Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №420/39130/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39130/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі НОМЕР_2 прикордонний загін), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо:

1) ненарахування та не повну виплату ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по 01.11.2025 року додаткову винагороду ПКМ №168 від 28.02.2022 (30 000 грн);

2) ненарахування та не виплату ОСОБА_1 за період з 04.10.2023 по 14.01.2024; з 08.01.2025 по 18.07.2025 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (100 000 грн) без утримання військового збору;

зобов`язати відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін - виплатити позивачу ОСОБА_1 : додаткові винагороди у розмірі 30000 грн за 01.08.2023 по 01.11.2025 що не були нараховані та виплачені в установленому порядку, додаткову винагороду збільшену до 100000 грн пропорційно перебуванню позивача у зонах виконання бойових завдань за період з 04.10.2023 по 14.01.2024; з 08.01.2025 по 18.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 19.07.2023 року по сьогоднішній день проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Водночас, з серпня 2023 року позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував в районах ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання.

На думку позивача, зважаючи на наявність документів на підтвердження проходження служби, виконання бойових (спеціальних) завдань та участь у заходах з національної безпеки і оборони, йому належить до виплати спірна винагорода у розмірі 100 000 грн за період з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року; з 08.01.2025 року по 18.07.2025 року, а також у розмірі 30 000 грн за період 01.08.2023 року по 01.11.2025 року.

Проте в/ч НОМЕР_1 не виплачено йому спірну додаткову винагороду. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01.12.2025 адміністративний позов було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі. Також зобов`язано відповідача надати до суду докази по справі, а саме: належним чином засвідчені копії бойового наказу (бойове розпорядження) та рапорта (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.08.2023 по 01.11.2025; відомості про райони перебування позивача в період з 01.08.2023 по 01.11.2025; довідку про розмір грошового забезпечення позивача за 2023-2025 роки із зазначенням сум нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168, у пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України за період з вересня 2023 року по теперішній час здійснюється у відповідності до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №726.

Відповідач вказує, що за спірний період з 01.08.2023 року по 01.11.2025 року позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 з урахуванням Особливостей №726.

Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 16 Особливостей №726 винагороди, визначені п. 2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у п. 2-6 Особливостей, які, зокрема, перебувають за кордоном (крім тих, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини) - за час перебування за кордоном. Отже, відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час його перебування за кордоном.

Крім того, на думку відповідача, позивачем пропущено встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що не погоджується з позицією відповідача, в частині щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки рішенням Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року №1-р/2025 ч.1 ст.233 Кодексу, визнано неконституційною. Отже, посилання відповідача на необхідність застосування положень ч.1 ст. 233 КЗпП України є необґрунтованими та такими, що не підлягають застосуванню у даній справі.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт № НОМЕР_4 ) учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 ), з 19.07.2023 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 та не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до витягу з наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №381-ОС від 19.07.2023 року «Про особовий склад», прапорщика ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 19.07.2023 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення, присвоєно військове звання «штаб-сержант».

Відповідно до витягів з наказів Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону по особовому складу:

№530-ВВ від 04.10.2023 року штаб-сержанта ОСОБА_1 (П-030477), інспектора прикордонної служби 3 категорії відряджено до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ), з метою виконання бойових (спеціальних) завдань з 04 жовтня 2023 року;

№27-ВВ від 16.01.2024 року штаб-сержант ОСОБА_1 (П-030477) 14.01.2024 року прибув з відрядження;

№186-ВВ від 29.03.2024 року штаб-сержант ОСОБА_1 (П-030477), інспектор прикордонної служби 3 категорії вибув на навчання до Чеської Республіки;

№259-ВВ від 30.04.2024 року штаб-сержант ОСОБА_1 (П-030477) 29.04.2024 року прибув з навчання.

№328-ВВ від 18.07.2024 року штаб-сержант ОСОБА_1 18.07.2024 року прибув з навчання.

№14-ВВ від 08.01.2025 року штаб-сержант ОСОБА_1 з 08.01.2025 року відряджений до другого відділу прикордонної служби (типС) ( АДРЕСА_4 ), з метою виконання спеціальних (бойових) завдань.

Відповідно до архівної відомості за період з січня 2023 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 нараховані, зокрема:

1) додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.22 (30000 грн): серпень – 0,00 грн, вересень – 42580,65 грн; жовтень – 13000,00 грн, листопад - 3870,97 грн, грудень – 0,00 грн.;

2) додаткова винагорода (100000 грн): серпень – 0,00 грн, вересень – 0,00 грн; жовтень – 0,00 грн, листопад – 87096,97 грн, грудень – 10000,00 грн.

Відповідно до архівної відомості за період з січня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_1 нараховані, зокрема:

1) додаткова винагорода ПКМ № 168 від 28.02.22 (30000 грн): січень – 0,00 грн, лютий – 7741,94 грн, березень – 11379,31 грн, квітень – 20322,58грн, травень – 0,00 грн, червень – 4838,71 грн, липень - 2000,00 грн, серпень – 20322,58 грн, вересень – 30000,00 грн, жовтень – 30000,00 грн, листопад – 17419,35 грн, грудень 13000,00 грн.;

2) додаткова винагорода (100000 грн): січень – 100000,00 грн, лютий – 41935,48 грн, березень – 0,00 грн, квітень – 0,00 грн, травень – 0,00 грн, червень – 0,00 грн, липень 0,00 грн, серпень – 0,00 грн, вересень – 0,00 грн, жовтень – 0,00 грн, листопад – 0,00 грн, грудень – 0,00 грн.

Відповідно до архівної відомості за період з січня 2025 року по листопад 2025 року ОСОБА_1 нараховані, зокрема:

1) додаткова винагорода ПКМ № 168 від 28.02.22 (30000 грн): січень – 8709,68 грн, лютий – 0,00 грн, березень – 32315,67 грн, квітень – 0,00 грн, травень – 0,00 грн, червень – 2903,23 грн, липень – 26000,00 грн, серпень – 21290,32 грн, вересень – 7741,94 грн, жовтень – 16000,00 грн, листопад – 15483,87 грн;

2) додаткова винагорода (100000 грн): січень – 0,00 грн, лютий – 0,00 грн, березень – 63248,45 грн, квітень – 32258,06 грн, травень – 0,00 грн, червень – 45161,29 грн, липень 13333,33 грн, серпень – 0,00 грн, вересень – 0,00 грн, жовтень – 0,00 грн, листопад – 0,00 грн, грудень – 0,00 грн.

Позивач, вважаючи, що має право на отримання в період з 01.08.2023 року по 01.11.2025 року додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., а також за період з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року; з 08.01.2025 року по 18.07.2025 року додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі пропорційно кількості днів безпосередньої участі у бойових діях (заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), звернувся до суду з цим позовом.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону №2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень п. 1 Постанови №168 (станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби Державної прикордонної служби які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а також військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

09.05.2023 року набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справи України №726 від 01.09.2023 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за №1542/40599, яким затверджені Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям державної прикордонної служби України (надалі Особливості №726), які застосовуються з 01.06.2023.

Вказані Особливості №726 визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168.

Позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн регламентовані пп.3 п.2 Особливостей №726, за приписами якого на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 4 Особливостей №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в пп.3 п.2 цих Особливостей встановлений перелік завдань, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями.

За приписами п.8 Особливостей №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до п.11 Особливостей №726, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

Судом з наданих до суду архівних відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, а також з витягів з рапортів для встановлення та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн встановлено, що позивач отримував вказану додаткову винагороду за спірний період саме в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Вказану винагороду позивач отримував в поточному місяці за минулий, а саме: за 2023 рік позивачу нарахована вказана винагорода за серпень в розрахунку за 31 день (виплачена у вересні), за вересень в розрахунку за 13 днів (виплачена у жовтні), за жовтень в розрахунку за 4 дні (виплачена у листопаді).

