Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №300/5625/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 16 лютого 2026 р.

Справа: №300/5625/25

Суддя: Шумей М.В.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. справа № 300/5625/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження у виплаті пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій за 2024-2025 роки протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023 року від 25.06.2024 за №426 і індексацій, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” та раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження у виплаті пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій за 2024-2025 роки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.08.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

З січня 2021 року позивачу призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 300/6309/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області довідки від 25.06.2024 за № 426 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.02.2023 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 25.06.2024 за № 426 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням проведених платежів.

В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 09.06.2025 року.

На виконання даного рішення суду, у червні 2025 року Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки № 426 від 25.06.2024, виданої Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області, проте перерахунок пенсії позивача протиправно проведено з обмеженням максимальним розміром, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій за 2024-2025 роки, що підтверджується протоколами за пенсійною справою 0902007406 від 01.02.2023, від 24.06.2025.

Згідно проведеного у червні 2025 року перерахунку до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії входило грошове забезпечення;

- посадовий оклад - 8370.00 грн.;

- оклад за військове звання - 2040.00 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років 50%- 5205.00 грн.;

- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. - 15159.15 грн.

в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 30774.15 грн.

Основний розмір пенсії ; 70% грошового забезпечення у розмірі; 21541,91 грн.

З урахуванням індексації:

Індексація базового ОСНП 2024 (21541,91*0,0796): 1500,00 грн.

Індексація базового ОСНП 2025 (23041,91*0.1150): 1500,00 грн.

Вид підвищення або надбавка до пенсії:

Учасник АТО Учасник бойових дій (ст.6) - 590,25 грн.

Учасник бойових дій - 40,00 грн.

Всього призначено - 25172.16 грн.

Всього виплачено: 23610.00 грн., що підтверджує обмеження десятьма прожитковими

мінімумами.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 відповідач провів перерахунок пенсії позивача і відповідно до протоколу за пенсійною справою № 0902007406 від 01.03.2025, обмежив її виплату, оскільки призначено пенсію у розмірі 25172,16 грн., а виплачується у розмірі 23610,00 грн.

Вважаючи такі дії Головного Управління ПФУ в Івано-Франківській області протиправними звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 18 Закону №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. За визначенням частини другої статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території У країни і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.

Індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктами 2, 6 Порядку №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У відповідності до ст.. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація пенсії проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами України.

Щодо наявності в абз. 2 п. 10 постанови КМ України від 24.02.2023 №168 положення про те, що «розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень», суд звертає увагу на наступне.

Наведене положення постанови КМ України від 24.02.2023 р. №168 прямо суперечить положенням Законів України № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», №1282-ХII «Про індексацію грошових доходів населення» та Конституції У країни, в тому числі й тому, що порушує право позивача на належний, гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження максимального розміру його пенсії.

У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-XII та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-ХII з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що положення постанови КМ України від 24.02.2023 р. №168 прямо суперечить приписам Конституції України, Законів України №2262-XI, №2017-III, №1282-XII з врахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України в даних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище висновки Верховного Суду відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2023 р.

Як наслідок, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині обмеження відповідних виплат є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України та таким чином обмеження індексації та максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом України №2262-ХII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження у виплаті пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність без врахування індексацій за 2024-2025 роки протиправними;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023 року від 25.06.2024 за №426 і індексацій, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” та раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua