Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №420/40161/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40161/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо направлення до органів Національної поліції звернення від 18.05.2025 № Е2196730 про внесення до інформаційної системи «Інформаційний - портал Національної поліції України» інформації відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210 1 КУпАП».

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити до органів Національної поліції звернення про видалення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є військовозобов`язаним, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, номер у реєстрі “Оберіг”: 231220220640324900132 від 22.10.2025, 07:30. Згідно з даними реєстру, він має статус “Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час” за постановою ВЛК від 13.11.2006 року, військове звання - солдат, ВОС - 956647 (Будівельних робіт, Робітник підсобний). Позивач має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Персональні дані позивача не змінювались. 18.05.2025 № Е2196730 відповідачем внесено відомості про позивача як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим і звернувся до суду.

Ухвалою суду від 05.12.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 03.02.2026 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних. З початку оголошення воєнного стану та мобілізації в порушення вимог чинного законодавства, позивач жодного разу до ТЦК та СП не звертався та не уточнив свої облікові дані, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. З вказаних вище підстав, позивача було визнано порушником військового обліку про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та «Резерв+».

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 12.02.2007 року як військовозобов`язаний другої категорії загального військового обліку солдатів і сержантів запасу, за військово обліковою спеціальністю «ВОС 956647 А». Користується правом на відстрочку. Відстрочка надана на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порушник військового обліку з 18.05.2025 року. Причина розшуку «Не уточнили дані до 16.07.2024», що підтверджується роздруківкою із мобільного застосунку «Резерв +», сформованого станом на 22.10.2025 року.

Військово-лікарською комісією визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по гр. І ст.466 (наказ МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України № 2 від 04.01.1994 р.) протокол від 13.11.2006 № 27.

Також судом встановлено, що у застосунку «Резерв +» ОСОБА_1 міститься інформація: «ТЦК та СП 18.05.2925 року звернувся до Нацполіції щоб доставити вас для складання протоколу; причина: не уточнив вчасно облікові дані (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)».

З метою забезпечення та дотримання прав та інтересів позивача його представником направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.10.2025 року щодо надання інформації про підстави і причини оголошення в розшук ОСОБА_1 , а саме:

1. Підстави оголошення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 в розшук (з посиланням на відповідні норми законодавства, зокрема Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»);

2. Причини, що призвели до оголошення розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 (зокрема, деталі порушення правил військового обліку, наприклад, неявка до ТЦК та СП, неподання документів тощо);

3. Дата та номер рішення про оголошення розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 (якщо є);

4. Чи складено протокол або прийнята постанов про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ст.210 або 210-1 КУпАП. Відповіді на даний запит відповідачем надано не було.

Крім того, адвокатом позивача 13 листопада 2025 року до Міністерства оборони України направлено скаргу на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 . В якій просила МО України винести подання ІНФОРМАЦІЯ_4 про негайне усунення бездіяльності та надання повної відповіді на адвокатські запити від 22.10.2025 та 23.10.2025 у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання цієї скарги та провести службову перевірку дій (або бездіяльності) посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду адвокатських запитів, з`ясувати причини порушення строків відповіді та притягнути винних до дисциплінарної відповідальності.

Також, адвокатом позивача направлено запит від 23.10.2025 до ГУНП в Одеській області. ГУНП в Одеській області № 233762 2025 від 27.10.2025 (561086) листом надало відповідь на адвокатський запит, в якому зазначено, що за даними інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП), Положення про яку затверджене наказом МВС України від 03.08.2017 № 676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за № 1059/30927, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у державному розшуку раніше не перебував та станом на 27.10.2025 в державному розшуку не перебуває. За даними системи ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Електронне звернення від 18.05.2025 № Е2196730 зареєстроване 18.05.2025 за № 15630 та внесене в автоматизованому режимі до інформаційного ресурсу в відділі поліції № 3 (м. Одеси) Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Для зняття особи з обліку системи ІПНП, пропонуємо Вам звернутись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вважаючи дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Також за приписами пункту 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, в електронній формі (далі військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з пунктом 6 наведеного Порядку, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

При цьому, електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного, резервіста є застосунок «Резерв+» (https://reserveplus.mod.gov.ua/).

Згідно із офіційними даними, розміщеними на сторінці застосунку «Резерв+» (https://reserveplus.mod.gov.ua/), застосунок «Резерв+» є електронним кабінетом військовозобов`язаного. Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Отже, аналізуючи наведені положення законодавства у сукупності, суд приходить до висновку, що дані, відображені в застосунку «Резерв+» мають бути аналогічними даним, зазначеним в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг.

Проте, згідно даних застосунку «Резерв+», щодо ОСОБА_1 наявна інформація про порушення правил військового обліку - «ТЦК та СП 18.05.2025 звернувся до Нацполіції щоб доставити вас для складання протоколу; причина: не уточнили дані до 16.07.2024».

Також, як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності.

Зокрема, диспозиція статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487) - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно позивача не складався, наявності будь-яких порушень військового обліку в діях позивача відповідачем не доведено.

Так, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення» не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в той час як такі дані військово-облікових документів формуються, зокрема, в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста у застосунку «Резерв+», - відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо направлення до органів Національної поліції звернення від 18.05.2025 № Е2196730 про внесення до інформаційної системи «Інформаційний - портал Національної поліції України» інформації відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210 1 КУпАП» та зобов`язання саме, ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити до органів Національної поліції звернення про видалення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП», як орган ведення Реєстру.

Суд зазначає, що особиста неявка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, у позивача наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб ІНФОРМАЦІЯ_9 привів у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 02.12.2025 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1937,92 грн. підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_4 за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо направлення до органів Національної поліції звернення від 18.05.2025 № Е2196730 про внесення до інформаційної системи «Інформаційний - портал Національної поліції України» інформації відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210 1 КУпАП».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити до органів Національної поліції звернення про видалення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 як «особи, що вчинила правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП».

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1937,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Кузьменко