За 2024 рік позивачу нарахована вказана винагорода за січень в розрахунку за 8 днів (виплачена в лютому), лютий в розрахунку за 11 днів (виплачена в березні), березень в розрахунку за 21 день (виплачена в квітні), травень в розрахунку за 5 днів (виплачена в червні), червень в розрахунку за 2 дні (виплачена в липні), липень в розрахунку за 21 день (виплачена в серпні), серпень в розрахунку за 31 день (виплачена в вересні), вересень в розрахунку за 30 днів (виплачена в жовтні), жовтень в розрахунку за 18 днів (виплачена в листопаді), листопад в розрахунку за 13 днів (виплачена в грудні), грудень в розрахунку за 9 днів (виплачена в січні 2025 року).

При цьому, додаткова винагорода не нараховувалася позивачу за квітень 2024 року, оскільки відповідно до наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №186-ВВ від 29.03.2024 року «Про особовий склад» штаб-сержант ОСОБА_1 (П-030477), інспектор прикордонної служби 3 категорії вибув на навчання до Чеської Республіки. Прибув з навчання 29.04.2025 року.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що відповідно до п.16 Особливостей №726 винагороди, визначені п.2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у п.2-6 Особливостей, які, зокрема, перебувають за кордоном (крім тих, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини) - за час перебування за кордоном.

Отже, відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час його перебування за кордоном.

За 2025 рік позивачу нарахована вказана винагорода за лютий в розрахунку за 13 днів (виплачена в березні), травень в розрахунку за 3 дні (виплачена в червні), червень в розрахунку за 26 днів (виплачена в липні), липень в розрахунку за 22 дні (виплачена в серпні), серпень в розрахунку за 8 днів (виплачена в вересні), вересень в розрахунку за 16 днів (виплачена в жовтні), жовтень в розрахунку за 16 днів (виплачена в листопаді).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності нарахування та виплати вказаної винагороди за всі дні оскаржуваного періоду та наведений у позові розрахунок, оскільки додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виплачується у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань (пп.3 п.2 Особливостей №726).

При цьому, на підставі наданих учасниками справи доказів судом не встановлено інших періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.

У додаткових поясненнях представником позивача жодним чином не спростована правильність нарахування додаткової винагороди, а посилання на не зазначення методології розрахунку суд вважає неспроможним, оскільки вказана винагорода нараховується та виплачується у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, регламентовані п. 3 Особливостей №726 та визначається завдання виконання яких належить до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату збільшеної додаткової винагороди.

Судом з наданих до суду архівних відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, а також з витягів з рапортів для встановлення та виплати додаткової винагороди встановлено, що позивач за період з 04.10.2023 по 14.01.2024; з 08.01.2025 року по 18.07.2025 року отримував додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000 грн., а саме: за жовтень 2023 року (виплачена в листопаді), листопад 2023 року (виплачена в грудні), грудень 2023 року (виплачена в січні 2024 року), січень 2024 року (виплачена в лютому), лютий 2025 року (виплачена в березні), березень 2025 року (виплачена в квітні), травень 2025 року (виплачена в червні), червень 2025 року (виплачена в липні).

При цьому, розрахунок вказаної винагороди на місяць здійснювався саме пропорційно часу виконання завдань у період здійснення заходів, передбачених п. 3 Особливостей №726 на підставі наданих рапортів.

Суд вважає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків у складі в/ч НОМЕР_1 без доказів безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для військової частини обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, передбачених пунктом 3 Особливостей №726.

На підставі наданих учасниками справи доказів судом не встановлено інших періодів безпосередньої участі позивача у здійснення заходів, передбачених п.3 Особливостей №726 за інші періоди, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн.

Суд, оцінивши встановлені обставини, дійшов висновку про недопущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.08.2023 року по 01.11.2025 року у розмірі 30000 грн., а також за період з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року; з 08.01.2025 року по 18.07.2025 року збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди та відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку допомогу, у зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині вказаних позовних вимог.

Разом з тим суд не приймає доводи представника відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки ухвалою від 16.12.2025 року позивачу поновлено строк звернення до суду.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року №1-р/2025 ч.1 ст.233 Кодексу, визнано неконституційною.

В даному випадку позивач продовжує проходити військову службу, тому до спірних правовідносин тримісячний строк звернення до суду не застосовується.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.