Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №420/28868/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28868/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби, поданого 04.04.2024 року у зв`язку з загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, згідно з абз. 13 пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , за результатами розгляду рапорту, прийняти відповідне рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є військовослужбовцем, проходить військову службу за призовом під час мобілізації та зарахований до особового складу відповідача. Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби згідно з абз. 13 пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, проте жодних дій щодо розгляду рапорту не здійснено, відповіді не надано.

Ухвалою від 23.09.2024 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

04.10.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, що позивач в порушення п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України та статей 14, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України проігнорував свого безпосереднього командира та прямих начальників і через свого представника звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 . За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Позивач не звертався до старшого командування військової частини НОМЕР_1 та вищого керівництва Збройних Сил України із скаргами про те, що він не має змоги звернутись із рапортом на звільнення з військової служби або його безпосередній командир порушує його право на звернення із рапортом на звільнення з військової служби тощо. Таким чином, рапорт Позивача від 04.04.2024 було належним чином прийнято, оформлено як вхідний документ, розглянуто командиром військової частини НОМЕР_1 та повідомлено про результати розгляду представника Позивача.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 17.08.2024 № 191/5222 військової частини НОМЕР_1 .

04.04.2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абз. 13 пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з загибеллю рідного брата внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини.

До рапорту позивачем було додано наступні документи:

1. Нотаріально завірена копія сповіщення про смерть (загибель) водія стрільця першого штурмового відділення другого штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 № 96/60 від 17.12.2023 р. на 1 аркуші;

2. Нотаріально завірена копія сповіщення сім`ї про смерть (загибель) водія стрільця першого штурмового відділення другого штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 № 134 від 18.12.2023 р. на 1 аркуші;

3. Нотаріально завірена копія лікарського свідоцтва про смерть (форма первинної облікової документації № 106/0) ОСОБА_2 № 883 від 18.12.2023 р. па 1 аркуші

4. Нотаріально завірена копія довідки про причину смерті до форми 106/0 № 883 від 17.12.2023- на 1 аркуші;

5. Нотаріально завірена копія Свідоцтва про смерть ОСОБА_2 за №1539 від 22.12.2023 р. на 1 аркуші;

6. Нотаріально завірена копія Свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 - на 1 аркуші;

7. Нотаріально завірена копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 - на 1 аркуші;

8. Нотаріально завірена копія паспорта громадянина України (матері) ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 - на 1 аркуші:

9. Нотаріально завірена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 , виданого 06 липня 2006 р. Калуським МРВ УМВС України в Івано-Франківській області на 5 аркушах;

10. Нотаріально завірена копія Картки фізичної особи платника податків № НОМЕР_8 ОСОБА_1 від 20.07.2001 р за № 29-08/32852 - на 1 аркуші;

11. Нотаріально завірена копія Довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 №74/093-03 від 03.01.2024 р. на 1 аркуші.

Рапорт ОСОБА_1 про звільнення отриманий військовою частиною НОМЕР_1 16.04.2024 року, про що свідчить трекінг поштового відправлення про отримання поштового відправлення, проте жодної відповіді позивачем отримано не було.

17.06.2024 року адвокат Комаса О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із запитом щодо надання інформації про результати розгляду рапорту на звільнення.

Листом від 02.07.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що рапорт з відповідним пакетом документів не надходили до стройової частини штабу військової частини НОМЕР_1 . Для звільнення з військової служби військовослужбовцю потрібно подати рапорт у встановленому порядку.

Отже, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону № 2232-XII.

Так, відповідно до абз. 13 п.п. “г” п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на час подання рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно п.п. “г” п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на теперішній час) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом ПУ від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України від 10.04.2009 р. №170 (в редакції чинній на час подання рапорту),при поданні до звільнення з військової служби за підставами:

Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі – військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).

Так пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) – письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В матеріалах справи наявна копія рапорта з вимогою про звільнення з військової служби від 04.04.2024 року, а також документи, що підтверджують його отримання військовою частиною НОМЕР_1 16.04.2024 року: копія накладної АТ «Укрпошта» №1403503092302 та опис вкладення від 04.04.2024, а також копія трекінгу відстеження відправлення АТ «Укрпошта» №1403503092302 з відміткою про отримання відправлення 16.04.2024 року.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі - Наказ №531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Судом враховується, що позивачем подано рапорт до військової частини НОМЕР_1 із клопотанням про його звільнення з обґрунтуванням підстав такого звільнення та доданими доказами поважності причин звільнення, отже позивачем подано рапорт із урахуванням вимог до рапорту.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до положень п. 4-5 розділу ІІІ Наказу №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно з абз. 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Згідно з статтею 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

З наведеного вище випливає, що під час особливого періоду воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику, а направлення таких поштовим шляхом на адресу військової частини, хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.

Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Тобто, право військовослужбовця на реалізацію як свого права, зазначеного у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Однак, з наданих до суду документів вбачається, та не заперечується відповідачем, що на адресу позивача не надсилалось рішення про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Відтак, у даному випадку відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби по суті, відповідно, й не було прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення командування військової частини по суті рапорту про звільнення з військової служби.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Згідно із загальними засадами права дії суб`єкта владних повноважень це - активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмову у його звільненні, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не розгляді рапорту позивача, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.

Відтак, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту від 04.04.2024 про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» протиправною та зобов`язання відповідача розглянути рапорт від 04.04.2024 року про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2024 між АБ «Олександра Комаси «КМС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №б/н.

Згідно п. 1.1 вказаного договору Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: Супровід в питанні оскарження в судовому порядку бездіяльності командування військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту на звільнення з військової служби та зобов`язання вчинити певні дії. Надання консультацій в межах предмету договору.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 03-09 від 28.08.2024 року, ОСОБА_1 сплачено 7 000 грн., згідно договору про надання правничої допомоги №б/н від 28.08.2024 року.

З огляду на вищевикладене, враховуючи незначну складність справи, що розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (розгляд справи без виклику сторін у судове засідання); значення справи для позивача, та застосовуючи критерії розумності та співмірності розміру судових витрат, суд вважає, що сума 7000,00 грн. є співмірним розміром витрат на правничу допомогу.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби, поданого 04.04.2024 року у зв`язку з загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, згідно з абз. 13 пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.04.2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн (сім тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів