іншого додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Майнова шкода, яка була завдана ОСОБА_6 в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 включає в себе витрати, понесені позивачем на придбання медикаментів за призначеннями лікаря (а.с. 27-29) в ході лікування і складає 4732 грн. 17 коп.

Такий розмір майнової шкоди підтверджується наданими позивачем чеками з аптек, де придбано необхідні ліки, у період лікування, а саме чеки від 6.08.25, 4.08.25, 8.08.25,7.08.25, 13.08.25,8.08.25 (а.с.24-26).

Суд не приймає до уваги чеки від 6.08.25 на суму 132 грн. 81 коп., та від 3.08.25 року на суму 325 грн.30 коп. (а.с. 24-25), з яких неможливо дійти висновку про необхідність витрат відповідно до лікарських призначень, також суд не приймає до уваги витрати на препарат піридоксин в чеках від 6.08.25, 4.08.25, 8.08.25,7.08.25, 13.08.25,8.08.25 (а.с.24-26) за відсутності лікарських призначень та доказів які це підтверджують.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 4732 грн. 17 коп.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема позивачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі надати докази.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України — позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат на лікування на суму 5526 грн. 27 коп.

Таким чином, доводи позивача про понесення на лікування в розмірі 5526 грн. 27 коп. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні .

Стороною позивача інших доказів понесення матеріальних витрат на суму 5526 грн. 27 коп. суду не надано, і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача про заподіяння їй моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях внаслідок тимчасового погіршення стану її здоров`я, приниження, фізичний біль, який відчувала позивач внаслідок отриманого тілесного ушкодження.

По справі доведена вина обвинуваченої в спричиненні ОСОБА_6 зазначеної моральної шкоди і, виходячи з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ОСОБА_4 зобов`язана відшкодувати цю шкоду.

Суд вважає, що у даному випадку, відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. відповідає характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, які зазнала позивач, принципам розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що відшкодування моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 2000 грн., є достатнім для розумних потреб потерпілого та не призведе до його збагачення.

Позивач не надала доказів, на які вона посилається як на підставу своїх вимог про стягнення 20000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та/або значення справи для сторони. Обов`язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). (Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 27.10.2022 у справі № 753/10228/20 (провадження № 51-5868км21)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо).

Таким чином обов`язковим документом, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від юрисдикції спору є серед іншого договір про надання правничої допомоги.

Представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 11 серпня 2025 року , а рахунок фактура видана на підставі договору від 6 серпня 2025 року , який суду не надано, а в договорі від 11 серпня 2025 року відсутня ціна договору.

Таким чином підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

Інші доводи позивача, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити їй за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 4732 грн. 17 коп. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Кролевецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1